Конституційний склад і структура Верховної Ради України

Загальний кількісний склад Верховної Ради України та її структура визначаються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та законами про окремі її інститути.

Згідно зі статтею 76 Конституції України, конституційний склад Верховної Ради України — 450 народних депутатів України. Така кількість народних депутатів зумовлена такими факторами: кількістю населення (громадян) України, виборчою системою, структурою парламенту та іншими обставинами.

Кількісний склад народних депутатів Верховної Ради України за весь період її функціонування неодноразово змінювався (табл. 1).

177

Таблиці

Кількісний склад народних депутатів Верховної Ради України (1938- 1998рр.)

Дата виборів Скликання Обрано депутатів (осіб)

26 червня 1938р. 9 лютого 1947р.

25 лютого 1951 р.

27 лютого 1955 р. 1 березня 1959 р. З березня 1963р.

12 березня 1967 р.

13 червня 1971 р. 15 червня 1975 р. 24 лютого 1980р.

26 березня 1985 р.

26 березня 1990 р.

27 березня 1994р. 29 березня 1998 р.

1 2 З 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

304 415 421 435 457 469 469 484 570 650 650 450 436 449

Що стосується якісного складу Верховної Ради України, то він не може суворо регламентуватися, оскільки вибори до неї є вільними і демократичними. Проте Конституцією встановлюється ряд вимог до народних депутатів України, що' значною мірою відрізняються від вимог до народних депутатів попередніх скликань: Верховної Ради. Зокрема, як зазначено в статті 76 Конституції України, народним; депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг і двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх і п'яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має! судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята і у встановленому законом порядку. Конституція 1996 р. значно знизила віковий ценз; народних депутатів (з 25 до 21 року) і підвищила ценз осілості (з двох до п'яти років), і а також встановила обмеження для осіб, які мають судимість. ;

Формування кількісного і якісного складу Верховної Ради України чотирнад-, цятого скликання відбувалось 29 березня 1998 р. на основі чинної Конституції' України і Закону України «Про вибори народних депутатів України» 1997 р. До; Верховної Ради України обрано 449 народних депутатів. Серед них 150 народних > депутатів минулих скликань (11-го, 12-го, 13-го), або 33,71 відсотка; 36 — жінок (7,9 відсотка), 11 народних депутатів з числа молоді до ЗО років (2,48 відсотка).

Найхарактернішою ознакою складу Верховної Ради України чотирнадцятого скликання, як і тринадцятого, е виключно високий освітній і професійний рівень народних депутатів України: 423 народних депутати, або 95,49 відсотка мають вищу

178

освіту, 6 або 1,35 відсотка — незакінчену вищу освіту, 12 або 2,71 відсотка — середню спеціальну.

Серед народних депутатів, які були у складі Верховної Ради тринадцятого скликання, 400 народних депутатів (або 96,6 відсотка) також мали вищу освіту, 5 — незакінчену вищу, 4 — середню спеціальну.

Ряд народних депутатів Верховної Ради чотирнадцятого скликання мають наукові ступені і вчені звання, зокрема 71 (16,03 відсотка) народний депутат має науковий ступінь кандидата і 34 (7,67 відсотка) — доктора наук; 24 народних депутати (5,42 відсотка) мають вчене звання доцента і 22 (4,97 відсотка) — професора, 14 народних депутатів є академіками НАН України та інших академій, 9 — членами-кореспондентами НАН України та інших академій.

Близько половини депутатів Верховної Ради України двох останніх скликань (тринадцятого і чотирнадцятого) мають гуманітарні професії за освітою, зокрема економісти, юристи, фахівці освіти, культури та мистецтва, засобів масової інформації. У парламенті чотирнадцятого скликання помітно збільшилась кількість юристів, фахівців засобів масової інформації, соціологів, психологів, політологів та інших фахівців гуманітарної сфери (табл. 2).

Таблиця 2

Склад Верховної Ради України

чотирнадцятого скликання за фахом

(станом на 6.08.1998р.)

