Поняття про розвиток та його характеристика. 1 страница

Види мислення

За формою	наочно-дійове
	наочно-образне
	абстрактно -логічне
За характером задач, які вирішуються	теоретичне
	практичне
За степенем розгорнутості	дискурсивне
	інтуїтивне
За степенем новизни і оригінальності	репродуктивне (відтворююче)
	продуктивне (творче)

Мислення як процес

Умова виникнення	Процес	Операції	Результат	Форми реалізації
Проблемні ситуації	Мислення	Аналіз	Продукти мислення	Поняття
		Синтез
		Порівняння		Судження
		Абстрагування
		Узагальнення		Умовис-новки
		Систематизація
		Класифікація

2)Види мислення, їч взаємозв ` язок.

Мислення – опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відносинах.

Фізіологічною основою мислення є вища форма аналітико-синтетичної діяльності, утворення другосигнальних зв’язків на основі першосигнальних.

Мислення виникає коли:

4. Безпосереднє пізнання неможливе (рентгенівські промені).

5. Коли безпосереднє пізнання можливе, але в реальних умовах – ні (історія, археологія).

6. Коли безпосереднє пізнання можливе, але нераціональне.

Функції мислення

 

 

Розуміння

Розв’язання проблем і задач

Цілеутво-рення

Рефлексія

Види мислення

За формою	наочно-дійове
	наочно-образне
	абстрактно -логічне
За характером задач, які вирішуються	теоретичне
	практичне
За степенем розгорнутості	дискурсивне
	інтуїтивне
За степенем новизни і оригінальності	репродуктивне (відтворююче)
	продуктивне (творче)

 

3)Операції мислення.

Мислення – опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відносинах.

Фізіологічною основою мислення є вища форма аналітико-синтетичної діяльності, утворення другосигнальних зв’язків на основі першосигнальних.

Мислення виникає коли:

7. Безпосереднє пізнання неможливе (рентгенівські промені).

8. Коли безпосереднє пізнання можливе, але в реальних умовах – ні (історія, археологія).

9. Коли безпосереднє пізнання можливе, але нераціональне.

 

У розумових діях можна виокремити їх головні складові елементи (операції), або процеси - розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація, систематизація.

АНАЛІЗ - це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей.

Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності. Об'єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості.

СИНТЕЗ - це мисленнєва операція об'єднання окремих частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей об'єктів у єдине, якісно нове ціле.

Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез - це головні мисленнєві операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.

ПОРІВНЯННЯ - це встановлення подібності й відмінності між предметами та явищами.

Операції порівняння можуть бути різними за складністю, залежно від завдання чи змісту порівнюваних об'єктів. Порівнянню належить важлива роль у розкритті істотних ознак предметів.

АБСТРАГУВАННЯ - це уявне відокремлення одних ознак І властивостей предметів та явищ від інших їхніх рис і від самих предметів (явищ), яким вони властиві.

Виокремлення в процесі абстрагування ознак предмета і розгляд їх незалежно від інших його ознак стають самостійними операціями мис-лення. Зокрема, спостерігаючи переміщення в просторі різних за харак-тером об'єктів - машини, людини, птаха, хмар, небесних тіл, ми виокрем-люємо рух як спільну для них властивість і осмислюємо його як самостійну категорію.

Абстрагування готує ґрунт для глибокого узагальнення.

УЗАГАЛЬНЕННЯ виявляється в мисленнєвому об'єднанні предметів, явищ у групи за істотними ознаками, виокремленими в процесі абстрагування.

Узагальнення — це продовження і поглиблення синтезуючої діяль-ності мозку за допомогою слова. Слово здійснює свою узагальнювальну функцію, спираючись на знакову природу відображуваних ним істотних властивостей і відношень, які є в об'єктах. Узагальнення виокремлених рис предметів та явищ дає змогу групувати об'єкти за видовими, родовими й іншими ознаками. Наприклад, види й роди збройних сил.

КЛАСИФІКАЦІЯ - це групування об'єктів за видовими, родовими та іншими ознаками.

її здійснюють з метою розмежування і подальшого об'єднання предметів на підставі їх спільних істотних ознак; класифікація сприяє впорядкуванню знань і глибшому розумінню їх смислової структури.

