Глава 28. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

Загальна характеристика зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Інститут зобов'язань з набуття та збереження майна без достатньої правової підстави виник у римському приватному праві як самостійний елемент системи квазіконтрактів. Згодом у процесі рецепції римського приватного права за візантій­ським типом у Київській Русі, а набагато пізніше і в Україні, зобо­в'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави як окремий правовий інститут знайшли своє відображення в коди­фікованих цивільно-правових актах різних періодів, зокрема ЦК УРСР 1922 р. і ЦК УРСР 1963 р. (як інститут безпідставного збага­чення), а також нині чинному ЦК України 2003 р.

У системі сучасних недоговірних зобов'язань інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави посідає особливе місце. Більшість науковців, поряд із заподіянням шкоди, відносять ці зобов'язання до підстав виникнення охоронюваних недоговірних зобов'язань, у зв'язку з тим, що зобов'язання з набуття, збережен­ня майна без достатньої правової підстави спрямовані на захист майнових прав суб'єктів цивільних правовідносин, однак вони є і цивільним правопорушенням, оскільки пов'язані з незаконним на­буттям або збереженням майна.

Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави — це таке правовідношення, в силу якого одна сторона (набувач), яка набула майно або зберегла його у себе за ра­хунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (безпідставно набуте майно), зо­бов'язана повернути потерпілому це майно.

Такі зобов'язання залежно від способу безпідставного збагачення поділяються на:

1) зобов'язання з набуття майна без достатньої правової підстави, зокрема помилкове повторне виконання зобов'я­зання (повторна оплата товарів, повторна поставка), вико­нання зобов'язання в розмірі, що перевищує дійсний (оплата роботи за договором підряду в розмірі, що перевищує визна­чену договором суму), тощо;

2) зобов'язання із збереження майна без достатньої правової підстави, наприклад, виконання зобов'язання за інших осіб (оплата комунальних послуг однією особою за всіх мешканців комунальної квартири за відсутності договору між ними).

Суб'єктами зобов'язань з набуття, збереження майна без до­статньої правової підстави є набувач (боржник) та потерпілий (кре­дитор). Ними можуть виступати фізичні та юридичні особи, а та­кож держава, територіальні громади, Автономна Республіка Крим.

Набувачем є особа, яка набула або зберегла майно без достат­ньої правової підстави або на підставі, що згодом відпала.

Потерпілий — це особа, за рахунок якої відбулось безпідставне переміщення майнових цінностей.

Предметом зобов'язань з набуття, збереження майна без до­статньої правової підстави є безпідставно набуте майно з усіма змі­нами, яких воно зазнало або може зазнати, крім:

1) заробітної плати і платежів, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої калі­цтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліментів та інших грошових сум, наданих фізичній особі як засіб для іс­нування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридич­ною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) іншого майна, якщо це встановлено законом (ст. 1215 ЦК Ук­раїни).

Умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави слід вважати низку юридичних фактів, що породжують цей вид недоговірних зобов'язань, а саме:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого).

Набуття майна може полягати у придбанні предметів матері­ального світу, набутті речових і зобов'язальних прав (наприклад, набуття права власності на помилково поставлений товар, набуття права вимоги, прийняття послуг).

Збереження майна має місце, коли потерпілий зазнає витрат, які за нормального стану речей повинен був понести набувач, тим са­мим зберігаючи своє майно (наприклад, несплата набувачем грошо­вих коштів потерпілому за користування майном, яке він взяв в

оренду; сплата потерпілим повної суми податку за земельну ділянку, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, тощо);

2) наявність шкоди у вигляді зменшення або незбільшення май­на потерпілого.

Так, зменшення майна потерпілого настає у разі помилкового повторного виконання ним зобов'язання на користь набувача (пов­торна поставка товарів, повторна оплата рахунків тощо). Водночас, незбільшення майна потерпілого може мати місце у разі неповер­нення набувачем отриманого за недійсним правочином тощо;

3) відсутність правової підстави для набуття, збереження майна набувачем за рахунок потерпілого або набуття, збереження майна набувачем на підставі, яка згодом відпала.

Відсутність правової підстави передбачає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без достатньої правової підстави, передба­ченої законом або договором, адміністративним актом чи односто­роннім правочином.

