Друкування карток

Пластикові картки можна друкувати такими способами:

· традиційним — офсетним, трафаретним та ін.;

· безконтактним — за допомогою термотрансферних (шляхом термоперенесення), термосублімаційних або струменевих принтерів.

Традиційний спосіб використовується для виготовлення великих накладів карток. При цьому офсетним способом друку наноситься растрова графіка, а також захисні елементи: сітки з видільною здатністю до 50 мкм, мікротекст з висотою прописних букв 0,3-0,6 мм, гільоширні елементи тощо.

Трафаретний друк використовується в основному для нанесення векторної графіки, плашок як звичайними, так і спеціальними фарбами (золоті, срібні, бронзові тощо). При цьому особливості технології трафаретного друку накладають деякі обмеження на відтворювану графічну інформацію:

· видільна здатність зображень не перевищує 0,1 мм (для золотої та срібної фарб — 0,3 мм);

· мінімальний кегль шрифту рубленої гарнітури — 4 п. (для золотої та срібної фарб — 6 п.).

Якщо наклад менший, ніж 200 карток, використання традиційних способів друку та великоформатних потужних друкарських машин стає недоцільним. У цьому випадку зображення на картки наноситься за допомогою термосублімаційних та термотрансферних принтерів.

Термосублімаційні принтери, на відміну від термотрансферних, точніше відтворюють колірну гаму оригіналу [3].

 

Запитання для самоконтролю

1. З якою метою здійснюють захист поліграфічної продукції?

2. Які способи захисту Вам відомі?

3. Як відбувається захист за рахунок дизайну?

4. Які способи друку використовують для захисту?

5. Якими фарбами здійснюють захист поліграфічної продукції?

6. Як захищають продукцію за допомогою оздоблення?

7. Як виготовляють сучасні документи на пластиковому носії?

Список рекомендованої літератури

до розділу 7

«Захист поліграфічної продукції»

1. Величко О. Виготовлення і захист цінних паперів // Друкарство, 1998.

2. Жовтенко А. Современные технологи — современным упаковкам // Флексрдрук Ревю, 2000, №3, с. 49.

3. Кулібаба Д., Кобилянський О. Сучасні документи на пластиковому носії // Друкарство, 2006, №4, с. 23-26.

4. Кулібаба Д., Міцан І. Засоби зберігання біометричних даних на документах нового покоління // Друкарство, 2006, №6, с. 9-13.

5. Неповторний і стійкий захист // Палітра друку, 1996, №3, с. 37-38.

6. Румянцев В. Ценные бумаги; разработка и производство // Компьюарт, 1998, № 12, с. 40-41.

7. Шарифуллин М. Защита прежде всего // Publish, 2000, №7, с. 28-35.

8. Шевчук А., Музика В. Виготовлення та захист вітчизняних паспортних документів // Друкарство, 2002, №3, с. 12-16.

9. Шевчук А., Музика В. Технологічні проблеми виготовлення вітчизняних високозахищених паспортів. — Зб. «Тех­нологія і техніка друкарства», 2003, №1, с. 46-50.

10. Шитря О., Шевчук А., Музика В. Вітчизняні високозахищені акцизні марки // Друкарство, 2003, № 4, с. 8-12.

 

Тема 7.1. Голографія

1. Технологія виготовлення голограм.

2. Різновиди голограм. Застосування.

3. Голографічна та магнітна фольга.

 

Голографія — від грецького «holos» — повний та «gra­pho» — запис, тобто метод одержання об’ємного зображення. Він базується на інтерференції двох променів світла — від джерела світла та від предмета. При освітленні голограми світлом тієї ж довжини хвилі, що й опорного променя, в результаті дифракції світла виникає об’ємне (при певних умовах кольорове) зображення предмета.

Голографія була відкрита в 1917 році англійським вченим Д. Габором, який був нагороджений за це Нобелівською премією. Голографічний метод запису був відкритий у рентгенівських променях, тому мав вузьке практичне застосування. Український вчений Ю. М. Денисюк вивчав спосіб запису голограми за допомогою лазерного променя.

У 1938 році С. Бентон (США) вдосконалив цей процес, зробивши можливим сприйняття голографічного зображення при звичайному освітленні. В середині 80-х років така технологія була освоєна поліграфією.

