Передумови виникнення перших дошкільних закладів, характеристика їх типів.

ТЕМА 2.  СТАНОВЛЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

План

1. Передумови виникнення перших дошкільних закладів, характеристика їх типів.

2. Становлення суспільного дошкільного виховання на Наддніпрянщині та Слобожанщині.

 

Літератур а:

1. Егоров С. Ф. Введение в историю дошкольной педагогики / С. Ф. Егоров, С.В.Лыков, Л. М. Волобуева; ред. С. Ф. Егорова. – М.: Академия, 2001. – 320 с.

2. Павловский И. Детский приют в Полтаве / И. Павловский // Киевская старина. – 1902. – № 12. – С. 145–147.

3. Русова С. Вибрані педагогічні твори / С. Русова. – К.: Освіта, 1966. – 304 с.

4. Сірополко С. Історія освіти в Україні / С. Сірополко. – К.: Наукова думка, 2001. – 911 с.

5. Улюкаєва І. Початок відродження / І. Улюкаєва // Дошкільне виховання. – 1994. – № 1. – С. 12.

 

 

Передумови виникнення перших дошкільних закладів, характеристика їх типів.

 

Суспільне дошкільне виховання в Україні починає свою історію з кінця XIX ст. Саме тоді склалися умови для виникнення закладів суспільного дошкільного виховання. Як і в інших країнах, відкриття дошкільних закладів було пов'язано із розвитком капіталістичного способу виробництва й тими змінами, що відбувалися в цей час у суспільстві.

Розвиток промисловості призвів до масового залучення до виробництва жінок. Це відразу гостро поставило проблему догляду за дітьми працюючих матерів. Положення сімей трудящих у той час було жахливим. Щоб прогодувати сім'ю, батьки були вимушені працювати, залишаючи вдома, без необхідного догляду навіть дітей-немовлят. У той час почали активно включатися в суспільне життя також жінки з середніх верств населення. Таким чином, зміни, що відбулися в становищі жінок у кінці XIX ст., зумовили необхідність відкриття дошкільних закладів, причому орієнтованих на різні соціальні групи.

Передумовою виникнення й розвитку суспільного дошкільного виховання стала активізація соціально-політичного життя в Україні. Одним із напрямів суспільного руху того часу був суспільно-педагогічний напрям. У суспільстві збільшився інтерес до проблем формування особистості, навчання та виховання підростаючого покоління. У передових колах сформувалося нове ставлення до сім'ї, шлюбу, виховання дітей.

Суспільно-педагогічний рух кінця XIX століття стимулював інтерес і до виховання дітей дошкільного віку - першого й найбільш відповідального періоду в житті дитини. Багато педагогів, представники інших наук звернулися саме до цього вікового періоду.

Наприкінці XIX ст. активізувався розвиток педагогіки та наук, які вивчали дитину (дитяча психологія, анатомія, фізіологія та ін.). Педагогічна думка все більше схилялася до переконання в необхідності відкриття закладів суспільного дошкільного виховання, їх доцільності і корисності. За думкою захисників цієї ідеї, дитячі садки, з одного боку, повинні були дати змогу жінці сполучати працю й материнство, а з іншого - сприяти правильному розвитку, вихованню дітей, підготовці їх до школи.

Значною мірою розвитку суспільного дошкільного виховання сприяв досвід зарубіжних країн з організації закладів виховання дітей дошкільного піку. У багатьох країнах вони вже стали досить поширеним явищем. Так, у 1898 році в США налічувалося 4365 дитячих садків, у Франції - 5338 дитячих садків, в Англії - 744 дитячі садки, в Угорщині - 1979.

В Україні перші суспільні дошкільні заклади з'являються у ХІХ столітті. У 1839 р. у Полтаві на кошти земства було відкрито перший заклад для дітей віком від трьох років. До закладу приймали дітей із бідних родин, які під час денних робіт батьків залишалися без догляду; час перебування був з 7 ранку до 21 години вечора, діти отримували їжу, одяг та медичну допомогу.Утримувався цей заклад за рахунок благодійних пожертв.

