Провадження по перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами

 

Суть і значення перегляду рішень, ухвал суду,

що набрали законної сили, у зв'язку

з нововиявленими обставинами

 

Відповідно до ст. 361 ЦПК України рішення, ухвали судів, якими закінчено розгляд справи, а також судовий наказ, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Такий перегляд є процесуаль­ним засобом, що забезпечує їх законність і обґрунтованість, захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави, а отже, й виконання завдань і до­сягнення мети цивільного судочинства.

Цей спосіб гарантує введення у сферу судового розгляду нововиявлених обставин, що не були його предметом з незалеж­них від суду та осіб, які брали участь у справі, причин, для встановлення можливого впливу на наслідки розгляду справи і скасування судових рішень, що не відповідають об'єктивній істині, правам і обов'язкам сторін.

Перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими об­ставинами не є доповненням касаційного способу і різновидом його перевірки¹. Це самостійний вид перевірки їх законності та обґрунтованості. Дана відмінність полягає у характері підстав перегляду, об'єктах і суб'єктах останнього, компетен­ції суду і процесуально-правовому становищі осіб, які беруть участь у справі.

У зв'язку з цим неточною є думка, що у зазначеній стадії суд не перевіряє законність та обґрунтованість рішень, які пере­глядаються, за винятком випадків злочинної фальсифікації доказів або перекладу, а лише фіксує наявність нововиявлених обставин¹. Наявність або відсутність нововиявлених об­ставин, які не могли бути відомі заявнику, є однією з підстав перегляду судових постанов, тому що вони впливають на пов­ноту обставин, які мають значення для справи, на висновки су­ду, тобто свідчать про необґрунтованість певного судового рішення. Оскільки вимога обґрунтованості рішення передба­чена в законі (ст. 213 ЦПК України), то незаконність і не­обґрунтованість судового рішення визначають й інші підстави його перегляду в зв'язку з нововиявленими обставинами. Од­нак вони є не наслідком помилки суду, що тягне за собою ска­сування судових рішень в апеляційному і касаційному поряд­ках (статті 309-312, 338-341 ЦПК України), а результатом ви­явлення нових обставин. Показання свідків, висновки екс­пертів, зроблений переклад стають дефектними доказами, то­му що мало місце порушення процесуального закону: напри­клад, ст. 50 ЦПК України (свідок дав завідомо неправдиві по­казання), ст. 53 ЦПК України (експерт зробив завідомо не­правдиві висновки), ст. 55 ЦПК України (перекладач зробив завідомо неправильний переклад). Отже, нововиявлені обста­вини характеризують незаконність та необґрунтованість судо­вого рішення, а встановлення їх судом — це встановлення на­явності чи відсутності таких властивостей у судовому рішенні.

Отже, перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судових рішень, ухвал і постанов, що набрали законної сили, є самостійним видом перевірки їх законності і обґрунтова­ності, процесуальним засобом, що забезпечує їх правильність з фактичного і правового боку, а також захист прав і охороню-ваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, ор­ганізацій та держави.

 

Підстави перегляду рішень і ухвал суду у зв'язку з нововиявленими обставинами

 

Підстави перегляду судових рішень і ухвал у зв'язку з но­вовиявленими обставинами закріплені у систематизованому вигляді у ст. 361 ЦПК України. Ними є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягло за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для постановлення рішення чи ухвали, що підлягають перегляду;

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду не виконане.

Однак у чинному законодавстві відсутнє узагальнене ви­значення нововиявлених обставин, що викликає їх різне тлу­мачення в теорії і практиці цивільного процесу і призводить до помилок при їх застосуванні, а отже, до порушення прав осіб, які брали участь у справі.

За своєю юридичною природою нововиявленими обстави­нами є не тільки ті, які мають істотне значення для справи, матеріально-правові факти, що входять до складу підстав по­зову або висунутих проти нього заперечень, а й будь-які юри­дичні факти, що мають істотне значення для справ позовного, наказного і окремого провадження.

Нововиявленими обставинами можуть бути юридичні фак­ти, що породжують процесуальні наслідки, тобто такі, які є причинами і умовами, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів осіб, які брали участь у справі, та викликають наслідки кримінально-правового характеру.

