Підстави призначення

Правовими підставами застосування ст.69 КК є: наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та урахування особи винного, тобто даних, що позитивно характеризують її. Із зазначеного слідує, що тільки за наявності сукупності вказаних вище підстав, суд може призначити винній особі більш м’яке покарання, ніж передбачено законом. Відсутність хоча б однієї із них позбавляє суд такої можливості і, відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК, покарання призначається у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Проблеми застосування на практиці:

1. Визнання пом’якшуючими обставини, які такими не є по своїй суті;

2. Обгрунтування вироків пом'якшуючими обставинами, які істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненного злочину;

3. Не враховують наявність обтяжуючих обставин при призначенні покарання;

4. Призначення покарання на основі ст 69 КК за наявності негативної характеристики особи, яка свідчить про небажання особи винної ставати на шлях виправлення

5. Крім цього, суд повинен з’ясувати, які зазначені у вироку обставини, що пом’якшують покарання, характеризують злочинне діяння, а які – особу винного. Зазначене має важливе значення, адже для застосування ст.69 КК необхідно встановити наявність двох підстав, а саме: наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та урахування особи винного. (це підсумок того, що було зазначено нами при аналізі вироків на парі)

Якщо взяти до уваги викладене, то очевидним стає, що встановлення на практиці першої підстави застосування ст.69 КК, а саме – наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, є неможливим, оскільки серед визначених у ч.1 ст.66 КК обставин, що пом’якшують покарання, тільки одна може впливати на ступінь тяжкості вчиненого злочину, а всі інші характеризують або особу винного, або його посткримінальну поведінку. Зрозумілим є те, що пов’язувати вплив обставин, що пом’якшують покарання, на можливість призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, із істотним зниженням ступеня тяжкості вчинення злочину є помилковим. Ступінь тяжкості вчиненого злочину є самостійною загальною засадою призначення покарання, яка разом із врахуванням особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, як зазначається у ч.1 ст.65 КК, беруться судом до уваги при призначенні покарання. (це висновок із статті ВАСИЛАША)

Як показує аналіз судової практики, суди, призначаючи винним особам більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, в більшості випадків формально підходять до з’ясування обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. У своїх вироках вони, як правило, вказують тільки на наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання, і не наводять жодних пояснень чи будь-яких аргументів щодо визнання їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, у більшості випадків, встановивши у справі наявність більше двох обставин, що пом’якшують покарання, суди не досліджують характер цих обставин, не з’ясовують, чи зазначені обставини знижують ступінь тяжкості злочинного діяння, чи вказують на меншу суспільну небезпеку особи винного. Більше того, мають місце і випадки, коли суди призначають винним особам, більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, за наявності лише однієї обставини, що пом’якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину або коли встановлені лише дані, що позитивно характеризують особу винного, а обставини, які пом’якшують покарання у справі відсутні. (це витяг із статті ВАСИЛАША)

Проблеми визначення в теорії:

Проблеми стосуються визначення кількісного показника пом’якшуючих обставин і конкретного визначення, що саме розуміти під істотним впливом на ступінь тяжкості.

Неоднозначне тлумачення «ступеня тяжкості вчиненого злочину»

Щодо першого у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. із змінами від 10грудня 2004р.,,Про практику призначення судами кримінального покарання”, де зазначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання, або непризначення обов’язкового додаткового покарання може мати місце за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного

Ступінь тяжкості вчиненого злочину – це індивідуальна характеристика суспільної небезпеки вчиненого особою злочину, яка визначається особливостями конкретного злочину і обставинами його вчинення, а саме характером діяння, тяжкістю наслідків, що настали (характер і розмір заподіяної шкоди чи завданих збитків), формою і видом вини, мотивом, метою вчинення злочину, кількістю епізодів злочинної діяльності, роллю кожного із співучасників вчинення злочину, часом, місцем, способом, знаряддями, засобами та обстановкою вчинення злочину. ВАСИЛАШ

Значення істотності не випливає ні з статті ні з статті ВАСИЛАША