Зразок розбору

Квітки інею на кожному дереві не схожі між собою, відмінні. Особливо пишними видаються на сосні, де оточена інеєм хвоя нагадує хризантеми завбільшки в кулак. Гострі іскорки сіються донизу так, як навесні сіються пелюстки з розквітлої черешні та вишні.

Коли від лісу через поле поглянеш на село, то о цій зимовій порі, коли палає сонце і увесь простір завуальований інеєм, здається тобі село пастельною картиною, де використано тільки білий колір...

Є. Гуцало

Аналізований уривок є текстом, оскільки речення, що входять у його структуру, пов’язані за змістом та граматично. Це виявлено у їхній функціонально-змістовій залежності, взаємозумовленості мовної будови, детермінованої комунікативними завданнями. Компоненти складного утворення пов’язані між собою ланцюговим зв’язком, що полягає в спадкоємності, створюваній у лінійній послідовності спільності елементів: іній – – інеєм – іскорки – інеєм – білий колір.

Текст являє собою поєднання опису з елементами розповіді. Зачин – “Квітки... відмінні”. Основна частина – “Особливо... інеєм”. Кінцівка – “здається... білий колір”.

В уривку наведено опис зимового дня, морозного і сонячного. Автор намагається зробити його таким, що викликав би в уяві читачів зримі картини. З цією метою використано слова в переносному значенні: квітки інею, іскорки сіються донизу, палає сонце, завуальований інеєм, художні засоби – епітети (гострі іскорки), гіперболу (хризантеми завбільшки з кулак), метафору (пелюстки сіються). Важливу роль відіграє порівняння об’єктів, хоч порівняльних зворотів немає. Зіставлення виражено по-іншому: квітки інею (вкриті інеєм гілки, схожі на квітки); хвоя нагадує хризантеми; іскорки сіються... так, як навесні сіються пелюстки; простір здається пастельною картиною. У тексті відтворено тільки зорові враження, і це виразно передає тишу та спокій погожого зимового дня. На цей же ефект працює й граматична структура речень: усі вони розповідні, складаються з багатьох слів. Єдине просте речення (перше в уривку) ускладнене однорідними означеннями не схожі, відмінні, зміст яких дуже близький. Це сповільнює темп розповіді. Всі інші речення складні сполучникові, останнє з трьома підрядними і дієприкметниковим зворотом після пояснювального іменника. Це також надає текстові спокійного, розміреного звучання.

Застосовуючи в другому абзаці узагальнювально-особове речення, автор ніби залучає читача до співвідчуття змальованої краси природи, впливає на його естетичні почуття. Отже, основна функція тексту – вплив через художній образ, що й визначає його належність до художнього стилю.