На основі аналізу процесуальних норм, що регулюють цей спосіб перевірки законності та обґрунтованості судових рі­шень, можна виділити такі ознаки нововиявлених обставин:

1) наявність характеру істотності, тобто можливості впливу цих юридичних фактів на висновки суду про права та обов'язки сторін та інших осіб, які брали участь у справі, на законність та обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. Цим вони відрізняються від засобів їх доказування — джерел, доказів, що підтверджують такі обставини, і від нових доказів (нових, додаткових матеріалів), які можуть бути подані до апеляційної та касаційної інстанцій для підтвердження чи скасування скарги;

2) наявність їх у об'єктивній дійсності під час розгляду і вирішення справи. Якщо вони з'являються після розгляду справи, то це вже будуть нові або змінені обставини, які не є підставами для перегляду рішення суду зазначеним способом;

3) невідомість цих фактів для суду та осіб, які брали участь у справі, з незалежних від них причин. У статті 361 ЦПК України вказано на невідомість обставин особі, яка звертається із заявою про перегляд, тобто заявнику, а оскільки ним можуть бути всі особи, які брали участь у справі, то слід зазначити, що вони були невідомі і їм, а не лише одній зі сторін. З урахуванням того, що справу вирішує суд й інформацію про її обставини він може одержати з інших джерел, треба визнати, що істотні для справи обставини не були відомі і йому. Тому нововиявлені обставини — це ті, що не були відомі ні особам, які брали участь у справі, ні суду;

4) виявлення таких фактів особами, які брали участь у справі, після набрання рішенням законної сили.

Вищезазначені ознаки притаманні всім обставинам, визна­ченим ст. 361 ЦПК України, які є підставою для перегляду су­дових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами. Од­нак зазначені у пунктах 2, 3, 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підстави мають ряд специфічних ознак, чітко визначених у тексті наведеної норми права.

Підставам перегляду цивільних справ у зв'язку з нововияв­леними обставинами, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК Ук­раїни властиві лише загальні ознаки. На відміну від інших об­ставин, вони встановлюються судом, який переглядає справу.

У теорії і практиці процесу немає єдиної думки з приводу необхідності включення до складу нововиявлених обставин, зазначених уп. 1ч. 2 ст. 361 ЦПК України, перекручення або неправильності фактичних даних, які сталися внаслідок доб­росовісної помилки свідка, експерта, неумисної помилки в тексті документа, неумисного пошкодження їх, підміни тощо. Вони не охоплюються іншими пунктами ст. 361 ЦПК Ук­раїни, оскільки не встановлюються вироком суду, який на­брав законної сили, і тому не можуть бути віднесені до ново-виявлених обставин.

Підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з ново-виявленими обставинами згідно з п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК Ук­раїни є факти злочинної фальсифікації доказів або перекладу, що спричинили ухвалення незаконного рішення і були вста­новлені вироком суду, який набрав законної сили. Вони ма­ють бути одержані із зазначених у законі джерел: показань свідків, висновків експертів, зроблених перекладів, підробле­них документів або речових доказів, бути єдиними для підтвердження істотного для справи факту, спричинити ухва­лення незаконного або необґрунтованого рішення і встановле­ними вироком суду, що набрав законної сили.

Із загального правила, що характеризує преюдиціальну властивість судових актів, зроблено виняток щодо надання переваги вироку. Суд у кримінальному провадженні може да­ти іншу оцінку прийнятим у цивільному процесі доказовим матеріалам і визнати їх підробленими, неправильними, по­милковими у кримінально-правовому аспекті, а не лише щодо свідків, експертів і перекладачів. Не виключено, що фаль­сифікація таких доказів може бути результатом вчинення злочинних дій іншими особами (спонукання до неправдивих показань, перекладу, висновку шляхом погрози, хабара то­що). І якщо внаслідок таких дій інших осіб вини свідків, екс­пертів, перекладачів немає, перегляд справи з цих підстав можливий. Підставою для перегляду судового акта при вияв­ленні завідомого підроблення документів може бути підтвер­джена вироком суду їх фальсифікація щодо осіб, які вчинили підроблення і використали завідомо підроблений документ як письмовий доказ у цивільній справі (ст. 358 КК України). Фальсифікація речового доказу може бути встановлена виро­ком суду в справах про шахрайство (ст. 190 КК України), умисне знищення майна (ст. 194 КК України), умисне зни­щення, підроблення документів, штампів, печаток (стат­ті 357, 358 КК України) тощо, постановленим щодо осіб, які допустили фальсифікацію або умисне використання таких до­казів у справі.

