І) по походженню. 1) з живих МиО

А) живі вакцини отримують шляхом зменшення вірулентності (відбір з близькими Аг властивостями але меншою вірулентністю, культивування на несприятливих середовищах,під дією температури, посіви через організми нечутливих тварин, під дією бактеріофагів) Б) інактивовані – препарати з МиО які втратили патогенність, вірулентність, але залиши антигенні,імуногенні властивості. Отримують через підбір с добрими Аг властивостями, культивування і потім інактивація(температурою, ультразвуком, радіацією)

2) з АГ МиО 1) Хімічні отримують при виділенні АГ хім. Методами. Це можуть біти Аг капсул, джгутиків.

3) Анатоксини отримують з екзотоксинів під дією формаліну, температури і часу.

ІІ) по кількісному і якісному складу 1)Моно, ди, тривакцини – з 1,2,3 компонентів однакового походження.

2) Асоційовані з препаратів різного походження. 3) Аутовакцини з власних збудників.

Генно-інженерні вакцини – одержують при виділенні з патогенного МіО певних генів, які відповідають за патогенність. Ці гени з’єднують із векторами (бактеріофагами) і вбудовують у МіО, що не патогенний і здатний до швидкого і зручного розмноження. У результаті, МіО з новими генами виділяють визначені білки – АГ.

Синтетичні вакцини одержують після вивчення хім. Складу АГ детермінант або епітопів, потім їх синтезують і з’єднують із носіями поліелектролітами. Приклади синтетичних вакцин: проти гепатиту, грипу, СНІДу.

Антиідіотипові вакцини одержують шляхом послідовної імунізації різних видів організмів. При першій імунізації на АГ-детермінанти або епітопи або антитіла, їхні активні центри назив ідіотипами. При другій імунізації ідіотипи виконують роль АГ-детермінант. Проти них утв анти ідіотипи. Вони є білками і копією АГ-детермінант патогенних МіО. Їх використ як вакцини. Контроль 1) на нешкідливість, іммуногенність, стерильність, контамінацію.

6*.Неспецифічні фактори захисту організму від патогенних мікробів. Комплемент, його властивості, шляхи активації.Фагоцитоз, види фагоцитуючих клітин. Стадії фагоцитозу. Заверш. і незаверш. фагоцитоз.

НФЗ – 1) клітино активні 2) гуморальні 3) функціональні. Со – представляє собою 11 білків котрі об’єднуються в 9 компонентів і позначаються С1,С2,С3… Шляхи активаціі. 1)класичний – приєднання С1 на комплекс АТ-АГ. 2) альтернативний – без участі антитіл, звязан с ЛПС. Фагоцитоз 1)мікро фагоцити 2) макро фагоцити.

Стадії 1)хемотаксис – зближення і впізнання рецепторів на поверхні мікроба. 2)адсорбція – мікробів на поверхні фагоцитів (рецептори вуглеводної природи). 3) поглинання і утворення фагосоми. 4) злиття фагосоми и лізосоми – фаголізосоми і руйнування мікроба ферментамилізосом. 5) перетравлення фагоцитованих часток і загибель фагоцита. Завершений фагоц – загибель мікробів і фагоцитів. Незаверш – мікроби залишаються в середині клітини.

7*.Імунна система організму, її органи.Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія Т-, В-лімфоцитів.

ИС – це лімфоїдна тканина яка взаємодіє з іншими системами і підтримує гомеостаз. 1)центральні – тимус, кістковий мозок. 2) периферичні – лімфо.судини. селезінка, міндалини.

8*.Закономірності імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічні реакції. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна пам'ять, її механізм.

1) латентний період – це впізнання АГ, яке відбувається в результаті рецепторної взаємодії АГ с макрофагом.

2) індуктивний період – це передача інформації про АГ Т-лімфоцитам а потім И лімфоцитам. 3) продуктивний – утворення АТ и надходження їх у кров. Імунологічна пам'ять – це здібність організму реагувати прискореною та посиленою імунологічною реакцією на повторне введення АГ. Носії – Т,B лімфоцити памяті.

20*.Гіперчутливість негайного та уповільненого типу, їх механізми, відмінності. Практичне значення.

Гіперчутливість негайного типу розвивається в тому випадку, якщо антитіла (імуноглобуліни класу Е) направлені проти не шкідливих антигенів зовнішнього середовища, таких як квітковий пил, лупа тварин та іншого. Виділені організмом в результаті реакції біологічно активні речовини (медіатори) викликають гострі запальні процеси. Важливою ознакою для Гіперчутливості негайного типу є велика швидкість їх розвитку та висока ступінь враження.