Щоб здійснити класифікацію, потрібно чітко визначити її мету, а також ознаки об'єктів, що підлягають класифікації, порівняти їх за істот-ними ознаками, з'ясувати загальні підстави класифікації, згрупувати об'єкти за визначеним принципом.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ - це упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак груп об'єктів.

Систематизація забезпечує розмежування та подальше об'єднання не окремих предметів, як це відбувається при класифікації, а їх груп і класів.

Загальним механізмом операційної діяльності мислення є аналітико-синтетична робота великих півкуль головного мозку.

Форми мислення та його різновиди

Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, мі-ркувань, умовиводів і понять.

 

Форми мислення.

Мислення – опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відносинах.

Фізіологічною основою мислення є вища форма аналітико-синтетичної діяльності, утворення другосигнальних зв’язків на основі першосигнальних.

Мислення виникає коли:

10. Безпосереднє пізнання неможливе (рентгенівські промені).

11. Коли безпосереднє пізнання можливе, але в реальних умовах – ні (історія, археологія).

12. Коли безпосереднє пізнання можливе, але нераціональне.

Форми мисленн та його різновиди
Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять.
СУДЖЕННЯ - це форма мисленнєвого відображення, яка полягає в запереченні або утвердженні будь-якого факту, зв'язку чи відношення між предметами та явищами.
Характерною властивістю судження є те, що воно існує, виявляється і формується в реченні. Проте судження та речення - речі не тотожні. Судження - це акт мислення, що відображає зв'язки, відношення речей, а речення - це граматичне сполучення слів, що виявляє і фіксує це відображення……Кожне судження включає суб'єкт і предикат.
Суб'єктом є предмет судження, про який йдеться і який відображається в нашій свідомості.
Предикат - це відображення тих відносин, ознак, властивостей, які ми стверджуємо. Наприклад: «Усі солдати ворожої сторони - мої вороги», де «всі солдати ворожої сторони» - це суб'єкт, а «мої вороги» - предикат.
МІРКУВАННЯ - це низка пов'язаних суджень, скерованих на те, щоб з'ясувати істинність якоїсь думки, довести її або заперечити. Прикладом міркування є доведення теореми. У міркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів. Умовиводом називають таку форму мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимо нове. В умовиводах через уже наявні в нас знання ми здобуваємо нові.
Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні і за аналогією.
Індуктивний умовивід - це судження, в якому на підставі окремих фактів, посилань, конкретного, часткового роблять узагальнення. Наприклад: «Срібло, залізо, мідь - метали; срібло, залізо, мідь при нагріванні розширюються: отже, метали при нагріванні розширюються».
Дедуктивний умовивід - це судження, в якому на підставі загальних висновків і положень здобувають знання про часткове, конкретне. Наприклад: «Усі метали при нагріванні розширюються; срібло - метал: отже, срібло при нагріванні розширюється».
Умовивід за аналогією ґрунтується на подібності окремих істотних ознак об'єктів, і на цій підставі роблять висновок про можливу схожість цих об'єктів за іншими ознаками.
Дані, отримані в процесі мислення, фіксуються в поняттях.
ПОНЯТТЯ - це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки.
Істотні ознаки - це такі ознаки, які належать об'єктам за будь-яких умов, виражають їх природу, сутність, відрізняють ці об'єкти від інших об'єктів, тобто це їх найважливіші властивості, без яких вони не можуть існувати. Наприклад, істотна ознака всіх літальних апаратів полягає в тому, що вони здатні підніматися в повітря.
Поняття - елемент думки, слово - елемент мови. Немає поняття без слова, але не кожне слово - це поняття. Наприклад, «вечоріє» - слово і поняття, «так» - слово, але не поняття тощо.
Одні й ті самі поняття в різних мовах передаються різними словами. Кожне поняття характеризується обсягом і змістом.
ОБСЯГ ПОНЯТТЯ - це відображене в ньому коло об'єктів.ЗМІСТ ПОНЯТТЯ - це відображення в ньому сукупності їх істотних ознак.
Поняття поділяють на конкретні та абстрактні.
У конкретних поняттях відображаються певні предмети, явища та зв'язки між ними (наприклад, «літаки», «танки», «бійці»).В абстрактних поняттях відображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від самих об'єктів («тактика», «мужність», «хоробрість», «добро», «зло» тощо). Поділ понять на абстрактні та конкретні є відносним, оскільки абстракція має місце в утворенні кожного поняття.
ПРЕДМЕТОМ мислення людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістовне підґрунтя і зумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно-образних і поняттєвих компонентів у їх розв'язанні. Залежно від цього розрізняють три головних різновиди мислення.

