Вертикальний з рухомою формою

У другій системі тампон поршневим рухом опускається на друкарську форму і сприймає фарбу, далі тампон піднімається, а друкарська форма відходить вбік. Після цього тампон опускається і фарба переходить з тампона на поверхню, яка задруковується.

Перевагами такої системи є можливість друкування на високих швидкостях, тампон не переміщається в горизонтальній площині і тому його розхитування виключається. Недоліками системи є складніший захист від нещасних випадків і менш зручне регулювання та налагоджування.

За ступенем автоматизації друкарське обладнання може бути ручним, напівавтоматичним та автоматичним.

При друкуванні на ручному верстаті друкар щіткою наносить на край форми невелику кількість фарби. При протягуванні ракеля по поверхні друкарської форми фарба заповнює заглиблені друкуючі елементи і одночасно видаляється з пробільних елементів. Відсутність фарби на пробільних елементах свідчить про відповідність ракеля друкарській формі. Через те, що ширина ракеля дещо менша від ширини форми, деяка кількість фарби залишається по краях. Фарбу, яка залишилась, забирають вручну ватним тампоном, змоченим в розчиннику. Після цього тампон опускається на друкарську форму, при контакті з нею забирає частину фарби з друкуючих елементів і піднімається. Виріб, на який друкується зображення, з допомогою каретки друкарського верстата підводиться під тампон. Тампон опускається і входить в контакт з поверхнею виробу, передаючи на його поверхню фарбове зображення. Задрукований виріб виймають.

При друкуванні на напівавтоматичному верстаті завдяки координації та синхронному переміщенню елементів та вузлів за один робочий цикл виконується ряд операцій і друкарський процес виконується автоматично. В напівавтоматичних машинах операції виконуються автоматично, за виключенням ручної подачі та знімання виробу, який задруковується.

В автоматични х машинах тампонного друку всі операції, включаючи подачу та знімання виробу, здійснюються автоматично. Автоматичні машини бувають спеціалізованими, розрахованими на задруковування одного виробу або групи виробів приблизно однакового розміру та форми.

По фарбовості обладнання тампонного друку може бути одно-, дво-, три-, чотири-, п’яти- та шестифарбовим.

Фарбові системи можуть бути відкритими та закритими. При використанні закритої фарбової системи процес друкування стає більш стабільним, а виробництво більш екологічним.

Закритий фарбовий апарат утримує фарбу в перевернутій ємності. Ємність щільно притиснута друкарською формою. Вона виконує функцію ракеля. Вона переміщується вздовж друкарської форми, зрошуючи її друкарські елементи.

Переваги — фарба не випаровується, автоматизація технологічного процесу.

Недолік — більший розмір форми, форму і ємність треба добре прилаштувати, що ускладнює конструкцію [12].

Відкритий тип фарбового апарату — форма кріпиться на магніті або липкою стрічкою, фарба наноситься і зчищається з допомогою ракельного модуля (ракельний ніж і фарбовий шпатель). Фарба контактує з повітрям, змінюється її в’язкість, негативний вплив на екологію. Швидкість друку — 1500 відб./год.

Переваги — друкарська форма в два рази менша, ніж у закритому типі при тому ж форматі відбитка [12].

Схема конструкції машини:

· виріб рухається з допомогою транспортера;

· виріб нерухомий, а фарбові секції підходять до нього (карусельний тип).

 

Підготовка тамподрукарської машини до друкування та процес друкування

При підготовці до друкування нового накладу спочатку встановлюють друкарську форму, зсунувши її до упору та опустивши. Друкарська форма утримується та фіксується з допомогою магнітних упорів. Після цього на машину встановлюють фарбову ванну та заповнюють фарбою відповідну її частину. Далі встановлюють фарбоподаючий шпатель. Перед встановленням ракелетримача встановлюють в нього новий ракельний ніж, а потім встановлюють на напрямну ракелетримач з ракелем.

Для повної очистки пробільних елементів друкарської форми в процесі друкування потрібно відрегулювати по висоті та паралельності лезо ракельного ножа. При цьому недопустимим є надлишковий тиск ракельного ножа на друкарську форму. Фарбова система підготовлена до роботи.

Наступна операція — встановлення тампона. Для цього тримач тампона прикручується до дерев’яної основи тампона, вводить її в ковзаючу каретку, а з ковзаючою кареткою — в напрямну та фіксує. Наступний етап передбачає регулювання руху тампона.