Гіперчутливість сповільненого типу проявляється в тих випадках, коли макрофаги поглинають чужорідний матеріал, але не здатні його перетравити. При цьому відбувається стимуляція синтезу Т-клітинами цитокінів, які визивають різні запальні процеси. Іншим проявом гіперчутливість сповільненого типу є відторгнення трансплантату.

9*.Взаємодія клітин в імунній відповіді. Антигенрепрезентуючі клітини, Т- та В-лімфоцити. Інтерлейкіни.

Т лімфоцити - 55-60%, розвиваються в тимусі під дією гормонів. 1) Т-кілери (руйнують клітини без участі АТ)

2) Т-хелпери (взаємодіють з B2 лімфоцитами, стимулюють їх проліфер. и трансформ. в плазматичні клітини)3) Т- супресори – пригнічу. проліфер. B-л і продук. антитіл. 4) Т –ефектори (відповід за клітинні реакції.)5)Т-л-памяті.

B лімфоцити – 25-30%. Розвиваються в кістковому мозку. 1)B1-Т незалежні(приймають участь)2)B2-Т залеж. Перетворюються в плазматичні клтини за допомогою Т-хелп. 3)B3 –кілери руйнують клітини без Со, але за допомогою АТ 4)B4-супресори – пригнічують проліферацію Тлімф. 5)B5 – лімфоцити памяті. Інтерлейкіни (ILs) — цитокіни, відповідальні за міжклітинні взаємодії між лейкоцитами.

64.Клітини імунної системи. Порівняльна характеристика Т- та В-лімфоцитів. Антитілопродукуючі клітини.

1) по змісту в крові Т -55-60% Б -25-30%. 2) по структурі – Т – поверхня гладка, Б – шорстка. 3) рецептори – Б- багато рецепторів, Т – мало вивчені. 4) по кінцевим стадіям – Т- перетворюються в ефектори клітинних і гуморальних реакцій, Б – в плазмоциди. 5)реакція розеткоутворення. На поверхні Т є рецептори до еритроцитів барана, на Б до еб,антитілам, Со. 6) по реакції трансформації(Лф в бласти) Т під впливом ФГА(фитогемаглутилін), Б – ЛПС.

65.Центральні та перифер. органи імунної ситеми. Імуномодулятори.Імуностимулятори та імуносупресори.

66.Типи алергічних реакцій. Механізми розвитку гіперчутливості негайного та сповільненого типу.

За характером. 1) Гіперчутливість негайного типу 2) Гіперчутливість сповільненого типу.

За механ.розвитку. 1) B залежніА) анафілактичні б) цитотоксичні в) імунокомплексні. 2) Т залежн. А) інфекційна алергія б) хімічна алергія.

Гіперчутливість негайного типу- Виділені організмом в результаті реакції біологічно активні речовини (медіатори) викликають гострі запальні процеси. Гіперчутливість сповільненого типу. відбувається стимуляція синтезу Т-клітинами цитокінів, які визивають різні запальні процеси.

10*.Антигени,їх хім. природа. Повноц. і неповноц. антигени.Практичне використ. АГ мікроорганізмів. Аутоантигени.

Антигени - генетично чужі для організму біологічні утворення (речовини, їх комплекси, клітини), які здатні викликати в ньому розвиток специфічних імунологічних реакцій.

а) Повноцінні АГ – речовини, які мають бути чужими для імунної системи організму, проникати в організм поза шлунково-кишковим трактом (парентерально), мати макромолекулярну структуру, бути в стані колоїдного розчину.б) Неповні АГ або гаптени- речовини, які самостійно не викликають імунної відповіді, але набувають цю здатність при кон'югації з високомолекулярними білками. Аутоантигени - речовини, що володіють здатністю имунизувати організм, з якого вони отримані.

.Антигени, умови антигенності, будова. Види антигенної специфічності. Антигенна структура вірусів.

Специфічність 1)Видова 2)групова 3)типова 4)органна 5)стадіоспецифічність 6)патолог.специфіч 7)гетеропецифічність.

.Антиг.гістосумісності (МНС, HLA), хімічна природа, розташування. Пухлиноасоційовані антиг. CD-антигени.

11*.Антитіла, їх природа. Класиф. імуноглобулінів. Місце синтезу, динаміка продукції антитіл. Аутоантитіла.

