Основа правового режиму майна суб'єктів господарювання

Тема 11 Майнова основа господарювання

 

План

 

Вступ

1. Основа правового режиму майна суб'єктів господарювання

2. Види майна суб'єктів господарювання та джерела його формування

3. Використання в господарській діяльності об'єктів права інтелектуальної власності

Висновок

 

Література

 

1. Конституція України від 28.06.96 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13 – 14, № 15 – 16, № 17. – Ст. 112.

5. Закон України «Про авторські права і суміжні права» від 23.12.1993 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.

6. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.

7. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України Законом України від 22 травня 2003 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 35. – Ст. 271.

8. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. (в редакції Закону від 02.11.2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 21. – Ст. 218.

9. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. (в редакції Закону від 01.06.2000 р.) / / Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32.

10. Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підруч. для студ. вищих навч. Закладів / О. П. Орлюк, Р. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін..; За ред.. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 696 с.

11. Ієвіня О. В., Мироненко В. П., Павловська Н.В., Пилипенко С. А. Право інтелектуальної власності: схеми та роз'яснення: Навчальний посібник. – К: КНТ, 2007. – 264 с.

12. Драпак Р., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навч. посібник. Видання друге, виправлене. – К: Кондор, 2007. – 156 с.

13. Щербина в.с. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і дод. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

14. Господарське право України: Навчальний посібник / Під загальною ред. Проф. Н. А. Саниахметовой. – X.: "Одіссей", 2005. – 640 с.

15. Господарське (підприємницьке) право України: Підручник / Під заг. ред. Р. Б. Шишки і Я. А. Чапичадзе. – Харків: Еспада, 2007. – 552 с.

 

 

Вступ

 

Відповідно до ГКУ майнову основу господарювання становлять право власності, право господарського відання, право оперативного управління, а також інші речові права, передбачені Цивільним кодексом України такі як право володіння, право користування і право розпорядження.

Основа правового режиму майна суб'єктів господарювання

 

Під правовим режимом майна суб'єктів господарювання в теорії господарського права передбачають встановлені правовими нормами:

- структуру цього майна;

- порядок його придбання (формування), використання і відчуження;

- порядок звернення на нього стягнення кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГКУ основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять:

1) право власності, яке включає до себе право володіння, право користування і право розпорядження;

2) право господарського відання і право оперативного управління;

3) право володіння і право користування майном, яке не є власністю суб'єкта господарювання.

Право власності в суб'єктивному розумінні є основним майновим правом, зміст якого становлять права власника з володіння, користування і розпорядження майном, що йому належить.

Володіння – це закріплення матеріальних благ за конкретними власниками, фактичне володіння певним майном.

Користування – це отримання корисних властивостей, які дають можливість задовольнити відповідні потреби індивіду або колективу.

Розпорядження – це визначення власником юридичної або фактичної долі речі (можливість відчужувати річ).

У відповідності зі ст. 134 ГК суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ГКУ.

Право господарського відання (ст. 136 ГКУ) є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГКУ та інших законів.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

За суб'єктами господарювання, які не відносяться до суб'єктів підприємництва, майно не може бути закріплено на праві повного господарського відання (у відношенні їх може застосовуватися право оперативного управління, право користування тощо)

Правом оперативного управління (ст. 137 ГКУ) визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, в межах, встановлених ГКУ та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також не використовуване майно, та майно, що використовується не за призначенням.

Право володіння чужим майном виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК).

Право користування чужим майном (серветут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний серветут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб суб'єктів господарювання, які не можуть бути задоволені іншими способами (ч. 1 ст. 401 ЦКУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ГКУ майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна. Тобто не на речовому праві, а на зобов'язальному праві (оренда, іпотека (застава)).

Частина 4 ст. 133 ГКУ конкретизує положення Конституції України (ч. 3 ст. 13) у відповідності з якою держава забезпечує рівний захист всіх суб'єктів господарювання.