У судовій практиці виникло питання щодо того, як нале­жить діяти у разі відсутності вироку, який встановлює такі об­ставини. Коли вирок не міг бути постановлений через від­сутність складу злочину в діях зазначених осіб, рішення не пе­реглядається у цьому порядку. Якщо у справі є достатня кіль­кість даних про вчинення злочину, але заявник не повідомив про це слідчо-прокурорські органи, розслідування не проводи­лося і винні особи не були віддані до суду, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України провадження, пов'язане з перегля­дом справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, нале­жить зупинити, а відповідний матеріал надіслати для пе­ревірки до прокурорсько-слідчих органів для вирішення пи­тання про притягнення винних осіб до кримінальної відпові­дальності і за вироком суду допустити перегляд. У ході прак­тичного застосування цих підстав (ст. 361 ЦПК України) трап­ляються випадки, коли факт суспільно небезпечного діяння не може бути встановлений вироком суду через закінчення строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв'язку зі смертю. У законодавстві відповіді на те, як діяти у такій ситу­ації, немає, а в літературі є міркування, що зазначення закону на вирок підлягає розширеному тлумаченню і охоплює не тільки вирок, а й інші судові та прокурорсько-слідчі акти. Пленум Верховного Суду України у п. б постанови «Про прак­тику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставина­ми рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» від 27 лютого 1981 р. № 1 роз'яснив, що на підтвердження наявності вказаних обставин суд може враху­вати постанову слідчих органів за результатами розслідуван­ня, проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена у суворій відповідності до закону.

Підставою для перегляду судових постанов у зв'язку з ново-виявленими обставинами, передбаченою п. З ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підля­гають перегляду. Скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував дане судове рішення цим актом чи керувався вка­заним актом, не посилаючись на нього прямо, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли скасування акта означає протилежне вирішення пи­тання (п. 7 постанови).

Підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України, є визнання неконституційним закону, який був за­стосований судом при вирішенні справи. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України вирі­шує Конституційний Суд України, то перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстав п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України можливий тоді, коли Конституційний Суд ухвалив рішення, яким визнав неконституційним закон, інший правовий акт чи їх окреме положення, яке було засто­соване судом у рішенні щодо розгляду цивільної справи.

 

Процесуальний порядок перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами

 

Право на звернення до суду з вимогою про перегляд судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами мають сторо­ни, інші особи, які беруть участь у справі (ст. 362 ЦПК України).

Право на відкриття провадження, пов'язаного з переглядом судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, мають також громадяни та організації, до яких перейшли повноважен­ня осіб, які брали участь у справі, у порядку правонаступництва (ст. 37 ЦПК України). Обмеження повноважень представника на вчинення певних процесуальних дій мають бути застережені у виданій йому довіреності (ст. 44 ЦПК України).

Процесуальні дії правомочних осіб щодо порушення ци­вільного процесу зумовлять позитивні правові наслідки тоді, коли вони будуть спрямовані на перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами належних судових постанов. Від­повідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України ними можуть бути будь-які рішення і ухвали судів, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, першої, апеляційної та касаційної інстанцій та судові накази. Однак у теорії цивільного процесу з приводу перегляду ухвал суду першої інстанції зазна­чається, що перегляду мають підлягати заключні ухвали, що набрали законної сили (наприклад, про закриття проваджен­ня у справі, про залишення заяви без розгляду), та окремі ух­вали¹. Не всі, а лише ті ухвали, які самостійно набирають за­конної сили².

Не можуть бути переглянуті ухвали, постановлені під час розгляду справ з питань, що мають підпорядковане значення, адже вони набирають законної сили не самостійно, а разом з рішенням. Коли ж такі ухвали постановлені без урахування істотних для справи обставин, вони впливають на законність та обґрунтованість судового рішення. Тому в таких випадках перегляду підлягає саме рішення.

Пленум Верховного Суду України у п. 2 зазначеної вище постанови роз'яснив, що об'єктом перегляду можуть бути ух­вали суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви, за­криття провадження у справі, залишення заяви без розгляду та з інших питань, що набрали законної сили, якщо вони пе­решкоджають дальшому рухові справи.

Ухвали і рішення апеляційної та касаційної інстанцій бу­дуть об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обстави­нами тоді, коли такими судовими актами змінюється рішення, суду першої інстанції, вноситься нове рішення, закривається провадження у справі чи залишається без розгляду позов.

