Визначення тривалості виробничого циклу

 

Організація виробничого процесу підприємства передбачає раціональне сполучення в просторі та у часі основних, допоміжних та обслуговуючих процесів. Головна мета організації виробничого процесу – економія часу, забезпечення високої якості та ефективності виробництва продукції.

Операція – частина технологічного процесу, виконуваного на тому самому робітнику місці, під тим самим предметом праці, тим самим інструментом і тим самим складом працюючих. У виробничому процесі виділяють основні та допоміжні операції.

Основні операції спрямовані на зміну хімічного складу, властивостей, геометричних розмірів предмета праці (різання, термообробка, штампування, механічна обробка, зборка та зварювання).

Допоміжні операції забезпечують виконання основних операцій (транспортування, установка, завантаження, контроль якості).

У сумі основні та допоміжні операції утворять технологічний процес одержання продукції.

Виробничих цикл – відрізок часу між початком і закінченням виробничого процесу, виготовлення одного виробу або партії виробів.

Знати тривалість виробничого циклу необхідно для створення виробничої програми, для визначення строків запуску у виробництво конкретних видів продукції по заданим або обговореним у контракті строком випуску цієї ж продукції. Тривалість виробничого циклу використають при розрахунку величини незавершеного виробництва. Скорочення тривалості виробничого циклу має важливе економічне значення. Чим вона менше, тим за інших рівних умов можна одержати більший обсяг продукції, вище ефективність використання основних фондів, менше потреба в оборотних коштах, які вкладені в незавершене виробництво.

Розглядаючи структуру виробничого циклу виділяють 3 складових:

1. час виконання операції (основних і допоміжних)

2. час протікання природних процесів

3. час перерв.

Час виконання основних операцій, які спрямовані на зміні геометричних розмірів, форми, складу предметів праці утворять технологічний цикл, що є основою виробничого циклу (одержання заготівлі, її обробка, зборка та зварювання).

Допоміжні операції пов'язані з контролем технологічних процесів, і із транспортуванням предметів праці в процесі обробки. Природні процеси не вимагають участі людини, але вимагають витрати часу (вилежування, сушіння).

Величина технологічного циклу багато в чому залежить від обраного сполучення в часі операційних циклів.

Розглядається 3 способи передачі предмета праці:

1. послідовний (найбільше простій)

2. паралельно-послідовний

3. паралельний

1. Послідовний

Основна умова: кожна наступна операція над виробом (партією) починається після закінчення обробки виробу (партії) на попередній операції. Спостерігаються перерви партионности, тому раціонально використати цей вид передачі при невеликих партіях і невисокій трудомісткості. Використаються в одиничному та дрібносерійному виробництві.

 

2. Паралельно-послідовний

Передбачає такий порядок робіт при якій досягається найбільша одночасність виконання суміжних операцій і при цьому забезпечується безперервність обробки всієї партії виробів на кожній операції.

Партія виробів в n штук ділитися на більше дрібні передатні партії (P), саме це дозволяє виконувати умови безперервної та одночасної обробки.

При організації процесу в часі розглядаються варіанти сполучення суміжних операційних циклів.

 

При побудові графіка процесу провадиться по парне порівняння суміжних операцій та у кожній парі вибирається операція з мінімальним операційним циклом

.

 

Тривалість технологічного циклу при ^II/_{постійної}  обробки значить менше ніж при послідовному виді передачі, але при цьому з'являється більше число планово облікових одиниць і збільшується навантаження на транспортний засіб.

 Доцільно використати при невеликих партіях і значній трудомісткості обробки. Це властиво крупносерийному типу виробництва.

3. Паралельний

Паралельний тип характеризується тим, що невеликі передатні партії передаються з попередньої операції на наступну негайно послу закінчення обробки на попередній операції. При цьому партії виробів у процесі обробки не пролежують, а робочі місця завантажені не завжди повністю внаслідок різниці по продуктивності. При побудові графічної моделі спочатку встановлюють операцію найбільшу продуктивність, що має. Процес обробки на цій операції буде безперервним у відмінності від інших операцій.

 

.

 

Не доцільно застосовувати для процесу з різною тривалістю операцій тому що втрати часу можуть бути значними.

Для усунення втрат треба проводити вирівнювання операційних циклів, і якщо досягається синхронізація – це перехід до безперервно-точної форми організації виробництва.

Визначаючи тривалість виробничого циклу в основу закладають тривалість технологічного циклу, а час виконання операцій допоміжних ураховують тільки в тому випадку, якщо їхнє виконання не перекривається циклом технологічним або часом перерв в обробці.

Для зручності розробки планів-графіків тривалість технологічного процесу розраховують у днях. Для цього треба визначити коефіцієнт перекладу в календарні дні:

,

 

де 1,4 – коефіцієнт для переривчастих графіків роботи підрозділів Тривалість виробничого циклу(Тп. _ц.):

 

, (дн).

 

Більшість процесів мають складних характер і складаються із процесів простих – одержання елементів вхідних у загальний виріб. При реалізації складних процесів прості можуть сполучатися в часі послідовно, паралельно та паралельно. Побудова моделей складних процесів у часі провадиться для досягнення наступних цілей:

1. визначити тривалість виробничого циклу складного процесу який використається при розробки оперативних планових графіків виробництва.

2. щоб установити які деталі (вузли) можуть виготовляти паралельно.

3. визначити час початку запуску виробництва деталей, вузлів.

При побудові необхідно з'ясувати які виробничі потужності використаються, завантажені вони чи ні в цей момент часу та чи можлива паралельна обробка (зборка) всіх елементів конструкції. Час запуску виробництва визначається із часу випуску. Якщо виготовлення деталей, зборка вузлів і конструкції не лімітується складом устаткування, то можливо максимальну паралельність.

При визначенні тривалості виробничого циклу складного процесу враховуються межциклические перерви. Розраховується коефіцієнт паралельності процесу.

Тривалість виробничого циклу в практиці скорочують по двох напрямках: скорочують робочий період і повністю ліквідують або зводять до мінімуму різні перерви.

Заходу щодо скорочення тривалості виробничого циклу випливають із принципів побудови виробничого процесу.

Скорочення робочого періоду в частині операційних циклів досягається шляхом удосконалювання технологічних процесів, підвищення технологічності конструкції.

Удосконалювання технологічних процесів – їхня комплексна механізація та автоматизація, впровадження швидкісних режимів застосування прогресивних технологічних процесів, концентрація операцій.

Концентрація операцій укладається в многоинструментальной і багатопредметній обробці або в сполученні в одному робочому циклі декількох технологічних операцій.

Підвищення технологічності -раціональний поділ конструкції на вузли для паралельної зборки.

Тривалість транспортних операцій може бути значно зменшена в результаті перепланування встаткування на основі принципу прямоточности.

Час межопераційних перерв значно зменшується в результаті переходу від послідовного до послідовно-паралельного та паралельного виду руху

Повна відсутність перерв партионности та обслуговування характеризує безперервно-потокове виробництво. Межопераційні перерви можуть бути зменшені шляхом організації цехів предметної спеціалізації.