Особливості підліткової наркоманії

Лиш незначна частина підлітків, які страждають наркотичною залежністю, самостійно звертаються за допомогою. У цьому віці відсутня увага до здоров’я. Будь-якими шляхами підлітки намагаються утвердитися. У них яскраво виражена пізнавальна активність, але разом з тим висока соціальна конфліктність, значна нервово-психічна нестійкість, дисгармонія розвитку особистості, висока активність організму на фоні недостатньо сформованих сил.

Життя людини може складатися по-різному, але головне в тому, як вона сприймає негативні обставини життя (неблагополуччя сім’ї, бідність, фізичні та розумові відхилення тощо). Схильність до вживання наркотиків – це особистісне новоутворення, яке складається з таких компонентів:

- відсутність мотивації діяльності,

- несформованість функції прогнозування поведінки,

- низький рівень самоповаги, відсутнє самоусвідомлення, суперечність самооцінки та рівня домагань,

- тенденція до втечі від реальності в ситуації фрустрації.

Коли дитина не засвоює необхідних знань і соціальних норм, її поведінка не відповідає вимогам дорослих, і весь час збільшується кількість негативних оцінок відносно поведінки дитини, тоді створюється психотравмуюча ситуація, оскільки не задовольняється потреба в позитивній оцінці оточуючих, у самоповазі, в самооцінці. Отже, виникає питання: як довго дитина зможе жити в атмосфері емоційного неблагополуччя, викликаного негативними оцінками дорослих. Важливо визначити ту межу, до якої можна доходити у своїх зауваженнях і вимогах. Під впливом болючих емоційних переживань дитина втрачає віру в себе і бажання стати кращою. Діти прагнуть психологічного комфорту, якого шукають в асоціальних групах.

Травмуючою для дитини також є інша ситуація, коли батьки не засуджують негативних вчинків дитини, не помічають їх, у всьому потурають дитині. Такі діти не звикають до зауважень, у них виробляється завищена самооцінка. Вони відмовляються від простого спілкування з однокласниками. Виникає інфантильність, соціальна незрілість, що також приводить до психотравмуючої ситуації та емоційних переживань.

Психологічна готовність до вживання наркотиків можлива при:

1) нездатності дитини до продуктивного виходу із ситуації ускладненого задоволення актуальних життєво важливих соціальних потреб. Вона виникає в результаті неправильного виховання та зумовлена певним поєднанням особистісних властивостей;

2) несформованості або неефективності засобів психологічного захисту особистості;

3) наявності психотравмуючої ситуації, яка “штовхає” до першої спроби.

Вживання наркотичних речовин стало серйозною молодіжною проблемою, яку протягом останнього десятиліття класифікують уже як дитячу і підліткову проблему, що характеризується:

- масовим зростанням зловживання наркотичними речовинами серед дітей і підлітків, причому у них потяг до наркотика дуже довго залишається психічним;

- “омолодженням” контингенту осіб, які вживають наркотики, до віку 13-14 років;

- переходом від “легкодоступних” психоактивних речовин (транквілізатори, барбітурати, препарати коноплі) до дорогих і престижних (кокаїн, героїн, “екстазі”), які завдають руйнівної дії організму підлітка, викликають швидке звикання і ведуть до деградації особистості;

- поширенням більш небезпечних форм вживання наркотиків (внутрішньовенні ін’єкції) у групі;

- зміною мотивів від “допитливості” до зміни свого душевного стану – досягнення спокою, розслаблення, “творчого натхнення” тощо;

- зміною соціального статусу підлітків, які починають вживати наркотичні препарати. Якщо раніше це були діти з неблагонадійних сімей, то тепер – з благонадійних, матеріально забезпечених, але з низьким культурним рівнем;

- поклонінням молодіжній моді (нічні клуби, дискотеки, бари);

- поширенням міфів про наркоманію (“я тільки спробую, це не страшно і не небезпечно, а в будь-який час зможу відмовитися, я не наркоман”, “алкоголь і тютюн – ті ж наркотики, але їх вживають і ніхто нікого не засуджує” тощо), тобто недооцінюється небезпечність наркотиків.