Категорія числа

Більшість іменників в українській мові мають однину і множину: книж - ка – книжки. Під впливом російської мови іноді неправильно утворюють форми множини: директора, шофера, тренера, інструктора замість директори, шофери, тренери, інструктори.

Існують іменники, які вживають тільки в однині, та іменники, які вживають тільки в множині.

Тільки в однині вживають:

а) власні назви – Київ, Чорне море, Тарас Григорович Шевченко, Волинь, Прип’ять;

б) назви збірних понять, сукупностей однорідних осіб або предметів, що мисляться як одне ціле – приладдя, студентство, рідня, піхота, селянство, молодь, листя, худоба, мишва;

в) збірні поняття рослинного походження – колосся, збіжжя;

г) назви металів, хімічних речовин, матеріалів, елементів – золото, срібло, кисень, чай, молоко, віск, сметана, клей, мазут, олія, чорнило, водень, вуглець, фосфор, глина, яшма. Деякі іменники з цієї групи на означення сортів даної речовини можуть утворювати множину: чаї першого сорту, синтетичні оливи, мінеральні води, цілинні землі, піски;

ґ) назви овочів, зерна, трав, ягід – малина, картопля, осока, очерет, жито. Від деяких слів цієї групи утворюється множина на позначення посівних площ, сортів: піднялися пшениці, жита, ячмені;

д) абстрактні назви, що позначають якості, властивості, дії, стани, почуття – щастя, краса, висота, бадьорість, сміливість, нудьга, доцільність, читання, програмування, телебачення, ходьба, жовтизна, лагідність, височінь, доброта. Деякі з цих іменників, набуваючи значення конкретності, можуть мати форми множини: висоти науки, глибини моря.

Іменники, які вживають тільки в однині, не мають форм множини: письмове приладдя, а не письмові приладдя.

Тільки в множині вживають:

а) деякі географічні назви – Карпати, Альпи, Сокільники, Черкаси, Семигори, Суми, Заліщики, Сянки;

б) назви парних предметів – ножиці, обценьки, штани, ворота, сани, двері;

в) деякі іменники, які означають масу, речовину (дріжджі, парфуми, вершки, дрова);

г) деякі іменники, які означають відходи – помиї, покидьки;

ґ) назви проміжків часу, подій, ігор – канікули, піжмурки, жнива, посиденьки, побігеньки;

д) назви обрядів – хрестини, іменини, оглядини, заручини, обжинки, але похорон;

е) емоції, переживання – радощі, гордощі, заздрощі;

є) назви сукупностей предметів – гроші, фінанси, витрати, копалини.

Множинні іменники не мають роду, не утворюють форм однини і не піддаються лічбі.

Слід пам'ятати, що офіційно-діловий стиль вимагає:

1. Надавати перевагу абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: академія, довідка, магістр, номенклатура тощо.

2. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять,істот,тварин, предметів треба заміняти іменниками у формі множини: професура — професори, генералітет — генерали, студентство — студенти.

3. Збірні іменники, що позначають сукупні поняття професійної діяльності, назв осіб за фахом та місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення: городяни — мешканці міста, оперативники — працівники карного розшуку.

4. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

5. Вказуючи час за роком, іменник треба узгоджувати з числівником чи прикметником в родовому відмінку без прийменника: 2012 року, першого року, цього ж року, наступного року.

Контрольні питання

1) Назвіть найголовніші граматичні категорії іменника.

2) За якими ознаками визначається рід іменника.

3) Особливості вживання іменників чоловічого роду на позначення професії, посади.

4) Особливості вживання збірних іменників у професійному мовленні.