Для отримання оптимальних результатів друку слід встановити мінімальний тиск тампона по відношенню до друкарської форми та поверхні виробу, яка задруковується, причому тампон повинен повністю забирати зображення з друкарської форми та віддавати його задруковуваній поверхні. Це положення забезпечується спочатку регулюванням руху тампона (по висоті) по відношенню до друкарської форми, крім того, тампон повинен розмішуватись над центром зображення на друкарській формі (регулювання в горизонтальній площині). Потім тампон переводять в положення над задруковуваним виробом та регулюють тиск тампона на виріб.

Під час друкування кожний виріб вкладають за допомогою упорів або спеціально виготовленої оснастки на предметний столик. Зображення повинно друкуватись на виробі в точно встановленому місці. Для забезпечення цього та усунення перекошування предметний столик має відповідні регулювання в горизонтальній площині (два напрями). Здійснюється також регулювання предметного столика по висоті (в залежності від висоти або товщини виробу).

Перед початком друкування накладу необхідно здійснити пробний друк. Перед пробним друком перевіряють фіксування всіх з’ємних систем та деталей. Далі встановлюють виріб в упор або оснащення на предметному столику. Виконують друкування в режимі одного циклу. Якщо отриманий відбиток не відповідає правильному розміщенню на виробі, то виконують регулювання (переміщення) предметного столика в горизонтальній площині. У випадку надто високого або малого тиску необхідно відрегулювати хід тампона або висоту предметного столика. Потім процес друкування в режимі одного циклу повторюють. Якщо відбиток по розміщенню та якості відповідає затвердженому оригіналу, то приступають до друкування накладу.

Після закінчення друкування накладу знімають ракелетримач, потім знімають фарбоподаючий шпатель-валик і далі —магнітну фарбову ванну. Після розбирання фарбової системи здійснюють її змивання та очищення. Відпрацьовану друкарську форму знімають.

Література: [1]-[14].

Запитання для самоконтролю

1. За якими ознаками класифікують друкарське устаткування для тамподруку?

2. Пояснити принцип роботи тамподрукарського ручного верстата.

3. Як здійснюється підготовка тамподрукарської машини до друкування та процес друкування тиражу?

Список рекомендованої літератури

до розділу 2 «Тамподрук»

1. Аверьянов В. Технология изготовления фотополимерных печатных форм для тампонной печати // Полиграфия, 2001, №3, с. 74-75.

2. Аверьянов В. Печатные формы для тампонной печати // Полиграфия, 2001, №2, с. 82.

3. Аверьянов В. Тампонная печать: классификация печатных машин, тампоны // Полиграфия, 2001, №4, с. 69-71.

4. Жарова Є. Современное оборудование для тампонной печати // Копьюарт, 2000, №3, с. 22-24.

5. Мудрак Е. та ін. Тамподрук. Львів: УАД, 2004. — 64 с.

6. Мудрак Е. Тамподрук: особливості формних та друкарських процесів // Друкарський кур’єр, 2002, №1, с. 21.

7. Мудрак Е., Рудник Л. Дослідження та оптимізація технології виготовлення друкарських форм для тамподруку // Друкарство, 2000, №1, с. 58-59.

8. Мудрак Е. Тампонний друк // Палітра друку, 2001, №5, с. 73-76.

9. Мудрак Е. Друкування упакувань технікою тамподруку. Квалілогія книги: збірник наукових праць. — Львів, ПТ ВФ «Афіша». Вип. 5. 2002, с. 142-146.

10. Нечипоренко Н. А. Печать на металлах. — М.: Книга, 1982. — 240 с.

11. Оборудование для тампонной и трафаретной печати. Каталог компании «НИССА», 2005.

12. Петрук А., Віхоть О. Аналіз структури побудови фарбових апаратів тамподрукарських машин // Друкарство, 2001, №1, с. 62-63.

13. Расходные материалы для тампонной и трафаретной печати. Каталог компании «НИССА», 2005.

14. Филин В. Н. Путеводитель в мире специальных видов печати. — М.: ИФ УНИСЕРВ, 2003. — 328 с.

 

Розділ 3. Непрямі методи трафаретного друку

1. Види непрямого трафаретного друку.

2. Технологія виготовлення холодних зсувних деколів.

3. Технологія виготовлення «холодних» сухих деколів.

4. Технологія виготовлення «гарячих» деколів.

5. Трансферний друк пластизольними фарбами.

6. Сублімаційний трансферний друк.

 

Непрямі методи трафаретного друку використовуються при друкуванні на керамічному та металевому посуді, керамічній плитці, спортивному одязі, меблях, дитячих іграшках, велосипедах, автомобілях, виробах із пластмаси.

Об’єднує ці методи те, що зображення спочатку друкується на проміжковій основі, а потім переноситься на виріб. Для закріплення на виробі використовуються високі температури, спеціальні клеї або захисні покриття.

