Основні показники фізичного розвитку та їхнє оцінювання

ЛЕКЦІЯ 3

Контроль за розвитком і станом здоров’я дітей. Фізичний

Та нервово-психічний розвиток та його оцінювання

 

1. Контроль за розвитком і станом здоров’я дітей.

2. Основні показники фізичного розвитку та їхнє оцінювання.

3. Основні показники нервово-психічного розвитку та їхнє оцінювання.

Контроль за розвитком і станом здоров’я дітей

Забезпечення правильного виховання і повноцінного здоров'я дитини, яка відвідує дошкільний заклад, – основні завдання педагогічного і медичного персоналу. Контроль за розвитком і станом здоров'я дітей – це одна із основних форм роботи в дошкільному закладі. У діяльності ДДЗ розрізняють два основних види контролю: контроль за повсякденним станом і поведінкою дитини; контроль за динамікою розвитку дітей і станом їхнього здоров'я.

Контроль за повсякденним станом і поведінкою дітей проводиться вихователями груп, старшою медичною сестрою. У групах раннього віку вихователь, при прийомі дітей, кожен день проводить ранковий фільтр, тобто виявляє можливі ознаки гострих хвороб. Для цього він оглядає шкіру, слизові оболонки ротової порожнини і глотки дитини, вимірює температуру тіла.

Об'єктивними ознаками стану здоров'я дітей є сон, характер засинання і пробудження, апетит, настрій під час неспання, а також температура тіла, стан шкіри і слизових оболонок ротової порожнини і глотки, характер випорожнень. Якщо виявлені ознаки хвороби або помітні порушення в поведінці дитини раннього віку, вихователь заносить ці дані в щоденник групи (звітна форма №127/у), а медсестра – в історію розвитку дитини (форма №112/у).

Контроль за динамікою розвитку і станом здоров'я дітей здійснюється лікарем, педагогом, вихователем, медичною сестрою. При цьому використовуються такі методи: огляд, антропометрія з оцінкою фізичного розвитку, визначення нервово-психічного розвитку в установлені терміни (на першому році життя один раз на місяць, на другому – один раз у квартал, на третьому – один раз у півроку).

Всі дані про дитину, отримані при її обстеженні, заносяться в історію розвитку (форма № 112/у) із заповненням відповідних граф.

Основні показники фізичного розвитку та їхнє оцінювання

Під фізичним розвитком розуміється сукупність морфологічних і функціональних ознак організму, які характеризують процеси росту і дозрівання організму.

При оцінці фізичного розвитку дітей використовують такі показники:

1. Морфологічні (соматометричні): довжина і маса тіла, окружність грудної клітини, а в дітей до трьох років – окружність голови.

2. Соматоскопічні: стан опорно-рухового апарату (форма грудної клітини, хребта, кінцівок), тип конституції, стан шкіри і слизових оболонок, ступінь жировідкладення.

3. Фізіометричні (функціональні): життєва ємність легень (ЖЄЛ), м'язова сила кистей рук (динамометрія).

Довжина тіла (зріст). Зріст (відстань від маківки до п’ят) доношеної дитини при народженні коливається в середніх межах від 47 до 52 см. На кінець 1-го року життя зріст у середньому становить 70-75 см; другого – 85 см; третього – 95 см; шостого – 110-115 см.

Середній зріст дитини старше року визначають за формулами: 75 см + (5 см х п), де n - число років. Так, у 6 років зріст повинен бути: 75 см + (5 см х 6) = 105 см. У 4 роки зріст дитини становить 100 см. Якщо дитині менше 4 років, її зріст дорівнює: 100 см - 8 (4 - п), де п - кількість років. Якщо дитині більше 4 років, то її зріст дорівнює: 100 см + 6 (п- 4).

Вимірюють довжину тіла за допомогою ростоміра (у грудних дітей – горизонтального, з 2 років вертикального).

Маса тіла. В нормі маса доношеної дитини складає 2,5-4 кг (у середньому 3400-3500 г у хлопчиків і 3200-3400 г у дівчаток). Набирають масу тіла приблизно такими темпами: протягом перших 3 місяців - 750 г на місяць; від 3 до 6 місяців - 600 г на місяць; від 6 до 9 місяців - 450 г на місяць; від 9 до 12 місяців - 250-300 г на місяць).

Орієнтовно щомісячний приріст маси тіла протягом першого року життя можна визначити за формулою: 800 г - (50 х п), де n - вік у місяцях. Так, на 6-му місяці маса тіла дитини має збільшитися на 500 г (800 г - (50 х 6)).

Належну масу тіла дитини будь-якого місяця першого року життя можна приблизно встановити за такою формулою: належна маса = маса при народженні + (а х п), де а – 650 г для першого півріччя і 550 для другого півріччя. Так, дитина, що народилася з масою тіла 3500 г, у 7 міс повинна важити: 3500 + (550 х 7) = 7350 г.

Точніше масу тіла на першому році життя можна визначити за формулою, яку наводять К.В.Мазурін та І.М.Воронцов (1985): для І півріччя за цією формулою маса тіла дорівнює: маса при народженні + (800 х п), де п - кількість місяців, 800 - середній щомісячний приріст маси протягом І півріччя. Для II півріччя життя маса тіла дорівнює: маса при народженні + (800 х 6) (приріст маси за І півріччя) - 400 г х (п - 6), де 800 г х 6 - збільшення маси за І півріччя; n - вік у місяцях; 400 г - середній щомісячний приріст маси тіла за II півріччя.

