Стадія державної реєстрації

Останньою стадією заснування господарської діяльності за законодавством України є стадія державної реєстрації суб’єктів господарювання.

Під державною реєстрацією розуміється засвідчення факту створення юридичної особи-суб’єкта господарювання, або заснування господарської діяльності фізичної особи-підприємця, шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Спеціальні умови:

Особливості створення та діяльності державних і комунальних унітарних підприємств.

 

Відповідно до ст.73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство − це підприємство, яке утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Державні унітарні підприємства за метою створення поділяються на два види: 1) державні комерційні підприємства, які створюються для зайняття підприємницькою діяльністю;

2) казенні підприємства, які створюються для заняття некомерційним господарюванням.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Особливості створення та діяльності державних комерційних підприємств:

1) єдиним засновником цього підприємства є держава в особі уповноваженого нею органу, до сфери управління якого входить підприємство;

2) це підприємство створюється і діє виключно як унітарне;

3) при створенні цього підприємства, органом, до сфери управління якого воно входить, формується статутний фонд, мінімальний розмір якого встановлюється законом;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника;

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання;

6) це підприємство зобов’язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення;

7) це підприємство зобов’язане складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік;

8) це підприємство для закупівель товарів, робіт і послуг застосовує процедури закупівель, визначені Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 року;

9) це підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом;

10) це підприємство може відчужувати майнові об’єкти, що належать до основних фондів лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише, на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом;

11) це підприємство може відчужувати нерухоме майно, а також повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання та рухомий склад залізничного транспорту за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України;

12) це підприємство може списувати з балансу не повністю амортизовані основні фонди, а також застосовувати прискорену амортизацію основних фондів лише за згодою органу, до сфери управління якого входить дане підприємство;

13) це підприємство зобов’язане направляти грошові кошти (частину прибутку) державі як власнику, які зараховуються до Державного бюджету України, і розмір яких затверджується у фінансовому плані;

14) органом управління цього підприємства є керівник (директор), який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові;

15) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність закріпленим за ним на праві господарського відання майном, а його засновник не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом.

Особливості створення та діяльності казенних підприємств:

1) ці підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

− законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

− основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

− за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

− переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

− приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом;

2) єдиним засновником цього підприємства є держава в особі Кабінету Міністрів України, який у рішенні про створення підприємства визначає орган, до сфери управління якого воно входить;

3) при створенні цього підприємства, органом, до сфери управління якого воно входить, формується статутний фонд, мінімальний розмір якого встановлюється законом;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника;

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві оперативного управління, в обсязі зазначеному в статуті підприємства;

6) майно цього підприємства не підлягає приватизації;

7) це підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить (орган, до сфери управління якого входить підприємство, дає дозвіл на здійснення підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється цей дозвіл);

8) це підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом;

9) це підприємство зобов’язане складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік;

10) це підприємство для закупівель товарів, робіт і послуг застосовує процедури закупівель, визначені Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 року;

11) це підприємство не має права відчужувати, або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить;

12) це підприємство може відчужувати нерухоме майно, а також повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання та рухомий склад залізничного транспорту за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України;

13) це підприємство зобов’язане направляти грошові кошти (частину прибутку) державі як власнику, які зараховуються до Державного бюджету України, і розмір яких затверджується у фінансовому плані;

14) орган, до сфери якого входить це підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучати у казенного підприємства майно, яке не використовується, або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у своїх повноважень;

15) органом управління цього підприємства є керівник (директор), який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові;

16) це підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні, а у разі їх недостатності, держава в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями.

17) це підприємство не може бути визнано банкрутом.

Комунальне унітарне підприємство − це підприємство, яке утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Комунальні унітарні підприємства за метою створення поділяються на два види:

1) комунальні комерційні підприємства, які створюються для зайняття підприємницькою діяльністю;

2) комунальні некомерційні підприємства, які створюються для заняття некомерційним господарюванням.

