Уроки № 47, 48

Тема: Вставні слова (словосполучення). Розділові знаки при вставних словах.

Мета: поглибити знання про вставні слова, удосконалювати вміння визначати вставні слова в реченнях, правильно інтонувати такі речення, розставляти в них розділові знаки, доречно й правильно вживати вставні слова в мовленні; розвивати увагу, логічне мислення, пам’ять.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроків

 

І. Актуалізація опорних знань.

 

* Прочитати спроектовані через кодоскоп (заздалегідь записані на дошці) речення. На що вказують виділені слова?

Кажуть, ви до себе надто строгі. Може, ви до себе надто строгі? Певно, ви до себе надто строгі. На щастя, ви до себе надто строгі. Отже, ви до себе надто строгі. Даруйте, ви до себе надто строгі. До речі, ви до себе надто строгі.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 80).

. Виконання вправи 191 (Опрацювання таблиці “Групи вставних слів і сполучень слів за значенням”)..

 

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

* Вибірковий диктант. Виписати вставні слова. з’ясувати, що кожне з них означає, за потреби скориставшись таблицею.

 

Сон, кажуть, божа благодать, ні, часом кара Божа! (Леся Українка.) Здавалось, світ увесь заснув! (П.Тичина.) Може, знов мені присниться білий вишитий рукав? (М.Рильський.) Звичайно, вовкулаки – це химери, відьми – брехня. (М.Рильський.) Хтось траву толочить. Може, мавка лісова, може, потороча. (П.Перебийніс.) Ми, правду кажучи, мавки. (Олександр Олесь.) Видно, вірять люди в чудеса. (Л.Дмитерко.) Виявляється, створена казка ця зовсім недавно. (В.Моруга.) Тоді у лісі на Купала, здалося, папороті квіт я в темну нічку відшукала. (Л.Забашта.) Вогонь – наче в пеклі, нівроку. Колишеться огненний вир. (Л.Первомайський.) Все рідне і знайоме вам, їй-богу, либонь, і похвалятися не варт. (М.Сингаївський.) Бабуся чемна, наче вийшла з казки: “Купуйте квіти! Ну купіть, будь ласка!” (Л.Дмитерко.) Та є, на жаль, ще осінь і зима. І є душа спустошена й німа. (Л.Дмитерко.) Сфер небесних музика повинна густи пречудовно, тільки, на лихо, її слухати може не всяк. (В.Самійленко.)

 

* Попереджувальний диктант. У вказаному вчителем реченні підкреслити всі члени речення. Чи є вставні слова членами речення?

 

І. На жаль, не здійснились гетьманські надії, розвіялись в зраді й брехні. (Б.Дегтярьов.) Кажуть, гори встали. Кажуть, хмари встали. Гей, то воріженьки покотом лежали. (П.Усенко.) Болиголов поріс, а може, й рута на тих місцях... (А.Малишко.) А дещо, мабуть, призабулось, на голос мій не відгукнулось. (М.Сингаївський.) А, власне, що я винна і кому? (Л.Костенко.) Якщо й жалів чогось, то це, їй-Богу, коли, бувало, марно згаю час. (Д.Луценко.) Одначе, скрізь тиняючись, чимало всього побачить довелось. (Л.Глібов.)

ІІ. Я чув зозулю й солов’я, це, звісно, речі старовинні. (М.Рильський.) Буває, в дорозі десь трапиться чиста криниця. (Д.Луценко.) Там зірка одна велика, можливо, зоря Господня. (В.Осадчий.) Може, доля й відгукнеться в темнім гаю. (М.Вороний.) Я, отже, був, як всі, солдат. (П.Усенко.) Якщо мене ви й зігнете в дугу, то ця дуга, напевно, буде вольтова. (Л.Костенко.) Кажуть, сум не ділиться нітрохи, тож поділим мужність і любов. (А.Малишко.)

 

* Прочитати записані на дошці (спроектовані на дошку) речення. У яких реченнях виділені слова є вставними? У яких членами речення? Якими саме?