Іноді, правова підстава, за якою придбане майно, згодом відпа­дає. Це може мати місце, зокрема у разі одержання майна на підставі правочину, який згодом був визнаний судом недійсним, або у зв'яз­ку із набранням чинності нової правової норми, якій надається зво­ротна сила, тощо;

4) причинний зв'язок між збільшенням або збереженням майна набувачем та, відповідно, зменшенням чи незбільшенням май­на потерпілого. При цьому зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Права та обов'язки суб'єктів зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Враховуючи взаємність зо­бов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, наведемо перелік прав та обов'язків однієї сторони - набу­вача, правам та обов'язкам якого у такому зобов'язанні будуть від­повідати аналогічні обов'язки та права іншої сторони - потерпілого.

Набувач зобов'язаний:

1) повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості цього — відшкодувати вартість такого

майна, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України);

2) відшкодувати потерпілому всі доходи, які він одержав або міг одержати від безпідставно набутого майна з часу, коли він ді­знався або міг дізнатися про володіння цим майном без до­статньої правової підстави. З цього часу набувач несе відпо­відальність за допущене ним погіршення майна (ч. 1 ст. 1214 ЦК України);

3) сплатити потерпілому проценти у разі безпідставного одер­жання чи збереження грошей за користування ними (ст. 536, ч. 2 ст. 1214 ЦК України).

Набувач має право вимагати відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно від часу, коли він зобов'язаний повер­нути доходи (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Правові норми, що регулюють зобов'язання з набуття, збере­ження майна без достатньої правової підстави, відповідно до ч. З ст. 1212 ЦК України можуть застосовуватися й до інших, подібних за змістом, правовідносин, зокрема до:

1) повернення виконаного за недійсним правочином. У силу підстав, передбачених законом (порушення форми, відсут­ність необхідного обсягу правосуб'єктності тощо) правочин може бути визнаний недійсним, що тягне за собою відпадіння тієї правової підстави, на якій сторони набули майно. У тако­му разі останнє підлягає поверненню в натурі як безпідставно набуте, а потерпілий має право самостійно обрати спеціаль­ний чи зобов'язально-правовий спосіб захисту права влас­ності: відповідно, позов про застосування правових наслідків недійсного правочину чи позов про витребування безпідстав­но набутого майна. Поряд з цим, в юридичній літературі існує думка щодо можливості субсидіарного застосування вимог про витребування майна, набутого без достатньої правової підстави, і про визнання правочину недійсним та застосуван­ня його правових наслідків¹;

'Див.: Берестова І.Е. Зобов'язання з набуття, збереження майна без достат­ньої правової підстави: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ. - X., 2004. - С. 9-Ю.

2) витребування майна власником із чужого незаконного воло­діння. Застосування до цього виду правовідносин правових норм, що регулюють зобов'язання з набуття, збереження май­на без достатньої правової підстави, не залежить від способу вибуття майна з володіння власника (за його волею чи поза його волею) та добросовісності чи недобросовісності набувача;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Традиційно вважається, що повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні стосується переважно порушення гро­шових зобов'язань. При цьому правовою підставою повер­нення безпідставно набутих грошових коштів є не помилкове виконання зобов'язання потерпілим, а припинення зобов'я­зання через об'єктивні обставини;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Застосування положень гл. 83 ЦК України до деліктних правовідносин є доцільним у випадку, коли збитки заподіяні у формі упущеної вигоди, адже ЦК України не передбачає обов'язку набувача компенсувати потерпілому шкоду, завдану в іншій формі.

Список рекомендованої літератури

1. Берестова І.Е. Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ. - X., 2004. - 20 с.

2. Корнилова Н.В. Понятие и условия возникновения обяза­тельств вследствие неосновательного обогащения // Юрист. -2004. -№ 7. -С. 21-24.

3. Чернышев В.И. Обязательства из неосновательного приоб­ретения или сбережения имущества: Учебник. - Ярославль, 1974. -102 с.

4. Цвайгерт К., Кетц X. Договор. Неосновательное обогащение. Деликт / Ю.М. Юмашев (пер. с нем.) - М.: Международные отно­шения, 1998. - Т. 2. - 512 с.