Наочно-дійове мислення - розв'язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність. Особливо необхідне воно в тих випадках, коли найбільш ефективне розв'язання завдання можливе саме в процесі практичної діяльності. Наочно-образне мислення виявляється в тому, що людина оперує образами предметів та явищ, аналізуючи, порівнюючи чи узагальнюючи у них істотні ознаки. Воно наявне й у вищих тварин. Основна характеристика наочно-дійового мислення відображена в назві: розв'язання завдання здійснюється внаслідок реальної видозміни ситуації за допомогою рухового акту, який спостерігається. Функції образного мислення пов'язані з уявленням ситуацій і змін в них, які людина хоче одержати в результаті своєї діяльності, конкретизуючи загальні положення. За допомогою образного мислення повніше відтворюється вся різноманітність різних фактичних характеристик предмета. В образі може бути зафіксовано одночасно бачення предмета з кількох точок зору. Дуже важлива особливість образного мислення - встановлення незвичних, «неймовірних» поєднань предметів та їхніх властивостей. На відміну від наочно-дійового мислення, при наочно-образному мисленні ситуація змінюється лише в плані образу. Словесно-логічне мислення (або абстрактне) відбувається у словесній формі за допомогою понять, які не мають безпосереднього чуттєвого підґрунтя, властивого відчуттю і сприйняттю. Саме цей різновид мислення дає змогу виявляти загальні закономірності природи й суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв'язувати завдання, будувати наукові теорії і гіпотези.Це мислення сьогодні виокремлюють як один з основних видів мислення, для якого характерне використання понять, логічних конструкцій, що існують і функціонують на основі мови, мовних засобів. Проте сучасна психологія не розглядає цей вид мислення як єдиний. Наочно-дійове, наочно-образне і словесно-логічне мислення є щаблями розвитку мислення в онтогенезі та філогенезі. На сьогодні у психології переконливо показано, що ці три види мислення співіснують і в дорослої людини, функціонуючи під час розв'язання різних завдань. Описана класифікація (трійка) не є єдиною. У психологічній літературі використовують кілька «парних» класифікацій.
Наприклад, розрізняють теоретичне і практичне мислення за типом розв'язуваних завдань і залежних від цього структурних та динамічних особливостей.
Існує також відмінність між інтуїтивним та аналітичним (логічним) мисленням. Переважно використовують три ознаки: часову (тривалість процесу), структурну (членування на етапи), рівень перебігу (усвідомленість або неусвідомленість). Аналітичне мислення розгорнуте в часі, має чітко виражені етапи, значною мірою представлене у свідомості самої мислячої людини. Для інтуїтивного мислення характерна швидкість перебігу, відсутність чітко виражених етапів, воно мінімально усвідомлене. У психології це мислення вивчали Я. А. Пономарьов, Л. Л. Гурова тощо.
У психології існує ще один важливий поділ мислення - на реалістичне та аутистичне. Перше спрямоване в основному на зовнішній світ, регулюється логічними законами, а друге пов'язано з реалізацією бажань людини (хто з нас не видавав бажане за дійсно існуюче!). Інколи використовують термін «егоцентричне мислення», і для останнього характерна насамперед неможливість прийняти думку іншої людини.
Важливим є поділ мислення на продуктивне і репродуктивне.
Процеси мислення і розуміння. Завдяки мисленню особистість здобуває розуміння предметів і явищ, обов'язку, честі, гідності, відповідальності, політики, економіки, сенсу свого життя, Батьківщини тощо.
РОЗУМІННЯ - це складна аналітико-синтетична діяльність інтелекту, яка скерована на розкриття внутрішньої сутності предметів, процесів і явищ, на усвідомлення зв'язків, відношень, залежностей, які в ній відображаються.
Необхідна умова розуміння будь-яких фактів - достатні знання та життєвий досвід людини, які є ключовими компонентами цього процесу.
Критерієм розуміння є сформульована в слові думка, яка відображає знання істотних ознак предмета чи явища. Уміння охарактеризувати словами те, що осмислюється, свідчить про правильне розуміння.