Об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставина­ми можуть бути лише судове рішення, ухвала суду в цілому. Однак тоді, коли рішення розв'язало декілька правових вимог (розірвання шлюбу, поділ майна і жилої площі, стягнення аліментів), об'єктом перегляду може бути і кожна з його час­тин, якою вирішена одна з таких вимог. Прямого зазначення на це у законі немає. Але Пленум Верховного Суду України у п. 2 зазначеної вище постанови роз'яснив, що рішення може бути переглянуте лише в частині тих вимог, які стосуються нововиявлених обставин.

Для відкриття провадження необхідно також, щоб проце­суальні дії правомочних осіб були спрямовані на реалізацію зверненої до суду вимоги, оформленої у вигляді письмової заяви і поданої за підсудністю протягом встановленого для цього строку. У частині 1 ст. 364 ЦПК України передбачено, що заяви про перегляд рішення і ухвал чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами подаються відповідно до вимог ЦПК України щодо оформлення заяв до суду першої інстанції (тобто статей 119-121 ЦПК України).

У заяві зазначається: назва суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) особи, яка подає заяву і місце її прожи­вання чи знаходження, а також інші особи, які брали участь у справі; дата ухвалення і зміст рішення, ухвали, про перегляд яких подано заяву; нововиявлені обставини, якими обґрунто­вується вимога про перегляд рішення, ухвали і дата їх від­криття або встановлення; посилання на докази, що підтвер­джують наявність нововиявлених обставин. До заяви треба додати її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі (частини 2, 3 ст. 364 ЦПК України).

У заяві можна порушити питання про перегляд рішення або ухвали в одній справі. Якщо нововиявлені обставини сто­суються судових рішень щодо взаємопов'язаних справ, заява подається і розглядається у кожній справі окремо.

Згідно із ч. 1 ст. 363 ЦПК України заява подається до суду, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ, що підлягає перегляду у зв'язку із нововиявленими об­ставинами. Заяви можуть бути подані до відповідного суду протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що ста­ла підставою для перегляду. За юридичною природою такий строк у літературі інколи прирівнюється одночасно як ма­теріально-правовий і процесуальний. На відміну від строків позовної давності, які забезпечують можливість примусового здійснення порушених чи оспорюваних прав учасників ма­теріально-правового спору, процесуальні строки забезпечу­ють здійснення процесуальних дій щодо суду у відповідний проміжок часу. Статтею 362 ЦПК України встановлено три­місячний строк для подання заяви про перегляд судових рішень, тобто для виконання процесуальних дій. Тому він є процесуальним строком, який впливає на можливість приму­сової реалізації матеріальних прав, оскільки визначає час, протягом якого можливе здійснення процесуальних дій, не­обхідних для їх захисту. А після закінчення процесуальних строків така можливість зникає.

Зазначений строк згідно з ч. 2 ст. 362 ЦПК України обчис­люється: 1) з дня встановлення обставин, що мають істотне зна­чення для справи (у випадках, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України); 2) з дня набрання законної сили вироком у кримінальній справі (у випадках, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 361 ЦПК України); 3) з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України (у випадках, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України); 4) з дня набрання законної сили рішенням, яким ска­совано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду (у випадках, передбачених п. З ч. 2 ст. 361 ЦПК України).

Процесуальною гарантією забезпечення інтересів осіб, які беруть участь у справі, у разі пропуску строку з поважних причин є їх право на його поновлення.

Процесуальним діям сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, спрямованим на відкриття провадження, пов'язано­го з переглядом судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, кореспондує обов'язок суду прийняти заяву до свого розгляду. З її прийняттям розпочинається цивільний процес. Заява підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, у якій ухвалено судове рішення. Якщо справа не збереглася, заява може бути розглянута лише після віднов­лення судового провадження за правилами ЦПК України (розділ IX).

Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, мають мож­ливість здійснювати процесуальні дії, спрямовані на реаліза­цію суб'єктивних прав та обов'язків у цій стадії. Оскільки згідно зі ст. 363 ЦПК України перевірку судового акта у зв'яз­ку з нововиявленими обставинами здійснює той суд, рішення, ухвала, судовий наказ якого переглядається, порядок прова­дження і правове становище осіб, які беруть участь у справі, є такими, якими вони встановлені для тієї стадії, що закінчила­ся прийняттям належного акта, який став об'єктом перегляду цим способом, з урахуванням, безумовно, його специфіки, тоб­то для суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Тут не діють правила про зміну і визнання позову, укладення ми­рової угоди, оскільки мета цієї стадії, а у зв'язку з цим — і пов­новаження суду, є іншими. Але особа, яка порушила процес, може відмовитися від заявленої вимоги щодо перегляду судо­вого акта у зв'язку з нововиявленими обставинами. І такі роз­порядчі дії перебувають під контролем суду.

