Господарські правовідносини, їх ознаки та види

Тема 1 Поняття, предмет, метод, система

І джерела господарського права України

План

Вступ

Поняття, предмет, метод і принципи господарського права України

Господарські правовідносини, їх ознаки та види

Система господарського права та господарського законодавства України

Джерела господарського права України

Висновок

Література

1. Конституція України від 28.06.96 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13 – 14, № 15-16, № 17. – Ст. 112.

5. Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 р. – Голос України. – 18.04.2012. – № 70.

6. Закон України «Про Антимонопольний комітет» від 26.11.93 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 492.

7. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5 – 6. – Ст. 30.

8. Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23.03 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 25. – Ст. 195.

9. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31 – 32. – Ст. 263.

10. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.

11. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції від 07.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.

12. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.

13. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 30. – Ст. 379.

14. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

15. Закон України «Про інститути спільного інвестування» від 05.06.2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 21. – Ст. 103.

16. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

17. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

18. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.

19. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.

20. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України Законом України від 22 травня 2003 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 35. – Ст. 271.

21. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. (в редакції Закону від 02.11.2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 21. – Ст. 218.

22. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. (в редакції Закону від 01.06.2000 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32.

23. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

24. Закон України «Про страхування» 07.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 103.

25. Закон України «Про товарну біржу» 10.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 103.

26. Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 21. – Ст. 103.

27. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40.

28. Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.

29. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. (у редакції від 30.06.1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 21. – Ст. 103.

30. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04. 1992 р. (в редакції від 14.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15.

31. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.

32. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р – Голос України від 11.10.1991 р.

33. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. – Урядовий кур’єр. – 29.10.2008 р. – № 202.

34. Закон України «Про колективні договори і угоди» от 01.07.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – N 36. – Ст. 361.

35. Закон СРСР від 17 червня 1983 р. «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» від 17.06.1983 р. // Законодавство України [Електронний ресурс] / Верхов. Рада України. – Електроні текст. дані. – К.: Упр. комп'ютериз. систем Апарату Верхов. Ради України, 1996-2009. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0164-01/. – Назва з екрану.

36. Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 15. – Ст. 101.

37. Указ Президента України від 30.03.2012 р. «Деякі питання діяльності Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва». – Урядовий кур'єр. – 2012. – № 65.

38. Указ Президента України від 06.04.2011 р. «Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України» – Урядовий кур'єр від 21.04.2011 р. – № 73.

39. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14.11.2000р. № 1698. – Урядовий кур’єр. – 07.12.2000. – № 228.

40. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку платних побутових послуг» від 29.12.2010р. № 1258. – Урядовий кур'єр від 03.02.2011р. – № 20.

41. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру» від 08.11.2000 р. № 1658. – Урядовий кур'єр від 29.11.2000р. – № 222.

42. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.08.12 р. «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва». – Урядовий кур'єр. – 2012. – № 148.

43. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 // Право України. – 1995. – № 7.

44. Постанова Вищого господарського суду України «Боргові зобов’язання і ліквідація підприємств» від 28.05.03 № 11-26/2617 // Офіц. вісн. України. – 2003.

45. Розпорядження Антимонопольного комітету України № 32–р від 23.02.2001 р. «Про Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України». – Офіційний вісник України. – 2001. – № 14. – стор. 227. – Ст. 622.

46. Розпорядження Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994 р. «Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України // Законодавство України [Електронний ресурс] / Верхов. Рада України. – Електроні текст. дані. – К.: Упр. комп'ютериз. систем Апарату Верхов. Ради України, 1996-2009. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=197-91-%EF. – Назва з екрана.

47. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

48. Хозяйственное право Украины: Учебное пособие / Под общей ред. Проф. Н. А. Саниахметовой. – Х.: “Одиссей”, 2005. – 640 с.

49. Право інтелектуальної власності: Акад. курс: Підруч. для студ. вищих навч. Закладів / О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін..; За ред.. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 696 с.

50. Ієвіня О.В., Мироненко В.П., Павловська Н.В., Пилипенко С.А. Право інтелектуальної власності: схеми та роз’яснення: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2007. – 264 с.

51. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навч. посібник. Видання друге, виправлене. – К.: Кондор, 2007. – 156 с.

52. Господарське право України: Підручн. для студ. вищ. навч. зал. / М.К. Галянтич, С.М. Грудницька, О.М. Міхатуліна та ін. – К.: МАУП, 2005. – 424с. – Бібліогр.: с. 417-419.

53. Кравчук С.Й. Господарське право України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 264 с.

54. Хозяйственное (предпринимательское) право Украины: Учебник / Под общ. ред. Р.Б. Шишки и Я.А. Чапичадзе. – Харьков: Эспада, 2007. – 552 с.

 

 

Вступ

 

Основні засади ринкової економіки передбачають повну господарську самостійність суб'єктів господарювання у тому числі і суб'єктів комерційної (підприємницької) діяльності, які функціонують у народному господарстві, вступаючи при цьому в різноманітні – господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Галузь права, що регулює дані відносини називається господарським правом України.

 

1 Поняття, предмет, метод, принципи господарського права та його зв'язок з іншими галузями права України.

