Методи оперативно-поточного контролю за оздоровчим ефектом занять

Завданням оперативно-поточного контролю в оздоровчому тренуванні є оцінка відповідності тренувального навантаження індивідуальним можливостям. Тренер-викладач здійснює контроль на занятті, робить висновки на підставі такого комплексу ознак: зовнішні об'єктивні ознаки втоми; самооцінка свого стану тими, хто виконує фізичні вправи; показники ЧСС під час занять.

Приблизну класифікацію навантажень за зовнішніми ознаками загальної втоми і її відчуттям, розроблену Л.П.Матвєєвим, наведено в табл..

Таблиця

Класифікація навантажень за загальними критеріями втоми

Ознака	Ступінь навантаження – ступінь втоми
невелике навантаження – легка втома	велике навантаження – велика втома	надмірне навантаження – дуже сильна втома
Зміна кольорових відтінків шкіри	легке почервоніння	сильне почервоніння	дуже сильне почервоніння або незвичайне збліднення
Потовиділення	залежно від зовнішньої температури – легке або середнє	сильне, переважно вище пояса	дуже сильне по всьому тілу
Якість виконання рухів	впевнене	незначне збільшення помилок, поступове погіршення точності рухів	істотне порушення координації рухів та стійкості загальної пози
Зосередженість уваги	нормальна стійкість уваги без ознак зайвого збудження	поступове зміщення уваги із заданих об'єктів зосередження	істотне погіршення деяких функцій уваги
Настрій	піднесений, жвавий, радісний	у цілому позитивні емоції	поступово загострюються негативні емоції

Як відзначають фахівці, між інтенсивністю навантажень і ЧСС лінійний зв'язок зберігається до певної межі, яка складає 75 % від максимально можливого навантаження.

Дуже важливим показником відповідності навантаження стану людини є реакція відновлення пульсу після навантаження. Після оздоровчого заняття окремими фізичними вправами повне відновлення пульсу в деяких осіб відбувається через 20 і більше хвилин.

В інтервалах між заняттями оперативний контроль проводиться у вигляді самоконтролю. Викладачі-тренери повинні надати консультації щодо його проведення та аналізувати одержані дані. У міру накопичення фіксованих даних оперативно-поточного контролю з'ясовуються загальні тенденції в системі оздоровчих занять. У цьому полягає взаємозв'язок оперативно-поточного й етапного контролю.

Особливості методики етапного контролю за оздоровчим ефектом занять

Завдання етапного контролю – діагностика кумулятивних змін в організмі в межах завершеного циклу оздоровчого тренування. Він передбачає тестування та інші діагностичні процедури. Установлено, що за умови систематичних і раціонально дозованих фізичних навантажень вже через 5-6 занять починає розвиватися тренувальний ефект, відбувається економізація фізіологічних реакцій на навантаження.

Для визначення рівня фізичного стану пропонуються комплексні діагностичні системи (Контрекс – 1, 2, 3). Контрекс-2 передбачає оцінку 11 показників: вік, маса тіла, артеріальний тиск, пульс у спокою, гнучкість, швидкість, динамічна сила, швидкісна витривалість, швидкісно-силова витривалість, загальна витривалість, відновлення тиску.

На думку фахівців, діагностичні експрес – системи мало інформативні для осіб молодого віку, а також для тренованих людей. Об'єктивне визначення рівня їх фізичного стану можливе лише за умови використання спеціальних субмаксимальних та максимальних тестів.

Оцінку рівня фізичного стану після 8-10 тижнів занять рекомендується проводити за допомогою тесту, який враховує мінімальний час пробігання 1000 метрів. Рівень фізичного стану визначається за такою формулою:

,

де: І – індекс в умовних одиницях; В – вік. кількість років; t – час, хв.

Отриманий індекс зіставляють з оціночною шкалою, запропонованою Л. Іващенко та Н. Страпко, і визначають рівень фізичного стану (табл.).

Таблиця

Шкала оцінки фізичного стану за результатами бігу на 1000 м

Рівень фізичного стану	Індекс
чоловіки	жінки
Низький	< 2,5	< 2,0
Нижче середнього	2,5-3,0	2,0-2,5
Середній	3,1-4,0	2,6-3,6
Вище середнього	4,1-4,5	3,7-4,0
Високий	> 4,5	> 4,0

Для осіб, які займаються оздоровчим плаванням, контроль оздоровчої ефективності занять проводиться через 8-10 тижнів. Використовується тест, який передбачає плавання на дистанцію 200 м із максимально доступною швидкістю. Розрахунок індексу, що відповідає певному рівню фізичного стану, здійснюється за вищенаведеною формулою. За спеціальною шкалою (табл.) визначають рівень фізичного стану і вносять необхідні корективи у тренувальні навантаження.

