Специфіка агресії в підлітковому віці

Психічні порушення мають певні етапи розвитку, проходячи через які вони досягають найбільшої ступеня вираженості. Будь-які психопатологічні феномени, синдроми включають початкові прояви, розгорнуту стадію, етап завершення, період залишкових симптомів. Під час підліткового кризи швидкість цього болючого циклу збільшується, в результаті чого якийсь з етапів може бути або дуже коротким, або не виявлятися взагалі.
Тому дуже часто агресивна поведінка підлітка є для його близьких, знайомих, однолітків і очевидців цілком несподіваним, нічим не пояснити.
У теоріях виникнення агресії у підлітків ми можемо виділити дві основні тенденції [8].
Мова йде або про переважно біологічному механізмі, в якому підкреслюється роль нейрофізіологічних медіаторів та функціонального стану глибинних структур мозку, або на перший план висувається динамічна теорія агресивної поведінки, що припускає, що основним механізмом агресії є патологічне особистісний розвиток, особливо в період життєвих криз.
Багато агресивні вчинки підлітків, які потрапляють в поле зору правоохоронних та слідчих органів і вимагають, в силу своєї незрозумілості іпричинного необгрунтованості, психіатричного аналізу, є наслідком особистісної кризи, про що і було сказано в попередньому параграфі. Часто ознаки розладу особистості проявляються у вигляді хворобливого ставлення до сприйняття власного Я оточуючими людьми, самотності та відірваності від світу, невідповідності свого Я якимось, найчастіше помилковим, ідеалам, відчуття втрати цілісності внутрішнього світу супроводжують жорстокої агресії.
Усередині підліткового віку, як у хлопчиків, так і у дівчаток, існують вікові періоди з більш високим і більш низьким рівнем прояви агресивної поведінки. Так встановлено [11], що у хлопчиків є два піки прояви агресії: 12 років і 14-15 років. У дівчаток також виявляються два піки: найбільший рівень прояви агресивної поведінки відзначається в 11 років і в 13 років.
Порівняння ступеня вираженості різних компонентів агресивної поведінки у хлопчиків і дівчаток показало, що у хлопчиків найбільш виражена схильність до прямої фізичної та прямої вербальної агресії, а у дівчаток - до прямої вербальної і до непрямої вербальної. Таким чином, для хлопчиків найбільш характерно не стільки перевагу агресії за критерієм "вербальна - фізична", скільки вираз її в прямій, відкритій формі і безпосередньо з конфліктуючих. Для дівчаток же характерно перевагу саме вербальної агресії в будь-яких її формах - прямий або непрямої.
Становлення агресивної поведінки у підлітків - складний процес, в якому беруть участь багато чинників. Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї, однолітків, навчальним закладом, а також масової інформації.
Численні дослідження [1] показали, що для сімей, з яких виходять агресивні діти, характерні особливі взаємини між членами сім'ї. Подібні тенденції психологами описані як "цикл насильства", діти схильні відтворювати ті види взаємовідносин, які "практикують" їхні батьки по відношенню один до одного. Підлітки, вибираючи методи з'ясування відносин з братами і сестрами, копіюють тактику вирішення конфліктів у батьків. Коли діти виростають і вступають в шлюб, вони використовують відрепетирувані способи вирішення конфліктів і, замикаючи цикл, передають їх своїм дітям, через створення характерного стилю дисципліни. Схожі тенденції спостерігаються і всередині самої особистості (принцип спіралі). Достовірно встановлено, що жорстоке поводження з дитиною в сім'ї не тільки підвищує агресивність його поведінки у стосунках із однолітками, а й сприяє розвитку схильності до насильства в більш зрілому віці, перетворюючи фізичну агресію в життєвий стильособистості [1].
На становлення агресивної поведінки впливають ступінь згуртованості сім'ї, близькості між батьками і дитиною, характер взаємин між братами і сестрами, а також стиль сімейного керівництва. Діти, у яких в родині сильний розлад, чиї батьки відчужені і холодні, порівняно більш схильні до агресивної поведінки. Підлітки одержують відомості про агресію також із спілкування з однолітками. Вони вчаться вести себе агресивно, спостерігаючи за поведінкою інших дітей (наприклад, однокласників). Однак ті, хто дуже агресивний, швидше за все, виявляться знедоленимибільшістю в класі. З іншого боку, ці агресивні діти можуть знайти друзів серед інших агресивних однолітків.
Один з найбільш спірних джерел навчання агресії - засоби масової інформації. Після багаторічних досліджень з використанням найрізноманітніших методів і прийомів психологи і педагоги все ще не з'ясували ступінь впливу ЗМІ на агресивну поведінку.
Таким чином, всі перераховані вище фактори повинні враховуватися батьками, педагогами, психологами і суспільством в цілому при взаємодії з підлітками, тому що агресію легше запобігти, ніж потім коригувати агресивну поведінку.
Отже, проблема агресії в сучасному світі, особливо в російських умовах ламання усталених цінностей та традицій і формуванні нових, є надзвичайно актуальною, як з точки зору науки, так і з позиції соціальної практики. Необхідно з'ясувати механізми виникнення і принципи функціонування агресії та розробити методи профілактики і корекції агресивної, асоціальної поведінки. Ці завдання ми і спробували вирішити в цій курсовій роботі.
Під агресією розуміється будь-яка форма поведінки, націленого на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного поводження.
Період дорослішання, підлітковий вік, сам по собі не будучи хворобою, може спровокувати виникнення глибоких психологічних проблем. При цьому криза може перейти грань, яка відділяє його від хворобливого стану, що вимагає втручання фахівців - психологів і психіатрів. Тому вивчення особливостей підліткового віку необхідно для розуміння психології агресії в підлітковому віці.
Причини, за якими підлітки роблять агресивні вчинки, залишаються до сих пір повністю не з'ясовані. Тим не менш, ми в ході роботи визначили такі категорії, що зумовлюють агресивну поведінку підлітка, а саме:
вроджені спонукання чи задатки;
потреби, що активізуються зовнішніми стимулами;
пізнавальні та емоційні процеси;
актуальні соціальні умови в поєднанні з попереднім научением.
Основними факторами, що визначають формування дитячої агресивності є: сім'я, однолітки, те середовище, в якій вони перебувають, засоби масової інформації та ін Діти навчаються агресивної поведінки за допомогою прямих підкріплень так само, як і шляхом спостереження агресивних дій. Суспільство, хворе агресією і нетерпимістю, заражає і своє молоде покоління. Небезпека полягає в тому, що у нового покоління хвороба може стати вродженої та масовою, перетворитися з соціальної патології в соціальну норму, тому необхідно продовжувати більш детальне і глибоке розгляд даної теми, як на рівні психологічної та педагогічної наук, так і на рівні практичної роботи з підлітками.