Тема: Дисидентський рух в Україні (1970-80-ті рр.)

 

Наростання негараздів в суспільстві викликало невдоволення різних верств населення, створювало ґрунт для появи руху дисидентів - інакомислячих.

Дисидентський рух в Україні мав свої особливості:

1) Це була мирна форма протесту.

2) Рух мав свої організаційні форми (гуртки, союзи, комітети).

3) Дисидентство було загальноукраїнським явищем, охоплювало різні регіони, різні верстви суспільства.

4) В Україні воно виникло раніше, ніж в Росії.

Течії дисидентського руху:

- Правозахисна – за права людини, за права кримськотатарського народу (П.Григоренко);

- Релігійна (за дотримання свободи совісті).

- Національно-визвольна (проти русифікації в республіках).

- Марксистська (мета - побудова «соціалізму з людським обличчям»).

Форми боротьби дисидентів проти радянської системи:

1) Розповсюдження книг, статей, брошур, що викривали політику властей (самвидав). Поширювали твори І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?”, В. Мороза «Репортаж із заповідника ім. Берії”, В.Чорновола «Лихо з розуму».

2) Мирні демонстрації, мітинги, конференції (на честь Т. Шевченка, на захист національної мови і культури, проти введення радянських військ у Чехословаччину, проти арештів дисидентів).

3) Листи – протести на адресу влади.

4)Вимоги відновити діяльність Української автокефальної православної церк-ви. Активно боролися за відновлення своїх прав ієговісти, євангельські християни-баптисти (П. та Г.Вінс), греко-католики. Ліквідована у 1946 р. УГКЦ діяла в західних областях України в підпільних («катакомбних») умовах. З-за кордону нею керував митрополит Йосип Сліпий. У 1982 р. Й.Тереля створив Комітет захисту УГКЦ.

5) Підписання петицій до Москви з проханням дозволити татарам повернутися на історичну Батьківщину - в Крим.

6) Створення в 1976 р. Української Гельсінської спілки.

Лідери УГС: М. Руденко - голова, О. Тихий, Л. Лук’яненко, В. Чорновіл, В. Стус, С. Хмара та ін.

23 чоловіки із 37 були позбавлені волі. В ув’язненні загинули В. Стус, О. Тихий,

Ю. Литвин.

 

До кінця 1980-х рр. дисидентський рух було придушено.

Головні причини:

1. Відсутність чіткої політичної програми, належної організованості.

2. Репресії з боку влади:

- Арешти і засудження на тривалі строки позбавлення волі.

- Влаштування в психіатричні заклади особливого типу (Дніпропетровськ).

- Звільнення з роботи, виключення з КПРС, комсомолу, ВУЗів.

- Висилка з СРСР.

 

Тема: Перебудова в Україні (1985 - 1991 рр.).

План.

1. Проголошення курсу на перебудову.

2. Зміни в суспільно-політичній сфері.

 

1. Все ширшому колу представників партійного апарату ставало очевидним, що у розвитку науково-технічного прогресу, за рівнем життя населення СРСР значно відстає від держав Заходу. Йому загрожувало перетворення на слабко розвинуту країну. Криза в суспільстві вимагала глибоких змін у всіх сферах життя.

Вона змусила обраного у березні 1985 р. генерального секретаря ЦК КПРС М.Горбачова вдатися до спроби її подолання.

Курс на перебудову проголошеноу квітні 1985р. на Пленумі ЦК КПРС. Вона означала оновлення, модернізацію всіх сфер життя, насамперед, застійної економіки, ”очищення” соціалізму від негативів. Передбачалось шляхом прискорення НТП зробити могутній ривок у розвитку економіки і розв’язати всі соціально-економічні проблеми. Основні гасла — «прискорення», «демократизації», «гласності».

 

2. «Перебудова» принесла позитивні результати переважно у суспільно-політичній сфері. Вона сприяла стрімкому відродженню політичної активності, становленню вільної преси. Наприкінці 1986 р. почалося звільнення політв’язнів. Повертаються з таборів дисиденти Л.Лук’яненко, В.Чорновіл, С.Хмара та інші.

На ХІХ партійній конференції була прийнята резолюція „Про гласність”. В Україні виникають дискусійні клуби, в засобах масової інформації стикаються різні точки зору.

В жовтні 1989 р. ВР УРСР прийняла закон «Про мови в Українській РСР». Розроблена Державна програма розвитку української мови до 2000 р.

З 1989 р. вибори депутатів почали проводитися по багатомандатним виборчим округам, на альтернативній основі. Вибирати почали також і керівників промислових підприємств.

Повільно розгорталася боротьба з корупцією. На відміну від Росії і Середньої Азії, в Україні не було розкрито жодної мафіозної групи.

Йшло становлення багатопартійної системи. Створені Народний Рух України (1989р.), Українська республіканська партія, Демократична партія України, партія «зелених» та ін.; всього в 1990 р. було створено 16 політичних партій. Виникли громадські організації: товариство „Меморіал”, Український студентський союз, Демократичний союз студентів, Товариство української мови ім. Т. Шевченка.