Таблиця

Шкала оцінки фізичного стану за результатами плавання на 200 м

Рівень фізичного стану	Індекс
чоловіки	жінки
Низький	< 3,5	< 2,8
Нижче середнього	3,5-3,8	2,8-3,0
Середній	3,9-4,2	3,1-3,3
Вище середнього	4,3-4,5	3,4-3,6
Високий	> 4,5	> 3,6

Для проведення етапного контролю можуть використовуватися природні рухові тести К.Купера. При визначенні рівня фізичного стану наприкінці кожного мезоциклу оздоровчого тренування необхідно використовувати один і той самий метод, що дасть змогу об'єктивно оцінити динаміку зрушень функціональних можливостей організму. Підвищення рівня фізичного стану за 8-10 тижнів занять обумовлює необхідність зміни спрямованості, обсягу та інтенсивності фізичних навантажень на наступному етапі оздоровчого тренування. Досягнення високого рівня фізичного стану дає змогу планувати оздоровчі заняття відповідно до вимог підтримуючого періоду тренування. Оскільки тривалість періоду не обмежена, відсутні рекомендації щодо термінів проведення етапного контролю. При відновленні занять оздоровчої спрямованості необхідно обов'язково враховувати реакцію серцево-судинної системи на фізичне навантаження, а не обмежуватися лише тестуванням рівня фізичної підготовленості.

Самоконтроль рівня фізичного стану

Він здійснюється самостійно, що дає змогу вчасно встановити наявність відхилень у стані здоров'я і вжити заходів для їх усунення. Головна перевага самоконтролю полягає в тому, що особи, які здійснюють повсякденні спостереження, можуть особисто відчувати позитивний вплив занять фізичними вправами на стан свого здоров'я. Під час самоконтролю традиційно фіксуються зміни у стані здоров'я за суб'єктивними та об'єктивними показниками. Особливого значення набувають симптоми перенапруги організму: погіршення самопочуття, поява загальної слабкості, небажання займатися фізичними вправами, головокружіння у спокої, під час навантаження або зміни положення тіла, погіршення апетиту, поява неприємних відчуттів у ділянці серця та ін..

Серед об'єктивних показників найбільше значення має ЧСС в умовах спокою або при виконанні фізичних вправ. Фіксація суб'єктивних та об'єктивних показників у щоденнику самоконтролю дає змогу оперативно контролювати адекватність тренувальних навантажень індивідуальним можливостям, попередити негативні впливи нераціонального тренувального режиму, скоректувати обсяг тренувальних навантажень відповідно до стану здоров'я і ступеня адаптації. У самоконтролі особлива увага приділяється використанню інформативних і доступних способів цілісної оцінки фізичного стану організму.

У зарубіжній практиці кондиційного тренування для людей зрілого віку пропонується спрощений спосіб самоконтролю на основі оцінки таких показників: вік (за кожний рік життя нараховується 1 очко); ЧСС у спокою; індекс відновлення ЧСС – різниця між ЧСС в спокою і ЧСС на 5-й хвилині пасивного відпочинку після 2-х хвилин бігу на місці; число 12-хвилинних занять на тиждень вправами на витривалість; вага тіла; ставлення до куріння.

Загальна сума очок дає змогу оцінити фізичний стан: понад 170 - "хороший", 101-170 очок – "задовільний", 61-100 очок – "не зовсім задовільний", 21-60 – "переднебезпечний", 20 і менше очок – "небезпечний".

Аналогічний підхід передбачений у комплексній системі самоконтролю "Контрекс"-1, у який враховується 8 показників, 6 із них відображають фактори ризику розвитку ішемічної хвороби серця (вік, маса тіла, куріння, вживання алкоголю, артеріальний тиск та рухова активність). Окрім названих показників, враховується пульс у спокої і відновлюваність пульсу.

Кожний показник оцінюється в балах, сума дає змогу визначити рівень фізичного стану. З урахуванням динаміки змін рівня фізичного стану вносяться необхідні корективи у тренувальний процес оздоровчої спрямованості.

 

Рекомендована література [4, с.126-138], [11, с.4-256], [12, с.342-374], [13, с.430-435], [16, с.227-278].

 

Лекція № 11