Мета роботи. 1) Ознайомитися та оволодіти методикою визначення температури тіла у тварин ртутним термометром і електротермометром

1) Ознайомитися та оволодіти методикою визначення температури тіла у тварин ртутним термометром і електротермометром.

2) Ознайомитися з методикою визначення температури шкіри у тварин за допомогою електротермометра.

Матеріали і обладнання. Термометри ртутні, термометри електричні, вазелін, вата, затискувачі для фіксації ртутних термометрів, дослідні тварини (корова, вівця, свиня, кріль).

Хід роботи

а) Визначення температури тіла у тварин.

Тварину (корову, вівцю, свиню) фіксують в станку. Підійшовши з лівого боку до тварини, у неї відводять хвіст і легкими коловими рухами руки вводять в пряму кишку на 5 хвилин ртутний термометр, попередньо змащений вазеліном. Щоб термометр не випав і не розбився, його прив'язують шовковою ниткою до затискувача, який прикріплюють до волосяного покриву тварини.

Для визначення температури тіла тварини за допомогою електричного термометра в пряму кишку вводять спеціальний датчик. У птахів ртутний термометр або датчик електричного термометра вводять у клоаку. Після визначення температури ртутний термометр або датчик витирають ватою і дезінфікують.

 

б) Визначення температури різних ділянок шкіри.

Дослід проводять на собаці або свині. Температуру в різних ділянках тіла визначають за допомогою електротермометра, використовуючи при цьому поверхневий датчик. Після витримки датчика протягом 10–15 с знімають показники шкали термометра і прикладають датчик до іншої ділянки шкіри. Вимірювання температури в різних ділянках шкіри проводять згідно таблиці 1. Сюди ж заносять і результати вимірювань.

Таблиця 1.

№ п/п	Ділянка шкіри	Температура, ° С	Вид тварини
1.	Вушна раковина
2.	Носове дзеркало
3.	Голова (лоб)
4.	Спина
5.	Черевна стінка (біла лінія)
6.	Грудна стінка
7.	Передпліччя
8.	Плече
9.	Гомілка
10.	Стегно
Роблять висновок, що температура на різних ділянках шкіри неоднакова, вона залежить від пігментації, виду тварини, наявності волосяного покриву, стану здоров'я.

 

 

X. ОБМІН РЕЧОВИН I ЕНЕРГІЇ

Мета цього розділу – допомогти студентам засвоїти методи дослідження енергетичного балансу і обміну речовин в організмі, обгрунтувати методику розрахунку енергетичної цінності харчових продуктів і т. ін.

Це необхідно не лише лікарям ветеринарної медицини, а й зооінженерам, які складають щоденні раціони годівлі тварин.

 

РОБОТА 10.1. ВИЗНАЧЕННЯ ГАЗООБМІНУ ЗА МЕТОДОМ ДУГЛАСА-ХОЛДЕНА

У фізіологічних дослідженнях для визначення витрат енергії використовується порівняно простий метод непрямої калориметрії, за допомогою якого витрати енергії визначають непрямим шляхом (за об'ємом поглинутого кисню і об'ємом виділеного за цей же час вуглекислого газу).

Визначення витрат енергії за газообміном можливе тому, що основним процесом, внаслідок якого звільняється енергія, є процес окислення. Поглинутий твариною кисень окислює органічні речовини (білки, жири, вуглеводи), внаслідок чого звільнюється певна кількість тепла, а самі речовини розпадаються до своїх кінцевих продуктів.

Кількість тепла, яка звільняється в організмі при використанні 1 л кисню, називається калоричним коефіцієнтом.

Контрольні питання.

1. Дихальний коефіцієнт і причини його змін.

2. Суть методів прямої і непрямої калориметрії.

3. Як виконується розрахунок величин енергетичного обміну?

4. Що таке калориметрична бомба?

Мета роботи. Засвоїти методику визначення газообміну за Дугласом -Холденом.