Технологія виготовлення голограм

Фізико-хімічна суть створення голограми базується на введенні у репродукцію основного і опорного потоків світла, що дозволяє записати інформацію про предмет у тривимірному зображенні. На відміну від звичайної фотографії, голограма зберігає повну об’ємну тривимірну світлову хвилю, що відбиває при освітленні об’єкт зйомки.

Для реєстрації голограми на фотопластині треба спрямувати роздвоєне світло лазера одним потоком на об’єкт зйомки і від нього на фотопластину, а другим, опорним потоком — без­посередньо на фотопластину.

 

 

 

 

У голографії застосовують фотопластину зі світлочутливим шаром, що може реєструвати роздільну здатність до 10 тис. лін./мм. Після запису, проявлення і обробки зображення необхідно освітити голограму відповідним світловим променем так, щоб спостерігач побачив об’ємне зображення об’єкта.

В поліграфії основою будь-якої голограми є матриця — мі­крорельєфна пластина, яка виготовлення методом електролізу після відповідної обробки. З пластини виготовляється матриця для рельєфного тиснення, яка є основою виготовлення голограм на плівці, самоклейкому папері, фользі та використовується в поліграфії.

Голограму записують променем із когерентного лазерного джерела світла. Обов’язковою умовою має бути, як мінімум, два променевих пучки: опорний пучок (як правило, це лазерний промінь, що пройшов через об’єктив) і предметний пучок. Предметний пучок — це лазерні промені, розсіяні об’єктом. Фотопластинка із спеціальною емульсією розміщується у ділянці перетину обох променевих пучків. Між об’єктом і фотопластинкою (майбутньою голограмою), як правило, не міститься додаткових оптичних елементів. Тому те, що записується на фотопластинку ще не можна назвати зображенням об’єкта. З фізичної точки зору — це сума (суперпозиція) двох оптичних хвиль. При значному збільшенні у фотоемульсії можна помітити численні хвилясті лінії — інтерференційні смуги.

Після проявлення голограму освітлюють опорним пучком променя (рис. 33). Лазерне світло дифрагує на голограмі, відтворюючи таке ж саме зображення, яке було при реальному об’єкті. Тому той, хто оглядає голограму, бачить тривимірне зображення об’єкта. Спеціальними засобами можна домогтися, щоб зображення вийшло за площину. Тоді ж і з’являється ілюзія цілковитої реальності об’єкта. Єдина відмінність у тому, що зображення здебільшого є монохромним, тобто забарвлене відтінками одного кольору. На практиці використовують змінену схему запису, коли опорний і предметний пучки променів падають на фотопластинку з різних сторін. Записана інтерференційна картина в емульсії має вигляд паралельних площин відновленого срібла.

Особливістю таких голограм є те, що зображення може поновлюватись природним освітленням, наприклад, сонячним або світлом електричної лампи. При цьому джерело розміщується з того ж боку голограми, де розташований спостерігач.

Візуально райдужна голограма значно яскравіша, ніж звичайна. У своєму первісному класичному вигляді вона також забарвлена одним кольором. Та варто лише почати обертати її навколо горизонтальної осі, як колір почне змінюватися, послідовно забарвлюючи об’єкт всіма кольорами веселки. Такого ефекту можна досягти, застосовуючи спеціальну схему запису.

Хоча райдужна голограма яскравіша, ніж звичайна, кут її огляду звужений по вертикалі. А це означає, що розглянути її можна лише під певним кутом нахилу. Щоб збільшити кут огляду на одну фотопластинку, змінюючи умови запису наносять кілька об’єктів. Цим можна домогтися того, що, по-перше, окремі фрагменти голограми одночасно будуть забарвлені різними кольорами, а по-друге, голограму в цілому можна буде розглядати у значно ширшому діапазоні кутів.

