На прикладі липи ( Tilia cordata ) розглянути та замалювати анатомічну будову стебла дерев’янистих рослин.

На тонкому поперечному зрізі 3-4 річного пагона липи, обробленому флороглюцином і соляною кислотою при малому збільшенні мікроскопа видно, що навкруг невеликої серцевини розміщені концентричними кругами річні кільця деревини, окрашені реактивом в малиново-червоний колір. Навкруг деревини добре помітна темна смужка камбію. За камбієм розміщений ряд флоеми. Трикутники флоеми сплетені прошарками склеренхіми, що почервоніли від флороглюцину. Між ділянками флоеми розміщені трикутники паренхіми і від вузької вершини паренхімного трикутника за камбієм в деревину тягнеться радіальний ряд клітин з темним вмістом - це радіальні (серцевинні) промені, що служать для переміщення речовин в горизонтальному напрямку, у флоемі вони розширені до периферії, а в ксилемі представлені одним рядом клітин. Ділянки флоеми і паренхіма серцевинних променів, що розділяє ділянки флоеми становлять так звану вторинну кору, на зовні від якої починається первинна кора (рис. 148).

 

Рис. 148. Поперечний переріз через трирічну гілку липи:

1 – епідерміс; 2 – перидерма; 3 – первинна кора; 4 – луб, де чергуються твердий луб – луб’яні волокна (а) і м’який луб – ситовидні трубки; 5 – камбій з прилеглими до нього новоутвореним приростом; 6 – три річних кільця деревини; 7 – межа між ними (лібриформ); 8 – широко порожнинні судини деревини; 9 – залишки первинної ксилеми; 10 – серцевина; 11 – вторинні серцевинні промені; 12 – первинні серцевинні промені; 13 – залишки первинної флоеми; 14 – паренхімні клітини з кришталиками оксалату кальцію серед тканин первинної кори та первинних серцевинних променів

 

7. Р озглянути на готовому препараті поперечний переріз стебла сосни (Pinus sylvestris). Замалювати схематичний сектор і зробити позначення гістологічних елементів та їх комплексів.

На постійному препараті сосни звичайної (Pinus sylvestris) здерев'янілі тканини окрашені в червоний колір, а нездерев'янілі - в фіолетовий або синій. При малому збільшенні в центрі видно невелику ділянку серцевини, навкруг якої правильними радіальними рядами розміщуються клітини деревини; остання складається з однорідних елементів, які тільки до периферії кожного річного шару стають дрібнішими. В деревині розкидані смоляні ходи, стінки яких утворені живими клітинами; з живих клітин складаються і вузькі радіальні промені. Шар камбію ясно відрізняється від деревини і ніби непомітно переходить у флоему. Флоема складається з дуже дрібних плоских, вузьких елементів, що пересікаються тангентальними рядами більших округлих клітин (рис. 149).

 

Рис. 149. Будова стебла сосни:

А. Частина поперечного перерізу: 1 – перидерма; 2 – первинна кора; 3 – флоема; 4 – камбій; 5 – ксилема;

6 – серцевина; 7 – смоляний хід.

Б. Флоема і камбій з прилягаючими трахеїдами: 8 – луб’яна паренхіма; 9 – серцевинні промені;

10 – клітини з кристалами; 11 – ситовидні трубки; 12 – камбій; 13 - ксилема

 

Перидерма сосни складається із неправильних шарів тонкостінних опробковілих клітин що змінюються дрібнішими, товстостінними, здерев'янілими клітинами.

Після цього розглядають елементи флоеми і ксилеми при великому збільшенні. Для цього в центрі поля зору ставлять шар камбію і досліджують елементи, що прилягають до нього з обох сторін.

Осіння деревина сосни складається з трахеїд з грубими оболонками і вузькою порожниною клітини. Ні трахей (судин) ні лібриформу у хвойних нема; трахеїди одночасно виконують роль провідної і механічної тканини.

У флоемі сосни відсутні клітини-супутники.

