Документи про освіту та кваліфікацію

Здобувачі освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, які успішно пройшли державну атестацію, отримують диплом про здобуття відповідного рівня вищої освіти за відповідним напрямом підготовки та кваліфікації бакалавра.

Бакалаврам, які мають не менше 75% відмінних оцінок з усіх навчальних дисциплін і практичної підготовки, оцінки "добре" з інших дисциплін (в т.ч. дисциплін, що опановані при здобутті освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст») та оцінки "відмінно" за результатами державної атестації, видається диплом з відзнакою.

Студенти, які отримали незадовільну оцінку при складанні державного екзамену або при захисті кваліфікаційної роботи, відчисляються з університету та одержують академічні довідки.

Професійну кваліфікацію в дипломі бакалавра кваліфікація визначається відповідно до «Національного класифікатора України. Класифікатор професій ДК 003:2010» через назву професії - професійного угруповання, до якого входять певні назви професійної роботи (посади).

Не допускається при визначенні кваліфікації використання слова-назви освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр (лист МОН №1/9-550 від 30.08.2006).

У документах про освіту іноземців кваліфікація визначається через освітньо-кваліфікаційний рівень та напрям підготовки (лист МОН №1/11-354 від 31.01.2004).

МОН запроваджує Європейську кредитно-трансферну систему та Додаток до диплома європейського зразка. Це спростить процедуру визнання українських дипломів про вищу освіту в Європі та сприятиме мобільності студентів.

Наказом МОН від 16 жовтня 2009 року N 943 з 2009/2010 навчального року у ВНЗ України запроваджується Європейська кредитно-трансферна система (ЄКТС) та її ключові документи ("Аплікаційна форма студента", "Угода про навчання", "Угода про практичну підготовку та зобов'язання про якість", "Академічна довідка", "Додаток до диплома європейського зразка"). Нововведення впроваджується відповідно до вимог Довідника користувача ЄКТС, затвердженого Європейською комісією 6 лютого 2009 року.

ЄКТС та додаток до диплому європейського зразка - інструменти виміру досягнень студентів, що є загальноприйнятими і зрозумілими в усіх країнах Європейського простору вищої освіти (країни Болонського процесу) і надають можливість адекватного визнання періодів навчання та дипломів про вищу освіту як в країні, так і за кордоном.

Додаток до диплома європейського зразка є документом, що видається разом з дипломом про вищу освіту, в якому описується здобута кваліфікація (ступінь) вищої освіти за загальноприйнятим в Європейському просторі вищої освіти зразком, де зазначається інформація про власника диплома, здобуту кваліфікацію, перелік вивчених дисциплін (модулів) та його успішність, систему оцінювання, академічні та професійні права, інформація про систему вищої освіти країни тощо.

Європейська кредитно-трансферна системи (ЄКТС) використовується для перенесення та накопичення кредитів. Разом з іншою інформацією, що міститься у додатку до диплома (або академічній довідці), кількість здобутих кредитів ЄКТС дозволяє точно відображати та оцінювати досягнення випускника (або студента), здобуті ним під час навчання у вищому навчальному закладі.

ECTS (European Credit Transfer and Accumulation System) – Європейська система переведення і накопичення кредитів, загальноєвропейська система обліку навчальної роботи студента – це система, яка створена для забезпечення єдиної міждержавної процедури оцінювання навчання, системи виміру і порівняння результатів навчання, їхнього академічного визнання і передачі від одного закладу освіти іншому. Система може використовуватись усередині закладу освіти, між закладами освіти однієї країни, а так само між закладами освіти - партнерами з різних країн.

Система ECTS базується на принципах взаємної довіри учасників і передбачає виконання правил щодо всіх її частин: ECTS - кредитів, ECTS - оцінок, Угоди про навчання і Зарахування кредитів.

ECTS - система, яка розроблена в інтересах студентів і базується на визначенні навантаження студентів, необхідного для досягнення цілей програми.

ECTS спрощує розуміння і порівняння навчальних програм для всіх студентів (вітчизняних і іноземних). ECTS стимулює мобільність і академічне визнання. Вона допомагає університетам організувати і переглядати їх навчальні програми. ECTS може бути використана для різних програм і форм навчання. Ця система робить здобуття вищої освіти в Європі привабливішим для студентів з інших континентів.

Шкала оцінок ECTS враховується для перезарахування оцінок локального університету при атестаціях ETCS-студента. Вона не порушує звичної системи оцінок локального університету, але дає змогу швидко перераховувати оцінки при переходах сту­дента з одного університету в іншій. ECTS-оцінки наведено в таблиці. Як випливає з таблиці, можливі такі варіанти оцінки знань з використанням Шкали оцінок ETCS: А — відмінно, В — дуже добре, D — добре і т. ін.

ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА — програмний комплекс (база знань), що забезпечує можливість накопичення і надання користувачам різних інформаційних ресурсів.

ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК — в особливий спосіб структурована і представлена на не паперовому носії (дискеті, CD, DVD тощо) повна інформація з навчального курсу. Основа електронного підручника — гіпертекст.

ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ

 

Діагностика якості підготовки бакалаврів здійснюється Державною екзаменаційною комісією через визначенням рівня сформованості компетенцій бакалаврів відповідно до ОКХ під час державної атестації у терміни, що передбачені навчальним планом.

Державний екзамен здійснюється за комплексними кваліфікаційними завданнями (ККЗ).

Кваліфікаційні роботи виконуються за видами:

- дипломний проект;

- дипломна робота.

Дипломний проект – кваліфікаційна робота, що присвячена вирішенню завдань, віднесених в ОКХ до проектної та проектно-конструкторської професійних функцій. Передбачається виконання технічного завдання, ескізного та технічного проектів, робочої, експлуатаційної, ремонтної документації тощо.

Дипломна робота – кваліфікаційна робота, що присвячена вирішенню завдань з організації технологічного процесу (технічна підготовка, забезпечення функціонування, контроль) і управління організацією (планування, облік, аналіз, регулювання) та технологічним процесом.

Кваліфікаційна робота може бути комплексною (кафедральна, міжкафедральна, міжвузівська) і виконуватись декількома студентами.

Кваліфікаційна робота вважається реальною за виконанням однієї з умов:

- тема роботи запропонована підприємством, виконується в його інтересах, а результати роботи прийняті до реалізації;

- по темі роботи існують публікації автора, патент, рішення про публікацію, подана заявка на винахід;

- до роботи прикладені документи про впровадження результатів.

 

ЗБЕРІГАННЯ СПРАВ З ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА АКРЕДИТАЦІЇ В АРХІВІ ДАК:

1) Справи з ліцензування на одну спеціальність готуються у 2-х томах. Справи з акредитації на одну спеціальність готуються в одному томі.

2) Том не повинен перевищувати 250 аркушів (30-40 мм завтовшки). Справи навчального закладу можуть складатися з декількох томів.

3) Справи до архіву подаються в швидкозшивачі без файлів з пронумерованими сторінками (наскрізна нумерація), завірені підписом керівника та печаткою навчального закладу.

4) Папка повинна відповідати об’єму кількості аркушів у справі.

 

Справи з ліцензування

том № 1

І. У перший том, до архіву ДАК здаються справи, до яких входять такі документи, які підлягають зберіганню 5 років:

1. реєстраційна картка Міністерства освіти і науки України;

2. наказ Міністерства освіти і науки про проведення ліцензійної експертизи;

3. висновки Експертної комісії;

4. висновки експертів Експертної ради ДАК;

5. заява;

6. копії засновницьких документів: затверджені та зареєстровані в установленому порядку, статут (титульна стор., 1, 2, остання підписами та прізвищами всіх засновників для приватних вищих навчальних закладів ВНЗ) чи положення про заклад освіти; свідоцтво про державну реєстрацію навчального закладу освіти, довідка про включення до єдиного державного реєстру;

7. лист-підтримка органів виконавчої влади;

8. концепція;

9. кадрове забезпечення (таблиця);

10. оренда приміщення (угоди);

11. копії ліцензій та сертифікату;

12. затверджені в установленому порядку навчальний план; варіативні частини освітньо-професійної програми (ОПП), освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ), а також титульну та першу сторінки стандарту ОПП та ОКХ.

13. відомості про соціальну інфраструктуру закладу освіти, матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення заявлених видів чи напрямів освітньої діяльності;

14. таблиця відповідності щодо ліцензування.

 

Справи з ліцензування

т. № 2

2. У другий том включається решта документів, які входять в перелік постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня № 1380 «Про ліцензувння освітніх послуг», наказу Міністерства освіти і науки України від 24.12.2003 № 847 для проходження ліцензійної експертизи. Вони подаються окремою папкою і зберіганню в архіві не підлягають.

 

Справи з акредитації

 

3. У справу з акредитації, до архіву ДАК здаються справи, до яких входять такі документи, які підлягають зберіганню на термін дії сертифікату:

1. реєстраційна картка Міністерства освіти і науки України;

2. наказ Міністерства освіти і науки про проведення акредитаційної експертизи;

3. висновки Експертної комісії;

4. висновки експертів Експертної ради ДАК;

5. заява;

6. копію ліцензії на надання освітніх послуг із спеціальністі, що акредитується;

7. матеріали самоаналізу діяльності вищого закладу освіти щодо підготовки з певного напряму (спеціальності).