 

Термін «Господарське право» можна розглядати у трьох аспектах:

- як навчальну дисципліну

- як науку

- як галузь права

Як навчальна дисципліна господарське право – це сукупність навчальних тем, які вивчають господарські відносини, що виникають у процесі виготовлення і реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Як юридична наука господарське право – це сукупність наукових концепцій у галузі правового регулювання господарської діяльності, що розробляються з метою усунення прогалин у господарському законодавстві і вивчення досвіду зарубіжних країн у сфері правового регулювання господарської діяльності.

Як галузь права господарське право – це сукупність правових норм що регулюють суспільні відносини, у сфері господарської діяльності, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою отримання прибутку чи без такої мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГКУ під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Дане визначення дозволяє виділити наступні ознаки господарської діяльності:

1) особливий суб'єктний склад даної діяльності (господарську діяльність здійснюють суб'єкти господарювання – господарські організації та фізичні особи, зареєстровані як підприємці (ст. 55 ГКУ));

2) особлива сфера здійснення господарської діяльності – сфера суспільного виробництва;

3) вартісний характер результатів господарської діяльності, які мають цінову визначеність.

Господарське право в системі національного права України характеризується своєрідним предметом і методом правового регулювання.

Предметом господарського права є сукупність суспільних відносин у галузі господарської діяльності, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою отримання прибутку чи без такої мети.

Методом господарського права є сукупність прийомів і способів впливу норм господарського права на учасників господарських правовідносин.

В науці господарського права виділяють три методи правового регулювання господарських відносин:

- метод автономних рішень;

- метод владних приписів;

- метод рекомендацій.

Метод автономних рішень ґрунтується на тому, що суб'єкти господарських відносин мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать закону.

Метод владних приписів – це обов'язок додержання заборон закону в процесі здійснення господарської діяльності (ліцензії, квоти, спеціальні режими тощо), а також обов'язок визначених у законодавстві суб'єктів господарювання укладати з державними органами господарсько-правові контракти.

Метод рекомендацій передбачає державне регулювання поведінки суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендацій (примірні форми господарських договорів, методичні рекомендації в області окремих видів господарювання).

Принципи господарського права – це основоположні ідеї і напрямки у сфері господарювання. До них відносяться наступні принципи (ст. 6 ГКУ):

1) забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

2) свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

3) вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

4) обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

5) захист національного товаровиробника;

6) заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Господарське право має тісний зв'язок з іншими галузями права України.

Господарське право тісно пов'язане з конституційним правом, яке становить основу всіх галузей права, включаючи й господарське.

Найбільш тісний зв'язок господарського права і цивільного права, тому що ці галузі регулюють відносини майнового характеру.

Господарське право тісно пов'язано з фінансовим правом, яке регулює фінансові, кредитно-фінансові, податкові відносини.

Господарське право пов'язане з нормами кримінального та адміністративного права, які передбачають відповідальність за правопорушення у сфері господарської діяльності.

Таким чином розмежування і зв'язок господарського права з іншими галузями системи права України характеризує його як комплексну, самостійну галузь права.

Господарські правовідносини, їх ознаки та види

 

У відповідності з теорією права правовідносини – це врегульоване нормами права вольове суспільне відношення, що виражається в конкретному зв'язку між уповноваженими та зобов'язаними суб'єктами – носіями суб'єктивних юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальності – і забезпечується державою.

Господарські правовідносини – це врегульовані нормами господарського права суспільні відносини у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ГК сферу господарських відносин становлять:

1) господарсько-виробничі відносини;

2) організаційно-господарські;

3) внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові відносини та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Ці відносини виникають при здійсненні господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг. Господарсько-виробничі відносини виникають між рівноправними суб'єктами, які не мають ступеня підпорядкованості.

Організаційно-господарські відносини – це відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Організаційно-господарські відносини виникають між нерівноправними суб'єктами, один з яких (суб'єкт організаційно – господарських повноважень – наприклад, засновник суб'єкта господарювання або уповноважений ним орган) наділений владними повноваженнями відносно іншого суб'єкта (суб'єкта господарювання).

Внутрішньогосподарські відносини – це відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Господарські правовідносини відрізняються від інших суспільних відносин певними ознаками.

Ознаки господарських відносин:

1. Обмежене, порівняно з цивільним правом, коло суб'єктів правовідносин. Такими суб'єктами є учасники господарських правовідносин:

-суб'єкти господарювання;

-споживачі;

-органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;

-громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження.

-держава як особливий суб'єкт господарських отношенийо, від імені якої діють її органи.

2. Існування організаційно-господарських зобов'язань, як окремого виду господарських зобов'язань, а також об'єднання в господарських відносинах організаційних і господарських елементів. Таке поєднання зумовлено тим, що однією з правових підстав виникнення та функціонування господарських правовідносин між господарюючими суб'єктами та їх контрагентами є державні замовлення і державні завдання (ст. 13 ГКУ).

3. Матеріальний зміст господарських правовідносин, тобто суспільне виробництво і реалізація (оборот) суб'єктами господарювання продукції (виконання робіт, надання послуг).