Переваги управління витратами за допомогою системи центрів відповідальності та вимоги до їх формування

Переваги системи управління витратами за допомогою системи центрів відповідальності:

1)вона дає змогу скористатися всіма вигодами децентралізованого управління об'єктом (вивільнення вищого керівництва, що дає йому можли­вість зосереджуватися на глобальних питаннях; прийняття ком­петентніших рішень, оскільки управлінці на місцях більш інфор­мовані, часто краще розуміють проблему; можливість оператив­но, а отже, й своєчасно приймати рішення на відповідних рівнях управління; посилення мотивації та управлінський розвиток кері­вників середньої і нижньої ланок);

2) система дає змогу зробити контроль дієвим завдяки персоніфікації відпові­дальності;

3) вона забезпечує підвищення точності обчислення витрат за носіями.

Формування центрів відповідальності за витратами має здійс­нюватись із дотриманням таких вимог:

1) порівнянність планових і звітних результатів виконання ро­боти за певний період; 2)однозначне обчислення планових і фактичних витрат за роз­рахунковий період на основі обґрунтованих методик і раціональ­ної системи обліку;

3)чітке визначення меж повноважень і відповідальності керів­ника центру відповідальності. Керівник може відповідати лише за ті витрати, на які він може впливати (які для нього є регульо­ваними);

4) персоніфікація документації внутрішньої звітності;

5)участь керівників центрів відповідальності у складанні пла­нів (кошторисів).

Сутність системи управління витратами «бенчмаркінг»?

Досить новим методом управління витратами є бенчмаркінг витрат. Бенчмаркінг - це спосіб оцінки стратегій і цілей роботи організації порівняно з успішними підприємницькими організаціями для визначення свого місця на конкретному ринку. Перевагами бенчмаркінгу витрат є відсутність потреби у винаході власних способів зменшення витрат і вдосконалення процесів у діяльності підприємства, тому що це вже зроблено лідером ринку або підприємством, взятим за зразок; можливість комбінування різних методів, що забезпечили успіх у зменшенні витрат іншим підприємствам. Основним обмеженням у використанні бенчмаркінгу є обґрунтованість вибору підприємства-еталона. Якщо як еталон вибирають реальне підприємство, то потрібно обов'язково враховувати його особливості, умови його зовнішнього середовища. В іншому разі результати бенчмаркінгу витрат не можна використовувати. Якщо ж вибраний еталон є абстрактним ідеальним варіантом перебігу процесів, то дуже важливою є оцінка рівня досяжності ідеалу. Неправильний вибір вихідного еталона в бенчмаркінгу витрат може стати основною причиною, через яку цей метод може не дати результатів. Крім того, існують труднощі в отриманні інформації про діяльність підприємства-ета-лона, яка найчастіше є комерційною таємницею. Цей метод можуть використовувати підприємства, яким необхідно прийняти рішення щодо свого позиціонування на ринку й вибору стратегії розвитку. Крім того, дослідивши процес формування витрат на ета­лонних підприємствах - лідерах галузі, використовуваних управлінських орієнтирів і методів управління витратами, можна по­ступово поліпшити управління витратами, ґрунтуючись на їх досвіді й технологіях.

Витрати на збут.

Витрати на збут – це витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Витрати на збут включають витрати, пов’язанi з реалiзацiєю (збутом) продукцiї (товарiв, робiт, послуг), а саме:

1) витрати на утримання підрозділів підприємства, що пов’язані зі збутом; 2) витрати на утримання, ремонт та експлуатацію основних засобів, пов’язаних зі збутом продукції, амортизаційні відрахування; 3) витрати пов’язані з транспортуванням, перевалкою та страхуванням готової продукції; 4) витрати пов’язані з забезпеченням правил техніки безпеки та охорони праці; 5) витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів, на дослідження ринку збуту, 6) витрати на зберігання, навантажування, розвантажування й пакування продукції.

До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати, пов’язані з організацією збуту товарів, за винятком адміністративних, інших операційних та фінансових витрат.

Витрати на збут не формують собівартості виробленої і реалізованої продукції, а покриваються за рахунок валового прибутку підприємства або збільшують валовий збиток.