Особливості створення та діяльності комунальних унітарних підприємств:

1) єдиним засновником цього підприємства є територіальна громада в особі відповідної місцевої ради, яка є органом, до сфери управління якого входить підприємство;

2) це підприємство створюється і діє виключно як унітарне;

3) при створенні цього підприємства, відповідною місцевою радою формується статутний фонд, мінімальний розмір якого встановлюється місцевою радою;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника;

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство), або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство);

6) відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами комунальної власності будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності цим органам;

7) це підприємство зобов’язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому порядку місцеві замовлення;

8) це підприємство для закупівель товарів, робіт і послуг застосовує процедури закупівель, визначені Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 22.02.2000 року;

9) це підприємство розпоряджається закріпленим за ним комунальним майном у межах, визначених відповідною місцевою радою;

10) це підприємство зобов’язане направляти грошові кошти (частину прибутку) територіальній громаді як власнику, які зараховуються до відповідного місцевого бюджету, і розмір яких затверджується місцевою радою;

11) органом управління цього підприємства є керівник (директор), який призначається відповідним місцевим головою, і є підзвітним йому та виконавчому органові місцевого самоврядування;

12) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність закріпленим за ним майном, а його засновник не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом.

 

Особливості створення та діяльності господарських товариств.

 

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року господарським товариством є юридична особа, статутний фонд якої поділений на частки між учасниками.

Згідно із ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства, створені на засадах угоди юридичними і фізичними особами, а також іншими учасниками цивільних відносин, шляхом об’єднання їх майна та/або підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

У випадках, передбачених законом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

За законодавством України господарські товариства можуть створюватися і діяти в п’яти організаційно-правових формах:

1) акціонерного товариства;

2) товариства з додатковою відповідальністю;

3) товариства з обмеженою відповідальністю;

4) повного товариства;

5) командитного товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери такого товариства за його боргами несуть ризик втрати своїх акцій.

Акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності) називається холдинговою компанією.

Відповідно до Закону України „Про холдингові компанії в Україні” від 15 березня 2006 року холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) вважається пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники такого товариства за його боргами несуть ризик втрати своїх вкладів до статутного фонду.

Назва цього товариства має умовний характер, оскільки ні саме товариство, як юридична особа, ні його учасники, не несуть обмеженої відповідальності. Товариство з обмеженою відповідальністю за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність усім належним йому майном, а його учасники – несуть ризик втрати своїх вкладів у статутний фонд.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства за його боргами несуть ризик втрати своїх вкладів до статутного фонду, а при їх недостатності – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до вкладу кожного учасника.

Назва цього товариства, як і попереднього, характеризується певною умовністю, оскільки товариство з додатковою відповідальністю, як юридична особа, не несе додаткової відповідальності. Додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства несуть його учасники.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариства.

У командитному товаристві є два види учасників: повні учасники та вкладники. Між ними встановлені відмінності:

- на відміну від повних учасників, вкладники не можуть бути засновниками командитних товариств;

- на відміну від повних учасників, вкладники командитних товариств, можуть не мати статусу суб’єкта підприємницької діяльності;

- на відміну від повних учасників, вкладники не можуть діяти від імені командитного товариства без довіреності;

- на відміну від повних учасників, вкладники за зобов’язаннями командитного товариства не несуть відповідальності.

Залежно від об’єкта об’єднання при створенні господарських товариств, вони поділяються на дві групи:

1) товариства – об’єднання майна (капіталів);

2) товариства – об’єднання підприємницької діяльності (осіб).

До першої групи господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю.

До другої групи господарських товариств відносяться повні та командитні товариства.

Кожна із цих груп господарських товариств має свої особливості створення та діяльності.

