Для визначення абсолютної сили м’яза його максимальну силу треба поділити на площу фізіологічного перерізу

Людина у повсякденному житті розвине максимальну силу своїх м'язів тільки тоді, коли м'язи при цьому не вкорочується або вкорочуються дуже незначно.

Наприклад, коли людина на щось натискає або тягне занадто важкий тягар. Навпаки, людина здатна робити дуже швидкі рухи - тільки за невеликого м'язового навантаження, наприклад під час гри на гітарі чи роялі.

Робота м'яза.

Під час будь-якого скорочення м'яз виконує внутрішню роботу, пов'язану з процесами, які відбуваються у м'язовому волокні:

- рух йонів під час збудження,

- скорочення і після нього,

- тертя,

- втрати енергії у процесі ресинтезу АТФ тощо.

Кількісно цю роботу визначають за інтенсивністю споживання кисню.

Зовнішня (механічна) робота виконується лише під час переміщення будь-якого вантажу, тіла або його частин у просторі.

Механічна робота м'яза (А) вимірюється добутком ваги піднятого вантажу (Р) на вкорочення м'яза (І), тобто А = Р ■ І.

Проте м'яз має таку цікаву властивість — при поступовому збільшенні вантажу його вкорочення при тому самому подразненні спочатку зростає, а потім поступово зменшується і за певних значень важкого вантажу дорівнює нулю.

Звідси випливає, що у кожного м'яза максимальна робота можлива лише при певних середніх навантаженнях - це є закон середніх навантажень, який випливає із залежності сили скорочення м'яза від його довжини.