Мистецтво 30-х - першої половини 50-х років

Період історії від початку 30-х до середини 50-х років був „трагічним для українського мистецтва. Це час панування культу особи Сталіна, жорстких ідеологічних обмежень, репресій, варварського нищення пам'яток культури. Численні творчі організації, які існували в Україні в 20-х роках, було

розігнано, різні мистецькі течи та на-11ряйи заборонено. Єдино можливим методом творчості було проголошено гак званий соціалістичний реалізм. В образотворчому мистецтві запанували сірість, брехливість, примітивне копіювання натури. Ідеологічна залізна завіса надовго ізолювала українську творчу інтелігенцію від світового художнього процесу. Крім того, значної шкоди культурі завдала Друга сві-ГОва війна, під час якої загинуло чимало митців, було знищено пам'ятки ирхітектури, музейні колекції. Для талановитих українських художників, н и хованих на загальноєвропейській культурі, настали скрутні часи. Щоб вижити, вони були змушені в той чи інший спосіб віддавати належне вимо-і'лм панівної ідеології. Однак і в та-

кий тяжкий час з являлися високохудожні твори, що увійшли в історію українського мистецтва.

ЖИВОПИС

У 30-х роках продовжував працювати класик українського живопису Ф. Кричевський. До кращих творів художника цього періоду належить масштабне монументальне полотно «Переможці Врангеля», сповнене життєствердної сили, серія картин за мотивами поеми Т. Шевченка «Катерина».

Значним внеском у мистецтво живопису були твори Карпа Трохимен ка (1885-1979) «Кадри Днііїробуду», «Шевченко і Енгельгардт». Особливо приваблюють його пейзажі «Київська гавань», «Ранок у колгоспі», які вирізняються вільною живописною манерою, майстерністю у відтворенні нюансів природи, повітряного середовища.

Талановитим пейзажистом був Микола Бурачек (1871-1942). До золотого фонду українського мистецтва увійшли його картини «Яблуні в цвіту», «Золота осінь», «Хмари насуваються», «Дорога до колгоспу», «Реве та стогне Дніпр широкий». Манера виконання багатьох пейзажів майстра близька до імпресіоністичної. Він віртуозно відтворював стани природи залежно від особливостей сонячного освітлення. Свого часу М. Бурачек навчався у французьких художників А. Матісса та П. Серюзье. Тому в кращих його творах відчутний вплив французького живопису з властивою йому високою культурою використання кольору.

Значні здобутки українського живопису цього періоду пов'язані з розвитком портретного жанру.

Одним із провідних портретистів 30-х років був Павло Волокидін (1877-1936). Його твори «Портрет дружини художника», «Портрет співачки Зої Гайдай» вирізняє глибина психологічної характеристики, вишуканий колорит, продумана композиція. Художник працював також у жанрах пейзажу та натюрморту.

Серед кращих представників українського портретного жанру слід також згадати Олексія Шовкуненка (1884-1974). У створених ним портретах скульпторів Б. Яковлева, М. Лисенка, в жіночих портретах індивідуальна неповторність образів поєднана з багатством живописної палітри. О. Шовкуненко також талановитий пейзажист. Так, у полотні «Повінь. Конча-Заспа» з надзвичайною легкістю, невимушеністю передано свіжість ранньої весни, вільним мазком пензля відтворено мерехтливу поверхню води, в якій неначе танцюють відображення звивистих дерев.

О. Шовкуненко - один із зачинателів в українському мистецтві так званого індустріального пейзажу. Митець втілював цю, задавалося б, <<нехудожню» тему на найвищому художньому рівні, виявляючи рідкісне вміння бачити в буденних речах справжнє живописне багатство. Широке визнання принесла йому серія акварелей «Дніпрельстан». У низці портретів колгоспників і робітників він уперше в українському портретному живопису показав людину в реальній виробничій обстановці.

У 1936 р. після тривалого перебування" за кордоном в Україну повернувся видатний живописець, художник європейського масштабу Микола Глущенко (1901-1977). Він працював у жанрах пейзажу, натюрморту, портрета, захоплювався експресіоністичними пошуками сучасного мистецтва. Портрети письменників Р. Роллана та А. Барбюса, створені художником у 30-ті роки, вражають досконалою технікою живопису, гостротою трактування образів, енергійною манерою виконання.

