Рентгенолюмінесценція – люмінесценція, викликана вбиранням рентгенівських променів

ЕЛЕМЕНТИ КВАНТОВОЇ МЕХАНІКИ. ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ.

ІНДУКОВАНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ. ЛАЗЕРИ

 

1. Елементи квантової механіки. Люмінесценція. Механізм виникнення люмінесценції. Закони і характеристики люмінесценції.. Хемілюмінесценція у діагностиці.

Спонтанне і індуковане випромінювання. Лазери та їх види. Властивості, біологічна дія лазерного випромінювання. Застосування лазерів у медицині.

 

Квантова механіка (хвильова механіка) –розділ теоретичної фізики, що встановлює спосіб опису і закони руху мікрочасток (елементарних часток, атомів, молекул, атомних ядер) і їх систем (наприклад, кристалів).

 

1. Гіпотеза де Бройля та її дослідне обґрунтування.

2. Хвилі де Бройля. Псі-функція та її фізичний зміст.

3. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга.

4. Рівняння Шредінгера. Стаціонарне рівняння Шредінгера та

стандартні вимоги до ψ-функції.

Люмінесценція

У природі існує випромінювання, яке відрізняється за своїм характером від всіх відомих видів випромінювання, а саме від теплового випромінювання, відбивання, розсіювання світла і т.д.. Це люмінесцентне випромінювання.

Люмінесценція -(від лат. lumen, luminis - Світло і -Escent - слабка дія) - нетеплове світіння речовини, що відбувається після поглинання ним енергії збудження.

Перша частина визначення, запропонована Відоманом, дозволяє відділити люмінесценцію від теплового випромінювання, що особливо важливо при високих температурах. Важливою особливістю люмінесценції є те, що вона здатна проявлятися при значно нижчих температурах, тому що не використовує теплову енергію випромінюючої системи. За це люмінесценцію часто називають «холодним свіченням».

Друге частина визначення – критерій тривалості, введений Вавіловим, дозволяє відокремити люмінесценцію від інших видів нетеплового випромінювання: розсіювання та відбиття світла, комбінаційного розсіювання.

Для виникнення люмінесценції необхідне будь-яке джерело енергії, що відрізняється від рівноважної внутрішньої енергії даного тіла і відповідає його температурі. Люмінесцентне випромінювання виникає за рахунок квантових переходів атомів, іонів, молекул зі збудженого стану в основний чи менш збуджений, тому кожен атом, іон чи молекула люмінофора є центром люмінесценції. Речовина, в якій спостерігається люмінесценція називається люмінофором. Кожен люмінофор характеризується своїм спектром люмінесценції, на який майже не впливає спосіб збудження.

Люмінесцентне випромінювання має такі властивості:

- на окремих ділянках спектра спект­ральна густина люмінесцентного випромінювання перевищує спектральну густину випромінювання абсолютно чорного тіла;

- люмінесцентне свічення речовини продовжується деякий час після припинення опромінення.

- Тривалість люмінесценції змінюється для різних речовин залежно, від умов, в широких границях, від мільярдних часток секунди до багатьох годин і навіть діб. У першому випадку це флуоресценція , а в другому – фосфоресцен­ція ;

- люмінесценція є власне випромінювання тіл, кожна речовина має певний характерний для неї спектр люмінес­ценції.

Об'єднуючи ці всі ознаки, С.І. Ваві­лов дав таке визначення люмінесценції:

люмінесценція – це оптичне випромінювання тіла, що є надлишковим над тепловим того самого тіла в даній спектральній області при тій же температурі, що має тривалість свічення більше ніж , тобто не припиняється одразу після усунення причини, що викликала свічення.

Залежно від способу збудження розрізняють наступні види люмінесценції:

По способу збудження:

рентгенолюмінесценція – люмінесценція, викликана вбиранням рентгенівських променів.