Існують такі види непрямого методу друку:

1) холодні деколі: зсувні і сухі;

2) гарячі деколі;

3) трансферний друк на бавовні;

4) сублімаційний трансферний друк.

Холодні деколі

Застосування:

– декорування велосипедів, автомобілів, мотоциклів, шоломів;

– декорування дитячих іграшок;

– виробництво холодильників (декорування внутрішніх частин);

– виготовлення сувенірної продукції.

Технологія виготовлення холодних зсувних деколів.

Використовують папір, покритий водорозчинним клеєм, фарбу серії Texylon, відокремлюваний лак.

Друк: перший шар — біла покривна фарба, сітка 77 нит./см;

наступні шари — основні кольори зображення, сітка 55-120 нит./см із точним суміщенням по білому;

передостанній шар — прозора фарба, що виступає за краї рисунка на 1 мм;

останній шар — відокремлюваний колоїдний лак у два прогони, сітка 24-43 нит./см (виступає на 1 мм).

Для друку деколів використовують напівавтоматичні або автоматичні трафаретні верстати. Дуже важливо цілком висушувати фарбу. В приміщенні t = 22-25⁰C і вологість 60 %.Для перенесення деколю на виріб потрібно виконати такі операції:

– деколь занурити на декілька секунд у воду кімнатної температури, а потім відділити зображення від паперу;

– нанести його на виріб і рівномірно розгладити на поверхні з допомогою спеціального гумового шпателя;

– висушити виріб на повітрі або в сушильній камері з примусовою циркуляцією повітря (1 год. при t = 60⁰C) до повного видалення води;

– підняти з одного боку плівку лаку й обережно видалити з поверхні таким чином, щоб фарбовий шар залишився на поверхні виробу;

– для закріплення зображення на виробі і захисту його від механічних пошкоджень нанести лак (УФ або інший) трафаретним способом або розпиленням.

При відшаровуванні деколь захоплює частину клею з основи і завдяки йому приклеюється до виробу. При цьому адгезія дуже слабка, тому закріплення лаком є обов’язковим.

 

Технологія виготовлення «сухих» холодних деколів

Для цієї технології використовують:

– пластик;

– фарба серії Texylon;

– клей Argon Stick;

– силіконовий папір.

Пластик для нанесення рисунку двобічний. Один бік на який наносять рисунок — глянцевий, другий — матовий, для кращого відокремлення відбитків. Товщина пластику —100 мкм.

Друк здійснюють з глянцевого боку пластику зворотним способом:

– перший шар — прозора база серії Texylon, сітка 43-77 нит./см;

– наступні шари — основні кольори, сітка 120-150 нит./см (наносять у зворотному порядку);

– передостанній шар — прозора база (при нанесенні на світла поверхні) і біла покривна (при нанесенні на чорні темні поверхні), сітка 43-77 нит./см;

– останній шар — клей Argon Stick. Дуже важливо, щоб клей був добре висушений, бо залишок розчинника знижує його адгезій ні властивості.

Якщо клей добре висох, на пластик із віддрукованим деколем накладають силіконовий папір для захисту нанесеного клею.

 

 

Технологія виготовлення «гарячих» деколів:

– друк зображення;

– нанесення шару лаку;

– перевід зображення на поверхню виробу;

– випалювання при t = 500-800⁰C.

 

Папір для деколів покритий шаром водорозчинного клею, повен мати низький ступінь проклейки, щоб вода легко проникала до клейового шару при перенесенні, високу тривкість на розрив.

Фарби — спеціальні керамічні.

Друкування — з трафаретних форм на сітці 90-100 нит./см.

Лакування — спеціальним лаком, що служить тимчасовою основою для фарбового шару при перенесенні його з паперу на поверхню кераміки або скла. Лаки на основі летких розчинників. Вони мають також пластифікатори, щоб плівка лаку з фарбовим зображенням мала стійкість до розриву.

Для лакування використовують трафаретні сітки 20-40 нит./см.

Переведення зображення. Відбитки, розрізані на невеликі елементи занурюються у воду. Клейовий шар розчиняється і зображення разом з плівкою лаку відокремлюється від паперу. Потім його вручну переносять на поверхню порцеляни (як перевідні картинки).

Випалювання. Плівка лаку і в’яжуче в фарбовому шарі при випалі згоряють. Пігмент частково вплавляється в поверхню порцеляни, що забезпечує високу механічну тривкість зображення. При випалі пігмент набуває іншого кольору.

Трансферний друк на бавовні [5, 6, 10].