Питання для самоконтролю і розвитку мислення:

1. Охарактеризуйте призначення і функції стебла, як осьової частини пагона.

2. Якими структурами представлена провідна система стебла?

3. Які елементи входять до складу судинно-волокнистих пучків?

4. Опишіть первинну анатомічну будову стебла дводольних.

5. Які особливості анатомічної структури однодольних Ви знаєте?

6. Чому стебло соняшника представляє перехідний тип будови стебла?

7. Охарактеризуйте пучковий тип будови стебла.

8. Чим відрізняються відкриті і закриті провідні пучки? – повні і неповні?

9. Чим відрізняється механічна тканина стебла трав’янистих і дерев’янистих рослин?

10. Де розміщений діючий шар камбію в переважної більшості деревних рослин.

11. Які особливості анатомічної будови сосноподібних відомі Вам?

12. Що значить поняття «непучковий» тип будови стебла?

Матеріали та обладнання:

1. Різні типи анатомічної будови стебла трав’янистих і дерев’янистих рослин – таблиці.

2. Мікропрепарати: первинна будова стебла, перехідний тип будови стебла, пучковий тип будови стебла, непучковий тип будови стебла, будова стебла липи, поздовжній і поперечний зрізи стебла сосни.

Література:

1. Брайон О.В., Чикаленко В.Г. Анатомія рослин. – К.: «Вища школа», 1992. – С. 133-172.

2. Григора І.М., Шабарова С.І., Алейніков І.М. Ботаніка. – К: «Фітосоціоцентр», 2004. – С.106-121.

3. Потульницький П.М., Первова Ю.О., Сакало Г.О. Ботаніка. Анатомія і морфологія рослин. – К.: «Вища школа», 1971. – С.112-152.

4. Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. Ботаніка. – К.: «Вища школа», 1995. – С.204-229.

Лабораторна робота №18

Тема: Загальна будова квітки. Різноманітність оцвітини. Формула та діаграма квітки.

Мета: Ознайомитись із загальною будовою квітки, видами квітколожа, типами квіток за симетрією оцвітини, простою і подвійною, вільнопелюстковою і зрослопелюстковою оцвітиною, навчитися писати формули і діаграми квіток.

Теоретичні питання:

1. Квітка, як репродуктивний орган рослин.

2. Оцвітина. Проста оцвітина. Подвійна оцвітина. Віночкоподібна оцвітина. Чашечкоподібна оцвітина. Квітки без оцвітини.

3. Основні та допоміжні члени квітки.

4. Симетрія квітки. Актиноморфні, зигоморфні та асиметричні квітки.

5. Формула квітки.

Завдання:

1. Ознайомитись із загальним планом будови квітки; основними та допоміжними її членами, типами квітколожа. Замалювати схеми.

2. Розглянути та замалювати подвійну зрослопелюсткову оцвітину дзвіночків і подвійну вільнопелюсткову оцвітину лобелії.

3. Розглянути та замалювати просту  віночкоподібну оцвітину тюльпана або конвалії.

4. Розглянути та замалювати просту і подвійну оцвітину в рослин.

5. Розглянути та замалювати актиноморфну оцвітину картоплі та зигоморфну білої акації.

6. Скласти формули та діаграми квіток гороху, вишні, груші, тюльпана, шипшини, жовтецю.

Основні відомості

(за Сербіним А.Г., 2007 р.).

Квітка (flos) являє собою видозмінений, укорочений, нерозгалужений, обмежений у рості пагін, пристосований до утворення спор і гамет. Складається із безплідних (стерильних) і плідних (фертильних) частин (рис. 150). До стерильних частин стеблового походження відносяться квітконіжка і квітколоже, а листкового походження - квітколистки, що складають оцвітину. До фертильних складових квітки, що забезпечують запилення і плодоутворення, належать: маточка - структурно-функціональна одиниця гінецей і андроцей - сукупність тичинок.