 

І. Не все іще було, що може бути. (І.Франко.) Може, пісня хліб благословляє, може, в пісню йде від хліба сила. (М.Нагнибіда.) “Може ” і “мабуть” – то кепські гаранти. (Нар.творч.)

ІІ. І на світанні трепетним вітрилом мені здається вишня іздаля. (М.Нагнибіда.) Не вистою, здається, вже не вистою. (В.Забаштанський.) Гарячому мисливцю і пень лисом здається. (Нар.творч.)

* Подані слова та словосполучення ввести до самостійно складених речень у ролі вставних слів і словосполучень у ролі членів речення.

 

Безумовно, даруйте на слові, на диво, з іншого боку.

 

* Диктант із коментуванням. За схемою, поданою на с. 79 підручника, зробити синтаксичний розбір вказаного вчителем речення.

 

І. Може, існують ще й досі страшні одноокі циклопи? (М.Рильський.) А може, нами там і повечеряє якийсь страшний тутешній Поліфем? (Л.Костенко.) Так аргонавти віднайшли руно, яке, здавалось, не знайти їм зроду. (А.Казка.) Ну, словом кажучи, до тих країв свою я душу із піснями вів. (А.Малишко.) Орфей, до речі, також був фракієць, можливо, дак, але, можливо, й гет. (Л.Костенко.) На жаль, не можна з Нілу пірамід перенести й закласти у музеї. (С.Стриженюк.) Ти повинен, отже, можеш. (Ант. вираз.) Проте, вибачайте, не маю я права в театр моїх мрій вас, читачу, вести. (Л.Первомайський.)

ІІ. Ішла гроза зухвала, безумовно, в собі відчувши бушування сил. (П.Усенко.) Пекло, здавалось, було в ту годину. Блискавок стріли літали без впину. Певно, руїну та буря зробила? Кажуть, вербу десь розбиту добила. (Олександр Олесь.) Звісна річ, усім тяжка розлука з тим, що називається життя. (М.Рильський.)

ІІІ. Щось я, напевно, в житті програв. (І.Павлюк.) Ніщо не згублено, нівроку, та дещо знайдено в житті. (А.Малишко.) Я відстав, можливо, на століття, видно, вдачу маю вже таку. (П.Перебийніс.) Не вистою, здається, вже не вистою у тьмі перед зневірою навислою. Не вистою. І все-таки стою! (В.Забаштанський.) Так що відійдіть, будь ласка, хто боїться бути збитим, наче в кеглі. (Л.Костенко.) Я хотів би, наприклад, як Екзюпері, просто не повернутись з польоту. (Б.Олійник.) Творити хочу я, карамба! (М.Рильський.)

 

Словник. Карамба (ісп.) – диявол (традиційна лайка).

* Навчальний диктант.

 

Може, аморально повсякчас наголошувати на тому, що в нас найнеозоріші простори, найбагатші надра, найдовші річки? По-перше, все це ми не виплекали своїми руками, а одержали в спадок. По-друге, ми зовсім не примножуємо природні багатства, а безсоромно розбазарюємо їх.

До речі, те саме стосується й нашої мови. Для нас вона справді наймилозвучніша, найлагідніша, найінформативніша. А для французів, англійців, китайців? Мабуть, ми кидаємо-таки тінь на слово чуже, своє наділяючи синтезом достоїнств чи не десятка інших мов.

Очевидно, не зовсім гречно стверджувати, що лише ми маємо велике минуле і ще більше майбутнє. Роздмухуючи оті “най, най”, ми обов’язково відгородимося від неоднозначного, бурхливого й мінливого світу. Бо ж ніяка культура не самотня. Певна річ, вона мусить контактувати й взаємодіяти з іншими. (За М.Сливинським; 118 сл.)

 

Словник. Синтез – поєднання.

 

V. Підбиття підсумків уроків.

VІ. Домашнє завдання. П. 13, вправа 192.