Трансферний друк — це непрямий метод друку, коли спочатку фарбу друкують на папір, сушать, після чого переводять на тканину під нагрітим пресом. В цьому способі використовують спеціальні пластизолові фарби. Вони характеризуються двоетапним процесом отвердження. Перший етап — нагрівання (сушіння) відбитка на папері при t = 90-120⁰C, коли фарба набуває гелеподібного стану, суха на дотик. Другий етап — t = 130-150⁰C і тиск пресу переносять фарбу на тканину, де і закінчиться полімеризація фарби.

Трансферний перевідний друк буває двох видів:

– перевідний друк холодним відшаровуванням;

– перевідний друк гарячим відшаровуванням.

А процес виготовлення трансферів однаковий в обидвох випадках.

 

 

 

Перевідний друк холодним відшаровуванням полягає у тому, що вся віддрукована плівка фарби цілком переходить з паперу на тканину.

Фарба використовується спеціальна — пластизольна.

Папір — спеціальний силіконовий, що не допускає прилипання фарби.

Сітка — для одношарового друку використовують сітки 34-62 Т.

Сушіння — звичайна або ІЧ сушильна камера 120⁰C протягом 30 секунд.

Друк — кожен колір друкують і сушать перед наступною фарбою. Сюжет віддрукований у зворотному порядку. Кольори поєднуються в стик або накладанням. Вони не змішуються. Нижній колір буде верхнім на перевідному зображенні. Зверху можна нанести спеціальний адгезивний шар, який покращить адгезію до тканини і знизить t°переводу до 140⁰C.

Переведення — здійснюють за допомогою гарячого пресу t = 170-180⁰C. Тканину поміщають на нижню опорну пластину гарячого пресу, а згори кладуть перевідну картинку з відбитим зображенням, зверненим вниз. Закрити прес і витримати його в такому стані протягом 10-15 сек. Відкрити прес, акуратно зняти тканину разом з перевідною тканиною, дати їм вистигнути. Після охолодження від’єднати папір від тканини, залишивши зображення на тканині. Такий спосіб перевідного трансферного друку холодним відшаровуванням дає відбитки, які характеризуються гнучкістю і стійкістю до впливу води, але не мають стійкості при прасуванні.

Перевідний друк гарячим відшаровуванням здійснюється шляхом друку фарби на папері з не розділювальним покриттям. Папір знімають відразу після відкриття преса в той час, коли фарба все ще гаряча, в результаті чого плівка фарби «розщеплюється» між папером і тканиною. Це приводить до створення м’якшої поверхні відбитка і привабливіших умов користування.

Фарба — спеціальна пластизольна для друку з гарячим відшаровуванням.

Папір — із нероздільним покриттям.

Сушіння — звичайна або ІЧ сушильна камера 120⁰C протягом 30 хвилин.

Друк — кожен колір друкують і сушать перед наступним. Сюжети друкують в оберненому порядку. Кольори сполучаються в стик. Кольори внаклад не змішуються.

Перевід здійснюють в гарячому пресі t = 180-190⁰C. Відкрити прес і відразу ж від’єднати папір. Фарба повинна рівномірно розділитися між папером і тканиною.

Цей спосіб створює яскраво забарвлене зображення, воно не підлягає прасуванню [10].

Переваги трансферного друку перед прямим [5].

1. Використання дешевших плоскодрукарських станків, ніж «карусельних» (на порядок дешевші).

2. Нема обмежень по кількості кольорів.

3. Точність суміщення кольорів, використання тонких ліній і растру, бо папір для друкування трансферів гладкий і невсотуючий.

4. У випадку виникнення браку буде зіпсутий тільки аркуш паперу, а не виріб.

5. Трансфери з одним малюнком можна переносити на різні вироби з натуральних і синтетичних тканин.

Сублімаційний трансферний друк [4, 6, 7, 8, 9].

Сублімація — перехід речовини з твердого стану в газоподібний.

Цей вид друку застосовують для друкування на білій тканині, яка містить не менше 65 % синтетичного волокна.

Цей метод знайшов широке застосування у виробництві трикотажних виробів, прапорів, вимпелів, купальників і спортивного одягу. Малюнок стійкий до впливу світла, високих і низьких температур, поту, прання.

Папір — використовується матовий папір 130-150 г/м².

Фарби — одержують шляхом додавання концентрованих пігментних паст в базову емульсію. Базова емульсія може бути на основі розчинників або води (вага пігментної пасти 3-25 % ваги базової емульсії).

Постачаються десять основних кольорів пігментних паст: жовтий, оранжевий, червоний, рожевий, синій, синій ультра, фіолетовий, чорний, жовтий флуоресцентний, рожевий флуоресцентний. Із цих кольорів можна одержати 1000 відтінків, потрібну рецептуру вибирають за каталогом.

