Висновки до третього розділу

Роль перших місяців життя немовляти в формуванні його особистості надзвичайно важлива. Від того як з ним спілкуються, як і чим годують великою мірою залежить характер майбутнього дорослого та його доля. Але навіть ті батьки, які з усією відповідальністю ставляться до свого малюка, оточуючи його фізичним піклуванням та психологічним комфортом, часто не підозрюють, що у своїх зусиллях виховати гармонійну особистість, вони йдуть із запізненням принаймні у дев’ять місяців.

Мати – це перший земний всесвіт дитини, тому все, через що вона пройшла в період вагітності, переживає і плід. Відчуття і навіть думки матері передаються йому, здійснюючи або позитивний, або негативний вплив на формування його психіки. Материнський організм та психіка - це той світ, у якому малюк живе з моменту зачаття. Він постійно контактує з матір’ю, живлячись разом з нею земною їжею і обмінюючись емоціями та ментальними образами, які чинять на психіку плода фантастичний вплив, формуючи його характер. Здатність чинити добро чи сіяти зерна зла, співпереживати чи садистично копирсатися в чужих почуттях, любити чи бути черствим всі ці базові установки особистості формуються в пренатальній фазі.

Організм майбутньої дитини будується з матеріалів, які поставляються йому з організму матері, отже, спосіб її життя, культура харчування, відсутність або наявність шкідливих звичок закладають основу здоров'я плоду.Мати і дитина в ідеалі - це єдина свідомість, єдина енергетична система, яка формується під час вагітності, а пологи - це завершення процесу взаємного розвитку матері та дитини. Якщо ця система сформувалася неправильно, то між мамою та дитиною після пологів не буде згоди і взаєморозуміння.

Хоча є дослідження впливу батька, ближчого оточення, навіть, другої дитини, яка знаходиться в утробі іншої вагітної жінки, на малюка, все одно всі ці реакції опосередковані відчуттями матері, через її сприйняття. Мати є якимось «трансформатором» між зовнішнім середовищем, зовнішнім світом і плодом – дитиною, яка знаходиться в ній. Тому саме мама може відчувати ворушіння, різні нездужання або приємні відчуття, свої власні потреби, що проявляються у бажанні що-небудь з’їсти або зробити, як відповідну реакцію на імпульс дитини,що передається мамою на всіх рівнях регуляції людського життя.

Матір біологічно покликана природою за збереження життя дитини,яка знаходиться в її утробі. В період вагітності жінка нероздільна з дитиною. Без участі жінки неможливий внутрішньоутробний розвиток, також,як і без плоду немає вагітності. Вагітна жінка повинна підтримувати «внутрішній гомеостаз» для благополучного розвитку дитини.

Тому важливо відмітити, що у випадку переривання вагітності, жінка порушує природній механізм, біологічно і духовно закладений у ній. При аборті порушується весь механізм. Головний мозок не справляється з травмою, нанесеною природньому механізму дітонародження, тому після переривання вагітності в організмі жінки можливі глобальні зміни як на рівні фізіології (матеріальному), так і на рівні психічному (духовному).