Правило призначення покарання за сукупністю вироків – ст. 71 ККУ

 

1. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

2. При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п'ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п'яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

2) Постанова «Про призначення судами кримінального покарання»

25. За сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також
коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

 

При застосуванні правил ст. 71 КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж
невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на
ст. 71 КК. При складанні покарань у порядку, передбаченому зазначеною статтею, загальний його розмір не може бути більшим за максимальну межу, встановлену для цього виду покарання в Загальній частині КК. Якщо за знову вчинений злочин призначено передбачене законом максимальне покарання, невідбута частина покарання за попереднім вироком підлягає поглиненню. Загальний строк покарання, визначеного за сукупністю вироків шляхом складання покарань у виді позбавлення волі, не може перевищувати 15 років, а якщо хоча б один зі злочинів є особливо тяжким, - 25 років. Якщо складаються покарання у виді довічного позбавлення волі і будь-яке інше, то остаточне покарання визначається шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі.

3) Ч.2 ст. 121 – тяжкий злочин 4) Ч.2 ст. 187 – тяжкий злочин 5) Тому, відповідно до ч.2 ст. 71 ККУ – максимальний строк – це 15 років

Варіант:

1) Ч.2 ст. 121 – тяжкий злочин 2) Ч.2 ст. 187 – особливо тяжкий злочин 3) Максимальний строк – 25 років

19. Лісняк засуджений за ч. 1 ст. 185 КК до двох років виправ­них робіт. Відбуваючи це покарання, Лісняк через півроку вчинив
грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя
чи здоров'я потерпілого, та вимагання. За ч. 2 ст. 186 КК його було
засуджено до чотирьох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 189 КК
— до п'яти років позбавлення волі, а за сукупністю вироків — до
дев'яти років шести місяців позбавлення волі.

Чи міг суд визначити такий строк позбавлення волі як остаточ­не покарання за сукупністю вироків?

Так, міг, відповідно до ч.5 ст.72 КК України

 

Послідовність:

1) Призначення покарання окремо за кожен знову вчинений злочин. У нас: 4 роки ПВ та 5 років ПВ відповідно

2) Призначення покарання за сукупністю злочинів. У нас – шляхом повного складання. Оскільки обидва злочини є умисними тяжкими, суд правомірно призначив остаточне покарання у межах максимального строку для даного виду покарання, встановленого у Загальній частині КК (9 років; максимально – 15)

3) До остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком. У нас – повне складання (повністю приєднали невідбутих 1,5 року виправних робіт), здійснене за правилами ст.72 КК:

 

 

1 день ПВ – 3 дні ВР

Х днів ПВ – 547 днів ВР (1,5 року)

 

Х=182 дні, по суті 6 місяців

 

Отже, остаточне покарання, відповідно до ч.5 ст.72 КК – 9 років 6 місяців позбавлення волі.

 

20. Неодноразово судимого до позбавлення волі Лісовського за
ч. 4 ст. 296 КК було засуджено до семи років позбавлення волі.
Після проголошення вироку він, невдоволений обраною мірою по­
карання, висловив погрозу вбивством судді та прокурору. За вчинення цих злочинів Лісовського було засуджено: за ч. 1 ст. 377 КК — до трьох років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 345 КК — до трьох років позбавлення волі.

Як слід призначати Лісовському остаточне покарання?

Яке максимальне покарання може бути йому призначене?

 

Керуємось правилами ч.5 ст.71 КК:

Призначення покарання окремо за кожен знову вчинений злочин. У нас – по 3 роки ПВ

 

Призначення покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення або повного чи часткового складання

 

Постанова «Про призначення судами кримінального покарання»

 

21. При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо. Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статей) КК. Оскільки обидва злочини є злочинами середньої тяжкості, варто було би призначити покарання за сукупністю злочинів у вигляді 3 років ПВ, шляхом поглинення, яке у даному випадку є правомірним. Якщо суд обере часткове складання, то можливі різні варіанти, зокрема – ПВ на строк від 4-6 років (верхня межа – 6 років ПВ у разі повного складання). До остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком. Якщо за сукупністю злочинів остаточне покарання було 3 роки ПВ, то остаточне покарання за сукупністю вироків буде 10 років ПВ. Якщо за сукупністю злочинів остаточне покарання було 6 років ПВ, то остаточне покарання за сукупністю вироків буде 13 років ПВ, що й вважатиметься максимальним покаранням у даному випадку.