Послідовність виконання роботи. 1. Переміщуючи праве коліно манометра, встановити рівень ртуті на рівень позначки 3

 

1. Переміщуючи праве коліно манометра, встановити рівень ртуті на рівень позначки 3. Провести підрахунок показів манометра h з точністю до 0,5 МПа.

2. Розмістити балон 1 у нагрівачі. У процесі нагрівання підтримувати рівень ртуті в лівому коліні в початковому положенні. Коли газ прийме температуру t₂ (температура пари киплячої води), виконати заміри показників манометра h₂.

3. Увімкнути нагрівач і, пересуваючи вниз правий повзунок, опустити праве коліно манометра для того, щоб при охолодженні газу ртуть не засмоктало в балон.

4. Виміряти барометром атмосферний тиск Р_атм; та за даними довідника знайти температуру киплячої води t₂.

5. Визначити початковий Р₁ і кінцевий Р₂ тиск газу за формулою (16.5) і обчислити величину a згідно формулі (16.4).

6. Визначити абсолютну та відносну похибку визначення D a, вважаючи що a = f(Р_атм, h₁, h₂, t₁,t₂). Результати записати в табл. 16.1.

 

Таблиця 16.1

Номер досліду	t1	h1	t2	h2	P1	P2	a

 

Записати: Р_атм; 3x; Dt; Dh; Da.

 

Контрольні запитання

1. Що називається термічним коефіцієнтом тиску? Які одиниці його вимірювання в СІ?

2. Суть закону Шарля.

3. Як дізнатися, що повітря в балоні нагрівають до температури кипіння води?

4. Чи є один газ кращим, ніж інший, для побудови газового термометра?

5. Чому не використовуються водяні термометри?

 

Явища переносу

 

У результаті хаотичного руху молекул і зіткнень між ними відбуваються безперервні зміни швидкостей та енергій молекул газу (рідини).

Якщо існує просторова неоднорідність густини, температури газу (рідини), або швидкості руху окремих його шарів, то на тепловий хаотичний рух молекул накладається впорядкований рух, який здатен поступово вирівняти ці неоднорідності. Процес вирівнювання неоднорідно розподілених у просторі фізичних величин називається явищем переносу.

Явища переносу (дифузія, внутрішне тертя та теплопровідність) базуються на виникненні в газах або рідинах направленого переносу маси (діфузія), імпульсу (внутрішнє тертя), внутрішньої єнергії (теплопровідність) (рис.16.2 – 16.4).

Дифузія – процес вирівнювання густини молекул газу, а також молекул рідин або встановлення рівноваж-ного розподілу концентрацій.

 

Експериментально встановлено, що через поверхню DS площадки, перпендикулярної до осі, вздовж якої відбувається зміна густини речовин, за час Dt переноситься маса речовини Dm, яка пропорційна градієнту густини Dr/Dx, площі DS та часу Dt:

 

 

де D – коєфіцієнт дифузії, м²/с.

(16.6)

 

 

Тут l – середня довжина вільного пробігу молекул; v– середня арифметична швидкість молекул речовини.

 

 

Явище внутрішнього тертя пов’язане з виникненням сил тертя між двома шарами газу або рідини, що переміщуються паралельно один одному з різними за величиною швидкостями. Причиною внутрішнього тертя є перенос молекулами кількості руху від одного шару газу або рідини до другого (рис. 16.3).

 

Молекули переходять з шару В, що рухається із швидкістю v₁, до шару А. При цьому молекули з шару В переносять в шар А імпульс mv₂ свого впорядкованого руху. Якщо v₁>v₂, то такі молекули при зіткненнях з молекулами шару А прискорюють свій впорядкований рух. Внаслідок цього процесу швидкість переміщення шару А знижується.

 

З механіки відомо, що сповільнення руху тіла спричиняють сили тертя. Фізична природа сил тертя визначається взаємодією молекул або атомів на поверхні частин механічної системи, що рухаються із різними швидкостями. Отже, між шарами газу або рідини А та В, що рухаються з різними відносними швидкостями, діє сила тертя DF, спрямована проти руху шару А. Згідно з другим законом Ньютона

DF Dt = D(mv) = mv₁ – mv₂

 

При переході молекул з шару В до шару А здійснюється передача шарові А імпульсу D(mv), яка спричиняє виникнення сили тертя DF = D(mv)/ Dt.

