Утилізація та знешкодження відходів Очисні споруди

Усі міста відрізняються утворенням великої кількості промислових і побутових відходів., які класифікуються:.

Відходи:

 

 

тверді рідкі промислові побутові

Міста Франції і Великобританії щорічно дають промислових відходів до 50 млн. т кожне, у ФРН – 61 млн. т, Італії – 44 млн. т. Побутові відходи уФранції, Італії, Великобританії – 17 млн. т/рік, ФРН – 20 млн. т, Японії – у 2 рази більше.

Склад міських відходів приблизно складає:

· папір, картон – 41%;

· сміття – 17,9%;

· гума, шкіра, деревина – 8,1%;

· харчові відходи – 7,5%;

· метали – 8,7%;

· скло – 8,2%;

· інші 1,6%.

У різних містах це співвідношення різне.

Проблема відходів має високу гостроту через низьку швидкість їх розкладання:

· папір руйнується через 2-10 рр..

· консервні банки – через 100 рр..

· поліетиленові матеріали – через 250 рр..

· пластмаса – 500 рр.

· скло – через 1000 рр.

Особлива категорія міських відходів – стічні води. В Україні за 1988 р. було випущено 18,7 млрд стоків, з них – 2,6 - неочищених.

Звільнення від відходів ведеться в 3-х напрямах:

1. Складування або захоронення таким чином, щоб вони не впливали негативно на навколишнє середовище.

2. Знищення відходів шляхом спалювання.

3. Очистка від шкідливих речовин здійснюється такими способами:

· механічна очистка методом відстоювання, фільтрування;

· хімічна очистка, при якій шкідливі речовини перетворюються в осад або розкладаються;

· фізико-хімічна – методом електролізу або іонообміном смол;

· біологічна очистка – з допомогою бактерій або ін. організмів, здатних розкладати шкідливі речовини в процесі життєдіяльності.

У більшості міст переважає вивіз відходів на звалища. Що є недосконалим, бо стічні води звалищ дуже токсичні і забруднюють ґрунтові води і ріки.

Спалювання – негативне явище, бо накопичений попіл має багато токсичних речовин і газоподібні викиди небезпечні. Особливо небезпечним є відкрите спалювання пластмас.

Тверді міські відходи слід спалювати у спеціальних печах. Особливо ефективно – у шлаковому розплаві: тут же одержують залізо та інші кольорові метали. Зараз існує багато таких спалюваних установок у Європі та Японії (близько 2000), США – 160.

Найбільш ефективним є і японська система “нумадзу” – сортування. Сортування відходів на 3 фракції:

· ті, що можна спалити;

· утилізувати (банки, ганчірки);

· бросові.

Знешкодження промислових і побутових стоків. Вони повинні проходити хімічну і біологічну очистку. Використовуються різні методи, які складаються з таких етапів:

1) передочистка, метою якої є звільнення стоків від крупного сміття (проціджування та відстоювання);

2) первинна очистка у спеціальних відстійниках до отримання намулу – сирцю.

3) вторинна очистка, при якій випорожнюються живі організми.

Високоефективним є метод крапельного фільтрування: полягає у виведенні стічних вод на шар піску товщиною приблизно 1,5 м на час до 6 годин. Потім протягом 18 год. здійснюється продувка киснем або повітрям, що створює сприятливі умови для роботи мікрорганізмів, які знешкоджують органічну речовину таких стоків.

Методи активного намулу застосовується з 1914 р.: створюється система неглибоких біологічних ставків в котрих йде змішування стічних вод з намулом, що утворюється при попередньому окисленні стічних вод. В активному намулі багато мікроорганізмів, які завершують знешкодження стоків.

Іноді токсичні стічні води доводиться зберігати до глибинного захоронення, використовуються відпрацьовані нафтові свердловини. Але вони ще містять газ або нафту, тому існує технологія створення спеціальних підземних порожнин методом камуфлетних ядерних вибухів: в порожнини закачуються токсичні речовини, тут же і проводять вибух для їх знищення.

 

Торгівля відходами.

У Декларації ООН про навколишнє середовище записано, що держави відповідають за те, щоб діяльність на їх території не завдавала шкоди довкіллю іншим державам. Але, цього принципу не дотримуються: при транскордонному перенесенні шкідливих речовин повітрям або річками. Останнім часом розпочалася торгівля токсичними відходами, яка набула міжнародних масштабів.

Сьогодні індустріально розвинені країни шукають бідні країни, щоб використовувати їх територій для дешевого скидання своїх токсичних відходів.

Щоб обійти законодавчі акти і не витрачати кошти на переробку, виробники відходів переправляють у країни з недосконалим екологічним законодавством, або є злочинні елементи.

Експорт токсичних відходів затримує розвиток екологічно чистих технологій і виробництв. У 1990 р. приблизно 25 хімічних виробництв Західної Європи та США звалили понад 11 000 т ртутно-свинцевих відходів в Іспанії, переправили 8000 контейнерів із токсинами в Нігерію. Організації Грінпіс відомо більше 1000 спроб експорту смертоносних відходів по всьому світу.

У 1992 р. 80 держав заборонили ввіз до себе токсинів. Україна не увійшла до їх числа (за останні 2 роки вже було понад 50 спроб ввезти 250 т промислових відходів, 100 тонн хімікатів, 390 тонн пластикових упаковок тощо).

Література

1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник. - М. –ЮНИТИ, 2000. – 251-285с., 285-337с.

3. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань.- К.: «Либідь»,- 1997.- 94-209 с., 243-260с.

4. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф.,Аблова А.К., Хусаїнов Д.А., Чук Л.Г. Екологія: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: видавництво КНЕУ,1999.- 37-64 с.

5. Зимомря В. До європейських стандартів (Концепція розвитку лісопромислового комплексу Закарпаття _. // Зелені Карпати.- 1995.- №3-4.-С. 53-54.

6. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник.- Київ «Лібра».- 1998.- 139-167с., 169-187 с., 188-195с., 196-209с., 210-223с.

7. Киселев В.Н. Основы экологии: Учебное пособие.- Минск “Універсітэцкае”.- 1998.-142-194 с.

8. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.- Київ: Право, 1996.

9. Кормилицын В.И., Цицкишвили М.С., Яламов Ю.И. Основы экологии: Учебное пособие.- М.- 1997.- 166-199 с., 201-239с.

10. Костенко Ю. Енергетика і екологічна безпека // Зелені Карпати.- 1994.- №3-4.- С.103-104.

11. Рущак М. Чи пропащі наші хащі? // Зелені Карпати. – 1995.- №3-4.- С.50-53.

12. Чернова Н.М., Билова О.М. Екологія.- К.: «Вища школоа»,1986.- 227-230с.

13. Чистик О.В. Экология: Учебное пособие. – Минск. ОО «Новое знание».-2000.-51-131с., 193-241с.

14. Шпек Р. Екологічні проблеми Карпатського регіону та шляхи їх вирішення // Зелені Карпати.- 1994.- №3-4.-С.20-23.

15. Экология и экономика: Справочник.- //Под ред. К.М.Сытника.- К.- Издательство политической литературы Украины,- 1986.- 193-241с.

 

Модуль 2

Тема 6.