5)Проблемні ситуації,розв.мислительних задач.

 

Мислення – опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відносинах.

Фізіологічною основою мислення є вища форма аналітико-синтетичної діяльності, утворення другосигнальних зв’язків на основі першосигнальних.

Мислення виникає коли:

13. Безпосереднє пізнання неможливе (рентгенівські промені).

14. Коли безпосереднє пізнання можливе, але в реальних умовах – ні (історія, археологія).

15. Коли безпосереднє пізнання можливе, але нераціональне.

Функції мислення

 

 

Розуміння

Розв’язання проблем і задач

Цілеутво-рення

Рефлексія

Проблемні ситуації і задачі

(конфлікт між тим, що дано і що досягти)   Мета (орієнтувальна основа дій) Умови, в яких задається мета Потреба в досягненні мети Недостатність стандартних засобів у вирішенні

Проблемна ситуація

 

 

Індивідуальні особливості мислення

+                                        -

глибина                             поверховість

гнучкість                           інертність

стійкість розуму               нестійкість

швидкість                         повільність

усвідомленість                неусвідомленість

самостійність                   наслідуваність

критичність                       навіюваність

І.П.Павлов

- Художній – мислительний, змішаний типи

 

 

6)Поняття про мову,її види.

Психологія мовлення - це галузь психологічного знання, яка виникла наприкінці XIX століття разом зі становленням психології як самостійної науки. Її предметом є одна з найважливіших ознак психіки людини - здатність володіти словом, мовою, мовленням.

" Спілкування – взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективно-оцінного характеру". ("Психологічний словник")

1. Спілкування – соціальне явище.
2. Спілкування – матеріальний процес, але виступає в ролі "носія ідеального".
3. Спілкування – включене в практичну взаємодію людей, і забезпечує планування, здійснення, контроль діяльності.
4. Спілкування – засіб передання соціального досвіду.

Функції спілкування

інформаційно-комунікативна

регуляційно-комунікативна

афективно-комунікативна

Г.А.Андрєєва:                                Л.І.Долинська

- Комунікативна                   - Регулювання спільної

- Інтерактивна                      діяльності

- Перцептивна                     - пізнання

                                              - формування свідомості

                                              - самовизначення індивіда

 

Види мови

Зовнішня		Внутрішня
Усна	Письмова	Афективна
Діалогічна		Монологічна

 

7)Взаємозв ` язок мислення і мовлення.

Мислення – опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відносинах.

Фізіологічною основою мислення є вища форма аналітико-синтетичної діяльності, утворення другосигнальних зв’язків на основі першосигнальних.

Мислення виникає коли: Безпосереднє пізнання неможливе (рентгенівські промені)..Коли безпосереднє пізнання можливе, але в реальних умовах – ні (історія, археологія)..коли безпосереднє пізнання можливе, але нераціональне.

Функції мислення

 

 

Розуміння

Розв’язання проблем і задач

Цілеутво-рення

Рефлексія

Психологія мовлення - це галузь психологічного знання, яка виникла наприкінці XIX століття разом зі становленням психології як самостійної науки. Її предметом є одна з найважливіших ознак психіки людини - здатність володіти словом, мовою, мовленням.

" Спілкування – взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективно-оцінного характеру". ("Психологічний словник")

Спілкування – соціальне явище..Спілкування – матеріальний процес, але виступає в ролі "носія ідеального"..Спілкування – включене в практичну взаємодію людей, і забезпечує планування, здійснення, контроль діяльності..Спілкування – засіб передання соціального досвіду.