Особи, які брали участь у справі, але не спрямовували своїх дій на відкриття провадження, у цій стадії можуть вступити в процес. Частина 1 ст. 365 ЦПК України передбачає для цього таку гарантію, як обов'язок суду повідомити їх про час і місце розгляду справи. Права цих осіб на вступ у процес реалізують­ся поданням письмової або усної заяви останніми або уповно­важеним ними представником. Неявка осіб, які брали участь у справі, в судове засідання, не перешкоджає розглядові спра­ви. Однак якщо вони не з'явилися з поважних причин, суд мо­же відкласти її перегляд.

Розглядаючи заяву, суд зобов'язаний перевірити її обґрун­тованість. За наявності передбачених законом підстав він по­становляє ухвалу про задоволення щодо перегляду рішення, ухвали і скасовує їх. При необґрунтованості заяви суд відмов­ляє у її задоволенні (ч. 2 ст. 365 ЦПК України).

Після скасування рішення, ухвали або судового наказу, справа розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК України для певної судової інстанції.

Ухвала суду про задоволення заяви щодо перегляду рішен­ня, ухвали суду у зв'язку з нововиявленими обставинами як така, що не перешкоджає дальшому рухові справи, оскаржен­ню не підлягає, а ухвала про відхилення такої вимоги може бути оскаржена у встановленому порядку особами, які брали участь у справі (п. 17 ч. 1 ст. 293, ст. 366 ЦПК України).

Ігнорування судом при розгляді справ ознак нововиявлених обставин і встановленого порядку перегляду справ при­зводить до постановлення незаконних ухвал. Так, М. зверну­лася до суду із заявою про перегляд рішення у зв'язку з ново-виявленими обставинами, ухваленого за її позовом до Ш. про поділ сумісно нажитого у період шлюбу майна, у тому числі запасного двигуна до автомобіля «Москвич» (у задоволенні позову цим рішенням було відмовлено за відсутністю двигу­на). Заявниця зазначала, що оскільки з часом двигун було ви­явлено у гаражі відповідача, що підтверджується доповідною міліції, вона просить стягнути з відповідача половину вар­тості двигуна. Районний суд розглянув заяву і виніс ухвалу, якою скасував своє попереднє рішення і визнав за М. право власності на половину двигуна.

Але районний суд помилково визнав нововиявленими обста­винами знайдений у Ш. запасний двигун до автомобіля «Моск­вич». Адже з пояснень заявниці у судовому засіданні і показань свідка К. вбачається, що двигун був придбаний Ш. до розірван­ня шлюбу заявницею і до розгляду спору про поділ майна в суді. Відсутність двигуна не давала суду підстав для виключен­ня його зі складу сумісно нажитого подружжям майна, а була обставиною, що зумовлювала необхідність перевірки місця знаходження двигуна та його вартості. Це свідчить про непов­ноту дослідження обставин у справі. Тому виявлення у відпо­відача двигуна після розгляду справи про поділ майна не може розглядатися як нововиявлена обставина.

Крім того, у разі скасування рішення, ухвали, судового на­казу, справа розглядається судом за правилами, встановлени­ми ЦПК України (ч. З ст. 365). А це означає, що зазначені про­цесуальні дії виконуються у тій самій справі, у якій ухвалено рішення, яке переглядається, і мають закінчитися ухвален­ням нового рішення з додержанням усіх процесуальних норм встановленого ЦПК України порядку. Але суд завів нову спра­ву, у якій навіть відсутня копія рішення, що переглядається. Розглянувши справу по суті, суд виніс замість рішення ухва­лу, не дотримавши вимог ст. 197 ЦПК України.

В іншій справі судова колегія у цивільних справах Верхов­ного Суду України, відхиляючи касаційну скаргу заявника, зазначила, що посилання на наявність помилок у висновку експерта, який досліджувався та оцінювався судом, а викла­дені в ньому обставини були відомі заявнику, не може бути підставою для перегляду судових рішень, що набрали закон­ної сили, за правилами перегляду їх у зв'язку з нововиявленими обставинами.