Т уалет трахеї і бронхів.

Необхідність в проведенні туалету трахеобронхіального дерева виникає у разі аспірації різних рідин в бронхи (особливо шлункового вмісту) і розвитку аспіраційного синдрому, при важкій пневмонії, абсцесі легень. При розвитку аспіраційного синдрому, потім седації тварини, проводять інтубацію трахеї, і через інкубаційну трубку вводять поліхлорвініловий дренаж. Через дренаж інстилюють ізотонічний розчин натрію хлориду, антибіотики, глюкокортикоїди, що розріджують мокротиння і стимулюють кашель; після цього електровідсмоктуванням евакуюють вміст трахеї. Дренаж періодично промивають фурациліном, для збереження його прохідності. Активну аспірацію проводять до припинення виділення мокроти, гною або інших агресивних рідин. При цій маніпуляції можливе травмування слизової трахеї (при грубих маніпуляціях) з виникненням кровотечі, розвиток ларингоспазму.

При важких хронічних процесах в легенях необхідно зволожувати дихальні шляхи введенням рідин всередину (per os) або парентерально у поєднанні з кисневими інгаляціями. Для стимуляції кашлю і лаважа трахеобронхіального дерева можна застосувати черезшкірну пункцію або мікротрахеотомію.

Пункцію трахеї здійснюють нижче за кільцеподібний хрящ через міжкільцеву зв'язку по середній лінії в положенні тварини на спині. При введенні голки в трахею відчувається "провал", після якого в шприці з'являється повітря при потягуванні поршня. У трахею вводять антибіотики, муколітики. Після їх введення інколи виникає сильний кашлевий рефлекс, тому після введення ліків голку необхідно негайно витягнути з трахеї. Пункцію проводять при необхідності одно- або дворазового застосування цієї маніпуляції. Якщо цього буде недостатньо, то через товсту голку (після попереднього знеболення) в трахею вводять катетер на глибину 3-7 см Голку витягають, а катетер підшивають до шкіри Катетер витягають після зменшення кількості мокроти. Догляд за катетером здійснюється за загальними правилами. Введення лікарських препаратів здійснюється в залежності від важкості патологічного процесу і може досягати 6-8 раз на добу.

Інтубація трахеї.

Інтубацію трахеї проводять при проведенні ендотрахеального наркозу або при штучній вентиляції легень.

Інтубацію трахеї у тварин можна здійснити без допомоги ларингоскопа таким чином: після седації тварини тасьмою широко відкривають пащу, язикотримачем фіксують і витягають язик, довгим шпателем або корнцангом натискають на корінь язика біля основи надгортанника, При цьому відкривається вхід в трахею. Інтубаційна трубка відповідного діаметру вводиться між голосовими зв'язками в трахею без зусиль, щоб не травмувати слизові оболонки гортані і трахеї.

Слід пам'ятати, що вигин трубки опуклою стороною має бути спрямований у бік верхньої щелепи. Правильне положення трубки контролюється візуально (при нагнітанні повітря в трубку розширюється грудна клітка) і аускультативно (вислуховуються дихальні шуми над усією поверхнею грудної клітки). При неправильному положенні інтубаційної трубки візуально визначається здуття живота в епігастральній ділянці, аускультативно прослуховуються булькаючі провідникові шуми над легенями і в епігастрії. В цьому випадку необхідно негайно витягнути трубку із стравоходу і повторити інтубацію ретельніше. Якщо інтубаційна трубка знаходиться в трахеї, то необхідно роздути шприцом манжетку, або за відсутності останньої затампонувати гортань бинтом, змоченим розчином антисептика (фурацилін 1: 5000, хлоргексидин 1: 400). Цей захід допоможе запобігти виходу повітря з трахеї і дозволить ефективно здійснювати ШВЛ.

Якщо проводиться неінгаляційний наркоз із збереженням спонтанного дихання, необхідно зволожити повітря, що поступає в легені, для чого на зовнішній отвір інгаляційної трубки надівається 2-3-х шарова марлева серветка, змочена водою.

Трахеостомія

Один з найбільш ефективних способів забезпечення прохідності дихальних шляхів у випадках, коли потрібна тривала штучна вентиляція легенів (ШВЛ), якщо в результаті травми трахеї або набряку гортані (наприклад при набряку Квінке), а також за наявності стороннього тіла неможлива інтубація трахеї. Крім того, в деяких екстрених ситуаціях, що супроводжуються гострою дихальною недостатністю і вираженою гіпоксією, наявність інтубаційної трубки в трахеї збільшує протяжність так званого "мертвого простору", в якому накопичуються продукти газообміну, що істотно погіршує ситуацію.

У цих випадках також показана трахеостомія, що дозволяє різко скоротити шлях кисню до легенів, а також ретельно санувати бронхіальне дерево, видаливши з нього кров, слиз, мокроту і тому подібне. Технічно трахеостомія виконується з дотриманням усіх правил асептики і антисептики. Як правило, стан тварини у випадках, коли потрібна трахеостомія, не дозволяє здійснити наркоз, тому цю операцію виконують, використовуючи місцеву анестезію. У положенні тварини на спині подовжнім серединним розрізом над трахеєю розтинають шкіру і тканини які лежать нижче. Потім гострим скальпелем проколюють трахею так, щоб одночасно проколоти, а не відсунути її слизову оболонку, далі - одним рухом розтинають II і III кільця трахеї, і в отвір, що утворився, вводять трахеостомічну трубку відповідного діаметру. Краще всього використовувати спеціальні подвійні пластмасові трубки; за відсутності останніх можна використовувати будь-яку трубку відповідного діаметру Рану зашивають і дренують смужкою рукавички. Трубку фіксують до шкіри окремими прошивними лігатурами та додатково фіксують марлевою пов'язкою, а для зволоження повітря в трахею періодично вводять ізотонічний розчин натрію хлориду, або підв'язують до зовнішнього кінця трахеостомічної трубки зволожену марлеву серветку. Слід пам'ятати, що трахеостома вимагає ретельного догляду, як і будь-яка хірургічна рана. Усунення трахеостоми доцільно здійснювати поступово, замінюючи трубку більшого діаметру на меншу.