Модуль сили DF є пропорційним градієнту швидкості Dv / Dx, а вектор сили діє в напрямку зменшення швидкості відносного руху шарів DF~ – Dv / Dx. Модуль сили тертя визначається молекулярно-кінетичними параметрами газу або рідини та їх густиною.

Зважаючи на це, явище внутрішнього тертя підпорядковане закону

.

Тут F –є сила внутрішнього тертя, яка діє на площадку DS поверхні шару; Dv/Dx – градієнт швидкості руху шарів у напрямку x, перпендикулярному до поверхні шару; h – коефіцієнт внутрішнього тертя (в’язкості), який чисельно дорівнює силі тертя між двома шарами з площею 1м², при градієнті швидкості, що дорівнює одиниці, та вимірюється в кг*м^-1*с^-1.

Відповідно до кінетичної теорії

, (16.7)

де r – густина речовини; l – середня довжина вільного пробігу, v – середня арифметична швидкість молекул речовини.

 

Явище теплопровідності виникає при наявності градієнта температури DT/Dx описується рівнянням:

 

де DQ – кількість теплоти, що переноситься за час Dt крізь площадку DS вздовж нормалі x до цієї площадки в напрямку зменшення температури; K –коефіцієнт теплопровідності, що чисельно дорівнює кількості теплоти, яка переноситься крізь 1 м² за 1секунду при градієнті температури, рівному одиниці.

Коефіцієнт теплопровідності виражається в Дж/м с або Вт/м К.

Отже, явище теплопровідності полягає в переносі деякої кількості тепла DQ від більш гарячого шару до більш холодного.

Молекулярно–кінетична теорія пояснює рух теплоти DQ крізь площадку DS перенесенням певної кількості кінетичної енергії при хаотичному переміщенні молекул. По суті, теплопровідність є процес передачі енергії від молекули до молекули.

Розглянемо ідеальний газ, що заповнює простір між двома паралельними пластинами, температура яких відповідно T₁ та T₂. Припустимо, що T₁ вища за T₂. В цьому разі вздовж осі x існує градієнт температури DT/Dx. Уявімо собі площадку DS, розташовану паралельно пластинам з температурами T₁ та T₂ (рис. 16.4).

Рухаючись хаотично, молекули газу перетинають цю площадку як зліва направо, так і справа наліво з рівною вірогідністю. Якщо тиск газу при цьому не змінюється, то кількість молекул, що перетинають 1 м² за 1секунду в обох напрямках, є однаковою. Але молекули, які рухаються зліва, з боку більш високої температури T₁, несуть із собою більшу енергію, ніж молекули, що рухаються справа. Отже, виникає потік тепла (зліва направо), зумовлений різницею енергії, що переноситься молекулами зліва і справа.

 

Під потоком тепла розуміють кількість тепла, що протікає крізь 1 м² за 1 секунду. Таким чином, теплопровідність супроводжується виникненням потоку тепла в газі або рідині.

Згідно з молекулярно–кінетичною теорією коефіцієнт теплопровідності

(16.8)

Враховуючи, що

Тут С_v –ізохорична молярна теплоємність; n –кількість молекул у 1м³; `v – середня арифметична швидкість молекул;`l – середня довжина вільного пробігу молекул; N – число Авогадро; m – молярна маса газу; m – маса однієї молекули; r – густина газу.

У такому разі рівняння (16.8) може бути подане так:

(16.9)

 

 

Коефіцієнт теплопровідності K не залежить від роду газу. Це видно з того, що густина газу r прямо пропорційна тиску. Інші величини у формулі від тиску не залежать. Лише при дуже низьких тисках K починає залежати від тиску.

Порівняння формул (16.6), (16.7) та (16.9) дає змогу побачити,що коефіцієнти переносу зв’язані між собою такими співвідношеннями:

 

У табл. 16.2 наведені основні дані про явища переносу в газах.

Таблиця 16.2

 

Явище переносу	Величина, яка переноситься	Рівняння переносу	Коефіцієнт переносу
Дифузія	Маса m
Внутрішнє тертя	Імпульс P
Теплопро- відність	Теплота (внут- рішня енергія) Q

 

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 17