8. таблиця відповідності щодо акредитації;

 

ЗМІСТ ОСВІТИ — це обумовлені цілями та потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та громадських і професійних якостей майбутнього фахівця, що формуються у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури.

Зміст освіти встановлюється в освітньо-кваліфікаційних характеристиках та інших актах органів управління освітою і змінюється відповідно до рівня розвитку науки, культури, виробництва, суспільства.

ІННОВАЦІЯ (іnnоvаsion – нове, нововведення). Педагогічні інновації – це загальна назва нового педагогічного продукту (теоретичного, практичного), що втілюється у навчально-виховний процес – концепції, теорії, системи, моделі, методики, технології, методи, прийоми тощо.

Освітня інновація – це новизна, що істотно змінює результати освітнього процесу.

Освітні інновації: види та класифікація

· процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувались по-іншому;

· результат творчого пошуку оригінальних нестандартних розв'язань для

різноманітних педагогічних проблем;

· актуальні, значущі й системні новоутворення, які виникають на основі

· різноманітних ініціатив і нововведень, що стають перспективними в контексті еволюції освіти і позитивно впливають на її розвиток;

· продукти інноваційної освітньої діяльності, які характеризуються

процесами створення, розповсюдження та використання нового засобу (нововведення) в галузі педагогіки та наукових досліджень;

· різні нововведення в діяльності навчально-виховних закладів, у здійсненні навчально-виховного процесу.

Освітня інновація є структурною одиницею „інновації”, яка в свою чергу включає педагогічну, науково-виробничу та соціально-економічну складові.

Педагогічні інновації – це нововведення у навчальному й виховному процесах.

Інноваційний проект – це документ, у якому визначаються мета, завдання, перелік, послідовність дій, виконавців і сфера їхньої відповідальності, необхідні ресурси, процедура контролю за ходом реалізації передбачених заходів з метою поліпшення діяльності навчального закладу, досягнення визначених результатів у встановлені терміни.

До інноваційного проекту висуваються такі вимоги:

1. Актуальність (реалізація проекту має привести до розв'язання реальних проблем школи і покращення результатів її діяльності, самопочуття учасників навчально-виховного процесу).

2. Реалістичність (проект має складатися з урахуванням можливостей досягнення поставлених цілей)

 

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН СТУДЕНТА — формується на основі переліку змістових модулів, що сформовані на основі освітньо-професійної програми підготовки і структурно-логічної схеми підготовки фахівців.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ в управлінні університетом

Інновації в управлінні освітнім закладом на базі інформаційних технологій є одним із основних механізмів, які створюють переваги у конкурентному середовищі. У цьому напрямку основними заходами в розвитку інформатизації постає створення її надійної і ефективної інфраструктури, запровадження уніфікованих доступів до корпоративних даних, покращання управління усім комплексом інформаційних ресурсів, а також забезпечення відповідності інфраструктури стратегічним цілям ВНЗ.

Комплексна реалізація цих заходів повинна забезпечуватись попередньо розробленою концепцією формування єдиного інформаційного простору (ЄІП), існування якого забезпечується інтегрованою автоматизованою системою управління ВНЗ (ІАСУВ). Це забезпечить інтеграцію інформаційних ресурсів і дасть змогу створити інформаційну інфраструктуру відповідно до організаційної структури І чинних бізнес-правил діяльності.

Цільовим призначення ЄІС є ефективне управління ВНЗ. Заради цієї мети в системі повинні бути закладені такі принципи:

·доступність — доступ до великих ресурсів із власного робочого місця;

·масштабованість - збільшення кількості працівників і користувачів;

·відкритість — відповідність світовим стандартам, що забезпечує переносимість або сумісність даних;

·прагматичність - отримання практичних навичок роботи;

·адаптованість - індивідуальне налаштування для кожного користувача
системи, наприклад, для студента - програми навчання і контенту;

·контроль — постійний моніторинг за процесами діяльності ВНЗ;

·інтегрованість - дотримання стандартів і сумісності за даними із іншими зовнішніми системами;

можливість розширення - можливість розширення функціонування системи.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ до педагогічних, науково-педагогічних та керівних працівників визначаються законами України та нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України, що зареєстровані Міністерством юстиції України.