Рис. 150. Будова квітки:

1 – квітконіжка; 2 – квітколоже; 3, 4 – оцвітина: 3 – чашечка із чашолистків, 4 – пелюстки віночка; 5 – андроцей – сукупність тичинок: а – пиляк, б – тичинкова нитка; 6 – маточка: в – зав’язь, г – насінні зачатки, д – стовпчик, е – приймочка

 

У залежності від періодичності цвітіння розрізняють рослини монокарпічні, що розцвітають один раз у житті, і полікарпічні, що цвітуть декілька чи багато разів. Тривалість цвітіння також різна. Наприклад, кактус "цариця ночі" цвіте одну ніч, а деякі орхідеї - два місяці.

З метою умовного відображення будови і розміщення частин квітки використовують формулу, яка складається з сукупності букв, цифр та символів, наданих у певній послідовності. Користуються такими умовними знаками: морфологічно різні кола (кільця) складових частин квітки - позначають певними буквами (просту оцвітину чашечковидну - Са, віночок - Со, андроцей - А, гінецей - G), кількість складових даного кола - цифрами; коли число їх не фіксоване чи велике - знаком нескінченності а повну відсутність - нулем; зрощення членів даного кола - дужками; розміщення тих чи інших органів кількома колами - знаком +; верхню і нижню зав'язь позначають рискою, під або над цифрою, що вказує число плодолистків; зигоморфність позначається стрілкою  або вертикальною рискою з двома крапками по боках •|•, актиноморфність - зірочкою * або кружечком з хрестиком  ; одностатеві тичинкові квітки - знаком Марса ♂, одностатеві маточкові - знаком Венери ♀, двостатеві - . Також зазвичай складають діаграму - схематичну проекцію квітки на площину (рис. 151).

Рис. 151. Діаграма і формула квітки:

А – квітка, Б – діаграма квітки, В – формула квітки; 1 – чашолистки, 2 – пелюстки, 3 – тичинки (андроцей),

4 – маточка (ценокарпний гінекей), 5 - приквітка

Квітконіжка - стеблоподібна частина, за допомогою якої квітка прикріплюється до стебла. Вона характеризується такими ознаками, як довжина, товщина, форма у поперечному розрізі, положення в просторі, опушеність тощо. Якщо квітконіжка відсутня, квітка називається сидячою. Біля основи квітконіжки може бути 1 - 2 приквітнички, або брактеї.

Квітколоже - вкорочена головна вісь квітки із сильно зближеними вузлами, на якій кільцями (циклічно), або по спіралі (ациклічно), а іноді першим і другим чином (геміциклічно) розміщені всі інші частини квітки. Квітколоже може бути плоским, різною мірою опуклим, увігнутим і мати різну форму, розміри, виповненість, консистенцію (рис. 152). У разі середньої чи нижньої зав'язі чашо- або глечикоподібне квітколоже зростається з основою чашолистків, тичинкових ниток, зав'яззю і утворює гіпантій (рис. 152, 6).

Рис. 152. Квітколоже за формою і будовою:

1 – плоске, 2 – увігнуте чашоподібне, 3 – опукле, 4 – напівкулясте, порожнє, 5 – конічне виповнене, 6 – гіпантій

 

Морфоструктура квітколожа враховується у систематиці, діагностиці рослин та лікарської рослинної сировини.

Оцвітина - perigonium (Р) (рис. 153) - буває подвійною, складною, або гетерохламідною, якщо складається з різних за зовнішнім виглядом і забарвленням чашечки (Са) і віночка (Со), і простою, або однорідною, якщо складається з однакових листочків: чи то зелених, непоказних, тоді оцвітина чашечковидна, або монохламідна (Р^Са), чи то яскраво забарвлених або білих, тоді оцвітина віночковидна, або г омохламідна (Р^Со). У випадку відсутності оцвітини (Р_о) квітка вважається голою, безпокривною, або апохламідною.

При зростанні квітколожа з листками оцвітини і тичинковими нитками утворюється гіпантій, або квіткова трубка (рис. 153) (розоцвіті, жостерові, гарбузові). Досить часто після запліднення гіпантій розростається і утворює соковитий оплодень (яблуко, гарбузина).

