Поняття криміналістичної тактики, її структура, завдання та взаємозв’язок із іншими розділами криміналістики

Криміналістична тактика є системою наукових положень та розроблених на їх основі рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування, прийомів проведення слідчих та судових дій, спрямованих на збирання й дослідження доказів із метою розкриття, розслідування, попередження злочинів, установлення істини у справі.

Структурно-криміналістична тактика, на думку більшості криміналістів, складається з двох частини.

1. Загальні положення криміналістичної тактики, де розглядають її поняття, завдання, джерела, основні категорії, взаємозв’язок із іншими розділами, значення положень криміналістичної тактики для розкриття і розслідування злочинів, окремі наукові теорії (вчення про криміналістичну версію та планування розслідування; теорія слідчої ситуації; теорія прийняття тактичних рішень і тактичного ризику тощо).

2. Тактика проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій (або особлива частина криміналістичної тактики), до якої відносять такі підрозділи як тактика слідчого огляду (обшуку, виїмки, допиту та інших слідчих дій); тактика затримання, накладання арешту на майно, інших тактичних операцій; тактика використання спеціальних знань; тактика розшукової діяльності слідчого; тактика взаємодії слідчого з органами дізнання, підприємствами і установами, громадськістю та засобами масової інформації.

Поряд із цим, за позицією В.Ю. Шепітька та більшості сучасних представників харківської криміналістичної школи (Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого), окремі наукові теорії в криміналістичній тактиці мають різний ступінь сформованості. Отож, тенденції розвитку криміналістичної тактики зумовлюють розширення меж її застосування. У криміналістиці усталилася трирівнева структура криміналістичної тактики, зокрема: 1) загальні положення; 2) галузі криміналістичної тактики; 3) окремі наукові теорії.   

Завдання криміналістичної тактики випливають із завдань науки криміналістики. Відповідно виділяють дві їх групи: загальне та спеціальні завдання. Загальне (головне) полягає в науковому забезпеченні практики, сприянні розробленими в цьому розділі тактичними прийомами і рекомендаціями правоохоронним органам, суду, державному обвинуваченню, професійному захисту в їх роботі зі збирання та дослідження доказів під час слідчих дій, інших заходів, у перебігу судового слідства з метою швидкого та повного розкриття й розслідування злочинів, установлення істини в кримінальних справах. До спеціальних (окремих) завдань належать такі: 

– подальше фундаментальне теоретичне дослідження об’єктивних закономірностей, що становлять предмет криміналістики і стосуються криміналістичної тактики, а отже створення теоретичної бази для прикладних розробок;

– удосконалення наявних та розроблення нових тактичних прийомів побудови й перевірки версій і планування розслідування, підготовки та проведення слідчих дій, використання спеціальних знань, взаємодії слідчого з іншими учасниками розслідування, проведення тактичних операцій, вироблення відповідних тактичних рекомендацій.

До основних джерел криміналістичної тактики відносять: норми кримінально-процесуального законодавства, судово-слідчу практику або досвід розкриття та розслідування злочинів, положення суспільних наук (логіки, психології, етики, науки управління, наукової організації праці тощо), положення інших розділів криміналістики.

Криміналістична тактика має тісні взаємозв’язки з іншими розділами науки криміналістики. Це полягає в тому, що під час розроблення тактичних прийомів і рекомендацій ураховують відповідні положення, потреби розвитку загальної теорії, криміналістичної техніки, криміналістичної методики.

Значення положень криміналістичної тактики в кримінальному судочинстві вкрай важливе. Розроблені нею тактичні прийоми, рекомендації дозволяють більш оптимально й ефективно організовувати та планувати досудове розслідування, судове слідство, провадити слідчі дії, тактичні операції, виконувати інші заходи, використовувати спеціальні знання, здійснювати взаємодію слідчого з органами дізнання тощо. Це забезпечує збирання, дослідження необхідних доказів, установлення на їх підставі тих обставин, які підлягають доказуванню, – тим самим істини в кримінальних справах.