Давні слов’яни

Велике розселення слов’ян

Попередні поняття для засвоєння:

Етногенез – процес становлення та розвитку етносу.

Етнос – сукупність народів, що проживають на спільній території, мають спільне походження, спільну мову, традиції та релігійні уявлення.

Слов’яни – це етнос, народи якого проживають на території Центральної та Східної Європи (від р. Одер на Заході до рр. Дніпро, Ока, Волга на Сході)

Батьківщиною слов’ян вважається територія між річками Одер та Дніпро (Дніпро-Одерська концепція батьківщини слов’ян).

Три групи слов’ян:

1. Східні слов’яни (українці, росіяни, білоруси)

2. Південні слов’яни (хорвати, серби, чорногорці, македонці, болгари, словенці)

3. Західні слов’яни (словаки, чехи, поляки, полабські слов’яни)

Першою слов’янською археологічною культурою була зарубинецька культура (II ст. до н. е. – II ст. н. е.)

Перші писемні відомості про слов’ян датуються І ст. н.е. і зустрічаються в працях римських та візантійських вчених (Тацит, Пліній Старший, Птолемей, ПрокопійКесарійський, Йордан). У творах цих авторів слов’яни згадуються як венеди, склавіни та анти.

Венеди проживали у басейні р. Вісла (західні слов’яни)

Склавини проживали між річками Дністер та Дунай (південні слов’яни)

Анти проживали між річками Дністер та Дніпро (східні слов’яни)

Давні слов’яни

Слов’яни жили племенами, які очолювали обрані громадою вожді. В разі потреби (військова загроза) ці племена об’єднувались у великі військові союзи. Це свідчило про те, що вони були близькі до створення держави. Центрами місць розселення були великі поселення. Які були не тільки укріпленими городищами, але і ремісницькими осередками. Менші поселення будувались навколо великих укріплених городищ.

З початком Великого переселення народів (таку назву отримали грандіозні етнічні переселення, які відбулись в Європі в ІУ-УІ ст. н.е., та були спричинені гунською навалою), землі слов'ян перебувають на маршрутах переміщення великих людських мас, приймають участь в бойових діях і отримують досвід державного життя.

Археологічні дослідження показують, що у V-VI ст. н. у лісостеповій зоні України найбільш поширені слов'янські поселення. У цей час розпочинаються процеси великого розселення слов'ян. Із межиріччя Дніпра і Дністра вони просуваються в придунайські землі.