Антитіла – білки, що здатні специфічно з’єднуватись з антигеном, що визвав їх утворення, і таким чином приймати участь в імунологічних реакціях. Імуноглобуліни – це глюкопротеїди, що складаються з протеїну, і сахарів; побудовані із 18 амінокислот. Імуноглобуліни по структурі, антигенним і імунобіологічним властивостям поділяються на: IgM, IgG, IgA, IgE, IgD. Всі молекули Ig складаються із поліпептидних ланцюгів: двох однакових ланцюгів Н і двох однакових легких ланцюгів L, що з’єднані між собою дисульфідними містками. Стадії антитілоутворення. Виділяють латентну, логарифмічну, стаціонарну фазу зниження. У латентній фазі відбуваються переробка і представлення антигену імунокомпетентним клітинам, розмноження клону клітин спеціально на вироблення антитіл до даного антигену, починається синтез антитіл. У цей період антитіла в крові не виявляються. Під час логарифмічної фази синтезовані антитіла вивільняються з плазмоцитів і надходять у лімфу і кров. У стаціонарній фазі кількість антитіл досягає максимального і стабілізується, потім настає фаза зниження рівня антитіл.

12*.Антитоксини, їх властивості, механізм дії. Принципи одержання антитоксичних сироваток. Одиниці виміру, практичне використання.

Антитоксини-антитіла к-рі утворяться в організмі тварин і людини у відповідь на появу токсинів мікробного чи тваринного походження. Антитоксини застосовуються у виді антитоксичних сироваток.Зміст антитоксину в антитоксичних сироватках виражається в антитоксичних одиницях. Антотокс сиров готують шляхом імунізації тварин мікробними екзотоксинами і використовують для профілактики і лікування (столбняк, ботулізм, гангрена, дифтерія, стафілоккокові і стрептоккові інфекції) Також сюди відносяться сироватки проти отрут змій.

13*.Серол. реакції, їх характер. основні типи, практичне використання. Реакція аглют. її механізм, різновиди.

Двухкомпетентні – реакція Аглютинаціі і перципітації. Трьохкомпетентні – реакція Лізису.

С.Р – це реакціі між АГ і АТ які проходять in vivtro. Реакція Аглютинаціі – склеювання крупних корпускулярних АГ під дією специфічних антитіл. АГ в РА назив. агглютикоген, а АТ аглютинін, комплекс – аглютинат. Механізм: при взаємодії АГ – детермінанти активних центрів АТ утворюють комплекс по типу решітки. Використ для СИ і СД.

РНГА – використовується коли АГ розчинний. При взаємодії АГ і АТ еритроцити склеюються і утв. Осад з неров. краєм.

14*.Серологічні реакції. Реакція преципітації, її механізм. Використ. в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.

Реакції преципітації (РП) –осадження мілкодисперсного АГ або розчинного АГ під дією специфічних АТ (АГ-преципітоген, АТ-преципітин, комплекс-преципітат). Може проходити в рідкій фазі, чутлива

15*.Серологічні реакції. Реакції лізису. Реакція зв'язування комплементу, її механізм, практичне використання.

75.Реакції з мічен.АТ або АГ. Практичне використанняРІФ, імуноферментного (ІФА) та радіоімунного аналізу (РІА).

РІФ -реакція імунної флюоресцензії, використовують для СИ – проводять на склі. 1)Пряма и 2) Непряма РІФ – використовують одні сироватку яка містить АТ проти Lg кролика. ІФА -

76.Клітини імунної системи: макрофаги, Т-лімфоцити, В-лімфоцити, їх популяції. Роль в імунній відповіді організму.

Макрофаги - фагоцити циркулють в периферичній крові і тканинні, макрофаги утворюються в кістковому мозку, впадають у кровотік у виді моноцитів. Т лімфоцити - 55-60%, розвиваються в тимусі під дією гормонів. 1) Т-кілери (руйнують клітини без участі АТ) 2) Т-хелпери (взаємодіють з B2 лімфоцитами, стимулюють їх проліфер. и трансформ. в плазматичні клітини)3) Т- супресори – пригнічу. проліфер. B-л і продук. антитіл. 4) Т –ефектори (відповід за клітинні реакції.)5)Т-л-памяті. B лімфоцити – 25-30%. Розвиваються в кістковому мозку. 1)B1-Т незалежні(приймають участь)2)B2-Т залеж. Перетворюються в плазматичні клтини за допомогою Т-хелп. 3)B3 –кілери руйнують клітини без Со, але за допомогою АТ 4)B4-супресори – пригнічують проліферацію Тлімф. 5)B5 – лімфоцити памяті. Інтерлейкіни (ILs) — цитокіни, відповідальні за міжклітинні взаємодії між лейкоцитами.

