Ключові функції транспорту в логістичній системі підприємства

Транспорт має велике значення у забезпеченні ефективного функціонування логістичної системи підприємства. Протягом виробничого циклу всі вантажі переміщуються, що супроводжується численними логістичними операціями. Це значно збільшує обсяг транспортних робіт. На кожну логістичну операцію припадає кілька транспортних операцій, що призводить до значних транспортних витрат (10-30 % непрямих витрат у собівартості продукції).

Розрізняють транспорт зовнішнього і внутрішньовиробничого призначення.

Зовнішньовиробничий транспорт забезпечує зв'язок підприємства із залізницею, аеропортом, постачальниками та споживачами ви­робленої продукції

Внутрівиробничий транспорт підприємства забезпечує за вимогами виробничого процесу, переміщення між цехами, ділянками, складами і т. ін. вантажів виробничого характеру: виробничих запасів, палива, готової продукції, виробничих відходів і т. д.

Виходячи із цілей і завдань логістичної діяльності, підприємство може застосовувати автомобільний, залізничний, водний, повітряний або трубопровідний транспорт.

Економічна доцільність використання того чи іншого виду тран­спорту визначається наступними групами факторів.

Загальногосподарські фактори:

• розміщення і масштаби виробництва та споживання продукції, що визначає обсяги і напрямки перевезень і вантажопотоків;

• номенклатура виробленої продукції, що визначає тип рухомого складу та ритмічність його роботи;

• стан запасів матеріальних цінностей, які визначають терміновість доставки вантажів і т. д.

Специфічні транспортні фактори:

• розміщення мережі шляхів сполучення (внутрішньовиробничих
транспортних маршрутів);

• умови експлуатації транспорту, у тому числі сезонність і ритміч­ність роботи;

• пропускна і перевізна здатність;

• технічна оснащеність;

• система організації транспортного процесу.

На промисловому підприємстві, поруч із залізничними коліями, автомобілями для внутрішньовиробничих перевезень використовують спеціалізовані види транспорту (монорейкові і канатні дороги, стрічкові конвеєри і т.д.). За певних умов впровадження на підприємствах спеціалізованих видів транспорту може стати більше ефективним, а ніж застосування автомобільного чи залізничного транспорту.

Внутрішньовиробничий транспорт розділяють на міжцеховий і внутрішньоцеховий.

Міжцеховий транспорт забезпечує своєчасне перевезення матері­алів, напівфабрикатів, готової продукції між цехами, виробництвами та складами.

Внутрішньоцеховий транспорт забезпечує переміщення деталей, напівфабрикатів між ділянками, складами і іншими підрозділами у межах цеху.

Основними показниками організації та планування внутрішньовиробничого транспортного процесу є вантажопотік і вантажообіг.

Вантажопотік — кількість вантажів, що переміщуються між двома пунктами за одиницю часу.

Вантажообіг — загальна кількість вантажів, які надійшли на підприємство або відправлені з його, переміщені в межах підприємства за певний проміжок часу.

Складаючи вантажопотоки, отримують вантажообіг, що разом із планом цеху і генеральним планом підприємства покладаються в основу проектування схем вантажопотоків.

Основні принципи організації внутрішньовиробничого транспорту.

1. Оптимізація внутрішньовиробничих транспортних перевезень.

2. Раціоналізація схем транспортних переміщень.

3. Найбільш повне використання транспортних засобів.

До внутрішньовиробничого транспортування відносять всі тран­спортні процедури як на складах, так і у середині виробничих підрозді­лів. Загальна класифікація внутрішньовиробничих транспортних засобів наведена на рис. 7.1.

В основу організації внутрішньовиробничого транспорту по­кладається формування маршрутів міжцехових перевезень. Основними видами маршрутів є маятниковий і кільцевий. До їх різновидів відносять променевий і зонно-кільцевий маршрути перевезень.

Рис. 7.1. Класифікація внутрішньовиробничих транспортних систем

 

При маятниковій системі транспортний зв'язок між пунктами здійснюється за двома варіантами:

• у одному напрямку із вантажем, у іншому — без вантажу;

• у обох напрямках із вантажем.

Тривалість одного рейсу для маятникового маршруту визначається залежністю

• однонаправлений маршрут, t_{м одн}:

• двонаправлений маршрут, t_{м дв}:

де t_загр, t_разгр — час завантаження і розвантаження транспортного засобу відповідно;

L — відстань перевезення;

V— швидкість руху транспорт­ного засобу без вантажу;

V_гр — швидкість руху транспортного засобу з вантажем.

Схема променевих маршрутів застосовується для доставки ван­тажів з одного пункту в кілька пунктів або, навпаки, з декількох пунктів у один (доставка готової продукції з декількох цехів).

Схема кільцевих і зонно-кільцевих маршрутів забезпечує обслуговування декількох замовників вантажів, які розташовані у зоні цього кільця за один рейс.

Тривалість одного рейса для кільцевого маршруту t_кольц розрахову­ють по формулі:

де m — кількість розвантажувальних пунктів.

При розробці схем руху необхідно враховувати міжцехову коопе­рацію, можливість створення різних систем маршрутів з метою змен­шення «холостих» пробігів.

Потребу в транспортних засобах періодичної дії N_T визначають по формулі:

де Q_T – вантажообіг, т;

t – час на один рейс, год;

q – паспортна вантажопідйомність транспортного засобу, т;

k₁ — коефіцієнт ванта­жопідйомності транспортного засобу на протязі доби;

k₂ — коефіцієнт використання робочого часу транспортним засобом у протязі доби;

Т— час роботи транспортного засобу в протязі доби.

Потреба у транспортних засобах безперервної дії розраховують по формулі:

де П_Т — продуктивність транспортного засобу, т/год;

t₁ – кількість годин роботи в зміну, год;

k₃ — коефіцієнт використання робочого часу в зміну.

Необхідну для підприємства кількість транспортних засобів N_тр розраховують по формулі:

де Q — вантажообіг за розрахунковий період;

Т – транспортний цикл, що включає час завантаження та розвантаження і час пробігу по марш­руту у два кінці;

К_н — коефіцієнт нерівномірності потоків (затримки);

К_рем — коефіцієнт витрат часу на ремонт транспортних засобів;

К_груз — коефіцієнт використання вантажопідйомності;

q — номінальна ван­тажопідйомність транспортних засобів;

F — ефективний фонд часу роботи транспортних засобів.

Добову продуктивність транспортного засобу Р_cут розраховують по формулі:

де Q_сут — добовий вантажообіг;

n — кількість рейсів транспортного засобу за добу.