Методи внутрішнього фінансового контролю

 

Фінансам як економічній категорії внутрішньо властива контрольна функція, тобто об'єктивна спроможність створювати певні наслідки в економіці при їх суб'єктивній організації. Держава в інтересах суспільства не вправі допустити стихійного розвитку цього процесу. Тому на практиці контрольна функція фінансів реалізується у формі фінансового контролю.

	Прочитайте та законспектуйте основні поняття

 

 

Фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність уповноважених органів щодо забезпечення виконання суб'єктами господарювання встановлених форм і методів реалізації фінансових відносин, аналізу їхньої ефективності і розробки пропозицій стосовно їх удосконалення.

 

	Прочитайте та законспектуйте мету фінансового контролю

 

 

Метою фінансового контролю є сприяння формуванню науково обґрунтованої фінансової політики підприємства, ефективного механізму господарювання.

Фінансовий контроль є одним з функціональних елементів управління фінансами підприємства. Він тісно пов'язаний і здійснюється одночасно з іншими елементами управління, такими як фінансове планування, оперативне управління фінансами. За допомогою фінансового контролю перевіряється виконання фінансових планів, організація фінансово-господарської діяльності підприємства. З іншого боку, результати фінансового контролю використовуються у фінансовому плануванні, в оперативному управлінні.

Результатом фінансового контролю є виявлення різних відхи­лень, пов'язаних з виробничо-економічною життєдіяльністю підприємства. Прикладами зазначених факторів можуть бути: самоліквідація підприємств, уповільнення реалізації деяких видів товарів і т. д. Ці фактори свідчать про неефективність форм і методів господарювання і сигналізують про необхідність їх зміни.

Фінансовий контроль на рівні окремих підприємств, організацій, установ усіх форм власності – це контроль на мікрорівні. Завданнями фінансового контролю на рівні підприємства є:

– забезпечення дотримання підприємствами чинного законодавства у сфері фінансів;

– забезпечення своєчасності і повноти виконання суб'єктами господарювання фінансових зобов'язань перед бюджетом;

– виявлення внутрішньовиробничих резервів зростання фінансових ресурсів;

– сприяння раціональному витрачанню всіх видів ресурсів, правильному веденню бухгалтерського обліку, складанню звітності і т. д.

Фінансовий контроль на рівні підприємств має дві форми:

– контроль за зміною фінансових показників, станом платежів і розрахунків;

– контроль за реалізацією стратегії фінансування.

Контрольна функція виявляється в тому, що фінансова служба підприємства встановлює ступінь відповідності одержуваних доходів, структури грошових фондів накресленим планам щодо розширенню обсягів виробництва і продажів; коригує невідповідність між доходами і витратами у використанні не тільки коштів, але й матеріальних ресурсів.

Об'єктом контролю на даному рівні є фінансово-господарська діяльність підприємств. Предмет контролю – фінансові показники (прибуток, доходи, собівартість, відрахування, податки тощо). Фінансовий контроль здійснюється економічними службами підприємства, фахівцями з відповідного напрямку. Для визначених вище цілей залучаються також незалежні аудиторські організації.

 

Прочитайте та законспектуйте напрямки проведення фінансового контролю

 

 

Фінансовий контроль проводиться за такими основними напрямками:

– контроль за надходженням виручки від реалізації продукції (робіт, послуг);

– контроль за рівнем самофінансування, прибутковості і рентабельності;

– контроль за правильним і своєчасним перерахуванням коштів у грошові фонди з усіх установлених джерел фінансування;

– контроль за дотриманням заданої структури грошових фондів з урахуванням потреб виробничого і соціального розвитку;

– контроль за цілеспрямованим і ефективним використанням фінансових ресурсів.

Для реалізації контрольної функції підприємством розробляються нормативи, що визначають розміри грошових фондів і джерела їх фінансування. Мова йде про нормативи для внутрішнього використання, у тому числі регулювання фінансових взаємовідносин із структурними підрозділами і філіями.

	Прочитайте та законспектуйте форми фінансового контролю

 

Форми контролю розрізняються за регламентом і часом проведення.

Обов'язковий контроль фінансової діяльності підприємства здійснюється на основі законодавства. Наприклад, це стосується податкових перевірок, контролю за цільовим використанням бюджетних ресурсів, обов'язкового аудиторського підтвердження даних фінансово-бухгалтерської звітності підприємств, здійснюваних в основному зовнішніми, незалежними контролерами.

Ініціативний (внутрішній) контроль є невід'ємною частиною управління фінансами для досягнення тактичних і стратегічних цілей і не випливає з фінансового законодавства.

Попередній фінансовий контроль проводиться на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємства. Він передує здійсненню фінансових операцій і має важливе значення для попередження фінансових порушень. На рівні підприємства – це процес розробки фінансових планів, кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розділів бізнес-планів, складання прогнозних балансів, договорів про спільну діяльність і т.д.

Поточний фінансовий контроль здійснюється в процесі виконання фінансових планів, у ході проведення господарських операцій. Він запобігає можливим зловживанням при одержанні і витрачанні коштів, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності здійснення фінансових операцій.

Подальший фінансовий контроль організується у формі перевірок і ревізій правильності і доцільності проведених фінансових операцій. Він призначений для оцінки результатів фінансової діяльності господарюючих суб'єктів ефективності реалізації запропонованої фінансової стратегії, порівняння фінансових витрат з прогнозованими тощо.

	Прочитайте та законспектуйте види фінансового контролю

 

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль, виділяють такі види контролю (рис. 4).

Рис. 4. Основні види фінансового контролю за діяльністю підприємства

 

Загальнодержавний (позавідомчий) контроль здійснюють органи державної влади і управління. Дуже ефективним є контроль, проведений Державною податковою службою. Головним завданням цієї служби є контроль за дотриманням законодавства про податки, правильністю їх обчислення, повнотою і своєчасністю внесення у відповідні бюджети. Податкові інспекції займаються оперативним фінансовим контролем. їм надаються досить широкі права при контролюванні фінансово-господарської діяльності підприємства.

Податкові інспекції здійснюють перевірку податкової документації, бухгалтерської звітності, декларацій та інших документів, пов'язаних з обрахуванням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, що ставляться в обов'язок підприємствам.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють міністерства, відомства, об'єднання стосовно підвідомчих їм підприємств. До їхніх функцій входить перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється спеціальними службами безпосередньо на підприємстві. Основне завдання внутрішньогосподарського контролю – це внутрішній аудит, перевірки за дорученням керівництва підприємства.

Незалежний фінансовий контроль здійснюють аудиторські фірми, він проводиться на платній основі. Об'єктом даного контролю є діяльність суб'єктів господарювання, у тому числі підприємств. Основні цілі зовнішнього аудиту: перевірка достовірності фінансової і бухгалтерської звітності відповідно до законодавчих і нормативних актів; експертиза фінансового стану підприємства; оцінка ліквідності, платоспроможності й ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства і т. д.

	Прочитайте та законспектуйте методи фінансового контролю

 

Методи фінансового контролю. У процесі контролю фінансово-господарської діяльності підприємства виявляються окремі недоліки і накреслюються заходи для усунення цих порушень.

Обстеження передбачає загальний огляд фінансово-економічних показників досліджуваного об'єкта для визначення його поточного фінансового стану і можливих перспектив розвитку.

Нагляд здійснюється контролюючими органами за суб'єктами господарювання, що одержали ліцензію на різні види фінансової діяльності, і передбачає дотримання ними встановлених правил і нормативів.

Аналіз фінансового стану – це оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства, виявлення причин тих або інших результатів діяльності і на цій основі обґрунтування шляхів та чинників поліпшення фінансового становища. Фінансовий аналіз здійснюється як самими підприємствами, так і зовнішніми органами контролю – банками, фінансовими, аудиторськими фірмами.

Спостереження (моніторинг) – постійний контроль з боку кредитних організацій за використанням виданої позички і фінансового стану підприємства-клієнта. Неефективне використання отриманої позички і зниження ліквідності може призвести до жорсткості умов кредитування, вимоги дострокового повернення позички.

Ревізія – це комплексний всеосяжний метод подальшого фінансового контролю. Вона являє собою детальне вивчення, глибоку перевірку, аналіз усіх сторін і ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства.

Залежно від порядку призначення ревізії і перевірки поділяються на планові і позапланові. Органи державного фінансового контролю здійснюють свою роботу за планами. Плани складаються з урахуванням встановленої за законом періодичності перевірок і ревізій. У планах визначаються об'єкти контролю, тема перевірки або ревізії, термін початку і закінчення, кількість виконавців та їх склад тощо.

Відповідно до кола охоплюваних питань і операцій ревізії і перевірки можуть бути:

– повні і часткові;

– комплексні і тематичні;

– планові і позапланові.

За методом вивчення документів ревізії і перевірки підрозділяються на суцільні і вибіркові.

За організаційними формами ревізії і перевірки можуть бути: індивідуальними, тобто здійснювані одним перевіряючим; бригадними, тобто здійснювані декількома перевіряючими; комплексними, тобто бригадні ревізії із залученням спеціалістів (інженерів, бухгалтерів, фінансистів та ін.).

Кожна перевірка і ревізія мають бути старанно підготовлені, тому що від цього залежить їхня якість. Для цього: вивчаються необхідні закони, постанови, інструкції, накази, розпорядження; провадиться ознайомлення з матеріалами минулих перевірок і ревізій, результатами усунення виявлених порушень; вивчаються критичні матеріали органів інформації, особливості виробничої діяльності і т. д.

За матеріалами підготовчої роботи складається програма ревізії або перевірки. Робочий план – це деталізована програма, де на основі значних питань, що підлягають ревізії або перевірці, визначаються окремі проблеми, накреслюються шляхи і методи їх здійснення, вносяться різні доповнення, потреба в яких виникла в процесі ревізії або перевірки.

Весь процес здійснення ревізії або перевірки складається з декількох етапів: пред'явлення повноважень; проведення організаційної наради з відповідальними працівниками підконтрольного об'єкта; проведення інвентаризації; особисте ознайомлення з підконтрольним об'єктом, технологією його діяльності; попередній аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства; безпосередньо документальна ревізія або перевірка; систематизація матеріалів ревізії або перевірки; складання акта або довідки; реалізація матеріалів ревізії або перевірки; перевірка усунення виявлених недоліків.

Здійснюючи ревізію або перевірку, важливо правильно обрати метод вивчення документів. Розрізняють хронологічний і систематизований методи перегляду документів. Хронологічний метод – це вивчення документів без їх попереднього групування в тій послідовності, в якій вони відбувалися. Такий метод прийнятий при вивченні документів невеликих об'єктів контролю і зовсім не придатний на великих об'єктах, тому що не дозволяє приділити увагу всім фінансово-господарським операціям. Тому, здійснюючи ревізію або перевірку на великих об'єктах, документи вивчають за певною системою, тобто за окремими операціями. Наприклад, перевіряються всі документи, пов'язані з одержанням грошей у касі і виплатою їх, або перевіряються всі документи, пов'язані з одержанням і списанням будь-яких матеріалів тощо. Такий метод вивчення називається систематизованим.

Для виявлення порушень у фінансово-господарській діяльності підприємства є декілька методів встановлення достовірності і правильності операцій: формальний; фактичної перевірки; зустрічної перевірки; кореспондуючий; нормативно-аналітичний; метод вивчення законності фінансово-господарських операцій.

Формальний метод – це контроль правильності оформлення документа (чи дотримується встановлена форма; наявність підписів та їх достовірність; наявність печаток, штампів; чи заповнені всі реквізити; наявність виправлень, підчищень; правильність підсумків тощо).

Метод фактичної перевірки полягає в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і коштів з метою встановлення їх цілісності.

Нормативно-аналітичний метод полягає: в хіміко-технологічному аналізі продукції, що випускається; контролі виробленої продукції; контрольних вимірюваннях; перевірці фактично виконаних робіт, витраченого часу; перевірці дотримання встановлених норм та нормативів.

Метод зустрічної перевірки являє собою встановлення достовірності тієї або іншої фінансово-господарської операції на об'єкті, що перевіряється, через його партнерів, клієнтів, які беруть участь у здійсненні цієї операції. Це необхідно для перевірки реальності проведення фінансово-господарської операції, що зазначається в документах.

Кореспондуючий метод являє собою зіставлення однієї й тієї операції, відображеної в різних документах і різних підрозділах контрольного об'єкта, частинами або повністю. Якщо в результаті такого зіставлення не виходить та сама цифра, це означає, що в документах прихована незаконна операція, розкрадання, приписка тощо.

Метод вивчення законності фінансово-господарської операції полягає в установленні відповідності зробленої операції чинним законам. Це пов'язано з тим, що нерідко фінансово-господарська операція після застосування всіх попередніх методів перевірки може виглядати достовірною і правильною, будучи незаконною.

Впровадження в обліковий процес сучасної обчислювальної техніки вносить істотні зміни в організацію і методику фінансового контролю. Механізація й автоматизація опрацювання фінансово-економічної інформації розширює коло ревізійних завдань і одночасно значно знижує технічну трудомісткість ревізій і перевірок.

Насамперед необхідно ретельно вивчити прийнятий на об'єкті, що перевіряється, проект механізації й автоматизації обліку, його застосування, достовірність вхідної інформації і вихідних документів. Необхідно вивчити якість такого проекту і передбаченої ним системи контролю, виявлення і виправлення помилок, що виникають при перевірці вихідної інформації, регістрів синтетичного й аналітичного обліку, звітних показників. Треба також установити, наскільки ефективна застосовувана система поточного контролю на основних стадіях опрацювання облікової інформації: при прийманні і реєстрації первинної документації; математичному опрацюванні документів; створенні машинних носіїв інформації тощо.

Важливе значення має вивчення застосовуваної на об'єкті системи кодів, їх правильність. Установлюється, чи не допускається кодування документів самими матеріально-відповідальними особами.

Разом з тим перевіряючий не може обмежитися тільки перевіркою технічної постановки завдань та їх розв'язання. Як і при ручній техніці ведення обліку, вивчення первинних документів залишається основним способом виявлення різних порушень фінансово-господарської діяльності підконтрольних об'єктів.

Результативність ревізії або перевірки значною мірою залежить від якості складеного акта. Складання акта починається задовго до написання самого тексту. Різноманітність і численність питань, з якими перевіряючий має справу в процесі своєї діяльності, зобов'язує його із самого початку ревізії добирати і систематизувати матеріал відповідно до розділів і питань програми і робочого плану.

На основі систематизованого матеріалу складається акт. Акт ревізії (довідка) – це не просто перелік допущених порушень фінансово-господарської діяльності, це документ, який має послужити підставою для правильних висновків про якість, законність, доцільності роботи об'єкта, що перевіряється, і на базі цього для вироблення реальних пропозицій, рекомендацій, розпоряджень з метою усунення виявлених порушень, вжиття заходів до винних осіб. У зв'язку з цим до акта ревізії (довідки) ставиться ряд вимог.

По-перше, акт ревізії повинен містити системний виклад виявлених порушень на підставі конкретних фактів і документів. При цьому обов'язково треба вказувати повне найменування нормативного документа, положення якого були порушені. У необхідних випадках записи в акті треба підкріплювати копіями (або оригіналами) документів, на підставі яких зроблено порушення або зловживання.

По-друге, складаючи акт, перевіряючий має заносити до нього тільки ті факти, з яких надалі може зробити висновки, пропозиції, рекомендації, вказівки. Не слід перевантажувати акт другорядними деталями, описом численних дрібних однотипних порушень. Все це краще зосередити в проміжному акті, довідці, відомості і докласти їх до основного акта ревізії, виклавши у ньому основну суть і загальні підсумки.

По-третє, при викладенні фактів перевіряючий повинен дотримуватися суворої об'єктивності, не вживати виразів, якими оперують органи слідства або прокуратури.

По-четверте, порушення, встановлені шляхом обстеження або аналізу, необхідно заносити в акт тільки після фактичної або документальної перевірки. Неприпустимо, коли в акт заносять недостатньо перевірені порушення, що надалі можуть бути спростовані.

Після написання акта його зміст узгоджують з особами, які будуть його підписувати. Після узгодження, уточнення, додаткової перевірки фактів, стосовно яких є заперечення, текст акта передається для друку. Надрукований акт підписує перевіряючий, керівник і головний бухгалтер ревізованого об'єкта. Один примірник акта видається керівнику об'єкта, що піддається перевірці, під підпис на першому примірнику. Після підписання акта починається реалізація матеріалів ревізії або перевірки. Вона полягає в прийнятті конкретних заходів для усунення виявлених недоліків. Ревізія (перевірка) вважається остаточно завершеною тільки після того, як усі виявлені порушення усунуто і винних покарано.

Перед державою постає завдання організації всебічного, системного, комплексного контролю, у тому числі фінансового. Це означає, що фінансовим контролем повинні бути охоплені всі суб'єкти господарювання і всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства. Для реалізації поставленого завдання фінансовий контроль необхідно розвивати за такими напрямками:

– зміцнення державного контролю;

– розвиток незалежного аудиторського контролю;

– комп'ютеризація праці спеціалістів різних контролюючих органів;

– координація діяльності всіх органів контролю;

– детальна розробка методичної бази контролю з урахуванням особливостей об'єктів контролю (форм власності, видів діяльності).

 

Питання для самоконтролю.

1. Дайте визначення інформаційного забезпечення фінансового менеджменту.

2. Хто є основним користувачем фінансової інформації?

3. Вкажіть основні групи джерел інформації.

4. Вкажіть показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку.

5. Дайте поняття фінансового аналізу.

6. Яка послідовність проведення фінансового аналізу?

7. Які умови необхідно виконувати при проведенні фінансового аналізу?

8. Що розуміється під фінансовим контролем?

9. Визначте основні завдання фінансового контролю на рівні підприємства.

 

Розділ 1.3. “Управління оборотними активами”