Матеріали і обладнання. Дихальна маска, мішок Дугласа, газовий лічильник, барометр, термометр, газоаналізатор Холдена, таблиця для визначення об'єму газу в нормальному стані, тварина.

Хід роботи

Повітря, яке видихає тварина, збирають за допомогою маски, через газовий лічильник у мішок Дугласа. За показниками газового лічильника підраховують об'єм повітря, який видихнула тварина за одиницю часу. Враховують атмосферний тиск і температуру повітря, а потім за таблицею знаходять коефіцієнт поправки і прирівнюють об'єм видихнутого повітря до нормальних умов, тобто до об'єму, який би повітря займало при 0 °С і атмосферному тиску 760 мм рт. ст.

За допомогою апарата Холдена визначають кількість кисню і вуглекислого газу у видихнутому повітрі.

Апарат Холдена складаєтъся з таких частин:

1) вимірювальної бюретки для взяття проб крові і вимірювання його об'єму;

2) запиральної посудини, з'єднаної через кран і гумову трубку з нижнім кінцем вимірю-вальної бюретки. Піднімаючи і опускаючи ці посудини, можна змінювати рівень ртуті і засмоктувати або виштовхувати з неї повітря;

3) двох поглинальних посудин, що мають форму ампул, всередині яких розташовані дрібні трубочки для збільшення поверхні дотику повітря з поглиначем. Нижній кінець кожної посудини з’єднується з відкритою лійкою, а верхній має триходовий кран для з'єднання з вимірювальною бюреткою.

Одну посудину заповнюють 15–20 %-ним розчином їдкого калію для поглинання СО₂, другу посудину заповнюють розчином пірогалолу для поглинання О₂.

Для дослідження в бюретку набирають пробу повітря в об'ємі 10 мл. Багаторазовими коливаннями ртуті забезпечують тісний контакт між пробою повітря і лужним поглиначем, а потім визначають в бюретці об'єм повітря, що залишився.

За зменшеним об'ємом підраховують вміст СО₂ в повітрі. Цій же пробі повітря забезпечують тісний контакт з пірогалолом. Із зменшенням їх об’єму визначають кількість вдихнутого О₂.

Встановивши склад повітря, яке вдихнулось та видихнулось, визначають дихальний коефіцієнт – відношення об'єму виділеного СО2 до О2, а потім за таблицею визначають калоричний еквівалент 1л О₂.

Виконують розрахунки величин енергетичного обміну.

 

 

РОБОТА 10.2. ВИЗНАЧЕННЯ ГАЗООБМІНУ ЗА МЕТОДОМ В.В. ПАШУТІНА

Джерелом енергії в організмі є окисно-відновні процеси, при яких поглинається кисень і виділяється вуглекислий газ. В зв'язку з цим, є можливість визначення енергетичних затрат організму на основі дослідження газообміну, тобто за кількістю поглинутого вуглекислого газу. Цей спосіб отримав назву прямої калориметрії. Для тривалих досліджень газообміну застосовують спеціальні респіраційні камери. Зручні їх моделі сконструйовані і описані В.В. Пашутіним.

Контрольні питання.

1. Як визначають величину енергетичного обміну за В.В. Пашутіним?

2. Масковий метод непрямої калориметрії.

3. Теоретичне і практичне значення методів прямої і непрямої калориметрії.

4. Що таке дихальний коефіцієнт?

Мета роботи. Засвоїти методику газообміну за методом В.В. Пашутіна.

Матеріали і обладнання. Тварина (кріль, морська свинка), герметична камера для тварин, колби з їдким лугом, сірчаною кислотою, насос Комовського.