Виготовлення форм:

сітка 140-150 нит./см, фотоемульсії стійкі до води.

Друк: напівавтомати і автомати.

Сублімаційні фарби висихають при кімнатній температурі за 3 хвилини, в печах — декілька секунд.

Термоперенесення здійснюють на каландрах або на плоских пресах. Температура нагрівання плити становить 200-220⁰C, час перенесення — 30-40 с.

Деякі тканини під впливом високих температур дають усадження, тому спочатку рекомендують зробити «холості» пресування тканини.

Сублімаційний трансферний друк обумовлює дуже високу стійкість зображення. Такої стійкості неможливо досягти при прямому друці.

Переваги сублімаційного друку:

1. висока якість кольорового зображення при великих фор­матах;

2. екологічна чистота фарб на водяній основі;

3. у випадку браку зіпсованим є тільки папір;

4. висока стійкість зображення.

Розроблено спеціальний ґрунтувальний лак «Sublicoat», який дає змогу переносити сублімаційні трансфери на алюміній, сталь, дерево, кераміку, скло. Це — двокомпонентний лак на основі акрилополіуретанових композицій. Він може наноситись на виріб розпиленням або трафаретним способом. Після нанесення лаку відбувається його сушіння в сушильній камері при t = 60-70⁰C протягом 30 хвилин. Термоперенесення здійснюють при t = 190-210⁰C — 40 с-5 хв залежно від типу основи.

Застосування інших способів друку (офсетного або струминного) для виготовлення сублімаційних трансферів є дорожчим і не дає змоги одержати яскраві та насичені кольори.

Запитання самоконтролю

1. Які є види непрямого трансферного друку?

2. Де застосовують декалькоманію?

3. Як виготовляють холодні зсувні деколі?

4. Яка різниця між зсувними і сухими деколями?

5. Яка різниця між «холоднми» і «гарячими» деколями?

6. В чому суть друку пластизолевими фарбами?

7. Яка різниця між звичайним і сублімаційним процесами друку?

Список рекомендованої літератури

до розділу 3 «Непрямі методи трафаретного друку»

1. Беляєва Н. Виготовлення деколів способом трафаретного друку з використанням керамічних фарб // Палітра друку. — 2000, №5, с. 69-70.

2. Босак І. Виготовлення металевих шильдів сублімаційним друком // Друкарський кур’єр. — 1999, №1, с. 24-25.

3. Босак І., Лазаренко Є. Сублімаційний друк: стан, проблеми, перспективи // Друкарство. — 2001, №1, с. 38-39.

4. Крикунова О. А. Декорирование фарфора способом декалькомании. — Флексоплюс, 1998, №10.

5. Крикунова О. Непрямі методи трафаретного друку // Палітра друку. — 2000, №4, c. 48.

6. Крикунова О. А. Сублімаційний друк: сфера використання, переваги і недоліки. — Флексоплюс, 1996, №6.

7. Крикунова О. А. Как обойтись без «карусели» или что такое трансферная печать на тканях? Рекламные технологии, 2002.

8. Крикунова О. Сублімаційний трансферний друк на тканинах // Палітра друку, 2000, №2, с. 62-63.

9. Потапов Ю., Потапова И. Мир трафаретной печати: практическое пособие. — М., ООО «Гелла Принт». — 2001, 112 с.

10. Сєчков І. Як друкуються пластизолові трансферні зображення // Палітра друку, 1998, №6, с. 54-55.

11. Сєчков І. Трансферний друк по текстилю // Палітра друку. — 1998, №3, с. 55-57.

 

Розділ 4. Різографія

1. Цифрова технологія оперативного трафаретного друку.

2. Принцип роботи різографа.

3. Майстер-плівка. Фарба.

4. Моделі дуплікаторів фірми «Різо».

5. Переваги різографії.

6. Застосування різографії.

 

Різографія — спосіб друку, запроваджений у 1982 році фірмою «Різо Кагаку Корпорейшн» (Японія), який поєднує технологію «computer to plate» у вигляді керованого комп’ютером виготовлення трафаретних форм із системою «computer to print» у вигляді ротаційного трафаретного друку.

Ця фірма займає провідне місце на світовому ринку в галузі цифрової копіювальної техніки. З 90-х років дуплікатори випускають і інші фірми: «Ріко», «Дупло», «Сипкі», «Генкен» та інші, вони постачають дуплікатори під іншими назвами.

За принципом дії та конструктивними особливостями дуплікатор відноситься до ротаційних машин трафаретного друку з одноразовою незмінною формою, зображення на якій створюється термометодом.