Особливості створення та діяльності господарських товариств – об’єднань майна (капіталів):

1) засновниками цих товариств можуть бути будь-які учасники цивільних відносин (фізичні та юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади); ці товариства можуть бути утворені одним засновником, який стає їх єдиним учасником;

2) ці товариства створюються і діють виключно як корпоративні підприємства;

3) при створенні цих товариств формується статутний фонд (статутний капітал), мінімальний розмір якого встановлюється законом:

- для акціонерного товариства він складає 1250 мінімальних розмірів заробітних плат,

- для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю – 100 мінімальних розмірів заробітних плат;

4) у статутному фонді цих товариств визначаються частки їх засновників (учасників);

5) ці товариства є власниками належного їм майна (засновники або учасники, які внесли свої вклади у статутний фонд цих товариств, перестають бути власниками зроблених ними вкладів, а набувають корпоративні права у товариствах);

6) для управління діяльністю цими товариствами утворюються органи управління (вищий орган управління, виконавчий та контрольно-наглядові органи);

7) взаємовідносини між цими товариствами та їх учасниками базуються на засадах участі, це означає, що їх учасники не зобов’язані брати особистої трудової участі, або участі в управлінні цими товариствами (брати трудову участь, або участь в управлінні цими товариствами, є правом їх учасників, а не обов’язком);

8) участь в управлінні діяльністю цих товариств залежить від розміру часток їх учасників у статутному фонді (статутному капіталі),- кількість голосів у вищому органі управління цих товариств є пропорційною до розміру частки у статутному фонді;

9) розмір доходу (дивідендів) учасників цих товариств залежить виключно від величини їх часток у статутному фонді (статутному капіталі);

10) ці товариства за своїми зобов’язаннями несуть повну відповідальність усім належним їм майном, а їх учасники, за загальним правилом (окрім товариств з додатковою відповідальністю), відповідальності за їх зобов’язаннями не несуть.

Особливості створення та діяльності господарських товариств – об’єднань підприємницької діяльності (осіб):

1) засновниками цих товариств можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності (ця вимога поширюється також на учасників цих товариств, за винятком вкладників командитних товариств);

2) ці товариства створюються і діють виключно як корпоративні підприємства;

3) при створені цих товариств формується статутний фонд (статутний капітал), мінімальний розмір якого законом не встановлено, він визначається самими засновниками;

4) у статутному фонді цих товариств визначаються частки їх засновників (учасників);

5) ці товариства є власниками належного їм майна (засновники або учасники, які внесли свої вклади у статутний фонд цих товариств, перестають бути власниками зроблених ними вкладів, а набувають корпоративні права у товариствах);

6) для управління діяльністю цих товариств органи управління не утворюються, оскільки ведення їх справ покладається на учасників;

7) взаємовідносини між цими товариствами та їх учасниками передбачають особисту участь учасників в управлінні (веденні справ) діяльністю товариств (за винятком вкладників командитних товариств), однак не вимагають особистої трудової участі в їх діяльності;

8) участь в управлінні діяльністю цих товариств не залежить від розміру часток їх учасників у статутному фонді (статутному капіталі),- вони мають рівні права у веденні справ товариств (за винятком вкладників командитних товариств);

9) розмір доходу (дивідендів) учасників цих товариств залежить виключно від величини їх часток у статутному фонді (статутному капіталі);

10) ці товариства за своїми зобов’язаннями несуть повну відповідальність усім належним їм майном, а їх учасники за зобов’язаннями товариств несуть додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення (за винятком вкладників командитних товариств).

 

Особливості створення та діяльності підприємств колективної власності.

 

Відповідно до ч.1 ст. 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємства колективної власності можуть діяти в таких організаційно-правових формах:

1) виробничі кооперативи;

2) підприємства об’єднань громадян;

3) підприємства релігійних організацій;

4) підприємства споживчої кооперації.

Окрім Господарського кодексу України, правові засади створення та діяльності підприємств колективної власності визначаються спеціальними законами: Законом України „Про кооперацію” від 10 липня 2003 року, Законом України „Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року, Законом України „Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року та Законом України „Про споживчу кооперацію” від 10 квітня 1992 року.

