Ерліх, Борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет

У 1891 р. у статті Пауля Ерліха (Paul Ehrlich, 1854—1915) противомікробні речовини крові автор назвала терміном "антитіло" (по-німецькому antikorper), тому що бактерій у той час називали терміном "korper" — мікроскопічні тельця. Але П.Ерліха "відвідало" глибоке теоретичне прозріння. Незважаючи на те, що факти того часу свідчили, що в крові не контактували з мікробом тварини чи людини не визначаються антитіла проти даного мікроба, П.Ерліх якимсь образом усвідомив, що і до контакту з конкретним мікробом в организмі вже є антитіла у вигляді, що він назвав "бічними ланцюгами". Як ми тепер знаємо, це саме так, і "бічні ланцюги" Ерліха — це докладно вивчені в наш час рецеп-тори лімфоцитів для антигенів. Пізніше цей же напрям думок П.Ерліх "застосував" до фармакології: у своїй теорії хіміотерапії він припускав передіснування в організмі рецепторів для лікарських речовин.

У 1908 р. П.Ерліху вручили Нобелівську премію за гуморальну теорію імунітету.

Наукова суперечка між клітинною (І.І.Мечников і його учіі) і гуморальної (П.Ерліх і його прихильники) теоріями імунітету тривав більш 30 років і сприяв розвитку імунології як науки.

у 1919 р. Ж. Борде отримав нобілевску премію за відкриття системи комплементу, дослідження в області імунології і бактеріології.

 

2. Антибіотики – це хіміотерапевтичні препарати, мікробного, напівсинтетичного або синтетичного походження, які в малих концентраціях зумовлюють гальмування розмноження або загибель чутливих до них мікроорганізмів та пухлинних клітин у внутрішньому середовищі організму

Класифікація антибіотиків

- за хімічною структурою:

• біосинтетичні (природні)

• напівсинтетичні

• cинтетичні

- за походженням

• синтезовані бактеріями

• синтезовані актиноміцетами

• синтезовані грибами

• рослинні (фітонциди)

• тваринні (лізоцим, інтерферон)

Активність антибіотиків виражається в міжнародних одиницях (ОД); 1 ОД — це активність 1 мкг чистого препарату антибіотиків. Наприклад, за 1 ОД пеніциліну вважають найменшу кількість препарату, що пригнічує ріст еталонного штаму стафілокока в 50 мл живильного середовища. Одиниця дії (ОД) відповідає активності; 0,6 мкг хімічно чистої кристалічної натрієвої солі бензилпеніциліну.

 

Антигени (anti-проти, genos-рід) – це хімічні речовини, розчинні або у складі клітин, що мають ознаки генетичної чужерідності, здатні викликати імунну відповідь і призводити до зміни імунної реактивності макроорганізму.

Основні властивості антигену – здатність зумовлювати імунну відповідь та взаємодіяти з продуктами імунної відповіді (з антитілами або рецепторами лімфоцитів)

Види імунної реактивності організму

1.Синтез антитіл

2.Утворення специфічних цитотоксичних клітин

3.Реакції гіперчутливості негайного та сповільненого типу

4.Утворення клітин імунної пам’яті

5.Виникнення імунної толерантності

6.Розвиток ідіотип-антиідіотипової взаємодії

Вид імунної відповіді обумовлені:

· Властивостями антигену

· Його дозою

· Шляхами потрапляння в організм

· Станом імунної системи

· Види антигенів

· Повноцінні антигени – здатні індукувати імунну відповідь і взаємодіяти з її продуктами

Структура повноцінного антигену:

гаптен + шлеппер

Гаптен (детермінанта антигену, епітоп) – це невелика ділянка молекули антигену, яка має сталу стереохімічну структуру, зумовлює специфічність імунної відповіді і специфічну взаємодію антигену з продуктами імунної відповіді

Шлеппер (провідник) – це велика ділянка молекули, яка є носієм епітопу антигену

Види антигенів

Неповноцінні антигени – не здатні самостійно індукувати імунну відповідь, але зберігають можливість реагувати з її продуктами

