Використання сполук р-елементів у медицині, санітарії, фармації

Бор здатний впливати на важливі процеси біохімії тварин і рослин. Разом з манганом, міддю, цинком, молібденом бор входить в число 5 життєво-необхідних мікроелементів. Концентрується в кістках, зубах, м’язевій тканині, містковому мозку, печінці і щитовидній залозі тварин. Імовірно він прискорює ріст і розвиток організмів.

У фармації використовується кислота борна як антисептик (у вигляді спиртового розчину); Бор, як мікроелемент входить в склад мультивітамінних препаратів, краплі Береша.

Похідні Алюмінію застосовують в медицині: KАl(SO₄)₂ як в’яжучий засіб; основний ацетат алюмінію Аl(ОН)(СН₃СОО)₂ використовують для дезінфекції.

Сполуки Галію, Талію, Індію отруйні. Сам Галій використовують у стоматології, але його сполуки отруйні. Деякі сполуки Талію знайшли застосування в медицині – викликають цілеспрямоване облисіння (тимчасове).

 

Карбон – важливий елемент живої природи – входить до складу білків, вуглеводів, ферментів, гормонів, вітамінів. Утворює ряд токсичних сполук СО, СОСl₂ (фосген), ціаніди. Активоване вугілля – чорний кристалічний порошок високого ступеня дисперсності. Отримують з тваринного вугілля. Має дуже велику площу поверхні (1г = 1000 м² поверхні). Є адсорбентом при отруєннях алкалоїдами, солями важких металів, при захворюваннях кишково-шлункового тракту.

Активоване вугілля випускають в порошку. Препаратом активоване вугіллі є таблетки “Карболен” –73% С, 10% цукру, 12% крохмалю, 5 % NaCl.

Із сполук Сіліцію отруйними є SiF₄ і H₂SiF₆, які діють на організм людини подібно до HF: вражають органи дихання, викликають на шкірі опіки і т.д.

Сполуки Свинцю токсичні, особливо токсичні органічні сполуки Pb.

У медицині застосовують свинцю оксид PbO для виготовлення свинцевого пластиря, який застосовують при гнійно-запальних захворюваннях шкіри, фурункулах і т.д. крім того, PbO застосовується в розчинах при опіках, екземах.

Ацетат плюмбуму( ІІ) і ацетат плюмбуму основний застосовують як в’яжучий засіб при запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок.

 

Біологічна роль Нітрогену. У вигляді білкових речовин Нітроген входить до складу кожної рослини і тварини. Шлях від вільного азоту до його сполук лежить через перетворення його в аміак, потім в оксид NO, який переходить NO₂. з оксидів легко отримують азотну кислоту, а потім її сполуки, які необхідні медицині і фармації.

Застосування у медицині. 10% розчин NH₃ – нашатирний сп ирт, засіб першої медичної допомоги; в суміші з ганусом застосовують як нашатирно-ганусові краплі.

NH₄Cl – відхаркувальний засіб (в мікстурах від кашлю).

N₂O – в суміші з киснем (20 – 25%) – газовий наркоз.

NaNO₂ – судинорозширюючий засіб при стенокардії, мігрені. 1% розчин підшкірно, 1% розчин (до 5 мл) в/в при отруєнні ціанідами.

N₂ – при туберкульозі легень (для створення функціонального спокою легень в плевру шляхом проколу вводять до 1 л чистого N₂, ця операція носить назву пневмоторакс).

 

Білий фосфор і його пара дуже токсичні: смертельна доза для людини становить 0,1–0,15 г. Фосфін дуже отруйний. При отруєнні ним уражується нервова система (слабкість, конвульсії). Фосфіди металів, фосфориста кислота та її солі також належать до токсичних речовин (кислота та її солі призводять до необоротнього перетворення білка).

Серед сполук фосфору в медицині застосовується натрію фосфат (двозаміщений): Na₂HPO₄×12H₂O i Na₂HPO₄, які застосовуються при підвищенні кислотності шлункового соку, при отруєнні кислотами.

Дуже малі дози Арсену стимулюють життєві процеси, а більш значні – токсичні. Токсична дія Стибію подібна до Арсену, але слабше виражена. Токсичність сполук As(III), Sb(III) вища, ніж As(V) i Sb(V). Бісмут менш токсичний і за характером отруєння, яке він викликає, більш подібний до ртуті, ніж до Арсену.

As₂O₃ застосовувався донедавна як внутрішній засіб і зовнішній. Зовнішньо – при лікуванні деяких шкірних захворювань, у стоматологічній практиці для некротизації пульпи. Як внутрішнє вживався при малокрів’ї, неврастенії.

Біологічна роль кисню. Особлива біологічна роль кисню пов’язана з його здатністю підтримувати дихання всіх живих істот і розкладати продукти їхньої життєдіяльності під час процесів тління і окиснення. У клітинах живих організмів (рослин і тварин) за участю кисню відбуваються процеси окиснення вуглеводів, жирів. Ці процеси є основним джерелом енергії, необхідної організмам для їхньої життєдіяльності.

Oxygenum (чистий кисень) в медицині застосовуються для вдихання при різних типах кисневого голодування тканин, наприклад, при отруєнні чадним газом, хлором, при недостатньому живленні крові киснем повітря внаслідок запальних процесів або інших захворювань органів дихання, при асфіксії.

Вода дистильована – aqua destillata – перегнана вода. Тепер в Державній Фармакопеї України є: вода очищена, вода дистильована, вода високоочищена та ін. рН = 5,0 – 6,8. дистильована вода для ін’єкцій повинна бути апірогенною (aqua pro injectionibus).

Пероксиду водню розчин 3% – зовнішній засіб як антисептик. Пероксиду водню розчин 30% – пергідроль, у косметології застосовують як відбілювач, депігментуючий засіб. Антисептична дія Н₂О₂ обумовлена його окисними властивостями, Н₂О₂ виділяє кисень в присутності ферментів – каталази крові. Каталаза швидко розкладає пероксид з бурхливим виділенням кисню, що створює видимість піни.

Гідроперит CO(NH₂)₂×H₂O₂ – тверда форма пероксиду гідрогену, бактерицидний засіб.

Озон О₃ – сильний окисник, який вбиває бактерії і тому застосовується для знезаражування води і для дезинфекції повітря. Озон – отрута, гранично допустимий його вміст в повітрі = 10-5%.

Хлор.

Хлорна вода – розчин хлору Cl₂ у воді; застосовується як дезінфікуючий засіб.

Хлористоводнева кислота – розведена НСІ застосовується в краплях або у вигляді мікстури при недостатній кислотності шлункового соку.

Розчини NaCl – 0,9 %, 3 %, 5 %, 10 %. Входить в порошки і таблетки. Вводять в/в – фізрозчин 0,9% при втратах організмом рідини. Застосовують зовнішньо при запальних процесах шкіри гіпертонічні розчини (3%, 5%, 10%).

KClO, NaClO – гіпохлорити натрію і калію. Розчин NaClO – “жевелева вода” (Бертло, 1789 р. м. Жавеле). (у польовій хірургії для знезаражування ран).

Хлорне вапно CaOCl₂ – дезінфікуючий, дезодоруючий засіб:

CaOCl₂ + CO₂ = CaCl₂ + CaCO₃ + Cl₂O

Cl₂O → Cl₂ + O.

 

На думку Павлова, броміди встановлюють рівновагу між процесами збудження і гальмування. KBr, NaBr – седативні (заспокійливі) засоби; 10% розчин (в/в) або у вигляді мікстур.

NH₄Br – як заспокійливе; порошок в різних складах.

Спиртові розчини йоду I₂: 10% – розчин йоду в спирті 95% (нестійкий, зберігають до 1 місяця). 5% – розчин йоду на розведеному спирті + 2% КІ (для розчинення йоду).