Висновок

ВСТУП

 

Цією лекцією з теми «Поняття земельно-правового процесу. Правова природа земельно-процесуальних відносин» ми розпочинаємо вивчення навчальної дисципліни «Земельно-правовий процес». Змістом цієї лекції є загальнотеоретичні положення галузі земельно-процесуального права. Ця тема є вступною у навчальному курсі і передбачає вивчення всіх подальших тем навчальної дисципліни. Оволодіння студентами цією темою дозволить успішно засвоїти подальший навчальний матеріал та сформувати уявлення про земельний процес як різновид правозастосовчої діяльності, інститут земельного права та навчальну дисципліну

Лекція з теми «Поняття земельно-правового процесу. Правова природа земельно-процесуальних відносин» тісно пов’язана із усіма наступними лекціями курсу, має базове теоретичне та методологічне значення для їх опанування студентами.

І ПИТАННЯ

КОНЦЕПЦІЯ ЗАГАЛЬНОГО ЮРИДИЧНОГО ПРОЦЕСУ

Юридичний процес як комплексна система має ряд специфічних ознак, характерних для всіх правових форм діяльності органів держави. Насамперед, цей розгляд, розгляд визначеної юридичної справи, здійснюваний на основі закону.

Юридичний процес як правова форма діяльності уповноважених органів і посадових осіб, характеризується визначеністю компетенції, функцій і повноважень цих суб'єктів. Одні (органи держави і посадові особи) виконують організаційну функцію, на них покладається відповідальність за результат процесу, інші (позивачі, потерпілі, відповідачі, правопорушники й ін.), мають ряд прав і гарантій і можуть розраховувати на охорону їхньої особистості і законних інтересів. Теорія і практика юридичного процесу є результатом об'єктивних процесів інтеграції диференціації знання, що відбуває як усередині юриспруденції, так і на стиках її із суміжним знанням.

Юридичний процес - це комплексна система органічно взаємозалежних правових форм діяльності уповноважених органів держави, посадових осіб, а також зацікавлених у дозволі різних юридичних справ інших суб'єктів права.

Основні ознаки юридичного процесу як комплексної системи:

- юридичний процес – це розгляд (розгляд визначеної юридичної справи);

- юридичний процес, як діяльність по здійсненню операції з нормами права;

- юридичний процес як правова форма діяльності уповноважених на те органів держави і посадових осіб;

- юридичний процес як діяльність, результати якої, обов'язково оформляються у відповідних документах.

У дійсності ж основ для класифікації різновидів юридичного процесу більше, наприклад, в узагальнених комплексах по функціональній ознаці, коли виділяються чотири основні комплексні різновиди процесів: установчий, правотворчій, правозастосовчій, контрольний. Вони розрізняються перш за все за своїм змістом і функціям, характеру спонукальних чи обставин загальних юридичних фактів, специфічності безпосереднього юридичного наслідку.

Висновок. Юридичний процес як правова форма діяльності уповноважених органів і посадових осіб, характеризується визначеністю компетенції, функцій і повноважень цих суб'єктів. Одні (органи держави і посадові особи) виконують організаційну функцію, на них покладається відповідальність за результат процесу, інші (позивачі, потерпілі, відповідачі, правопорушники й ін.), мають ряд прав і гарантій і можуть розраховувати на охорону їхньої особистості і законних інтересів. Теорія і практика юридичного процесу є результатом об'єктивних процесів інтеграції диференціації знання, що відбуває як усередині юриспруденції, так і на стиках її із суміжним знанням.

 

ІІ ПИТАННЯ

ЗЕМЕЛЬНО-ПРАВОВИЙ ПРОЦЕС ЯК РІЗНОВИД ПРАВОЗАСТОСОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, СКЛАДОВА ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

 

У Земельному кодексі України немає чіткого визначення стадій земельно-правового процесу. На підставі положень статей 118, 123 і 184 можна виділити стадії проведення робіт у певній послідовності. Причому їх порядок не може бути змінений, хоча деякі стадії можуть випадати. Це ініціювання проведення землевпорядних дій; підготовчі роботи; розроблення прогнозів, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, схем, проектів землеустрою; державна землевпорядна експертиза; розгляд і затвердження проектної документації; прийняття рішення про здійснення землевпорядних дій; перенесення проектів у натуру (на місцевість); оформлення і видача землевпорядних матеріалів та документів; авторський нагляд за здійсненням проектів землеустрою.

Наявність у земельному праві окремих специфічних процесуальних норм та визначає потребу виділення земельно-правового процесу як підгалузі земельного права, а також наводить на думку, що найдоцільнішим виходом із складної ситуації, що виникла із процедурою вирішення земельних правовідносин, є створення законодавчого акта, який би об’єднав та створив практично обґрунтовану процедуру вирішення таких питань.

Процесом (від латів. processus — просування) є сукупність послідовних дій, направлених на досягнення певної мети. Для формулювання загального поняття правового процесу необхідно з'ясувати, яке місце займає він в діяльності державних виконавчих органів, а також органів місцевої самоврядування, і яку сферу охоплює: які органи його здійснюють, чи представляє він лише порядок діяльності відповідних юрисдикційних органів по вирішенню суперечок і примусовому здійсненню права або ж він охоплює ширше поняття, включаючи і позитивні моменти здійснення прав і обов'язків суб'єктів певних суспільних відносин. Земельний Процес як правове явище охоплює правозастосовчу діяльність державних органів виконавчої влади всіх рівнів і органів місцевої самоврядування, що полягає у вирішенні конкретних завдань земельно-правового регулювання, і супроводжується певною процесуальною формою. Сфера земельно-процесуального правового регулювання багатогранна і включає практично всі сторони земельно-правового регулювання. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин в цілях забезпечення раціонального використання і охорони земель, створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі. Воно створює умови для відтворення, підвищення родючості ґрунтів, збереження і поліпшення довкілля, захисту прав на землю всіх суб'єктів земельних відносин. У кожній галузі права прийнято розрізняти норми матеріального і процесуального права. Кожній значній частині матеріальної земельно-правової норми відповідають процесуальні земельно-правові норми. Процесуальна норма є встановленим або санкціонованим державою загальнообов'язковим правилом поведінки державних органів, а також громадянами за участю їх в процедурі, що має на меті досягнення визначеного правового результату, або застосуванні норм матеріального права. Іншими словами, процесуальна норма сприяє реалізації норм матеріального права. У багатьох випадках для ефективнішого вирішення питань (з врахуванням суспільних і особистих інтересів), що виникають на практиці, процесуальна норма об'єктивно необхідна — вона сприяє дотриманню законності при здійсненні органами і особами своїх прав і обов'язків. Процесуальні норми сприяють досягненню того результату, який необхідний для нормальної реалізації матеріальної норми. Основна ж функція матеріальної норми — пряма регламентація поведінки громадян, їх колективів, органів держави. В той же час ці норми (процесуальні і матеріальні) мають загальну мету — забезпечення правопорядку в суспільстві.

Слід зазначити, що процесуальна норма, на відміну від матеріальної, самостійного значення не має. Проте само існування матеріальних норм ще не забезпечує здійснення громадянами і організаціями належних їм прав. Повинна існувати норма, в якій вказувалися б обставини реалізації цих прав і обов'язків. Лише за такої умови можна уникнути правопорушення.

Встановлений порядок порушення справи про надання земельної ділянки, визначені органи і терміни розгляду заяви, порядок підготовки документації про вилучення і надання ділянки, форма і зміст прийнятого рішення, права і обов'язки сторін при розгляді питання і ін.

Висновок.

 

Наявність у земельному праві окремих специфічних процесуальних норм та визначає потребу виділення земельно-правового процесу як підгалузі земельного права, а також наводить на думку, що найдоцільнішим виходом із складної ситуації, що виникла із процедурою вирішення земельних правовідносин, є створення законодавчого акта, який би об’єднав та створив практично обґрунтовану процедуру вирішення таких питань.

ІІІ ПИТАННЯ