Структура неповноцінного антигену:

· гаптен

· напівгаптен

Гаптени – це низькомолекулярні органічні речовини, здатні взаємодіяти з білками організму

Напівгаптени – це прості неорганічні речовини, здатні взаємодіяти з білками організму

Гаптени і напівгаптени здатні викликати імунну відповідь тільки після кон’югації з високомолекулярними білками

Види антигенів

Повноцінні антигени:

· складні білки

· високомолекулярні полісахариди

· глікопротеіди

· ліпопротеіди

· ліпополісахариди

· нуклеопротеїди

Неповноцінні антигени:

· Гаптени

· олігопептиди

· полісахариди

· нуклеїнові кислоти

· ліпіди

· стероїди

· лікарські засоби

Неповноцінні антигени:

Напівгаптени

· нітрогрупи

· Іони галогенів (йод, хлор, бром)

· Іони важких металів

· амінокислоти

 

Варіант 7

 

Прокаріоти і еукаріоти

Прокаріоти: Діаметр у середньому складає 0,5-5 мкм. Одноклітинні. Генетичний матеріал – Кільцева ДНК знаходиться в цитоплазмі і нічим не захищена. Ядра немає, хромосом і ядерця також. Синтез білка – в 70S-рибосомах. Ендоплазматичної сітки немає. (Синтез білка характеризується чутливістю до антибіотиків; наприклад, розвиток прокаріот гальмується стрептоміцином.) Клітинні стінки - ж орсткі (містять полісахариди і амінокислоти). Основний компонент - муреїн. Деякі над клітинною стінкою мають слизову капсулу. Джгутики - п рості (мікротрубочки відсутні). Діаметр ≈ 20 нм. Органели - м ало. Жодна з них не має оболонки (подвійної мембрани). Внутрішні мембрани зустрічаються рідко, але якщо вони є, то на них проходять процеси дихання і фотосинтезу. Ендоплазматична сітка відсутня. Клітинний центр – немає. Мітохондрії – відсутні. Комплекс Гольджі - немає. Лізосоми – немає. Пластиди – відсутні. Вакуолі Немає (за винятком газових вакуолей у мешканців водойм або капілярів ґрунту). Поділ клітин Амітоз (прямий поділ). Дихання Якщо є аеробне дихання, то цей процес відбувається в дихальних (цитоплазматичних) мембранах, а спеціальної органели для даного процесу немає. Фотосинтез Хлоропласти відсутні. А якщо даний процес є, то він відбувається на фосинтетичних мембранах. Фіксація азоту Деякі прокаріоти здатні до фіксації азоту

Еукаріоти рослини і тварини. Діаметр зазвичай складає до 40 мкм; об'єм клітини у 1000-10.000 більше, ніж у прокаріот. Одноклітинні і багатоклітинні. Є оформлене ядро, в якому лінійні молекули ДНК зв'язані з білками і РНК і утворюють хромосоми. Всередині ядра знаходиться ядерце. Синтез білка – у 80S-рибосомах (більш великих, порівняно з прокаріот, рибосомами). Рибосоми можуть бути прикріплені до ендоплазматичної сітки. Клітинна стінка - основний структурний полісахарид – целюлоза. Як такої клітинної стінки немає, але є поверхневий шар над плазматичною мембраною, який складається з білків, зв'язаних з вуглеводами і, частково, зі сполук ліпідів з вуглеводами і називається глікокалікс. Джгутики - Складні з розташуванням мікротрубочок. Діаметр ≈200 нм. Органел багато. Деякі оточені подвійною мембраною (ядро, мітохондрії, хлоропласти у рослинних клітинах). Велика кількість органел оточена однією мембраною (апарат Гольджі, лізосоми, ендоплазматична сітка...) Мітоз (непрямий) Аеробне дихання відбувається в мітохондріях Процес фотосинтезу відбувається в хлоропластах, які містять спеціальні мембрани, які зазвичай укладені в ламели або грани. Не здатні до фіксації азоту.