Перша допомога при ураженні органів дихання

Причини ураження органів дихання	Перша допомога
стороннє тіло в носі	треба акуратно закрити пальцем вільну ніздрю та змусити людину сякнути
стороннє тіло в дихальних шляхах	потрібно негайно примусити потерпілого покашляти
потоплення	на березі покласти потерпілого так, щоб його голова знаходилася нижче рівня таза: це сприятиме звільненню дихальних шляхів від води, що туди потрапила; застосувати один з методів видалення води з дихальних шляхів; при зупинці серцевої діяльності і дихання провести реанімаційні заходи.
отруєння чадним, побутовим та вихлопними автомобільними газами	відчинити двері, припинити надходження газу: перекрити газ, вимкнути двигун автомобіля; відкрити вікна; винести потерпілого на свіже повітря; викликати швидку допомогу; подати реанімаційну допомогу

Реанімація (від лат. rеаnіmаtіо - повернення до життя) - це низка термінових заходів, спрямованих на відновлення життєдіяльності організму. Для реанімаційних заходів є тільки 4-6 хв. (час клінічної смерті), коли ще людину можна оживити.

Як правило, зупинка серця супроводжується і припиненням дихання. Тому щоб серце запрацювало знову, починають закритий масаж серця:

а) покласти основу долоні правої руки на нижню частину груднини, а долоню лівої - на тильну поверхню правої; пальці рук припідняти;

б) поштовхами натискати на груднину з частотою 60-80 разів за хвилину.

Маленьким дітям закритий масаж серця роблять дуже обережно однією рукою, а немовлятам - кінчиками вказівного та середнього пальців однієї руки або великими пальцями обох рук, аби не пошкодити грудної клітки.

Водночас із масажем серця треба здійснювати штучне дихання. Розрізняють види і етапи штучного дихання:

1) спосіб "з рота в рот":

а) потерпілого покласти спиною на тверду підлогу; б) відкрити йому рот, очистити його, наприклад, від блювотиння, зняти зйомні протези, якщо вони є; в) голову потерпілого закинути назад, стежачи, щоб язик не западав у гортань; г) однією рукою тримати голову та шию потерпілого, другою затиснути йому ніздрі; д) глибоко вдихнути і крізь носовичок, щільно охопивши губами губи хворого (для більшої герметизації), зробити енергійний видих (вдування повітря у його легені); перші 5-10 вдувань слід робити швидко - 20-30 за хвилину, наступні - по 12-15 за хвилину;

2) спосіб "з рота в ніс":

а) однією рукою тримати голову потерпілого закинутою, другою закрити йому рот; б) глибоко вдихнути і, охопивши губами ніс людини (крізь носовичок), енергійно видихнути;

3) за методом Сильвестра (рис.55, А) :

а) потерпілого покласти спиною на тверду підлогу; б) під спину підкласти валик; в) стати на коліна біля голови потерпілого; г) відвести руки потерпілого в боки та вгору над головою (вдих); д) міцно притулити руки потерпілого до нижньої частини грудей (видих); е) повторювати такі дії доти, доки не відновиться дихання;

4) за методом Холгера-Нільсена (рис.55, Б) :

а) потерпілого покласти на тверду підлогу, вниз животом; б) голову потерпілого повернути убік; в) стати на коліна біля його голови і періодично стискати руками нижню частину грудної клітки (видих); стискати грудну клітку слід обережно, щоб не поламати ребра.

Рис. 55. Штучне дихання: А - за методом Сильвестра; Б - за методом Холгера-Нільсена.

Ефективність реанімаційних заходів визначають за відновленням серцевої діяльності: поява серцевих тонів, артеріального пульсу, самостійного дихання, реакції звуження зіниць. Якщо ж дихання і серцева діяльність не відновлюється, штучне дихання і закритий масаж серця слід робити доти, доки не приїде швидка допомога.

Питання для самоперевірки

1. Поясніть механізм газообміну в легенях і тканинах.

2. Охарактеризуйте нервову регуляцію дихання.

3. Охарактеризуйте гуморальну регуляцію дихання.

4. Назвіть причини, шляхи зараження та прояви захворювань дихальної системи.

5. Які профілактичні заходи інфекційних захворювань?

6. У чому полягають причини зупинки дихання?

7. Яку першу допомогу надають при ураженні органів дихання?

8. Які чинники способу життя людини впливають на здоров‘я дихальної системи? Відповідь обґрунтуйте.

З історії науки

· Аретей, видатний лікар з Каппадокії (Рим, І ст. н.е.) уперше описав захворювання органів дихання, дав класичний опис астми, абсцесу легень, плевриту.

· Рене Лаеннек (1781-1826) перший виявив, не знаючи етіології туберкульозу, патологоанатомічну специфічність цього процесу в утворенні горбків-туберкул. Звідси цю недугу запропонував називати туберкульозом.

· Роберт Кох (1843-1910) у 1882 р. відкрив туберкульозну бацилу, яку було названо кохівською паличкою.

Важливо знати, що...

· Жити і працювати у приміщеннях, на стінах, підлозі та стелі яких є "грибок" не можна. Оскільки мікроскопічні грибки та їх спори є алергенами.

· Банки, гірчичники, різні компреси тепер у лікуванні пневмонії не використовують. Доведено, що вони ускладнюють запальний процес, оскільки сприяють поширенню його по легенях, а потім з кров‘ю та лімфою по всьому організму.

· У курців гинуть захисні бар‘єри дихальних шляхів: війковий епітелій, бокалоподібні клітини, настає "облисіння" дихальних шляхів, припиняється їхнє самоочищення. В них починають розмножуватися хвороботворні бактерії та віруси. Харкотиння набуває вигляду слизу з домішками гною (а іноді й крові через підвищену ламкість кровоносних судин).

· У курців розтягуються й втрачають еластичність стінки альвеол; гине захисна плівка і макрофаги; потовщуються стінки легеневих капілярів і альвеол, що погіршує газообмін між легенями та кров‘ю; виникає безліч "мертвих" легеневих зон, які вже не беруть участі у диханні. Через порушення бар‘єрної функції легені запорошуються пилом, бактеріями, вірусами. Виникає так звана хронічна пневмонія, що призводить до заростання легеневої тканини сполучною та до серцевої й дихальної недостатності. Дитячий та жіночий організм вразливіший щодо негативної дії куріння, а тому всі хворобливі ознаки в дітей та жінок настають набагато раніше.

Література

1. Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология. - Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975. - С.129-131.

2. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов. - М.: Высш.шк., 1985. - С. 320-322.

3. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни. - К.: Радянська школа, 1967. - С.167-180.

5. Присяжнюк М.С. Людина та її здоров‘я: Навч. посібник. - К.: Фенікс, 1998. - С. 144-152.

6. Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник. - К.: УСМП, 2001. - С.111-113.

7. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология. – М.: Просвещение, 1978. - С.229-235.