Професія Кількість народних депутатів

осіб %

Інженер

Освітянин

Економіст

Юрист

Аграрник

Хімік, фізик, математик

Журналіст

Митець

Військовослужбовець

Гірник

Технік, технолог

Транспортник

Соціолог, психолог, політолог

Робітник

Немає професії за освітою

Фахівець лісового господарства

120

27,15

17,87

12,44

10,64

8,60

4,52

2,94

2,26

1,81

1,58

1,36

0,68

0,45

179

Закінчення табя.2

Кількість народних депутатів

Професія

осіб %

Гідролог, геолог, метеоролог, геодезист 2 0,45

Еколог, біолог 2 0,45

Управлінець 2 0,45

Енергетик, металург, машинобудівник 1 0,23

Невизначені 1 0,23

Усі народні депутати, починаючи з чотирнадцятого скликання, працюють у Верховній Раді на постійній основі. Більша частина народних депутатів тринадцятого скликання (95,8 відсотка) також працювала на постійній основі, але окремі народні депутати займали державні посади у міністерствах і державних комітетах,)1 місцевих державних адміністраціях або обіймали посади працівників профспілок, директорів підприємств.

Високий професійний рівень більшості народних депутатів, їх робота в парламенті на постійній основі поєднується з відносно молодим для політиків віком (табл. 3).

Таблиця)

Склад Верховної Ради України чотирнадцятого скликання за віком народних депутатів

(станом на 6.08.1998р.)

Кількість народних депутатів

Бік, років

осіб %

ДоЗО 11 2,48

31—40 91 20,54

41—50 206 46,5

51—60 104 23,48

Старші 60 31 7

Ефективність роботи парламенту значною мірою залежить від його структурованості, а вона, в свою чергу, — від партійної приналежності народних депутатів (табл. 4). У Верховній Раді чотирнадцятого скликання більше третини народиш депутатів (139 осіб) позапартійні. Найбільш масовими, численними і впливовими партіями в парламенті в особі відповідних народних депутатів із числа членів цих партій є Комуністична партія України (115), Народний рух України (42), Народно-демократична партія (28), Всеукраїнське об'єднання «Громада» (20), Партія Зелених України (19).

180

Таблиця 4

Склад Верховної Ради України чотирнадцятого скликання за партійністю

(станом на 6.08.1998 р.)

ПолІти'ІІІз пси? ті я Кількість народних депутатів

осіб %

і Комуністична партія України 115 25,96

І Народний рух України 42 9,48

1 Народно-демократична партія України 28 6,32

Всеукраїнське об'єднання «Громада» 20 4,51

Партія Зелених України 19 4,29

Соціалістична партія України 16 3,61

Соціал-демократична партія України (об'єднана) 13 2,93

Селянська партія України 12 2,71

Прогресивна соціалістична партія України 11 2,48

Аграрна партія України 8 1,81

Партія «Реформи і порядок» 3 0,68

Конгрес українських націоналістів 3 0,68

Християнсько-демократична партія України 2 0,45

Партія регіонального відродження України 2 0,45

Українська республіканська партія 1 0,23

Партія «Союз» 1 0,23

Партія «Міжрегіональний блок реформ» 1 0,23

Українська партія справедливості 1 0,23

Демократична партія України 1 0,23

Соціал-національна партія України 1 0,23

Ліберальна партія України 1 0,23

Українська християнсько-демократична партія 1 0,23

Християнсько-народний союз 1 0,23

Партійність народних депутатів є основою утворення фракцій, але вона, однак, не єототожненням фракційності, оскільки фракції об'єднують депутатів, які належать до різних партій (табл. 5) і навіть безпартійних народних депутатів.

Верховна Рада України в цілому успішно функціонує, але ще перебуває на початковій стадії свого розвитку щодо структуризації. Найбільш актуальними проблемами подальшого розвитку і вдосконалення українського парламентаризму є структуризація всього складу парламенту на партійній основі; представництво у парламенті значно більшої кількості юристів і економістів, жінок, молоді, робітників і селян; удосконалення виборчої системи; забезпечення значного рівня

181

Таблициі

Депутатські фракції у Верховній Раді України чотирнадцятого скликання

(станом на 6.08.1998р.)

Депутатські фракції

Кількість депутатів

Фракція Комуністичної партії України (фракція комуністів)

Фракція Народного Руху України

Фракція блоку Соціалістичної та Селянської партій України

Фракція Партії зелених України

Фракція Народно-демократичної партії України (фракція НДП)

Фракція «Громада»

Фракція Соціал-демократичної партії України

(об'єднаної) (фракція СДПУ(о))

Фракція Прогресивної соціалістичної партії

122

124

наступництва у складі парламенту у процесі виборів, оскільки його оновлення більш ніж наполовину об'єктивно вимагає досить тривалого часу (до одного-двох років: для досягнення парламентаріями необхідного професійного рівня.