Функції спілкування

інформаційно-комунікативна

регуляційно-комунікативна

афективно-комунікативна

Г.А.Андрєєва:                                Л.І.Долинська

- Комунікативна                   - Регулювання спільної

- Інтерактивна                      діяльності

- Перцептивна                     - пізнання

                                              - формування свідомості

                                              - самовизначення індивіда

Види мови

Зовнішня		Внутрішня
Усна	Письмова	Афективна
Діалогічна		Монологічна

Головна функція мови полягає в тому, що вона є інструментом мислення. У промові ми формулюємо думку, але, формулюючи її, ми її і формуємо, тобто створюючи мовну форму, мислення саме формується. Мислення і мова не ототожнюючи, включаються в єдність одного процесу. Мислення в мові не тільки виражається, але здебільшого воно у мові і відбувається. Таким чином, між мовою і мисленням існує не тотожність, а єдність; в єдності мислення і мови провідним є мислення, а не мова; мова і мислення виникає у людини в єдності на основі суспільної практики.
Мислення людини органічно пов'язане з мисленням і мовою, при цьому необхідно відрізняти мову від мови. Мова єдиний для всіх людей, що користуються їм, мова - індивідуальна.
Мова - це система умовних символів, за допомогою яких передається поєднання звуків, що мають для людей певне значення і сенс.
Мова - це сукупність вимовних або сприймаються звуків, які мають той же зміст і те ж значення, що і відповідні їм система письмових знаків.
Мова без засвоєння мови неможлива, в той час як мова може існувати і розвиватися незалежно від конкретної людини, за законами не пов'язаним ні з його психологією, ні з його поведінкою. Сполучною ланкою між мовою і мовою виступає значення слова, оскільки воно виражається як в одиницях мови, так і в одиницях мови..
8)Поняття про уяву,її значення в житті людини та в професійній діяльності вчителя.

Уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду. Функції уяви

Моделювання кінцевих результатів діяльності

Створення програми поведінки

Створення образів

• здійснює мисленний відхід за межі безпосереднього сприймання;
• сприяє передбаченню майбутнього;
• "оживляє" те, що було раніше.

Фізіологічні основи уваги

Складна аналітико-синтетична діяльність мозку, в процесі якої проходить утворення нових систем тимчасових нервових зв’язків на основі раніше сформованих.

 

Умова виникнення		Процес	Прийоми	Результат	Форми реалізації
Практична діяльність	Невизна-ченість проблемної ситуації	Уява	Аглютинація	емоції і відчуття Продукти уяви	Певним чином організована система образів
			Типізація
			Гіперболізація
			Схематизація
			Підкреслення
			Доповнення

 

Види уяви

Мимовільна довільна

Відтворююча творча

Активна пасивна

Художня технічна наукова

Мрія

 

Образи, які використовує і створює людина, не обмежуються відтворенням безпосередньо сприйнятого. Перед людиною в образах може з'явитися і те, що він безпосередньо не сприймав, і те, чого взагалі не було, і навіть те, чого бути не може. Це означає лише те, що не кожен процес, що протікає в образах, може бути зрозумілий, як процес відтворення, тому що люди не тільки пізнають і бачать мир, вони його змінюють і перетворять. Але для того, щоб перетворювати дійсність на практиці, потрібно вміти робити це і подумки. Саме цієї потреби і задовольняє уяву.Уява - це найважливіша частина нашого життя. Уявіть на хвилину, що чоловік не мав би фантазією. Ми б втратили майже всіх наукових відкриттів і творів мистецтва, образів, створюваних найбільшими письменниками і винаходів конструкторів. Діти не почули б казок і не змогли б грати в різні ігри. А як вони змогли б засвоювати шкільну програму без воображенияяЗавдяки уяві людина творить, розумно планує свою діяльність і управляє нею. Майже вся людська матеріальна та духовна культура є продуктом уяви і творчості людей.Уява виводить людини за межі його миттєвого існування, нагадує йому про минуле, відкриває майбутнє. Уява є вищою психічної функцією і відображає дійсність. Однак за допомогою уяви здійснюється уявний відхід за межі безпосередньо сприйманого. Основне його завдання - подання очікуваного результату до його здійснення. За допомогою уяви у нас формується образ ніколи не існувало і не існує в даний момент объектат ситуації умов.
Простіше сказати - позбавите людини фантазиии і прогрес остановитсяя Означає воображениее фантазія є вищою і необходимейшей здатністю людини. Однак фантазияя як і будь-яка форма психічного отраженияя повинна мати позитивний напрямок розвитку. Вона повинна сприяти кращому пізнання навколишнього мираа саморозкриття і самовдосконалення личностит а не переростати в пасивну мечтательностьт заміну реальному житті мріями.Зважаючи на те, яке значення уяву має в житті людини, як воно впливає на його психічні процеси та стану і навіть на організм, ми спеціально виділимо і розглянемо проблему уяви.
9)Види уяви.

 

Уява

Уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.