У п 'ятимісячному віці або й раніше маса тіла дитини подвоюється, на 12 місяців - потроюється. Невеликі відхилення від середніх показників не мають особливого значення.

Після першого року життя темпи зростання маси тіла поступово знижуються, збільшуються лише в період статевого дозрівання. Приблизно масу тіла дитини у віці 2-11 років можна встановити за формулою: 10 кг + (2 х п), де n - кількість років. Так, дитина в 6 років повинна важити: 10 кг + (2x6) = 22 кг. Після року і до 7-8 років прибавка у вазі тіла в середньому складає 2 кг. Відхилення вагової кривої можна вважати патологічним тільки в тому разі, якщо воно супроводжується іншими розладами в організмі.

Зважування проводяться за допомогою спеціальних терезів (мал. 3). Дітей до одного року життя зважують на медичних терезах у вигляді човника, застеленими чистою пелюшкою, після чого з одержаної цифри віднімають вагу пелюшки. Дітей після 2 років зважують на вагах для дорослих.

Окружність голови вимірюють сантиметровою стрічкою, провівши через лобні опуклості спереду та потиличну опуклість ззаду. Окружність грудної клітини вимірюють сантиметровою стрічкою, провівши її на рівні сосків спереду та під лопатками на спинці. Дітей старшого віку просять вдихнути та видихнути й так одержують потрібні показники.

При народженні окружність голови на 2 см більша від окружності грудної клітини. При народженні окружність голови рівна 34-35 см; у 4 місяці вона дорівнює окружності грудної клітини. У перший місяць прибавка окружності грудної клітини складає в середньому 1,5-2 см, за рік 13-15 см, потім до 3 років вона збільшується лише на 4-5 см. Збільшення окружності голови у першому півріччі життя складає 7 см; за перший рік – на 11-12 см, після 3 років річна прибавка окружності голови складає 1-1,5 см.

При проведенні контролю за фізичним розвитком важливо пам'ятати строки перехрещення розмірів окружності грудної клітини і голови (у здорових дітей – до 3-4 міс). Якщо до 5-7 міс. перехрещення ще не було, дитину беруть на облік (можлива гідроцефалія). Передчасне перехрещення може бути при мікроцефалії.

Паралельно зі зміною окружності голови необхідно стежити за термінами закриття великого тім'ячка. Середній розмір його у немовлят 2x2,5 см, закривається воно до 12-15 місяців. Діти з раннім закриттям великого (лобового) тім'ячка і повільними темпами приросту окружності голови повинні бути під наглядом медичних працівників, особливо ретельно потрібно стежити за їх нервово-психічним розвитком.

Окружність живота визначають на рівні пупка. Шкіра та підшкірно-жировий шар. а) Якщо колір шкіри в дитини рожевий, – це свідчить про добре її кровопостачання. Блідість шкіри може викликатися анемією; при цьому рум'яні щічки можуть бути оманливими; певніше в цьому випадку звернути увагу на колір мочки вуха. Тільки лабораторна перевірка крові на вміст гемоглобіну може підтвердити або зняти діагноз.

б) Пружність шкіри (тургор). Якщо взяти в здорової дитини шкіру двома пальцями й відпустити, то вона вмить розпрямляється. А якщо дитячий організм втратив багато води, шкіра немає такої пружності й складка зберігається довго. Це ознака тяжкої дегідратації (зневоднення) внаслідок проносів, блювання, високої температури тощо.

М'язовий тонус. У нормальному стані м'язи ніколи не розслаблюються повністю, а зберігають певний ступінь напруги, що називається тонусом. Коли здорове немовля підняти, взявши його попід пахви, воно все напружується, Тим часом як дитина з кволим м'язовим тонусом зовсім не реагує, її плечі піднімуться аж до вух (послаблення м'язового тонусу – гіпотонус). Якщо ж тонус надміру підвищений (гіпертонус), то спостерігаються контрактури. У нормального новонародженого буває невелика ("фізіологічна") гіпертонія.

Перші зуби у дітей (середні нижні різці) з'являються у середньому у 6-8 місяців і ін.

Для проведення дослідження фізичного розвитку дітей у дошкільних закладах існує єдина уніфікована методика антропометричних вимірювань за таких правил:

1) зважують і вимірюють дітей в одні і ті ж години, зранку, натщесерце, або після денного сну;

2) при проведенні антропометричних вимірювань стежать за справністю приладів;

3) при вимірюванні зросту дитина повинна торкатися ростоміра п'ятками, сідницями і лопатками, при цьому руки повинні бути витягнуті вздовж тулуба, голова відкинута назад так, щоб козелок вуха знаходився на рівні ока.

Для визначення рівня фізичного розвитку зіставляють дані зросту, маси тіла й окружності грудної клітини із середніми таблицями регіональних стандартів для кожної статево-вікової групи.

Діти, які мають однаковий календарний вік, можуть знаходитися на різних етапах дозрівання, тобто мати різний біологічний вік. При цьому звертають увагу на довжину тіла, розміри річних приростів маси тіла, заміну молочних зубів на постійні, а також ступінь статевого розвитку. При кожному біологічному рівні здоров'я морфо-функціональний розвиток дитини може відбуватися гармонійно, дисгармонійно і різко дисгармонійно.