Продовжував розвивати кращі здобутки українського живопису А. Пет-рицький. Великого значення він надавав формі та кольору як головним художнім засобам. Один із кращих творів на тему війни - пейзаж «Мерефа, спалена війною» - звучить як справжній реквієм жертвам найбільшої трагедії XX ст. Художник був блискучим майстром натюрморту. Його картини «Півонії», «Квіти» вражають яскравістю барв, динамічністю зображення, експресією.

У цей час розцвітає творчість видатної народної художниці Катерини Білокур (1900-1961), якій притаманний власний неповторний стиль. Стихія її живопису - квіти, що утворюють композиції надзвичайної краси. Картини «Квіти за тином», «Квіти на блакитному тлі», «Натюрморт з колосками та глечиком» зачаровують по> єднанням реального й фантастичного, відчуттям космічної гармонії, розмаїтІтям барв, філігранною манерою виконання.

Із приєднанням до України Закарпаття у 1945 р. лави українських художників поповнили такі блискучі майстри, як Адальберт Ерделі, Гаврило Глюк, Йосип Бокшай, Федір І^іанайло. їхня творчість надзвичайно збагатила українське образотворче мистецтво. Закарпатській художній школі завжди були притаманні висока професійна культура, колористичне багатство, творчий пошук.

Твори Г. Глюка «Лісоруби», А. Ерделі «Заручені», Ф. Манайла «На полонині» та багато інших влили свіжий струмінь у палітру українського живопису.

ГРАФІКА

Мистецтво графіки 30-50-х років пов'язане з творчістю ряду визначних митців. Особливо плідно в цей час розвивалася книжкова ілюстрація.

Талановитим інтерпретатором літературної класики був Михайло Дере-гус (1904-1997). Він створив ілюстрації до поеми І. Котляревського «Енеїда», позначені народним гумором, гротеском, тонким відчуттям характеру твору, до повісті «Тарас Бульба» та інших творів М. Гоголя. У серії гравюр «Дорогами України» М. Дерегус виявив себе як майстер лірико-романтичного пейзажу. Героїзацією та романтикою сповнені твори серії «Українські народні думи та історичні пісні».

У цей час на творчу арену вийшов Василь Касіян (1896-1976) - один із провідних українських графіків.

Його ілюстрації до «Кобзаря», повісті І. Франка «Борислав сміється» та багатьох інших творів засвідчили непересічний талант, високу професійну майстерність цього художника, глибоку народність створених ним образів.

Серед митців молодшої генерації великим обдарованням вирізняються Олександр Пащенко та Валентин Лит-виненко. Це майстри гравюри на лінолеумі - техніки, що досягла в Україні високого рівня розвитку. Творам В. Литвиненка («Лист»), О. Пащенка («Весняні води») притаманні вишука-

ність композицій, виразність силуетів, майстерне використання контрастів, особливий ліричний настрій.

СКУЛЬПТУРА

Мистецтво скульптури тоталітарного періоду перебувало у найскрутні-шому становищі, адже саме на нього здійснювався найбільший ідеологічний тиск. Проте всупереч цьому з'являлися твори, позначені професійністю виконання та щирістю задуму.

У монументальній скульптурі най-значнішим явищем було встановлення пам'ятників Т. Шевченку в Києві, Харкові та на Чернечій горі в Каневі роботи ленінградського скульптора Матвія Манізера. Досягнення станкової скульптури пов'язані передусім з портретним жанром. Найяскравішими скульпторами свого часу були Леонора Блох - учениця великого О. Родена {портрети О. Родена, І. Франка, композиції «Радість материнства», «Міке-

ланджело»), Бернард Кратко (портрети І. Бродського, Ф. Кричевського, II. Волокидіна), Григорій Пивоваров (портрети Т. Шевченка, О. Пушкіна, I. Франка, О. Довженка). Творчості цих митців притаманні бездоганна професійна майстерність, пластична виразність, психологічна проникливість.