Концепція конференції

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет соціології і права

Кафедра соціології

Кафедра теорії та практики управління

Наукове товариство студентів і аспірантів ФСП

 

Талліннський університет

Інститут суспільства, права та економіки

 

Університет Корвінус, Будапешт

Факультет економіки

 

«Вестон консалтинг», Варшава, Польща

 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Факультет соціології

 

Інститут соціології НАН України

 

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Соціологічний факультет

 

Чернівецький національний університет імені Ю.Федьковича

Кафедра соціології

 

Українське відділення студентів політичної науки (IAPSS Ukraine)

 

Міжнародна науково-практична конференція з соціології

«Держава та глобальні соціальні зміни:

історична соціологія панування та спротиву в епоху модерну»

Листопада 2015

Інформаційний лист

 

Шановні колеги!

Маємо честь запросити вас до участі в роботі Міжнародної науково-практичної конференції з соціології «Держава та глобальні соціальні зміни: «Історична соціологія панування та спротиву в епоху модерну», яка відбудеться 26-27 листопада 2015 р. в НТУУ «КПІ» на базі факультету соціології і права. До участі у конференції запрошуються науковці, викладачі, аспіранти, студенти, журналісти.

За матеріалами конференції буде видано збірку тез. Учасники конференції можуть опублікувати статті у збірнику наукових праць «Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право», який є фаховим з соціології і буде виданий після проведення конференції.

 

У пленарному засіданні конференції візьмуть участь провідні українські соціологи:

Головаха Є.І., д.ф.н., проф., заступник директора Інституту соціології НАН України з наукової роботи;

Горбачик А.П., к.ф.-м.н., доц., декан факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Куценко О.Д., д.с.н., проф., зав. кафедри соціальних структур та соціальних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Макеєв С.О., д.с.н., проф., зав. відділу дослідження соціальних структур;

Філіпов О.Ф., д.с.н., проф, зав. кафедри практичної філософії Національного дослідницького університету «Вища школа економіки».

 

Також у пленарному засіданні візьмуть участь:

Мельниченко А.А., к.філос.н., доц., декан ФСП;

Кутуєв П.В., д.соц.н., проф., зав. кафедри соціології НТУУ «КПІ»;

Кріс Вестон, президент «Вестон консалтінг» (Варшава, Польща).

 

КОНЦЕПЦІЯ КОНФЕРЕНЦІЇ

У 2010 році було проведено першу соціологічну конференцію за темою «Держава та глобальні соціальні зміни». За 5 років, що минули, відбулися фундаментальні та радикальні соціальні зміни на всіх рівнях світ-системи, відтак логічно звернутися до проблематики держави та соціальних змін знову, здійснивши зіставлення стану української держави (а також інших релевантних соціумів) у 2010 та 2015 роках.

Чотириелементна схема аналізу соціальної влади Майкла Манна неодноразово засвідчувала свою евристичність, відтак робота конференції буде обертатися навколо обговорення політичної, військової, ідеологічної та економічної влади. Так само продуктивним є аналіз держави під кутом Маннової дихотомії інфраструктурна versus деспотична влада.

Не менш значущим є питання про можливість розбудови в Україні держави, що сприяє розвитку (developmental state). Досвід (хоча і суперечливий під кутом зору економічного розвитку) «кельтського тигру» – Ірландії – засвідчує, що саме демократична держава, яка сприяє розвитку, здатна реалізовувати успішну економічну політику, функціонуючи у середовищі плюралістичного політичного суспільства, позаяк таке оточення усуває перешкоди на шляху реалізації творчого потенціалу соціальної дії. Для традиційної східно-азійської авторитарної держави, що сприяє розвитку, зв’язок із суспільством часто обмежується зв’язками із промисловим капіталом, а відтак, держава починає не стільки опікуватися цілями національного розвитку, скільки боронити партикуляристські інтереси за рахунок самого розвою. Загрозу, що криється у такій ситуації, відчув ще Ф.Д.Рузвельт, котрий закликав у своєму посланні до конгресу в 1938 році розслідувати концентрацію економічної влади в США, вмотивовуючи це тим, що «свобода, забезпечена демократією, не є у безпеці, якщо люди толерують зростання приватної власності до такого ступеня, коли вона стає сильнішою за демократичну державу».

В Україні розбудова демократичної держави, що сприяє розвитку, яка використовувала б увесь спектр методів, притаманних владі як феномену (від примусу до кооперації, позаяк, за переконанням М.Гаугарда, «реальна» влада, як емпіричний феномен, існує у континуумі, екстремумами якого є конфлікт та консенсус), ускладнюється пануванням успадкованої від ленінського режиму патримоніальної бюрократичної культури, поглибленими практиками організаційної корупції та ситуацією військового конфлікту. Центральна Європа торує шлях розбудови капіталістичних інституцій за відсутності локальних капіталістів – роль останніх посідають ТНК – що відкриває можливості для залежного розвитку, натомість соціальні зміни в Україні – так само, як і в Росії – достоту мали своїм вислідом постання потужного класу капіталістів, етос якого спонукає до дій, що підривають інституції «раціонального» капіталізму, та скеровує країну дорогою розвитку недорозвитку. Відтак, постає питання: як зашкодити рецидивам патримоніалізації держави та консолідації персонального правління (personal rulership – під цим явищем Г.Рот розумів детрадиціоналізований, персоніфікований патримоніалізм), які функціонують у континуумі олігархічно-суперпрезиденталістських та олігархічно-парламентських форм? Своєю чергою, такі політичні форми з необхідністю породжують клієнталізм та уможливлюють поступ клептократичної держави, що спрямована проти розвитку, симбіонтом якої є політичний капіталізм.

 

А.А.Мельниченко

П.В.Кутуєв