Виготовлення райдужних голограм — це складний багатоступеневий процес. Насамперед здійснюють вибір об’єкта. Це може бути реальний предмет. Та найчастіше зображення компонують із низки фотошаблонів або синтезують на комп’ютері. Потім записують пропускаючу голограму. Третій етап — це запис райдужної голограми — «оригіналу» (чи майстер-голо­грами). Райдужну голограму записують, використовуючи зображення, отримане при опромінюванні пропускаючої голограми через вузеньку щілину. Для тиражування голограми оригінал піддають спеціальній обробці, внаслідок якої на емульсії з’являється мікрорельєф, що містить інформацію про зображення. Однак загальноприйнятою технологією передбачено запис оригіналу на фоторезисторі й подальше травлення.

На наступному етапі методами гальванопластики виготовляють нікелеву матрицю, на поверхні якої повністю відтворюється рельєф фотоемульсії. Така нікелева пластинка теж є голограмою. За допомогою цієї пластини вже можна виготовляти копії на полімерних матеріалах. Оскільки з однієї матриці можна зробити обмежену кількість відбитків, то, як правило, з першої матриці виготовляють кілька других і навіть третіх нікелевих копій, що практично робить матрицю довговічною. Копії матриць надходять для подальшої роботи. Розміри нікелевих матриць залежать від того, на якому обладнанні будуть тиражувати голограми. На одній матриці можуть бути розміщені кілька одиничних голограм. Найчастіше райдужні голограми виготовляють на лавсановій плівці. При виробництві голографічної фольги та голографічних складників для захисту цінних паперів використовують багатошарові термопластичні полімери.

Для підвищення ефективності відбиваючої голограми на її поверхню (зі зворотного боку) слід напилити відбиваюче покриття. Найчастіше це тонкий шар алюмінію. Іноді, щоб надати підкладці кольорового відтінку, напилюють інші метали. Здебільшого тиснення здійснюють уже по металізованому полімеру. Відбиваюче покриття можна напиляти й після тиснення. Після цього етапу голограма практично готова. Та щоб отримати товарний продукт, слід виконати ще три операції: нанести клей, продублювати клейовий шар захисним матеріалом і висікти форму голографічного зображення (наприклад, етикетку, кольєретку тощо).

Завдяки складній технології запису голограма містить певні ступені захисту: на одну голограму можна записувати декілька десятків зображень і деякі з них можна бачити тільки при наявності певних умов. Такі умови роблять голограму практично недоступною і виключають можливість підробки. Затрати на виготовлення матриці великі і тому тиражувати її малими партіями економічно не вигідно.

Тиражування голограм здійснюють методом термічного тиснення рельєфу на полімерну плівку в спеціальних машинах.

Схема технологічного процесу

виготовлення райдужної голограми

1. Підготовка об’єкта.

2. Виготовлення пропускаючої голограми.

3. Виготовлення райдужної голограми-оригіналу.

4. Виготовлення металевої матриці.

5. Тиснення голограм на полімерній основі.

6. Напилення відбиваючого металевого шару.

7. Нанесення клейового шару та захисного матеріалу.

8. Висічка етикеток.

Різновиди голограм:

– плоскі двовимірні райдужні (кольорове зображення, що ніби переливається);

– об’ємні, що містять кілька плоских планів, розташованих на різній глибині та висоті;

– об’ємні голограми реальних моделей;

– голографічні стереограми, де об’ємне зображення синтезоване з декількох плоских;

– імпульсні, що відтворюють рух об’єктів;

– «прозорі» голограми, створені на основі надтонкого шару склоподібної неорганічної сполуки. Їх використовують для захисту документів та цінних паперів;

– найскладніший вид голограми — кінеграма. Це новий вид зображення, створений для плоских об’єктів (логотипів, рисунків, фотографій тощо). Зображення у цій голограмі розбите на окремі маленькі елементи, кожний з яких заломлює світло і дає яскраве зображення, що виграє усіма фарбами веселки. Для виготовлення кінеграм розроблена спеціальна технологія —електронно-променева літографія (R = 100 тис. лін./мм).

Голограми мають три рівні захисту:

· ефект об’єму;

· послідовна зміна кольору, рухомі елементи, мікровізерун­ковий тон, мікротекст, біжучий рядок;

· спеціальні коди, які зчитуються спеціальними пристроями.

Однак, захисні функції голограм — не єдина їхня перевага. Вони прикрашають продукцію та яскраво рекламують її.

