Умови праці – це сукупність виробничих факторів, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її трудової діяльності

– усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів,

Хімічні небезпечні і шкідливі фактори – це хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на:

– загально токсичні;

– подразнюючі;

– сенсибілізуючі (що занижують чутливість);

– канцерогенні (що викликають виразкові хвороби [рак]);

– мутагенні (що змінюють клітинну структуру [мутація]);

– що впливають на репродуктивну функцію.

Біологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:

– патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки);

– продукти їх життєдіяльності;

– макроорганізми (рослини, комахи, тварини).

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:

– фізична втома працівника (статична і динамічна);

– нервово-психічне (розумове) перевантаження організму;

– монотонність праці;

– емоціональні спалахи працівника.

КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ ПРАЦІ

Для оцінки умов праці законодавством України розроблена “Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливих і небезпечних виробничих факторів та тяжкості і напруженості трудового процесу”. (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27 грудня 2001 р. №528).

Згідно з цією класифікацією умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці – при яких зберігається не тільки здоров’я працівників, але й утворюються посилання для підтримки високого рівня їх працездатності.

2 клас – допустимі умови праці – коли рівні шкідливих і небезпечних факторів не перевищують гігієнічних нормативів, а працездатність працівника відновлюється за термін необхідного відпочинку без негативного впливу на стан його здоров’я.

3 клас – шкідливі умови праці – коли шкідливі фактори перевищують гігієнічні норми, та негативно впливають на організм працівника.

3-й клас умов праці поділяється ще на 4 ступені шкідливості:

І ступінь (3.1) – коли працездатність працівника не в повній мірі відновлюється за термін відпочинку до наступної зміни, що збільшує ризик погіршення його здоров’я.

ІІ ступінь (3.2) – коли шкідливі фактори на протязі перших 10 років їх дії призводять до виробничо-обумовлених захворювань працівника без втрати його професійної працездатності.

ІІІ ступінь (3.3) – коли шкідливі фактори призводять до професійних захворювань з втратою фахової працездатності працівника в період активної його трудової діяльності.

ІV ступінь (3.4) – коли шкідливі фактори призводять до тяжких форм професійного захворювання з повною втратою будь якої трудової діяльності працівника.

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці – коли на протязі однієї зміни рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів становлять надмірну загрозу для життя і здоров’я працівника (ризик тяжких захворювань, отруєнь, каліцтва, або смерті).

Оцінка умов праці базується на диференційному аналізу усіх виробничих факторів, які мають місце у даній робочій зоні. До таких виробничих факторів відносяться:

– мікроклімат виробничого середовища;

– важкість і напруженість праці;

– вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

– ступінь освітленості робочого місця;

– рівень шуму і промислової вібрації;

– інфразвук та ультразвук;

– іонізуюче та електромагнітне випромінювання;

– аероіонізація;

– дія біологічних чинників.

Для усіх цих факторів “Санітарні норми і правила” містять таблиці гігієнічної класифікації умов праці, які мають форму:

Пільги та компенсації за шкідливі і важкі умови праці

Ст. 7 Закону України “Про охорону праці” передбачає наступні пільги і компенсації деяким категоріям працівників за шкідливі та важкі умови праці:

– видача молока та лікувально-профілактичного харчування;

– забезпечення газованою солоною водою;

– перерви у роботі для обігрівання і відпочинку;

– скорочення робочого часу;

– щорічні додаткові відпустки;

– підвищена оплата праці;

– пільгові пенсії.

Видача молока здійснюється на основі “Переліку хімічних речовин, при роботі з якими рекомендовано вживати молоко або інші молочні продукти” (наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 4 листопаду 1987 р. № 4430);

Молоко видається по 0,5 л за зміну у лише у робочі дні.

Забороняється видавати молоко за декілька змін наперед або за попередні дні, чи заміняти його іншими не молочними продуктами, або компенсувати грошима.

Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам згідно “Переліку виробництв, професій і посад, робота на яких надає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці” (Постанова Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 7 січня 1977 р № 4/П-1).

Лікувально-профілактичне харчування готується згідно спеціальних “Раціонів лікувально-профілактичного харчування і вітамінних продуктів”, а видається згідно “Правил видачі лікувально-профілактичного харчування”.

Працівникам, що отримують лікувально-профілактичне харчування, молоко за шкідливі умови праці не надається.

забезпечення газованою солоною водою покладається на підприємства, і здійснюється за його рахунок.

Основою для цього є Постанова Секретаріату ВЦРПС “Про забезпечення робітників гарячих цехів газованою солоною водою” (від 11 червня 1934 р).

В цій постанові приводиться перелік гарячих цехів:

– домені, мартенівські, прокатні, випалювальні, та інші цехи металургійної промисловості;

– гути скляних заводів;

– горни фарфоро-фаянсових і цегельних заводів;

– котельні та машинні зали електростанцій, де робота проводиться при високих температурах.

Ця постанова є обов’язковою, але не вичерпною.

Всі виробництва і цехи, де працівники мають право на отримання газованої солоної води, визначаються органами санітарного нагляду за погодженням з власником.

Норма забезпечення газованою солоною водою становить 4–5 л на особу. Але це не звільняє підприємство від обов’язку забезпечення прісною водою на загальних підставах.

Перерви для обігрівання і відпочинку надаються:

– працівникам, що працюють при низьких температурах;

– вантажникам;

– та деяким іншим категоріям працівників.

Ці перерви зараховуються в робочий час, і для їх проведення обладнується спеціальне місце.

Кількість і тривалість цих перерв визначає власник за погодженням з профспілками.

Нормативними актами надання перерв є:

– для обігрівання – п.2 постанови Наркомпраці СРСР від 11.12.29 р;

– для відпочинку – п.23 Правил умов праці вантажників (затверджених Наркомпрацею СРСР 20 вересня 1931 р).

Скорочення тривалості робочого часу – це менший термін роботи при повній тарифній ставці її оплати (ст. 51 КЗпП).

Скорочений термін робочого часу встановлюється:

– для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

– для осіб віком від 14 до 16 років – 24 години на тиждень;

– для працівників зі шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень;

– для деяких категорій працівників (вчителів, лікарів, та інших) – згідно чинного законодавства від 6 до 3 годин на день;

– для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину інваліда – за домовленістю з власником та за його кошти.

Щорічні додаткові відпустки (ст.76 КЗпП) надаються працівникам, що працюють:

– зі шкідливими і важкими умовами праці;

– з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням;

– в особливих природних та геологічних умовах;

– в умовах підвищеного ризику;

– з ненормованим робочим днем;

– в інших випадках, передбачених законодавством.

Підвищена оплата праці (ст. 100 КЗпП) встановлюється за роботу:

– зі шкідливими і важкими умовами праці;

– в особливих природних та геологічних умовах;

– в умовах підвищеного ризику.

– Перелік цих робіт та розмір їх оплати визначається чинним законодавством.

Пільгові пенсії – заниження пенсійного віку на 5–10 років працівникам, які певний час відпрацювали:

– на підземних роботах;

– на роботі зі шкідливими і особливо важкими умовами праці;

– на території радіаційного забруднення (Чорнобильці);

– в умовах підвищеного ризику;

– в інших випадках, при роботі в умовах підвищеного психологічного навантаження (вихователі дитячих садків, вчителі, медичні робітники)