Хід роботи

На початку проводять зважування тварини і посудин з поглиначами з точністю до десятих грама. Потім тварину поміщають в камеру (на період не більше однієї години), і за допомогою насоса Комовського створюють рух повітря через всю установку. Після закінчення досліду знову зважують тварину, сечу і кал (якщо є), а також посудини з поглиначами. Різниця в масі колб з сірчаною кислотою покаже кількість води, яка виділилась з організму за період досліду, а різниця в масі колб з їдким калієм покаже кількість вуглекислого газу, що виділився за цей же період. За різницею між масою всіх виділень і зменшенням маси тварини визначають кількість кисню, який вдихнули за період досліду. Знаючи кількість вуглекислого газу і поглинутого кисню, розраховують дихальний коефіцієнт, а потім визначають величину енергетичного обміну.

 

XI. ВНУТРІШНЯ СЕКРЕЦІЯ. РОЗМНОЖЕННЯ. ЛАКТАЦІЯ

Ендокринні залози, а також деякі інші тканини організму, синтезують біологічно активні речовини – гормони. Гормони можуть бути білками, поліпептидами, похідними амінокислот, ліпідами і стероїдами. Спектр дії гормонів надзвичайно широкий. Вони регулюють ріст і розвиток тварини, впливають на обмін речовин, підтримують гомеостаз, регулюють процеси адап-тації до навколишнього середовища. Гормони впливають на репродуктивну функцію тварин, а також на процеси утворення та виділення молока.

РОБОТА 11.1. ДІЯ АДРЕНАЛІНУ НА ЗІНИЦЮ ІЗОЛЬОВАНОГО ОКА ЖАБИ

Гормон мозкового шару наднирників адреналін є похідним тирозину. Безпосереднім попередником адреналіну при його синтезі в нирках є норадреналін. Адреналін і норадреналін називають симпатоміметичними амінами, тому що вони діють на органи і тканини аналогічно дії симпатичних нервів. Адреналін впливає на різні функції організму, в тому числі і на внутрішньоклітинні процеси обміну речовин. Наприклад, він посилює розпад глікогену до глюкози, зменшує його запаси в печінці і м’язах. Адреналін викликає посилення і збільшення частоти серцевих скорочень, покращує проведення збудження в серці, пригнічує скорочення гладеньких м'язів шлунка і тонкого кишечнику. Адреналін викликає збільшення діаметра зіниці ока, яке зумовлене його дією на радіальні м'язи.

Контрольні питання.

1. Що таке гормони, де вони утворюються?

2. Чому залози, які секретують гормони, називають залозами внутрішньої секреції?

3. Перерахуйте основні залози внутрішньої секреції.

4. Що таке адреналін, де він утворюється, яка його фізіологічна роль?

5. Механізми регуляції діаметра зіниці ока.

Мета роботи. Вивчити дію адреналіну на зіницю.

Матеріали і обладнання. Жаба, дві чашки Петрі, фізіологічний розчин, розчин адреналіну, піпетка, набір інструментів.

Хід роботи

У жаби відрізають верхню щелепу за очима, обережно вирізають обидва очних яблука і розміщають кожне з них у чашку Петрі з фізрозчином. В одну чашку додають одну-дві краплини адреналіну. Через 20–30 хв спостерігають за станом зіниці.

 

 

РОБОТА 11.2. ДІЯ АДРЕНАЛІНУ І ПІТУЇТРИНУ НА ЗМІНУ ПІГМЕНТАЦІЇ ШКІРЯНОГО ПОКРИВУ ЖАБИ

Серед тварин широко розповсюджена властивість до зміни забарвлення внаслідок переміщення пігментів в певних клітинах покривних тканин.

Серед хребетних ця властивість характерна для амфібій та рептилій, серед безхребетних – для ракоподібних, головоногих, молюсків та ін.

Хроматофори – спеціальні пігментні клітини, які розташовані в шкірі, а нерідко – і в більш глибоких тканинах. Вони мають здатність викликати перерозподіл пігментів, які знаходяться в них, що супроводжується зміною загального забарвлення тварин. Якщо пігмент сконцентрований в маленьких кульках (зернистий стан), то він майже не впливає на загальне забарвлення; якщо ж він розподіляється по великій поверхні (сітчастий стан), то забарвлення всієї поверхні тварини приймає його відтінок.

На думку багатьох дослідників, активність хроматофорів регулюється нервовою та гуморальною системами. Зміна забарвлення тварини часто виникає рефлекторно, внаслідок дії зовнішніх подразників і має захисний характер. Припущення про участь гормонів у зміні забарвлення вперше було встановлено після того, як жабі зробили ін’єкцію адреналіну і шкіра посвітлішала.

Пітуїтрин отримують шляхом екстракції з гіпофізу, він містить окситоцин, вазопресин і меланоформний гормон, який розширює пігментні клітини шкіри.

Контрольні питання.

1. Механізм зміни пігментації покриву шкіри жаби під впливом адреналіну і пітуїтрину.

2. Що являє собою пітуїтрин? Механізм його дії.

3. Місце утворення меланоформного гормону і механізм його дії.

Мета роботи. Вивчити вплив адреналіну і пітуїтрину на хроматофори покриву шкіри жаби.

Матеріали і обладнання. Жаба, адреналін (1:1000), пітуїтрин, три скляні 0,5-літрові пронумеровані банки, шприц на 1 мл.

Хід роботи

Підбирають три однаково пігментовані жаби. Першій жабі в спинний лімфатичний мішок вводять 0,5 мл адреналіну, другій – 0,5 мл пітуїтрину, а третю залишають для контролю. Кожну жабу поміщають в окрему банку. Через 10 хвилин починають спостерігати за змінами пігментації шкіряного покриву першої жаби. Через 30–40 хвилин спостерігають за змінами пігментації шкіряного покриву другої жаби і порівнюють з контролем.

 

 

РОБОТА 11.3. ВПЛИВ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ГОРМОНІВ НА ВИДІЛЕННЯ СПЕРМАТОЗОЇДІВ У САМЦІВ ЖАБ

В сироватці крові та сечі вагітних тварин є значна кількість гормонів, які секретуються плацентою, таких як прогестерон, хоріональний гонадотропін та ін. Введення самцям жаб сироватки крові або сечі вагітних викликає посилення сперматогенезу і виділення сперматозоїдів в клоаку. Цей тест інколи використовують для діагностики вагітності жінок.

Контрольні питання.

1. Естрогени та їх фізіологічне значення.

2. Гонадотропні гормони, їх дія і місце утворення.

3. Роль прогестерону.

Мета роботи. Встановити наявність впливу жіночих статевих гормонів на виділення сперматозоїдів у жаб-самців.

Матеріали і обладнання. Жаба-самець, сироватка крові вагітних тварин (кобили, корови, свині), шприц, пастерівська піпетка, фізіологічний розчин, предметне і покривне скло, мікроскоп.

Хід роботи

У вагітної самки беруть кров у пробірку і отримують сироватку крові згідно методики, описаної в роботі 7.1.

У жаби-самця пастерівською піпеткою беруть з клоаки вміст, наносять на предметне скло, покривають покривним склом, і під малим збільшенням мікроскопа перевіряють на відсутність сперміїв. Потім шприцом вводять самцю в область спини 3–5 мл сироватки крові. Через 30–60 хвилин після ін'єкції у жаби з клоаки піпеткою беруть вміст, наносять його на предметне скло, покривають покривним склом і під мікроскопом визначають наявність сперміїв, їх кількість і рухливість.

 

РОБОТА 11.4. ВПЛИВ ЕСТРОГЕНІВ НА СТАТЕВУ ФУНКЦІЮ ТВАРИН

Естрогенні гормони (естрадіол, естрон, естріол) впливають на розвиток вторинних статевих ознак самок і викликають розростання слизової оболонки піхви, рогів матки, яйцепроводів, посилюють скорочення м'язів і яйцепроводів. Свою дію естрогени проявляють і на ізольовану матку. Поряд з цим, естрогени мають і загальну дію на організм тварини, змінюють її інстинкти, поведінку відносно осіб іншої статі.

Контрольні питання.

1. Роль жіночих статевих гормонів, місце їх утворення.

2. Стадії статевого циклу у тварин і їх характеристика.

3. Методи визначення стадій статевого циклу у тварин.

4. Що таке статевий сезон?

Мета роботи. В дослідах на білих мишах вивчити вплив статевих гормонів на перебіг статевого циклу.

Матеріали і обладнання. Інфантильна або кастрована мишка, сеча або сироватка крові вагітної тварини, шприц з голкою, предметне скло, фізіологічний розчин, піпетка, спиртівка, розчин метиленової сині, мікроскоп.

Хід роботи

В крові та сечі вагітних міститься велика кількість жіночих статевих гормонів. Тому при підшкірному введенні статевонезрілим мишкам сироватки крові, або сечі вагітних, у них з'являється тічка. Статевий цикл у мишей триває 6–7 днів.

Інфантильній або кастрованій мишці завчасно на протязі трьох днів підшкірно вводять по 1 мл сечі або сироватки крові двічі на добу. Через 24, 48, 72 години після останньої ін'єкції у неї беруть вагінальні мазки. Для цього піпеткою вводять в піхву декілька краплин фізіологічного розчину і промивають ним слизову оболонку. Цю рідину по краплині наносять на предметне скло і роблять мазки. Мазки сушать на повітрі, фіксують на полум'ї спиртівки і фарбують розчином метиленової сині (п'ять крапель насиченого розчину на 1 мл води) 7–10 хвилин. Потім промивають водою, сушать і розглядають під мікроскопом (об’єктив 40^х).

Студенти на заняттях розглядають раніше приготовлені вагінальні мазки. За картиною вагінальних мазків визначають стадії статевого циклу у миші і роблять висновки про дію статевих гормонів.

 

 

РОБОТА 11.5. РЕГУЛЯЦІЯ МОЛОКОВІДДАЧІ

Лактацією називають процес утворення та виділення молока з молочних залоз. Лактацією називають також період часу, на протязі якого тварина лактує, тобто утворює молоко. Наприклад, лактація у корови триває в нормі 305 днів, у свиней – 60 днів. Молочні залози – анатомічна ознака ссавців. Вони є вторинною статевою ознакою, відносяться до системи органів розмноження і знаходяться в тісному функціональному зв'язку із статевими залозами.

Секреція молока є складним нейросекреторним актом. Одного разу почавшись, лактація підтримується систематичним спорожнінням вимені, а також певною "наладкою" центральної нервової системи, домінантою лактації. Надзвичайно велику роль при цьому відіграють гормони пролактин і окситоцин.

Контрольні питання.

1. Регуляція молокоутворення і молоковіддачі.

2. Цистернальне, альвеолярне, протокове і залишкове молоко. Різниця в його складі.

3. Фізіологічні основи застосування машинного доїння. Його переваги і недоліки.

Мета роботи. Вивчити вплив різних факторів на процес молоковіддачі.

Матеріали і обладнання. Лактуюча коза, корова, станок, установка для подразнення індукційним струмом, посуд для молока, молочний катетер.

Хід роботи

а) Прояв безумовного рефлексу молоковіддачі.

Тварину фіксують в станку. Прикріплюють до основи одного соска електроди від вторинної котушки. В другий сосок вставляють катетер. Отримують цистернальне молоко і заміряють його кількість.

На протязі 15–20 с подразнюють другий сосок індукційним струмом середньої сили. Відзначають час від початку подразнення до появи частинок краплин або цівки молока з катетера.

Отримують альвеолярне молоко, заміряють його кількість. Роблять висновок про рефлекторний механізм молокоутворення.