 

Рис. 153. Види оцвітини:

1 – оцвітина проста віночковидна, 2 – оцвітина проста чашечковидна, 3 – оцвітина подвійна

 

За характером симетрії (рис. 154) квітки підрозділяються на симетричні актиноморфні, або правильні (*) - осей симетрії дві і більше; симетричні зигоморфні, або неправильні () - вісь симетрії одна; асиметричні () ^_ без жодної осі симетрії (каннові, зозулинцеві).

Рис. 154. Симетрія квітки:

1, 2 – квіти симетричні: 1 – правильна, актиноморфна, 2 – неправильна, зигоморфна; 3 – квітка асиметрична

 

Чашечка - calyx (Са) - складається із зелених, інколи забарвлених чи видозмінених чашолистків: захищає внутрішні частини квітки від ушкоджень, температурних коливань, фотосинтезує, сприяє запиленню і поширенню рослин. Чашечка (рис. 155) характеризується симетрією (правильна, неправильна), наявністю і ступенем зростання чашолистків (вільнолиста, зрослолиста різною мірою: лопатева, або зубчаста; розділена; розсічена), кількістю і характером розташування чашолистків, формою, забарвленням, опушенням. За терміном існування та особливостями функціонування чашечка може бути такою, що швидко опадає, опадає разом з віночком, залишається при плодах, розростається, забарвлюється, видозмінюється у придатки, які сприяють розповсюдженню плодів (Са^m), редукує (Са^r) тощо. У деяких рослин (суниці, перстач, калачики, алтея) при основі чашечки розвиваються листочки, які утворюють підчашу (рис. 155). Усі ці ознаки чашечки мають систематичне і діагностичне значення.

Рис. 155. Чашечка: різноманітність форм і метаморфозів:

1-2 – чашечки правильні вільно листі: 1 – хрестовина – чотири полярно супротивних чашолистки в одному (Са₄) чи у двох колах (Са₂₊₂), 2 – зірчаста Са₅ – п’ять вільних чашолистків; 3–6 – чашечки пральні зрололисті: 3 – дзвоникувата, 4 – трубчаста – Са₍₅₎ – чашолистків п’ять, трубка різної довжини і ширини, відгин невеликий, зубчастий, 5 – зірчаста з під чашею – Са_(5)+(5); 6 – розросла при плоді; 7 – чашечка неправильна, зросло листа, двогуба – чашолистків п’ять, з них три утворюють верхню губу, а два – нижню (чи навпаки), трубка коротка; 8 – чашечка редукована до волосистого чубчика (Са^r_∞)

 

Віночок - corolla (Со) - внутрішня, яскрава чи біла частина подвійної оцвітини, що складається з пелюсток. Віночок захищає фертильні частини квітки, приваблює запилювачів. Пелюстки деяких квіток мають добре виражену звужену нижню частину - нігтик і розширену, відігнуту верхню частину - відгин. Пелюстки без нігтика називаються сидячими. Іноді пелюстки мають нектарники різної будови, у тому числі у вигляді медової ямки, прикритої чи не прикритої лусочкою (рис. 156). Якщо пелюстки вільні, то віночок вільнопелюстковий. Зрослопелюсткові віночки мають трубочку, відгин та зів на їх межі. Типи і форми віночків дуже різноманітні (рис. 156), видоспецифічні, тому разом з іншими морфологічними ознаками мають систематичне і діагностичне значення.

Рис. 156. Типи і форми віночків:

1-3 – правильні вільно пелюсткові: 1 – гвіздковидний з нігтиком (а) і відгином (б), 2 – хрестовидний, 3 – зірчастий;

4-8 – правильні зрослопелюсткові: 4 – трубчастий із трубкою (в) і зубчастим відгином (г), 5 – бубенчастий,

6 – колесовидний, 7 – дзвоникуватий, 8 – лійковидний, 9 – неправильний вільнопелюстковий – метеликовий;

10-15 – неправильні зрослопелюсткові: 10 – язичковий, 11 – псевдо язичковий, 12 – двогубий, 13 – однозубий,

14 – личинковидний зі шпоркою

Правильні вільнопелюсткові віночки (рис. 156): гвіздковидний - пелюсток п'ять, нігтик довгий, відгин широкий; хрестовидний - утворений чотирма попарно супротивними пелюстками, нігтик більш-менш виразний, відгин широкий; зірчастий - пелюсток п'ять, нігтик короткий, відгин широкий.