Конституція України 1996 р. в цілому залишила загальну структуру Верховної Ради без змін (у вигляді однопалатного парламенту), але значно оновила окремії інститути. Найважливішими віхами української парламентської реформи є припинення існування Президії Верховної Ради України як постійно діючого органу загальної компетенції, перетворення постійних комісій Верховної Ради у комітети Верховної Ради, формування Рахункової палати, створення інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та ряду інших інститутів, зокрема інституту найстарішого за віком народного депутата для відкриття першого засідання першої сесії Верховної Ради та для здійснення процедури складення присяги народними депутатами, інституту представника Президента України у Верховній Раді та інших,

Започатковано створення ряду елементів інфраструктури Верховної Ради: Парламентське видавництво, Парламентська бібліотека, Інститут законодавства, друковані органи — журнал «Віче», газета «Голос України» та ряд інших.

Відповідно до статті 88 Конституції України Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України має такі повноваження: веде засідання Верховної Ради України; організує підготовку питань до розгляду на Ті засіданнях; підписує акти, прийняті Верховною Радою України; представляє Верховну Раду Укра'іни у відносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; організовує роботу апарату Верховної Ради України.

182

Верховна Рада затверджує перелік комітетів, обирає голів цих комітетів. Комітети 1 здійснюють законопроекту роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України.

Перелік комітетів Верховної Ради України чотирнадцятого скликання

(станом на 6.08.98 р.) Комітет з питань правової реформи

Комітет з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад Комітет з питань соціальної політики та праці Комітет з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Комітет з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту Комітет з питань науки і освіти Комітет з питань культури і духовності

Комітет з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій

Комітет з питань бюджету

Комітет з питань фінансів і банківської діяльності Комітет з питань промислової політики

Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Комітет з питань будівництва, транспорту і зв'язку Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин Комітет у закордонних справах і зв'язках з СНД

Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією Комітет з питань національної безпеки і оборони

Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та організаційної роботи Верховної Ради України

Комітет з питань свободи слова та інформації

Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів

Кожен комітет, який очолює роботу над певним законопроектом чи проектом іншого акта Верховної Ради України, узагальнює та систематизує пропозиції, поправки і висновки інших комітетів, окремих народних депутатів і готує їх до розгляду Верховною Радою України.

Для здійснення законопроектних та інших функцій комітетам надаються, зокрема, такі права:

публікувати у пресі до винесення на розгляд Верховної Ради України у першому читанні законопроекти, що належать до їх компетенції, і звертатися до наукових установ і організацій, громадян та їх об'єднань з пропозицією висловити свою думку щодо них. У разі опублікування законопроекту повинні бути вказані всі автори його в цілому та його структурних частин, а також ініціатори його внесення;

укладати договори з науковими установами, навчальними закладами та спеціалістами про науково-інформаційний пошук, розробку, доопрацювання та експертизу законопроекту, залучати до цієї роботи працівників міністерств і відомств,

183

місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування;

вносити пропозиції щодо проведення всеукраїнського референдуму.

Було б доцільно, щоб комітети мали право вносити пропозиції щодо порядк| денного пленарних засідань Верховної Ради України, робити на них доповіді! співдоповіді з питань, віднесених до їх компетенції, визначати доповідачів! співдоповідачів; щоб комітети мали право звертатися у встановленому законоіі порядку з питань, віднесених до їх відання, до Голови Верховної Ради Україщ Президента України, Кабінету Міністрів України, а також до керівників органів, що утворюються або затверджуються Верховною Радою України, інших установ, закладів, організацій і підприємств незалежно від форм власності.

Комітети повинні нести певні обов'язки, насамперед щодо якісної і своєчасно! підготовки законопроектів, висновків і рекомендацій, виконання доручень Верхс* ної Ради України.

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати таш тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Крік того, для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес Верховна Рада України може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за щ проголосувало не менш як одна третина від її конституційного складу.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасовю спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюється законом.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначаєтьсі Верховною Радою для здійснення парламентського контролю за додержання* конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 101 Конституції).

Рахункова палата створюється для контролю за використанням кошти Державного бюджету України від імені Верховної Ради України.

Для ефективного функціонування нових і оновлених структур Верховної Раді України першочерговим є зміцнення правової бази її діяльності, зокрема прийнятті законів про Регламент, про комітети Верховної Ради та ряду інших; створенні відносно цілісної інфраструктури парламенту; широке залучення до здійснена законодавчих, установчих і контрольних функцій Верховної Ради відповідна фахівців; забезпечення тісної взаємодії Верховної Ради України та її органів іншими органами державної влади, насамперед з Президентом України, органам місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян.