Первинна медико-санітарна допомога

Основна ланка в організації охорони здоров'я людини. Вона передбачає консультацію лікаря, діагностику та лікування основ­них найпоширеніших захворювань, травм; профілактичні заходи; направлення пацієнта для надання спеціалізованої і висококва­ліфікованої допомоги. Основними представниками первинної ме-дико-санітарної допомоги сільському населенню повинні стати сімейні лікарі. Соціальна медицина та організація охорони здо­ров'я знову повернулась до ідеї сімейної медицини. Сімейний лікар уособлює всю відповідальність за здоров'я кожної родини. Разом з медичною сестрою високої кваліфікації він зосереджує у своїх руках до 90% всієї необхідної медичної допомоги. У сис­темі медичної допомоги різних країн частка сімейних лікарів ко-

ливається від 15 до 50%. Сімейного лікаря вільно обирають па­цієнти. Він разом з медичною сестрою надає допомогу пацієн­там цілодобово.

У містах України первинну медико-санітарну допомогу дорос­лим надають у поліклініках. Територія, яку обслуговує поліклі­ніка, поділена на терапевтичні дільниці. За кожною дільницею, де проживають 1700 мешканців, закріплені дільничний лікар-те-рапевт і медична сестра. Спеціалізовані поліклінічні відділення диспансерів надають первинну медичну допомогу пацієнтам з від­повідними групами захворювань (туберкульоз, шкірно-венеричні, онкологічні захворювання та ін.).

Первинну медико-санітарну допомогу робітникам і службов­цям промислових підприємств надає мережа медичних закладів, розміщених на території самих підприємств або поблизу них. До цих закладів належать фельдшерські здоровпункти (з кількістю робітників до 1000), лікарські здоровпункти (з кількістю робітни­ків понад 1000), медико-санітарні частини (з кількістю робітни­ків 2000 і більше).

Основне завдання здоровпунктів — надання першої медичної допомоги при нещасних випадках, травмах, раптових захворюван­нях, а також проведення профілактичної роботи. За необхідності здоровпункт організовує направлення потерпілого в поліклініку або стаціонар.

Медико-санітарна частина — комплексний лікувально-профі­лактичний заклад, до складу якого входять: поліклініка, стаціо­нар, цехові здоровпункти, профілакторії, дієтичні їдальні, дитячі здоровпункти, дошкільні заклади. Медико-санітарна частина мо­же бути представлена тільки поліклінікою.

Перший етап надання медичної допомоги сільським мешкан­цям є сільська лікарська дільниця, до складу якої входять сільсь­ка, дільнична лікарня або лікарська амбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі дошкільні заклади. Усі заклади сіль­ської лікарської дільниці працюють під керівництвом головного лікаря сільської дільничної лікарні. Середня чисельність населен­ня, що проживає на території обслуговування дільниці, становить 5—6 тис. осіб. Основним завданням сільської лікарської дільни­ці є надання первинної медико-санітарної допомоги мешканцям села. У сільській лікарській амбулаторії первинну медичну до­помогу надають такі фахівці, як терапевт, педіатр, стоматолог,

ірург, акушер-гінеколог. З кожним фахівцем працює медична сестра.

Організацію і забезпечення медичної допомоги дітям здійсню­ють дитячі поліклініки.

Провідним методом роботи дільничної педіатричної служби є диспансерний метод — активне, динамічне спостереження за здо­ровими й хворими дітьми, починаючи з допологового патронажу вагітних, потім спостереження за новонародженим, немовлям про­тягом 1-го року життя, за дитиною віком від 1 до 7 років, школя-ром, підлітком.

Первинну медико-санітарну допомогу жінкам і вагітним у міс­тах надають жіночі консультації або гінекологічні кабінети полі­клінік і медико-санітарних частин. Жіноча консультація — ліку­вально-профілактичний заклад диспансерного типу, працює за дільнично-територіальним принципом.

Первинна медико-санітарна допомога включає також службу швидкої медичної допомоги. Мешканцям міста її надають медич­ні працівники станції швидкої медичної допомоги, мешканцям сільської місцевості — аналогічні відділення центральних район­них лікарень. Служба швидкої медичної допомоги, на відміну від дільничної, працює цілодобово і надає невідкладну допомогу у разі нещасних випадків, травм, отруєнь, раптових захворювань та загрозливих для життя станів. Бригади швидкої допомоги бува­ють загальнолінійні, спеціалізовані (кардіологічні, психіатричні, акушерські, педіатричні, бригади інтенсивної терапії). У великих містах для створення цілісного лікувально-профілактичного за­кладу з надання догоспітальної і госпітальної швидкої медичної допомоги станція швидкої медичної допомоги об'єднана з лікар­нею швидкої медичної допомоги.