Зміни альвеолярного і плеврального тисків у різні фази дихального циклу. Пневмоторакс

Завдяки неподатливості грудної клітки атмос­ферний тиск діє на легені, розтягуючи їх лише з середини, через дихальні шляхи. Саме тому легені знаходяться в грудній порожнині під одностороннім тиском. Розтягуючи легені, цей тиск щільно при­тискує їх До грудної стінки, і будь-які зміни обсягу грудної порожнини повторюються в обсязі легень.

Внутрішньолегеневий аьвеолярний тиск. Як відомо з фізики, із збільшенням обсягу газу його тиск знижується. Під час спокійного вдиху, внаслідок збільшення обсягу грудної порожнини, тиск повітря всередині легень стає меншим, ніж в зовнішньому атмосферному повітрі, на 3-5 мм рт.ст. Ця різниця тисків легеневого і атмосферного по­вітря і зумовлює його переміщення до альвеол. В міру того, як легені заповнюються повітрям, леге­невий тиск зростає. Під кінець вдиху, коли леге­невий тиск стає рівний атмосферному, надходжен­ня повітря до легень припиняється.

При м'язовій роботі легеневий тиск під час вдиху може стати на 80 мм рт.ст. нижчим від атмо­сферного. Саме на цю величину понаднормаль-ного тиску і здатні інспіраторні м'язи переборювати зовнішній тиск на грудну клитку. А тому при ди­ханні атмосферним повітрям у воді через трубку глибина погружения не може бути більшою 1-1,5 метрів, оскільки на цій глибині внаслідок ве­ликого тиску води на грудну клітку (на глибині І м тиск на грудну, клітку становить 0,1 атм.), вдих­нути атмосферне повітря практично неможливо. Протилежні зміни легеневого тиску відбува­ються при видиху. Внаслідок щораз більшого тиску грудної клітки на легені і зменшення їх обсягу в цю фазу дихального циклу легеневий тиск стає більшим від атмосферного — в стані спокою на 2-3. мм рт.ст., а примаксимальній вентиляції— на 100 мм рт.ст. У відповідності з градієнтом тиску повітря йде з легень назовні.

Внутрішньоплевральний тиск. Він завжди нижчий від внутрішньолегеневого. Протягом диха­льного циклу внутрішньоплевральний тиск зміню­ється паралельно внутрішньолегеневому тиску. При спокійному диханні під час вдиху тиск повітря в легенях становить мінус 3 мм рт.ст., а в плевральній щілині — мінус 8 мм рт.ст.; під час видиху і внутрішньолегеневий і внутрішньоплевральний тиски збільшуються на 6 мм рт.ст.

Наявність негативного тиску в міжплевральній порожнині зумовлена пружними силами легень (відтягнення легень від стінки грудної клітки) і пружними силами грудної клітки, які діють в напрямку її розширення. Взаємодія цих двох сил з моменту першого вдиху новонародженого зумовлює створення негативного тиску в міжплевральній порожнині. Цей тиск можна визначити введенням в міжплевральну щілину порожнистої голкі, з'єд­ наної з манометром. При порушенні цілісності грудної порожнини (при пораненнях) внаслідок надходження повітря в міжплевральну щілину виникає так званий від­ критий пневмоторакс. Врівноваження тиску плев­ральної щілини з атмосферним призводить до спа­дання легень. При двобічному пневмотораксі над­ ходження повітря в легені припиняється і людина вмирає. З метою зниження легеневого напруження при запальних процесах в легенях, туберкульозі та деяких інших захворюваннях в міжплевральну щілину хворого спеціальною голкою вводять неве­лику кількість повітря (закритий пневмоторакс).