Перелічені організаційно-правові форми підприємств колективної власності наділені властивими для них особливостями створення та діяльності.

Виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання фізичних осіб на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових (пайових) внесків, у часті в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Особливості створення та діяльності виробничих кооперативів:

1) засновниками цих підприємств можуть бути лише фізичні особи, при чому, їх кількість повинна складати не менше трьох осіб;

2) ці підприємства створюються і діють виключно як корпоративні підприємства;

3) при створені цих підприємств формується статутний фонд (пайовий фонд), мінімальний розмір якого законом не встановлено, він визначається самими засновниками;

4) у статутному (пайовому) фонді цих підприємств визначаються частки (паї) їх засновників (членів);

5) ці підприємства є власниками належного їм майна (засновники або члени, які внесли свої вклади у статутний (пайовий) фонд цих підприємств, перестають бути власниками зроблених ними вкладів, а набувають корпоративні права у виробничих кооперативах);

6) для управління діяльністю цими підприємствами утворюються органи управління (вищий орган управління, виконавчий та контрольно-наглядові органи);

7) участь в управлінні діяльністю цих підприємств не залежить від розміру часток (паїв) їх членів у статутному (пайовому) фонді, а базується на засаді рівності, що означає: кожен член виробничого кооперативу має у його вищому органі управління один голос;

8) взаємовідносини між цими підприємствами та їх членами базуються на засадах членства, це означає, що їх члени зобов’язані брати особисту трудову участь у діяльності виробничого кооперативу (брати участь в управлінні діяльністю виробничого кооперативу є правом їх членів, а не обов’язком);

9) розмір доходу (кооперативних виплат та виплат на паї) членів цих підприємств залежить не лише від величини їх часток (паїв) у статутному (пайовому) фонді, але й від їх трудової участі у діяльності кооперативу;

10) ці підприємства за своїми зобов’язаннями несуть повну відповідальність усім належним їм майном, а їх члени за зобов’язаннями виробничого кооперативу несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено законом або статутом виробничого кооперативу.

Підприємством об’єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об’єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

Підприємства об’єднань громадян та релігійних організацій мають спільні особливості створення та діяльності.

Особливості створення та діяльності підприємства об’єднання громадян та релігійної організації:

1) єдиним засновником цього підприємства є зареєстроване в якості юридичної особи об’єднання громадян (громадська організація, політична партія), або релігійна організація;

2) це підприємство створюється і діє виключно як унітарне;

3) при створенні цього підприємства, його засновником формується статутний фонд, мінімальний розмір якого законом не встановлено;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника;

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання;

6) це підприємство розпоряджається закріпленим за ним майном у межах, визначених відповідним об’єднанням громадян чи релігійною організацією;

7) для управління діяльністю цим підприємством утворюються органи управління (вищий орган управління, виконавчий орган, тощо);

8) це підприємство має спеціальну правоздатність, оскільки види господарської діяльності, якими воно може займатися, повинні відповідати статутним завданням відповідного об’єднання громадян чи релігійної організації;

9) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність закріпленим за ним майном, а його засновник не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.

Підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог Господарського кодексу України та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об’єднань).

Особливості створення та діяльності підприємства споживчої кооперації:

1) засновниками цього підприємства можуть бути одне або більше споживчих товариств, а також спілка (об’єднання) споживчих товариств;

2) це підприємство створюється і діє як унітарне (у разі його утворення одним засновником), або як корпоративне (у разі його утворення двома або більше засновниками);

3) при створенні цього підприємства, його засновником формується статутний фонд, мінімальний розмір якого законом не встановлено;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника (якщо воно є унітарним), або ж визначаються частки засновників (якщо воно є корпоративним);

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання (якщо воно є унітарним), або ж стає власником переданого йому майна (якщо воно є корпоративним);

6) для управління діяльністю цим підприємством утворюються органи управління (вищий орган управління, виконавчий орган, тощо);

7) це підприємство має спеціальну правоздатність, оскільки види господарської діяльності, якими воно може займатися, повинні відповідати статутним завданням відповідних споживчих товариств чи їх спілок (об’єднань);

8) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність переданим йому майном, а його засновник (засновники) не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.

