Особливості фізичної та розумової праці

Фізична праця характеризується в першу чергу підвищеним навантаженням на опорно-рушійний апарат і його функціональні системи (серцево-судинну, нервово-м'язову, дихальну тощо), які забезпечують його діяльність. Фізична праця сприяє розвитку м'язової системи і стимулює обмінні процеси, але в той же час вона має ряд негативних наслідків. Перш за все це соціальна неефективність фізичної праці, яка пов'язана з її низькою продуктивністю, необхідністю високого напруження фізичних сил і потреб у тривалому (до 50% робочого часу) відпочинку. Цей вид праці відрізняється також великими витратами енергії, яка утворюється за рахунок хімічного окислювання (спалювання) в клітках м’язів споживних речовин – жирів, білків та вуглеводів киснем. При роботі м’язів посилюється кровообіг, що прискорює постачання поживних речовин і кисню до клітин та виділення ними продуктів розпаду. При цьому спостерігається підвищення інтенсивності роботи різних систем і органів організму людини. Так, при інтенсивному фізичному навантаженні кровопостачання збільшується не тільки за рахунок підвищення частоти серцевих скорочень з 50-60 до 180-200 ударів за хвилину та розширенням кровоносних судин, а й за рахунок збільшення кількості крові, яка перекачується за одне скорочення серця - так званий, динамічний об’єм серця. Він залежить від тренованості організму: чим більш тренований організм – тим більший об’єм крові він здатний перекачувати. Окрім того із збільшенням навантаження відбуваються зміни хімічного складу крові, спричинені змінами у обміні речовин.

При підвищенні рівня фізичних навантажень збільшується й потреба в кісні. Ця потреба задовольняється за рахунок збільшенні глибини і частоти дихання. При інтенсивному навантаженні людина споживає до 100 і більше літрів повітря на хвилину, в той час, як у стані спокою лише 6...8 л/хв. Кожна людина має свій показник максимального споживання кисню (МСК). Цей показник залежить від багатьох факторів, до яких можна віднести об’єм легенів, їх тренованість (сила), здатність засвоювати кисень. Чим вищий показник МСК, тим вище працездатність і витривалість людини. При виконанні дуже важкої роботи потреба організму у кисні постійно зростає, але після досягнення своєї межі, можливості організму вичерпуються і виникає стан кисневої недостатності – гіпоксія. Помірна гіпоксія тренує організм, а тривала (особливо коли людина не звикла до великих навантажень) може зашкодити здоров’ю.

Організм витрачає енергію у двох напрямах: перший - на забезпечення процесів його життєдіяльності в умовах фізіологічного спокою, другий - на виконання різних видів фізичної роботи. Крім того, частина енергії витрачається на нагрівання організму, що викликає потребу в збільшенні тепловіддачі. Виявилося, що для підтримання життєдіяльності організму необхідна значна кількість енергії. Для людини віком 20 років і вагою 70 кг необхідно в середньому 1700 ккал (7140 кДж) на добу. Це свідчить про те, що навіть при фізіологічному спокої в організмі людини повинно розщепитися стільки білків, жирів та вуглеводів, скільки необхідно для вивільнення зазначеної вище енергії. На виконання фізичної роботи людина в середньому витрачає ще 1000...1200 ккал (4200...5040 кДж) енергії на добу. Загальні витрати енергії наведено в табл. 2.1.

Згідно з даними табл.2.1 чим важча фізична робота, яку виконує людина, тим більше енергії вона витрачає, тобто тим більша потреба організму в поживних речовинах.

Фізична праця має цілий ряд недоліків. Насамперед вона відрізняється низькою продуктивністю. Окрім того надмірні перевантаження при перенесені чи підніманні вантажів, особливо при незручній позі чи без попередньої підготовки можуть викликати зміщення суглобів, розтягування та розриви зв’язок чи м’язів, сприяти розвитку гриж. Наслідком тривалого перебування у вимушеній робочій позі, систематичного утримання вантажу у висячому положенні, частих нахилів тулуба можуть бути професійні радикуліти, міофібрози, бурсити. У жінок, що піднімають важкі предмети, може спостерігатися опущення та випадіння матки і стінок піхви. Тривале перебування у вимушеній робочій позі може спричинити варикозне розширення вен на ногах і тромбофлебіти.