Голограми треба відрізняти від дифракційної фольги, яка також застосовується для захисту різноманітної продукції, але не створює реального ефекту об’ємності.

Застосування:

– захист грошей, акцій, цінних паперів, паспортів, посвідчень, прав водія, дипломів, атестатів, ліцензій та ін;

– захист авторських прав: касети, диски;

– маркування готових виробів;

– захист дорогих товарів, парфумерії, напоїв.

Для захисту такої продукції використовують голографічну фольгу на основі поліпропіленової плівки та самоклеючі етикетки.

Технологія гарячого тиснення голограм

Здійснюють тиснення на тигельних та ротаційних пресах за допомогою спеціального штампу. Зі стрічки фольги зображення переноситься на поверхню матеріалу (папір, картон, шкіра, тканина, пластик). Матеріал має відповідати клейовому шару фольги. Важко наноситься фольга на непористу поверхню, особливо покриту лаком, а також на поверхні з фарбами УФ-закріплення.

Голографічна фольга має декілька шарів: клейова основа, роздільний, голографічний.

Температурний режим тиснення — 80-150⁰С.

Існує технологія тиснення фольги за допомогою унікального захисного кліше — «Securigrafix» (Англія).

Запитання для самоконтролю

1. Як виготовляють голограму? Які є види голограм?

2. Для чого застосовують голографічну та магнітну фольгу? На якому обладнанні її припресовують?

3. Пояснити схему технологічного процесу виготовлення райдужної голограми.

4. Перерахувати області застосування голограм.

Список рекомендованої літератури

до теми «Голографія»

1. Гавенко С ., Лазаренко Е. та ін. Оздоблення друкованої продукції: технологія, устаткування, матеріали. — Київ-Львів: Університет «Україна», УАД, 2003. — 180 с.

2. Голографія // Друкуймо, 2000, № 1, с. 12-16.

3. Курашина В. Голографія: прикраса, реклама, захист// Друкарство, 1999, №4, с. 41-43.

4. Проспекти Спеціалізованого підприємства «Голографія», 2006.

5. Робур Л., Яровий Л., Потієвська С. Райдужна голографія// Друкарство, 1996, №1, с. 28-31.

6. Системы горячего тиснения стандартной и голографической фольги. Руководство по эксплуатации.

7. Проспекти Спеціалізованого підприємства «Голографія», 2006.

8. Шевчук А. та ін. Голографічний захист бланків цінних паперів та документів суворого обліку фольгою і припресовування голограм компанії Cavomit // Друкарство, 2004, №1, с. 12-16.

9. Шелест Ю. Устаткування для гарячого тиснення фольгою і припресовування голограм компанії Cavomit // Палітра друку, 2003, №2, с. 74-75.

10. Шелест Ю. Обладнання для гарячого тиснення фольгою і припресовування голограм // Друкарство, 2000, №5, с. 46-47.

Розділ 8. Безконтактні способи друку

1. Електрофотографія.

2. Струминний друк.

3. Термографія.

4. Лазерний друк.

5. Магнітографія.

6. Іонографія.

7. Елкографія.

 

Використання безконтактних способів друку в США і ФРН:

1995 рік — 6 %;

2000 рік — 11 %;

2025 рік — 21 %.

Електрофотографія — це спосіб формування друкарських і проміжкових елементів на поверхні, електричні властивості якої змінюються відповідно до кількості світлової енергії, що була на неї спрямована.

Цей спосіб використовується в електрофотографічних пристроях двох типів:

– з використанням сухого тонера (проявника): лазерні та світлодіодні принтери, копіювальні апарати, цифрові машини фірми «Xeikon», «Xerox»;

– рідких проявників (цифрові машини фірми «Indigo»).

Електрофотографічна система з сухим проявником містить такі вузли:

– заряджаючий коротрон для створення коронного розряду;

– формний циліндр з нанесеним шаром фотонапівпровідника;

– лазер або світлодіоди для створення прихованого електростатичного зображення;

– вузол проявлення прихованого зображення (тонера і його носія);

– пристрій для перенесення проявника на ЗМ;

– блок закріплення проявника — термо та притискальний валик;

– розряджальний коротрон;

– пристрій для очищення поверхні формного циліндра [1].