 

Особливості створення та діяльності приватних та інших підприємств.

 

Відповідно до ст. 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання- юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається Господарським кодексом України та іншими законами.

Особливості створення та діяльності приватного підприємства:

1) засновниками цього підприємства можуть бути такі категорії осіб:

- одна фізична особа;

- дві або більше фізичних осіб;

- одна юридична особа- суб’єкт господарювання;

2) це підприємство створюється і діє як унітарне (якщо у його статутному фонді не визначається частка засновника), або як корпоративне (якщо у його статутному фонді визначається частка (частки) засновника (засновників));

3) при створенні цього підприємства, його засновником (засновниками) формується статутний фонд, мінімальний розмір якого законом не встановлено;

4) у статутному фонді цього підприємства не визначається частка його засновника (якщо воно є унітарним), або ж визначається частка (частки) засновника (засновників) (якщо воно є корпоративним);

5) це підприємство не є власником закріпленого за ним майна, а діє на праві господарського відання (якщо воно є унітарним), або ж стає власником переданого йому майна (якщо воно є корпоративним);

6) управління діяльністю цим підприємством може здійснюватися безпосередньо засновником (засновниками), або утвореними ним (ними) органами управління (директор, тощо);

7) це підприємство може діяти на основі особистої праці засновника (засновників), чи з використанням найманої праці;

8) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність переданим йому майном, а його засновник (засновники) не несе відповідальності за зобов’язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.

До інших видів підприємств, окрім приватного, у Главі 11 Господарського кодексу України віднесені:

1) фермерське господарство;

2) орендне підприємство;

3) підприємство з іноземними інвестиціями;

4) іноземне підприємство.

Разом з тим, орендне підприємство, підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство не є самостійними організаційно-правовими формами підприємств, а можуть створюватися і діяти в різних організаційно-правових формах, передбачених законом.

Натомість, фермерське господарство вважається самостійною організаційно-правовою формою підприємств. Його діяльність регламентується Господарським кодексом України та Законом України „Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 року.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

Особливості створення та діяльності фермерського господарства:

1) засновниками цього підприємства можуть бути такі категорії осіб:

- один громадянин України;

- двоє або більше громадян України, які є родичами або членами однієї сім’ї, відповідно до закону;

2) до моменту державної реєстрації цього підприємства його засновник (засновники) повинні набути у власність або в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства;

3) це підприємство створюється і діє виключно як корпоративне;

4) при створенні цього підприємства, його засновником (засновниками) формується статутний фонд (статутний капітал), мінімальний розмір якого законом не встановлено;

5) у статутному фонді цього підприємства визначається частка (частки) його засновника (засновників);

6) це підприємство є власником належного йому майна;

7) управління діяльністю цим підприємством може здійснюватися безпосередньо засновником (засновниками), або утвореними ним (ними) органами управління (Голова фермерського господарства, тощо);

8) взаємовідносини між цим підприємством та його членами базуються на засадах членства, це означає, що його члени зобов’язані брати особисту трудову участь у діяльності фермерського господарства (брати участь в управлінні діяльністю фермерського господарства є правом його членів, а не обов’язком);

9) членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту господарства; не можуть бути членами фермерського господарства особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом);

10) це підприємство за своїми зобов’язаннями несе повну відповідальність переданим йому майном, а його засновник (засновники) не несе відповідальності за зобов’язаннями господарства, крім випадків, передбачених законом або установчими документами.

 

Особливості правового статусу структурних підрозділів підприємств. Дочірні підприємства.

