Приклад 4

На перервно-потоковій лінії обробляється деталь - втулка. Добова програма випуску лінії 300 шт. Регламентовані перерви в роботі лінії – 15 хв. за зміну. Тривалість зміни – 8 год. Число змін на добу – 2. Технологічний процес обробки деталі подано в таблиці.

№ операції	Назва операції	Норма часу, хв.
	Попередня обточка
	Кінцева обточка
	Свердління та нарізання різьби
	Фрезерування
	Шліфування

Визначити такт лінії, необхідне число робочих місць на лінії і їх завантаження.

Такт лінії становить

Число робочих місць та їх завантаження

; ;

; ;

; ;

; ;

; .

Середній коефіцієнт завантаження робочих місць на потоковій лінії

________________

Нижні рекомендовані межі завантаження робочих місць потокової лінії такі: масово-потокове виробництво: К_з = 80 – 85 %; серійно-потокове виробництво: К_з = 70 – 75 %.

Планування потокової лінії – процес її просторової побудови.

Планування потокової лінії передбачає: а) розробку схеми розміщення робочих місць за всіма операціями; б)вибір транспортних засобів; в) загальне компонування лінії.

Основною вимогою до планування потокової лінії є прямоточне розміщення устаткування і робочих місць відповідно до визначеного технологічного процесу і з урахуванням числа робочих місць на потоці. Ефективне планування потокової лінії повинне забезпечувати зручність роботи й обслуговування.

Під стандарт - планом (графіком-регламентом) потокової лінії розуміють календарний план (графік) роботи лінії на період обороту Те, причому робота згідно з цим планом (графіком) повторюється з періоду в період.

Періодом обороту потокової лінії Те називають найменші рівні відрізки часу, протягом яких досягається однаковий випуск N_o виробів на всіх операціях, причому .

На практиці для зручності планування найчастіше періоди обороту беруть рівними половині зміни, одній зміні чи добі.

Чисельність робітників на кожній операції, що виконується на безперервно - потоковій лінії, установлюється за визначеною кількістю робочих місць і нормами обслуговування. На перервно – потокових (прямоточних) лініях для робітників на недозавантажених робочих місцях підбираються додаткові роботи. Допускається суміщення працівниками роботи на кількох різних операціях на потоковій лінії, при цьому допускається встановлення фактичної зайнятості робітника до 105 %.

У результаті забезпечення завантаженості окремих робітників визначається розподіл робітників на лінії, тобто закріплення за кожним робітником конкретних операцій і робочих місць. Завантаженість робочих місць відображається графічно у визначеному масштабі (стандарт-план). Стандарт-план регламентує безперервну роботу і перерви в роботі робочих місць протягом періоду обороту Т_о

Одним із найбільш важливих умов безперервності виробничого процесу є підтримка на всіх стадіях потокового виробництва визначеної величини виробничих запасів.

Під виробничими запасами розуміють предмети праці (заготовки, напівфабрикати, складальні одиниці тощо), що в один і той самий час знаходяться на потоковій лінії.

Розрізняють чотири види запасів: технологічний, транспортний, страховий і міжопераційний оборотний запас.

Технологічний запас (Z_т) - деталі, складальні одиниці та вироби, що знаходяться безпосередньо в процесі виготовлення (обробки, складання, випробувань) на робочих місцях.

Транспортний запас (Z_тр) складається з деталей, складальних одиниць і виробів, що знаходяться в процесі переміщення між робочими місцями і розміщених на транспортних пристроях.

Страховий (резервний) запас (Z_стр) нейтралізує негативний вплив на ритмічність виробництва випадкових перебоїв у роботі устаткування. Цей вид запасу формується перед найбільш відповідальними і трудомісткими операціями, а також на контрольних пунктах. Величина цього запасу визначається дослідним шляхом на основі аналізу ймовірності відхилення від заданого такту роботи на даному робочому місці.

Міжопераційний оборотний запас (Zоб) - це кількість предметів праці, призначених для вирівнювання продуктивності на суміжних операціях, що знаходяться на робочих місцях в очікуванні процесу обробки.

Оборотні запаси дозволяють організовувати безупинну роботу на робочих місцях протягом більш-менш тривалого часу. Характерною рисою оборотних запасів є зміна їхньої величини протягом години, зміни, періоду обороту від нуля до максимальної величини. Розміри їх настільки великі, що весь розрахунок запасів на потоковій лінії часто зводять до розрахунку тільки міжопераційних оборотних запасів, нехтуючи порівняно невеликою частиною перших трьох. Розрахунок міжопераційних оборотних запасів проводиться на підставі стандарт - плану роботи потокової лінії між парою суміжних операцій. Для цього весь період обороту розбивається на періоди часу, кожний з який характеризується незмінним числом працюючих одиниць устаткування на суміжних операціях. Розміри оборотного запасу між двома суміжними операціями в кожному окремому періоді (Т) визначається за формулою

,

(13)

де Т_n - період одночасного виконання двох суміжних операцій, протягом якого продуктивність на кожній з них постійна (кількість робочих місць не змінюється); - кількість робочих місць на суміжних i-й і (i+1)-й операціях протягом періоду Т_n; - час виконання суміжних i-ї та (i+1)-ї операцій (штучний час).

Після розрахунку величин оборотних запасів будуються графіки їх зміни протягом періоду обороту (так звані епюри). При побудові епюри оборотний запас на початку і наприкінці періоду обороту повинен бути однаковим, а його мінімальне значення повинне дорівнювати нулю.

Ефективність потокового методу організації виробництва полягає в такому:

1) підвищується продуктивність праці за рахунок скорочення витрат часу на обробку (складання) кожного виробу внаслідок механізації й автоматизації робіт, удосконалювання технології, зростання навичок робітників, скорочення часу простоїв;

2) скорочується тривалість виробничого циклу за рахунок зменшення часу обробки, транспортування, за рахунок застосування паралельного та паралельно-послідовного видів руху;

3) зменшується розмір незавершеного виробництва і прискорюється оборотність оборотних коштів за рахунок скорочення тривалості виробничого циклу і запасів;

4) поліпшується використання основних фондів за рахунок збільшення випуску продукції за одиницю часу з одиниці устаткування і з одиниці площі;

5) поліпшується якість продукції і зменшується брак;

6) знижується собівартість продукції за рахунок скорочення витрат часу на обробку і втрат від браку, зниження накладних витрат тощо.

Разом з тим потоковому виробництву властиві й деякі недоліки: монотонність праці, вузька спеціалізація працівників, тверда регламентація їхньої діяльності. Ці особливості організації праці в умовах потоку негативно позначаються на рівні продуктивності робітників, обумовлюють велику плинність кадрів, знижують зацікавленість робітників у праці.

Комплексно - механізоване й автоматизоване потокове виробництво – система машин (устаткування, транспортних засобів, засобів контролю тощо), що забезпечує строго погоджене в часі виконання операцій усіх стадій процесу виготовлення виробів, починаючи від одержання вихідних заготовок і закінчуючи випуском готових виробів через рівні проміжки часу.

Типовими представниками комплексних систем машин - автоматів є автоматичні лінії.

Автоматична лінія (АЛ) - система узгоджено працюючих і автоматично керованих верстатів (агрегатів), транспортних засобів і контрольних механізмів, розміщених за ходом технологічного процесу, за допомогою яких обробляються деталі чи складаються вироби за заздалегідь заданим технологічним процесом у строго визначений час (такт АЛ).

Роль робітника на АЛ зводиться лише до спостереження за роботою лінії, до налагодження і підналагодження окремих механізмів, а іноді до подачі заготовок на першу операцію і зняття готових виробів на останній операції. Це дозволяє робітнику керувати значним числом машин і механізмів. Характер праці робітника змінюється докорінно й усе більше наближається до праці інженера.

У сучасних умовах розвитку автоматизації виробництва особливе місце приділяється використанню промислових роботів.

Промисловий робот - це автоматична машина, яка може бути перепрограмована, яка застосовується у виробничому процесі для виконання рухових функцій, аналогічних до функцій людини, при переміщенні предметів праці або технологічного оснащення.

За допомогою промислових роботів можна поєднувати технологічне устаткування в окремі робототехнічні комплекси різного масштабу, не зв’язані жорстко плануванням і числом комплектуючих агрегатів. Принциповими відмінностями робототехніки від традиційних засобів автоматизації є їх широка універсальність (багатофункціональність) і гнучкість (мобільність) при переході на виконання принципово нових операцій.

Промислові роботи знаходять застосування у всіх сферах виробничо-господарської діяльності. Вони успішно заміняють важку, стомливу й одноманітну працю людини, особливо при роботі в умовах шкідливого і небезпечного для здоров’я виробничого середовища. Вони здатні відтворювати деякі рухові й розумові функції людини при виконанні ними основних і допоміжних виробничих операцій без особистої участі робітників. Для цього їх наділяють деякими здібностями: слухом, зором, чуттям дотику, пам’яттю тощо, а також здатністю до самоорганізації, самонавчання й адаптації до зовнішнього середовища.