Таблиця 2.1- Приблизні добові витрати енергії у людей різних професій

Розумова діяльність поєднує роботи, які переважно пов'язані з прийомом і переробкою інформації. Це вимагає напруження сенсорного апарата, пам'яті, уваги, активізації процесів мислення, емоційної сфери. До основних форм розумової праці належать операторська, управлінська, творча, праця викладачів, учнів і студентів, праця медичних працівників тощо. Усе більшого поширення набуває операторськапраця, пов'язана з високим нервово-емоційним напруженням, гіподинамією, напруженням аналізаторів, з підвищеними вимогами до функцій пам'яті, уваги, швидкості сприйняття та переробки інформації.

Розумова праця людини визначається переважною участю у трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. Для неї характерна гіпокинезія, тобто значне зниження рухливості людини, яке призводить до погіршення реактивності організму й підвищення емоційного напруження. Вимушена одноманітна поза в якій перебуває людина при розумовій праці сприяє ослабленню обмінних процесів і зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого таза. Окрім того погіршується постачання мозку киснем.

Головний мозок, становлячи лише 1,2-1,5% маси тіла, при інтенсивній роботі починає споживати понад 20% енергетичних ресурсів всього організму. При цьому потреби у кровопостачанні мозку збільшуються у 8…10 разів порівняно зі станом спокою. Але спосіб забезпечення цих потреб значно відрізняється від тих, які використовуються організмом при фізичних навантаженнях. Ці відміни полягають у наступному. При розумовій діяльності, як правило, частота серцевих скорочень не тільки не збільшується, а навпаки, зменшується. Для забезпечення зростаючих потреб мозку відбуваються зміни в роботі кровоносної системи але тільки в одному напрямку – за рахунок підвищення артеріального тиску. Так як це не дозволяє в повному обсязі забезпечити всі потреби мозку, то організм перерозподіляє кровопотоки за рахунок різкого зниження кровопостачання кінцівок, черевної порожнини, та послаблення обмінних процесів в організмі.

Великі зміни відбуваються й в хімічному составі крові: на 18…36% збільшується вміст глюкози, підвищується концентрація адреналіну і вільних жирних кислот. В мозковій тканині посилюється втрата глюкози, метіоніну, глютаміну та інших незамінних амінокислот, вітамінів групи В.

Витрати енергії залежать від виду розумової діяльності. Наприклад, при читанні вголос вони підвищуються на 48%, при публічному виступі – на 90...95 %. У операторів ПК при інтенсивній роботі енерговитрати підвищуються на 60...100 %.

Під час розумової праці значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, прийом та переробка інформації, зростає роль уваги, пам’яті, навантаження на органи чуття, переважно зору та слуху. У зв’язку із збільшенням кровопостачання головного мозку збільшується чутливість слухового і зорового аналізаторів, що потребує особливих вимог до рівнів шуму та освітленості на робочих місцях.

Встановлено, що легка робота м'язів стимулює розумову діяльність, тяжка робота знижує її продуктивність та якість. Є дані про те, що для багатьох представників розумової діяльності рух є необхідною умовою для успішного її виконання.

Тривала розумова праця призводить до погіршення функцій пам'яті та уваги, здатності сприймати та переробляти інформацію. Нервово-емоційне напруження призводить до посилення діяльності серцево-судинної системи, дихання, підвищення енергетичного обміну та тонусу м'язів.

Тривале розумове перевантаження пригнічує психічну діяльність: погіршуються функції уваги (концентрація, переключення), пам'ять (короткочасна й тривала), сприйняття (з'являється велика кількість помилок). В осіб, які виконують роботи, що потребують високої координації рухів і швидкого темпу, можуть виникнути професійні координаторні неврози. Систематичне напруження голосових зв'язок (робота викладачів, телефоністів, дикторів) може зумовити хронічний ларингіт, напруження зору — прогресуючу короткозорість. Крім того при інтенсивній роботі погіршуються функції зорового аналізатора: гострота зору, стійкість ясного бачення, контрастна чутливість, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторної реакції.

Слід пам'ятати, що завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. При цьому розвивається особливий стан організму – втома, яка з часом здатна накопичуватися і переходити в новий стан – перевтому. При розумовій праці стан перевтоми не такою мірою демонстративний, як при фізичній. Тому навіть у стані перевтоми людина здатна тривалий час виконувати свої обов’язки без особливого зниження рівня працездатності. Стан перевтоми вже слід уже розглядати як серйозне порушення нормального фізіологічного функціонування організму, як патологію. При розумовій праці стан перевтоми характеризується відсутністю повного відновлення працездатності до чергового робочого дня, порушенням сну (аж до стійкого безсоння), зниженням опору до дії несприятливих факторів навколишнього середовища, підвищенням нервово-емоційної збудливості.