 

Актами господарського законодавства України встановлено можливість для суб’єктів господарювання- юридичних осіб утворювати свої структурні підрозділи, які складають організаційну структуру підприємств.

Структурні підрозділи підприємств не вважаються самостійними суб’єктами господарської діяльності, і в господарському обороті діють від імені юридичної особи, яка їх створила.

Відповідно до ст. 64 Господарського кодексу України структурні підрозділи суб’єктів господарювання бувають різних видів.

Так, за предметом діяльності усі структурні підрозділи суб’єктів господарювання поділяються на:

1) виробничі (виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо), які здійснюють частину або весь обсяг господарської діяльності підприємства;

2) функціональні (управління, відділи, бюро, служби), які входять до апарату управління підприємством і обслуговують діяльність виробничих структурних підрозділів.

За місцем розташування структурних підрозділів підприємств вони можуть бути поділені на:

1) внутрішні, які розташовані за місцем знаходження підприємства, що їх створило;

2) відокремлені, які розташовані поза межами місця знаходження підприємства, що їх створило.

Найбільш поширеними відокремленими підрозділами підприємств є філії та представництва.

Філія – це відокремлений структурний підрозділ суб’єкта господарювання, який здійснює частину або весь обсяг господарської діяльності підприємства, що його створило. На відміну від філії, представництво господарської діяльності підприємства не здійснює, а створене виключно з метою виконання представницьких функцій (укладає договори, представляє інтереси підприємства в суді, вступає у відносини від імені підприємства з іншими державними та недержавними органами, організаціями, особами, тощо).

Філія та представництво як відокремлені структурні підрозділи підприємства характеризуються певними особливостями їх створення та діяльності:

1) вони не мають статусу юридичної особи;

2) вони не підлягають державній реєстрації (відомості про них залучаються до реєстраційної справи підприємства і вносяться до Єдиного державного реєстру);

3) вони створюються і діють на підставі Положення, яке затверджується вищими органом управління підприємства, що їх створило;

4) вони не є самостійними суб’єктами господарювання, і в господарському обороті діють від імені підприємства (керівник філії або представництва діє на підставі довіреності, виданої керівником підприємства, що їх створило);

5) вони не мають власного відокремленого майна, а майно яке їм передається підприємством, закріплюється за ними на праві користування;

6) вони можуть мати самостійний баланс та рахунок у банківській установі;

7) вони несуть повну відповідальність усім закріпленим за ними майном за зобов’язаннями підприємства, що їх створило.

Поза межами місця знаходження головного підприємства знаходяться також його дочірні підприємства. Однак, на відміну від філій і представництв, дочірні підприємства не вважаються структурними підрозділами підприємств, а є самостійними суб’єктами господарювання.

Дочірні підприємства не належать до самостійних організаційно-правових форм суб’єктів господарювання- юридичних осіб, а можуть діяти в різних організаційно-правових формах.

Відповідно до ч.8 ст. 63 та ч. 3 ст. 126 Господарського кодексу України дочірнім є підприємство, яке перебуває у відносинах вирішальної залежності від головного підприємства. Вирішальна залежність виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема, володіння контрольним пакетом акцій. Контрольним пакетом акцій вважається, як правило, 50 відсотків плюс одна акція, або менша кількість акцій, яка дає можливість її володільцеві фактично управляти діяльністю дочірнього підприємства.

Дочірньому підприємству властиві такі особливості створення та діяльності:

1) воно є юридичною особою;

2) воно підлягає державній реєстрації;

3) воно створюється і діє на підставі Статуту, який затверджується у встановленому законом порядку;

4) воно є самостійним суб’єктом господарювання і діє в господарському обороті від власного імені;

5) воно має відокремлене майно, яке може належати йому на праві власності, або господарського відання;

6) воно має самостійний баланс та рахунок у банківській установі;

7) воно не несе відповідальності за зобов’язаннями головного підприємства, якщо інше не встановлено в законі або в установчих документах.