Рішення до завдання 13

Тести

1б

2а

3в

4а

5а

2. Уфіансовому менеджменті розроблено велику кількість різноманітних прийомів і методів прогнозування фінансових показників, у тому числі і – банкрутства. Найбільш розповсюдженими підходами до прогнозування банкрутства вважаються:

1) використання моделей прогнозування банкрутства;

2) застосування системи формалізованих і неформалізованих критеріїв.

Використання моделей запропоновано в 1968 р. відомим західним економістом Едвардом Альтманом.. У загальному вигляді модель Альтмана має вигляд:

Z = 3,3 К₁ + 1,0 К₂ + 0,6 К₃ + 1,4 К₄ + 1,2 К₅,

де К₁ = ;

К₂ = ;

К₃ = ;

К₄ = ;

К₅ = .

Критичне значення Z становить 2,675. Це означає, що підприємства, які мають Z < 2,675 мають схильність до банкрутства в майбутні 2-3 роки, а підприємства з Z > 2.675 мають стійкий фінансовий стан (можливість банкрутства не більше 3%).

Недоліком цієї методики є те, що вона придатна для крупних компаній, які котирують свої акції на біржах і для яких можна одержати об’єктивну ринкову оцінку власного капіталу (показник К₃).

На базі моделі Альтмана розроблено двофакторну модель, яка більш придатна для українських підприємств:

питома вага позикових

Z = -0,3877 + (-1,0736) _* К_{ПОТОЧНОЇ ЛІКВІДНОСТІ *+},579 _* коштів у пасивах

При Z > 0 ймовірність банкрутства велика;

Z < 0 ймовірність банкрутства мала.

Іншим підходом до прогнозування банкрутства є використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв. Як приклад можна навести рекомендації Комітету з узагальнення практики аудиту (Велика Британія), що містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Критерії поділяються на 2 групи.

До першої групи відносяться показники, що їх несприятливі поточні значення або динаміка свідчать про можливі фінансові труднощі або банкрутство. До них належать:

- істотні втрати в основній виробничій діяльності;

- перебільшення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

- понадмірне використання короткострокових позикових коштів як джерел фінансування довгострокових вкладень;

- стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності;

- хронічна нестача оборотних коштів;

- стійко зростаюча частка позикових коштів у загальній сумі джерел коштів;

- невірна реінвестиційна політика;

- перебільшення розмірів позикових коштів понад встановленими лімітами;

- постійне невиконання обов’язків перед інвесторами, кредиторами і акціонерами;

- висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;

- наявність залежалих товарів і виробничих запасів;

- погіршення відносин с банківськими установами;

- використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

- застосування у виробничому процесі устаткування, термін експлуатації якого закінчився;

- потенційні втрати довгострокових контрактів;

- несприятливі зміни у портфелі замовлень.

До другої групи входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, разом з тим вони застерігають про можливе погіршення фінансового становища у майбутньому. До них належать:

втрата ключових співробітників апарату управління;

порушення ритмічності виробничо-технологічного процесу;

- недостатня диверсифікація діяльності підприємства;

- зайва ставка на можливу прибутковість і успішність нового проекту;

- участь підприємства у судових конфліктах з невизначеним виходом;

- втрата ключових контрагентів;

- недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства;

- неефективні довгострокові угоди;

- політичний ризик, зв’язаний з підприємством.

3.

В обігу перебувають 60000 х 0,9 = 54000 акцій, з них привілейовані – 6000,

прості – 54000 – 6000 = 48000.

Акціонерний капітал 54000 х30 =1620 тис. грн.

Дивідендний фонд 900 – 900 х 0,23 х0,6 =415,8 тис.грн.

Дивідендний фонд по простим акціям 48000 х30 х0,15 =216000

Дивіденд на одну просту акцію 216000 / 48000 = 4,5 грн.

Дивідендний фонд по привілейованим акціям 415800 -216000 =199800

Дивіденд на одну привілейовану акцію 199800 / 6000 = 33,3 грн.