Перша спроба відкриття дитячого садка в Україні, називається 1858 рік. Здійснила її дружина редактора газети "Киевские губернские ведомости" Є.Чернишова. У її зверненні до М.І.Пирогова, який тоді обіймав посаду попечителя Київського учбового округу, було викладено цілісний погляд на організацію і зміст системи виховання малят. Цей дитячий садок призначався для дітей заможних батьків.

В 1866 р. освіченими жінками в містах Миколаєві та Одесі було створено перші приватні дитячі садки. Перший такий садок у Києві в 1871 р. відкривають сестри Марія та Софія Ліндфорс (дівоче прізвище С. Русової). Утримувати дітей у цих закладах могли лише заможні родини - це були діти інтелігенції та підприємців. Особливу популярність вони отримали серед української інтелігенції, адже в садках вперше було втілено ідею національного дошкільного виховання.

У 1882 році утримувачка початкової школи К.Безменова також відкрила приватний дитячий садок. За її уявленням, дитячий садок - це та ж елементарна школа, але в ній "корисне і серйозне іде поруч з приємним та цікавим для дитячого віку". До цього дитячого садка приймалися діти з п'ятирічного віку. Отже, цей заклад орієнтувався головним чином на підготовку дітей до навчання в школі. Проіснував дитячий садок К.Безменової до 1889 року

Значно сприяли організації та поширенню закладів для виховання дітей дошкільного віку педагогічні товариства, які починають створюватися в даний період у великих містах України. Це були суспільно-педагогічні організації, які очолювали прогресивні представники інтелігенції: педагоги, лікарі, освічені батьки. Педагогічні товариства популяризували ідею суспільного виховання дітей дошкільного віку, сприяли поширенню наукових поглядів на виховання та навчання дошкільнят.

Товариством „Дитячий садок” у 1872 р. за ініціативи І. Іванова в Сімферополі було відкрито заклад „денного перебування щодо виховання і навчання дітей дошкільного віку - дитячий садок”. У 1895 р. в місті Ялта було відкрито дитячі притулки-ясла „Ясла заріччя”. У Керчі в 1897 р. розпочав свою діяльність Фребелівський дитячий садок, організований товариством „Ясла”. Денні дитячі притулки-ясла, відкриті в 1896 р. у Сімферополі, в 1900 р. у Севастополі та в 1912 р. у Євпаторії, діяли на основі принципів народних дитячих садків, їх метою були - боротьба з дитячою бездоглядністю, всебічний розвиток дітей і допомога працюючим батькам.

У Києві в 1890 р., а пізніше й в інших містах, були організовані фребелівські товариства, які відкривали приватні дитячі садки. Виховательки цих закладів були досить кваліфіковані; у садках застосовували віковідповідні методи виховання та навчання, які не перевтомлювали дітей і забезпечували необхідний рівень підготовки до школи.

Значна роль в організації дошкільних закладів належала благодійним і громадсько-педагогічним товариствам: засноване у 1899 р. О. Калініною Керченське товариство піклування про дітей ініціювало відкриття дитячого садку та Пушкінського майданчику для фізичних ігор, вправ і занять; Сімферопольське товариство „Дитяча допомога”, засноване в 1905 р. С. Шнейдер, сприяло відкриттю та діяльності впродовж багатьох років дитячих майданчиків у містах Сімферополі та Саках

Існуючі на той час при земствах „Товариства опіки над бідними” відкривали так звані народні садки, які утримувались переважно на благодійні кошти. У 1897 р. на кошти земств у Полтавській губернії з'являються перші дитячі садки для селянських дітей на час літніх сільськогосподарських робіт. В 1902 році діяв вже 151 такий дитячий заклад. Це були переважно благодійні заклади, які не мали планової виховної роботи.