Правильні зрослопелюсткові віночки (рис. 156): трубчастий - утворений п'ятьма пелюстками, що зростаються в циліндричну трубку, відгин короткий зубчастий або невиражений; кулястий (бубенчастий) - трубка кулясто здута, відгин зубчастий; колесовидний - трубка дуже коротка, відгин широкий; дзвоникуватий — трубка до верхівки поступово розширена, відгин зубчастий або лопатевий; лійковидний - трубка довга, вузька, розширена вгорі, відгин цілісний, зубчастий чи лопатевий.

До неправильних вільнопелюсткових віночків відноситься метеликовий (бобові) (рис. 156), що складаються з п'яти пелюсток: однієї великої - вітрила, чи прапора, двох бічних дрібних, вільних - весел, і двох дрібних, частково зрослих, що утворюють човник.

Неправильні зрослопелюсткові віночки (рис. 156): язичковий (айстрові) - пелюсток п'ять, трубка дуже коротка, відгин довгий, п'ятизубчастий; псевдоязичковий - із трьох зрослих пелюсток, трубка дуже коротка, відгин язичковий, тризубчастий; двогубий (губоцвіті) - трубка більш чи менш розвинена, відгин двогубий - верхня губа дволопатева, нижня - трилопатева; одногубий - це двогубий з недорозвиненою нижньою або верхньою губою; личинковидний - обидві губи розвинені, нижня дуже здута, біля основи має шпорку — вузенький; загострений порожнистий виріст; наперстковидний — має косо зрізану трубку і невиразний відгин. Асиметричні віночки (рис. 156) складаються з пелюсток, які різні за формою, розмірами чи частково накладаються одна на одну. Іноді квітки мають додатковий віночок - привіночок (рис. 156).

Стать квітки визначається наявністю тичинок і маточок. Квітки двостатеві () - з тичинками і маточками, одностатеві - тільки з тичинками, тоді вони тичинкові, або чоловічі (♂), чи тільки з маточкою, тоді вони маточкові, або жіночі (♀). Квітки безстатеві, або стерильні, без тичинок і маточок (А_oG_o). Якщо чоловічі і жіночі квітки знаходяться на одній особині, рослина однодомна (кукурудза, рицина, береза, дуб), якщо ж на різних особинах - рослина дводомна (кропива, хміль, обліпиха). Рослина вважається багатодомною у випадку, коли має і двостатеві, і одностатеві квітки.

Рис. 157. Приклади квіток з різноманітними ознаками оцвітини:

1-8- квітки з подвійною актиноморфною оцвітиною: 1, 2 - чашечка п'ятирозсічена, залишається при плодах, віночок дзвоникуватий (беладона), 3, 4 - віночок коротколійковидний, чашечка дзвоникувата, п'ятилопатева, спочатку зелена, при плодах оранжева, велика, здута ліхтарикоподібно, на верхівці зімкнута лопатями (фізаліс), 5 - чашечка п'ятироздільна, з підчашею, залишається при плодах, віночок зірчастий (лаватера), 6 - чашечка із двох вільних, щільно зімкнених чашолистків, при бутоні ковпачкова, при розкритті квітки опадає (ешольція), 7 - чашечка трубчаста, віночок трубчасто-лійковидний, відгин складчастий, п'ятилопатевий, у бутоні скручений (дурман), 8 - чашечка вільнолиста, забарвлена, пелюстки вільні, косо-лійковидні, зі шпоркою, направленою вниз (орлики); 9-14 - квітки з подвійною зигоморфною оцвітиною: 9 - чашечка глибоко-двогуба, віночок метеликовий (люпин), 10 - чашечка яскрава, соковита, при основі зрослолиста, віночок зрослопелюстковий, п'ятизубчастий, кишеньковидний (гіпоцирта), 11,12 - чашечка двогубо-дзвоникувата, з поперечним щитковидним виростом на верхній губі; при плодах розділяється на дві стулки, з яких верхня опадає, а нижня залишається; віночок з довгою, колінчасто зігнутою, поступово розширеною доверху трубкою і двогубим відгином; верхня губа шоломовидна, при основі з двома бічними лопатями (шоломниця), 13 - чашечка з п'ятьма яйцевидними чи ланцетними долями, віночок дещо неправильний, наперстковидний (наперстянка), 14 - чашечка п'ятироздільна, віночок двогубий, із закритим зівом і довгою шпоркою (льонок); 15-18- квітки з простою оцвітиною: 15 - оцвітина зигоморфна, віночкоподібна, квітколистків чотири: верхні два зрослі, бічні вільні, нижній утворює мішковидно здуту губу (зозулині черевички), 16 - оцвітина актиноморфна, чашечкоподібна з шести квітколистків, розміщених двома колами, 17, 18 - оцвітина актиноморфна, віночкоподібна з дзвоникувато-трубчастим привіночком (нарцис), 19 - асиметрична квітка, віночок із п’яти пелюсток своєрідної форми (фіалка); 20 - квітка з нектарниками на пелюстках - медовими ямками, прикритими лусочкою (пшінка).

Хід роботи:

1. Ознайомитись із загальним планом будови квітки; основними та допоміжними її членами, типами квітколожа. Замалювати схеми.

Квітка – це вкорочений пагін, всі частинки якого зазнали глибокого метаморфозу і пристосувалися до забезпечення статевого процесу і утворення насіння та плодів. Квітка завжди розташована на кінці головної осі пагона або на бічних осях і має обмежений ріст. Усі частини квітки закладаються на квітколожі. Більшість квіток знаходиться на квітконіжках, але значна частина їх квітконіжок не мають, тому їх називають сидячими. Квітколоже буває плоске (у півонії), конічне (у малини), витягнуте (у гравілату), увігнуте (у вишні, троянди). Двостатева квітка має таку будову: на нижній частині квітколожа формуються чашолистки, за ними вище розташовані пелюстки, потім тичинки, в центрі – маточка, яка завершує вісь органа. Квітки бувають двостатеві, різностатеві і стерильні. У двостатевих квіток (дзвоникові, злакові) розвивається тичинка і маточка (рис. 158, 159).

Якщо чоловічі і жіночі квітки знаходяться на одній рослині, то такі рослини називаються однодомними (кукурудза, береза). У дводомних рослин на одних екземплярах формуються чоловічі квітки, на інших – жіночі.

Стерильні квітки зустрічаються у багатьох представників айстрових. Наприклад, у соняшника основну масу в кошику займають трубчасті квітки. Крайові ж стерильні, вони не дають плодів, їх називають несправжніми. Вони виконують функцію приваблювання комах для запилення.

 

        

 

    Рис. 158. Загальна будова квітки:                                 Рис. 159. Форми квітколожа:

1 – схема двостатевої квітки: а – квітконіжка, б – квітколоже,                   1 – плоске; 2 – випукле; 3 – увігнуте

в – чашечка, г – віночок, д – тичинка, е – маточка;

2 – квітка з простою віночковидною оцвітиною у гречки;

3 – двостатева квітка без оцвітини у образків;

4 – тичинкова квітка верби; 5 – маточкова квітка верби

 

Чашечка – нижня частина квітки, яка складається з листочків (чашолистків). У більшості випадків листочки зеленого забарвлення і нагадують віночок. За симетрією чашечка буває актиноморфною (через яку можна провести кілька площин симетрії) і зигоморфною - з однією площиною симетрії. Віночок розташований за чашечкою і утворює наступне коло кола оцвітини. Характерним для віночка є яскраве забарвлення. Віночок буває актиноморфним і зигоморфним.