17*.Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.

Гуморальні фактори імунітету, що забезпечують вроджену резистентність організму, дуже численні. Виробляються вони різноманітними клітинами, головним чином Т-лімфоцитами і макрофагами, і нерідко є їх активаторами. Концентрація їх у крові і лімфі здорових людей невелика, але при інфікуванні може різко зростати. Більшість гуморальних факторів має антимікробної активністю та широким спектром дії. Природа їх різноманітна, але, як правило, вони є поліпептидами.

18.*Первинна та вторинна імунна відповідь. Взаємодія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді.

При первинному введенні антигену (первинна імунна відповідь) латентна фаза складається 3-5 доби, логарифмічна -7-15 доби, стаціонарна - 15-30 доби і фаза зниження - 1-6 місяців і більш. Спочатку синтезуються ІgM, а потім ІgG. При вторинному введенні антигену (вторинна імунна відповідь) латентний період укорочений до декількох год чи 1-2 доби, логарифмічна фаза характеризується швидким наростанням і значно більш високим рівнем антитіл, що в останніх фазах довгостроково утримується і повільно в плині декількох років знижується. Синтезуються головним чином IgG.

19.*Реакції імунної відповіді, їх характеристика. Клітини імунної системи, їх функції.

До клітин імунної системи належать Лімфоцити, лейкоцити, фагоцити. Т лімфоцити - 55-60%, розвиваються в тимусі під дією гормонів. 1) Т-кілери (руйнують клітини без участі АТ) 2) Т-хелпери (взаємодіють з B2 лімфоцитами, стимулюють їх проліфер. и трансформ. в плазматичні клітини)3) Т- супресори – пригнічу. проліфер. B-л і продук. антитіл. 4) Т –ефектори (відповід за клітинні реакції.)5)Т-л-памяті. B лімфоцити – 25-30%. Розвиваються в кістковому мозку. 1)B1-Т незалежні(приймають участь)2)B2-Т залеж. Перетворюються в плазматичні клтини за допомогою Т-хелп. 3)B3 –кілери руйнують клітини без Со, але за допомогою АТ 4)B4-супресори – пригнічують проліферацію Тлімф. 5)B5 – лімфоцити памяті. Інтерлейкіни (ILs) — цитокіни, відповідальні за міжклітинні взаємодії між лейкоцитами.

20.*Гіперчутливість негайного та сповільненого типу. Механізм розвитку цих реакцій.
Гіперчутливість негайного типу розвивається в тому випадку, якщо антитіла (імуноглобуліни класу Е) направлені проти не шкідливих антигенів зовнішнього середовища, таких як квітковий пил, лупа тварин та іншого. Виділені організмом в результаті реакції біологічно активні речовини (медіатори) викликають гострі запальні процеси. Важливою ознакою для Гіперчутливості негайного типу є велика швидкість їх розвитку та висока ступінь враження.

21*.Моноклональні антитіла, їх одержання та використання в медичній практиці.

Моноклональні антитіла — це препарати антитіл, високоспецифічні до однієї антигенної детермінанти, одержані з одного клону клітин-продуцентів іп уііго. Продуцентами моноклональних антитіл є гібридоми — клітини, одержані шляхом злиття лімфоцита та мієломної клітини. Етапи одержання моноклональних антитіл:1)Імунізація тварин певним антигеном. 2)Одержання лімфоцитів від імунізованої тварини. 3)Одержання гібридом. Застосовують їх для виявлення антигенів, коли важливо уникнути перехресних реакцій із близькими антигенами.

22*. Імунодефіцитні стани, аутоімунні процеси. Комплексна оцінка імунного статусу організму.

Імунодефіцитні стани відрізняються ступенем важкости, починаючи від незагрозливих і закінчуючи станами, які призводять до смерти. Існує багато генетично обумовлених станів, але імунодефіцитні стани, крім всього, можуть бути наслідком набутого захворювання. Яскравим прикладом тяжкої форми такого стану є синдром набутого імунодефіциту (СНІД), але він також є складовою частиною різних інфекційних захворювань, включаючи грип, інфекційну мононуклеозу та кір. Набутий імунодефіцит може також бути ятрогенним, наприклад, внаслідок лікування кортикостероїдами або іншими імуносупресивними лікарськими препаратами. Крім чутливости до інфекцій, імунодефіцит може супроводжуватися аномальними імунними реакціями, наприклад, алерґією або аутоімунним захворюванням.

23.* Живі вакцини, принципи одержання. Контроль, практичне використання живих вакцин, оцінка ефективності.

Живі вакцини отримують шляхом зменшення вірулентності (відбір з близькими Аг властивостями але меншою вірулентністю, культивування на несприятливих середовищах,під дією температури, посіви через організми нечутливих тварин, під дією бактеріофагів) Достоїнства – створюють довгий імунітет, напружений, формуеться загальний та місцевий імунітет. Недоліки – контамінація, гинуть при лікванні антибіотиками, важко зберігати.

24*.Вакцини. Історія одержання. Класиф. вакцин. Корпускул. хім. синтетичні, генноінженерні і анти ідіотипові.

Вакцини – антигенні препарати, виготовлені із МіО їх антигенів, токсинів, використ для активної імунізації людей і тварин із профілактичною або лікувальн метою. За походженням: 1. із живих МіО –живі, ін активовані, 2. вакцини з АГ МіО –хімічні, ізбединічні, 3. анатоксини. За кількісним і якісним складом: 1. моно- ди- три-вакцини – з одного, двох трьох компонентів однакового походження (напр. вірусів), 2. асоційовані – із препаратів різного походження.

3. аутовакцини- із власних збудників.

Інактивовані корпускулярні вакцини – це препарати з МіО, що втратили патогенність, вірулентність і життєздатність, але зберегли антигенні і імуногенні властивості. Методи одержання: добір МіО із хорошими АГ властивостями, культивування, накопичення великої кількості, інактивація фізичними (температура 100°С, ультразвук, ультрафіолет, радіація) і хімічними чинниками (формалін, спирт, фенол, перекис водню.

I) емпіричний -16-17. ІІ) розвиток інфекційної імунології. ІІІ) розвиток неінфекційної імунології в 1898. ІV) вивчення молекулярно-клітинних і генетичних закономірностей імунітету. V) отримання хімічних вакцин. VI) отримання синтетичних, гено-інженерних, антиідіоипічних вакцин.

25.* Хімічні вакцини і анатоксини, принципи одержання. Асоційовані вакцини. Адсорбовані вакцини, принцип «депо» вакцини.

Хім.вакцини - окремі компоненти (найбільш активні антигени), які визначають її імуногенні властивості. Хім. вакцини.(ліпополісахариди): менінгококова (група А), пневмококова, коклюшна, проти гемофілюс інфлюенце, ТАБ, ТА, ТБ,Т. Одержують при виділенні АГ хім. методами. Це можуть бути АГ капсул, жгутиків капсомериабо або гемаглютиніни вірусів. Приклад, Vi –АГ (АГ-вірулентність, збудник черевного тифу, менінгоковий полісахаридний АГ. Гемаглютитин вірусу грипу) Переваги: вільні від баластових речовин, генетично безпечні, формується імунітет проти визначених АГ. Недоліки: швидко виводяться з організму, тому необхідні для застосування речовини – адюванти для підвищення ефекту дії антигену до вакцини, активують імунну систему. До них відносяться адсорбенти (гідроокис алюмінію, фосфату) або використовують спеціальний адювант. 1. Фрейда. Вони затримують АГ у місці введення, підсилюють цим імунну відповідь створюють "депо" вакцин, 2.складні і дорогі способи одержання.. Вакцины, содержащие антигены бактерий и анатоксины, называются ассоциированными. Для одночасної імунізації проти ряду інфекцій застосовують полівалентні, чи асоційовані, вакцини. Вони можуть включати як однорідні антигени (наприклад, анатоксини), так і антигени різної природи (корпускулярні і молекулярні, живі й убиті).

12*. Анатоксини, їх одержання, очищення, одиниці виміру, використання, оцінка.

Анатоксини (токсоїди)-препарати-аналоги токсинів, які позбавлені токсичних властивостей. їх одержують із білкових екзотоксинів бактерій. Токсини знешкоджують за допомогою формаліну та підвищеної температури — витримують у 0,25% р-ні формальдегіду при 37° С чотири тижні. При цьому вони втрачають токсичні властивості, але зберігають імуногенні.