Антигени

Антигени	Чужорідні макромолекули, які при введенні в організм зумовлюють формування імунної відповіді, при умові їх розпізнавання специфічними рецепторами лімфоцитів
Структура молекули антигену	Молекула антигену складається із епітопів, які знаходяться на поверхні молекули і зумовлюють її специфічність, та носія, який часто представлений молекулою білка. Епітопи часто представлені різними хімічними групами: NH2, COOH, NH-OOH і інші
Умови антигенності	Чужорідність, макромолекулярність (молекулярна маса не менше 20-30 КД), колоїдний стан, здатність до катаболічного процесингу макрофагами й іншими клітинами
Класифікація антигенів	Екзогенні, ендогенні, білкові, полісахаридні, глікопротеїнові, нуклеопротеїнові, вірусні, антигени клітин макроорганізму, повноцінні, неповноцінні (гаптени), аутоантигени, алергени.
Повноцінні антигени	Складаються з двох частин: носія та детермінантної групи (епітопів). Дані антигени можуть стимулювати утворення специфічних антитіл або клітин ефеторів та взаємодіяти з ними.
Неповноцінні антигени (гаптени)	Можуть лише взаємодіяти із специфічними до них антитілами або клітинами рецепторами; містять лише епітопи.
Аутоантигени	Антигени власного організму, до яких імунна система має толерантність. Змінені під впливом різноманітних факторів (внутрішньоклітинних організмів, вірусів, температури та інші) клітини і тканини організму та клітини забар’єрних органів (щитовидна залоза, клітини мозку, статевих залоз та інші)
Алергени	Різновиди антигенів, які зумовлюють алергічну реакцію
Антигени бактерій	Н (джгутикові), О (соматичні), К (капсулярні) антигени
До антигенів відносяться	Різні структури бактерій, вірусів, найпростіших, токсинів, донорська кров, препарати із сироватки крові, антигени груп крові, органи і тканини, які трансплантуються в організм реципієнта
Основні властивості антигенів	Імуногенність – здатність індукувати імунну відповідь. Імуногенність залежить від молекулярної ваги та структури молекули антигену, а також від генотипу реагуючого організму. Антигенність – здатність реагувати (з'єднуватись) зі специфічними антитілами та імунокомпетентиними лімфоцитами. Специфічність – особливості антигенів, які дозволяють імунній системі відрізняти один антиген від іншого
Видо- та типоспецифічні антигени	Антигени, які відносятся тільки до одного виду чи типу мікроорганізмів та тканин
Гаптени	Неповноцінні антигени, які не мають, імуногенності, але мають специфічність і можуть реагувати з відповідними антитілами і клітинами. Гаптенами є барвники, хіміопрепарати, антибіотики та інші
CD-антигени	мембранні антигени, маркери клітин кістковомозкового походження. Існує понад 100 різних CD-антигенів. Дані антигени дозволяють відрізнити один вид клітин від інших.
Головний комплекс гістосумісності (ГКГС)	Генетична ділянка в шостій хромосомі людини, яка займає 2 сантиморгана. Містить три групи генів І, II і III класів. Похідними цих генів є система НLА (від англ. Нumаn Leucocyte antigene). Гени І і II класів характеризуються надзвичайно високою поліморфністю (мають до декількох десятків алельних форм) Це зумовлює їх функцію у тканинній несумісності. Антигени головного комплекса гістосумісності (МНС — Major histocompatibility complex) у людени називаються HLA (англ. Human leukocyte antigens). Антигени МНС I класа знаходяться на всіх ядровмісних клітинах, а МНС II класа — тільки на антигенпрезентуючих клітинах. Антигени МНС I та II класів приймають участь в презентації клітинам антигенного пептида Т-лімфоцитам, відповідно ІІ - СД4, І - СД8. Частина генів II класу детермінує рівень імунної відповіді.
Презентація антигена	Це демонстрація антигена Т-лімфоцитам, яка здійснюється в результаті наступних процесів: поглинання антигена антигенпрезентуючою клітиною (АПК); розчеплення його в середині клітини ферментами; зв’язування утворених антигених пептидів з молекулами МНС («завантаження» антигенних пептидів в жолобки власних молекул МНС I, ІІ класів); виходу їх на поверхню клітини для контакту з Т-лімфоцитами. Антиген розпізнається рецепторами В- та Т-лімфоцитів.
Практичне використання антигенів мікроорганізмів	Базується на їх специфічності. Для серологічної діагностики інфекційних захворювань при яких за допомогою антигенів або діагностикумів виявляють специфічні антитіла в сироватці крові хворих. Деякі антигени (алергени) використовують для діагностики захворювань (туберкульоз, бруцельоз, сибірка та інші). Алергени вводяться внутрішньошкірно. З антигенів бактерій та екзотоксинів готують вакцини, які використовують з профілактичною метою
Схема отримання анатоксину та його використання	Анатоксин одержують шляхом знешкодження екзотоксину розчином формаліну (в суміші 0,4%) та дії температури 40°С на протязі 4-х тижнів. Анатоксини використовуються в якості вакцин для специфічної профілактики вище указаних захворювань
Суперантигени	антигени мікробів, взаємодіючі з МНС II класа антигенпрезентуючих клітин (АПК) та Т-клітинним рецептором (TcR) Т-лімфоцитів, поза антигензв’язуючою щілиною, тобто не в активних центрах. Суперантигени приєднуються немов сбоку від молекул МНС II та TcR. Вони блокують можливу специфічну імунну відповідт та викликає поліклональну активацію лімфоцитів, викид цитокінів та загибель Т-лімфоцитів із розвитком імунодефіцита. Суперантигенами є ентеротоксини стафілококів; токсин синдрома токсичного шока; суперантигени стрептококів, віруса Епстайна—Барр та інші.

Рис. 70. Взаємодія антигену з антигенпрезентуючою клітиною