2. Розглянути та замалювати подвійну зрослопелюсткову оцвітину дзвіночків і подвійну вільнопелюсткову оцвітину лобелії (рис. 160).

Оцвітину утворюють чашечка і віночок. Якщо оцвітина від диференційована на виразну чашечку і віночок, тоді її називають подвійною (у дзвоників, хрестоцвітих). У багатьох видів рослин оцвітина забарвлена в один колір, її називають простою. За характером забарвлення проста оцвітина буває чашечкоподібною (у буряка, щавлю), або віночкоподібною (у тюльпана, лілії).

Рис. 160. Дзвоникові (Campanulaceae):

1,2 – поздовжні розрізи квітки дзвоника (на різних стадіх); 3-6 – послідовні фази розвитку маточки і тичинки;

7 – діаграма квітки дзвоника; 8 – діаграма квітки лобелії

 

3. Розглянути та замалювати просту віночкоподібну оцвітину тюльпана або конвалії (рис. 161).

Рис. 161. Проста віночковидна оцвітина тюльпана

 

4. Розглянути та замалювати просту і подвійну оцвітину в рослин (рис.162).

 

Рис. 162. Квітки з різними видами оцвітини:

А – проста чашечковидна зелена оцвітина квітки буряка; Б – проста віночковидна асиметрична оцвітина квітки сокирок;

В – подвійна, але з редукованою чашечкою оцвітина квітки винограду; Г – чашечка з підчашиням, утворена прилистками (вовче тіло болотне)

 

5. Розглянути та замалювати актиноморфну оцвітину картоплі та зигоморфну білої акації (рис.163).

   

 

Рис. 163

       актиноморфна оцвітина картоплі                                                                зигоморфна оцвітина білої акації

 

6. Скласти формули та діаграми квіток гороху, вишні, груші, тюльпана, шипшини, жовтецю (рис. 164, 165).

Будову квітки позначають відповідними формулами і діаграмами. Для формул застосовують умовні позначення, а також літерну і числову символіку. Діаграма квітки – схематична проекція її членів на площину.

 

 

                                                            

 

        Рис. 164. Груша (Pyrus communis):                        Рис. 165. Жовтець їдкий (Ranunculus acer):

 1 – квітуча гілка; 2 – квітка в розрізі; 3 – плід у розрізі;                                    1 – загальний вигляд; 2 – листок; 3 – квітка знизу;

 4 – діаграма квітки; 5 - формула                                                                          4 – пелюстка з    нектарником; 5 – плід;

                                                                                                                                  6 – діаграма квітки; 7 – формула квітки

Питання для самоконтролю і розвитку мислення:

1. Що являє собою квітка?

2. Які елементи квітки утворюють оцвітину?

3. Чим характерна проста оцвітина?

4. Які елементи обов’язково входять до складу подвійної оцвітини?

5. Що означають поняття: квітка актиноморфна, зигоморфна, асиметрична? Наведіть приклади.

6. Що являє собою діаграма квітки?

7. Якими літерами позначають члени квітки при написанні формули? Як використовують числові позначення?

8. Чи може квітка виконувати свої функції без оцвітини? Наведіть приклади.

9. Що означає поняття «редукована оцвітина»? Наведіть приклади.

Матеріали та обладнання:

1. Будова квітки, основні та допоміжні члени квітки, типи оцвітини, форми квітколожа – таблиці.

2. Живі екземпляри рослин з різними типами оцвітини: актиноморфні, зигоморфні та асиметричні квітки.

3. Муляжні та гербарні зразки рослин.

Література:

1. Васильев А.В., Воронин Н.С., Еленевский А.Т. и др. Ботаника: Морфология и анатомия растений. - 2-е изд. - М.: Просвещение, 1988. - С.359-374.

2. Григора І.М., Шабарова С.І., Алейніков І.М. Ботаніка. – К: «Фітосоціоцентр», 2000. – С.121-128.

3. Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г. Ботаніка. – К.: «Вища школа», 1995. – С.283-290.

