Криміналістична характеристика екологічних злочинів

Розробка криміналістичної характеристики екологічних злочинів (злочинів проти довкілля) тісно пов’язана з їх класифікацією та базується на широкій системі екологічного законодавства.

Відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, охорону атмосферного повітря, охорону та використання рослинного та тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. Під час розслідування екологічних злочинів необхідно враховувати низку важливих положень, що містяться в законах України «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд України», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку».

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 70) встановлено, що визначення складу екологічних правопорушень та злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюється відповідно до КпАП та КК.

Для розробки та використання окремих методик розслідування екологічних злочинів необхідно враховувати класифікацію та систему адміністративних екологічних деліктів, що передбачені відповідними нормами КпАП. Щодо цього важливого значення набуває той факт, що ряд екологічних норм кримінального закону містить адміністративну преюдицію (наприклад, ст. 85 КпАП «Порушення правил використання об’єктів тваринного світу» та ст. 248 КК «Незаконне полювання»).

Криміналістична характеристика будується з урахуванням особливостей екологічних злочинів, які виявляються у тому, що:

1) злочинні дії (бездіяльність) службових осіб (керівників підприємств, установ, організацій), а також інших осіб, які безпосередньо відповідають за встановлення та експлуатацію очисних споруд або виконують іншу роботу, пов’язану з транспортуванням відходів, викидів та їх знешкодженням, мають наслідком утворення певних комплексів — слідів у широкому та вузькому значенні;

2) факти про вчинення вказаних злочинів відображаються у розпорядженнях (письмових та усних) про зміну роботи очисних установок, про доручення обслуговування механізмів некомпетентним працівникам тощо, виявлення і аналіз яких дають змогу встановити безпосередні причини порушення екологічних правил;

3) процес забруднення та його наслідки, що містяться у зміні фізичних, хімічних, біологічних властивостей вод, атмосферного повітря, забруднення їх шкідливими для здоров’я людей відходами промислового виробництва, призводить до утворення слідів — наслідків забруднення, пов’язаних з порушенням екологічного балансу, захворюваннями тощо;

4) своєрідність сфери створення і знаходження слідів (водної, повітряної) відображається на їх стійкості, сприяє їх пересуванню, значному поширенню тощо.

Серед екологічних злочинів вирізняються ті, безпосереднім об’єктом яких є відносини у сфері охорони водних ресурсів, атмосферного повітря, землі, що передбачені ст. 241 КК («Забруднення атмосферного повітря»), ст. 242 КК («Порушення правил охорони вод»), ст. 243 («Забруднення моря») та ін. Вказані злочини відрізняються специфікою, яку необхідно враховувати під час їх розслідування.