 

КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ - це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій і залікових одиниць (залікових кредитів), охоплює зміст, форми та засоби навчального процесу, форми контролю якості знань і вмінь та навчальної діяльності курсанта, студента (слухача) у процесі як аудиторної, так і самостійної роботи.

Посилання:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Н А К А З Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу (Програму проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, розд.1) 23.01.2004 N 48 (див. розділ «Імпакт глосарію»)

КЛЮЧОВІ ОСВІТНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Компетентність у перекладі з латинської competentia означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Компетентна в певній сфері людина має відповідні знання та здібності, що дозволяють їй обґрунтовано судити про цю сферу й ефективно діяти в ній

Радою Європи було визначено такий орієнтовний перелік ключових компетентностей.

Вивчати:

· уміти витягати користь із досвіду;

· організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх;

· організовувати свої власні прийоми вивчення;

· уміти вирішувати проблеми;

· самостійно займатися своїм навчанням.

Шукати:

· запитувати різні бази даних;

· опитувати оточення;

· консультуватись в експерта;

· одержувати інформацію;

· уміти працювати з документами та класифікувати їх.

Думати:

· організовувати взаємозв'язок минулих і дійсних подій;

· критично ставитись до того чи іншого аспекту розвитку нашого суспільства;

· уміти протистояти непевності та труднощам;

· займати позицію в дискусіях і виковувати свої власні думки;

· бачити важливість політичного й економічного оточення, в якому проходять навчання та робота;

· оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, а також із навколишнім середовищем;

· уміти оцінювати твори мистецтва й літератури.

Співробітничати:

· уміти співробітничати та працювати у групі;

· приймати рішення - улагоджувати розбіжності та конфлікти;

· уміти домовлятись;

· уміти розробляти та виконувати контракти.

Прийматися за справу:

· включатись у проект;

· нести відповідальність;

· входити до групи або колективу та робити свій внесок;

· доводити солідарність;

· уміти організовувати свою роботу;

· уміти користуватись обчислювальними та моделюючими приладами.

Адаптуватись:

· уміти використовувати нові технології інформації та комунікації;

· доводити гнучкість перед викликами швидких змін;

· показувати стійкість перед труднощами;

· уміти знаходити нові рішення.

Відповідно до поділу змісту освіти на загальну метапредметну (для всіх предметів), міжпредметну (для циклу предметів або освітніх галузей) і предметну (для кожного навчального предмета), ми пропонуємо трирівневу ієрархію компетентностей:

· ключові компетентності - відносяться до загального (метапредметного) змісту освіти;

· загальнопредметні компетентності - відносяться до певного кола навчальних предметів та освітніх галузей;

· предметні компетентності - частки стосовно двох попередніх рівнів компетентності, що мають конкретний опис і можливість формування в рамках навчальних предметів.

Процедура конструювання освітніх компетентностей спирається на рефлексивне виявлення компетентнісного змісту існуючої освіти та містить у собі чотири етапи:

1) пошук проявів ключових компетентностей у кожному конкретному навчальному предметі;

2) побудову ієрархічної надпредметної систематики - «дерева компетентностей»;

3) проектування загальнопредметних освітніх компетентностей на вертикальному рівні для всіх трьох ступенів навчання;

4) проекцію сформованих за ступенями компетентностей на рівень навчальних предметів та їх відображення в освітніх стандартах, навчальних програмах, підручниках і методиках навчання.

 

КОМПЛЕКСНА КІЛЬКІСНА ОЦІНКА

 

Комплексна кількісна оцінка (Наказ Міністерства освіти і науки України 30.03.2010 р. № 277 «Методика рейтингового оцінювання наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації Міністерства освіти і науки України) наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації МОН (далі – ВНЗ), що забезпечує можливість ефективного керування на всіх рівнях: співробітник, кафедра, факультет, ВНЗ.

Методика визначає систему показників наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності ВНЗ, процедуру їх формування, методику формування загальної інтегральної оцінки (рейтинг) та систему контролю. Рейтинг може визначатись як серед фахових груп ВНЗ, об'єднаних по спеціалізації, так і для всіх ВНЗ одночасно.

Перелік показників, за якими здійснюється оцінка наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності ВНЗ.

Усі показники розділяються на такі, що характеризують потенціал (ресурси) ВНЗ – , та показники результативності – .

По рейтинговим індикаторам проводиться контроль достовірності та коректності даних. Для кожного показника обчислюється середнє значення по групі ВНЗ. Значні відхилення від середнього (встановлюється МОН) потребують додаткового підтвердження відповідними ВНЗ. У разі відсутності підтвердження дані вважаються не достовірними та не враховуються при подальших розрахунках (дорівнюють «0»).