Лабораторна робота №19

Тема: Суцвіття.

Мета: Вивчити морфологічну будову та класифікацію суцвіть.

Теоретичні питання:

1. Біологічна роль суцвіть.

2. Моноподіальні (ботричні) суцвіття.

3. Симподіальні (цимозні, верхоцвіті) суцвіття.

4. Прості та складні суцвіття.

5. Генетична класифікація суцвіть.

Завдання:

1. Розглянути та замалювати схеми простих і складних моноподіальних (ботричних) суцвіть.

2. Ознайомитись та замалювати схеми простих і складних симподіальних (цимозних) суцвіть.

3. Розглянути та замалювати схему генетичної класифікації суцвіть.

4. На гербарних зразках ознайомитись з різними видами суцвіть.

Основні відомості

Суцвіттям називають гілки або пагони з групою квіток, у яких звичайних вегетативних листків немає, а розвинені лише прицвітки.

За характером галуження суцвіття бувають моноподіальні (ботричні, бокоцвіті, необмежені) і симподіальні (цимозні, верхівкові, обмежені). У ботричних суцвіть цвітіння починається з нижніх квіток і йде у висхідному порядку; у цимозних суцвіть – у зворотньому.

У простих суцвіть розгалуження першого порядку завершується квітками, в складних – можуть бути ще розгалуження другого і третього порядків у вигляді вторинних суцвіть.

Прості ботричні суцвіття:

Китиця. На видовженій головній осі в пазухах прицвітків розташовані на квітконіжках приблизно однакової довжини поодинокі бічні квітки (хрестоцвіті, черемха, смородина, люпин, біла акація).

Колос. На видовженій осі в пазухах прицвітків розташовані сидячі квітки (подорожник, верба, граб).

Початок. Відрізняється від колоса потовщеною м’ясистою віссю (маточкові квітки кукурудзи, рогозу).

Щиток. Відрізняється від китиці тим, що квітконіжки нижніх квіток довші від верхніх, тому всі квітки розташовані в одній площині (груша, слива, яблуня).

Зонтик. На квітці головної укороченої осі бічні квітки відростають ніби з одного місця на квітконіжках однакової довжини, розміщаючись в одній площині або куполоподібно (цибуля, примула).

Головка. На укороченій головній осі щільно розташовано квітки з коротенькими квітконіжками (конюшина, черсак, миколайчики).

Кошик. Сидячі квітки розташовано щільно на укороченому потовщеному, дуже розширеному квітколожі, з опуклою, плоскою або увігнутою поверхнею. Ззовні суцвіття прикрите обгорткою з одного або кількох рядів прицвіткових листків, зрослих або вільних (айстрові).

Сережка. Відрізняється від колоса тонкою віссю, що звисає. Після цвітіння все суцвіття опадає разом (тичинкові суцвіття верби, грецького горіха). Сережки вважають складними суцвіттями, бо на головній осі багатьох сережок розташовані не поодинокі квітки, а по декілька (тичинкові суцвіття ліщини, тополі, берези, осики).

Складні ботричні суцвіття:

Волоть. Характер розгалуження – складна китиця. Головна вісь на різній висоті дає відгалуження, які, в свою чергу, можуть також галузитись, утворюючи китиці, колоски або інші суцвіття (овес, полин, виноград).

Складний колос. На головній осі колосоподібно розташовано прості колоски (пшениця, жито, ячмінь).

Складний щиток. Головні бічні осі галузяться за типом щитка (горобина, калина, чорна бузина).

Складний зонтик. Складається з простих зонтиків, які називають зонтичками. При основі зонтиків і зонтичків нерідко є обгортки з прицвіткових листків (Зонтичні або Селерові).

Прості верхоцвіті (цимозні)суцвіття за кількістю бокових гілок поділяють на три групи: однопроменеві – монохазій; двопроменеві – дихазій і багатопроменеві – плейохазій.

Для них властивий симподіальний тип галуження, де бічні гілки переганяють головну.

Хід роботи: